Категорії
Новини Разом з Україною

Керівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» поклали квіти до меморіалу загиблим воїнам

До Дня пам’яті та примирення, який весь світ відзначатиме 8 травня, топ-менеджери підприємства вшанували пам’ять працівників, які загинули у боротьбі з нацизмом у Другій світовій війні покладанням квітів.  

Микола Галушкін, Сергій Плічко, Артем Філіп’єв і Сергій Лавриненко покладають квіти до меморіалу

В наш час побажання світлого та мирного неба, на жаль, набули нового змісту. Українці знову захищають Європу від фашизму, щодня втрачаючи своїх воїнів. У протистоянні з агресором цієї весни ми втратили п’ятьох наших колег. На війні загинули:

Анатолій Прідьма, змінний майстер основної виробничої дільниці АЦ №3

Юрій Дільний, змінний майстер газорятувальної служби департаменту з охорони праці та промислової безпеки

Олександр Горшков, стажер, опановував навички помічника машиніста тепловоза експлуатації рухомого складу і складача потягів залізничного цеху № 2

Віталій Ножка, слюсар-ремонтник (бригадир) у коксовому цеху № 1 коксохімічного виробництва

Віталій Власов, електрогазозварник спеціального ремонтного цеху коксохімічного виробництва.

Пам’ятаємо кожного захисника, який поклав життя за незалежність та цілісність нашої рідної країни.

Віримо – перемога буде за нами!

Категорії
Наші люди Новини

Захищаючи Україну загинув наш колега Віталій Власов

На жаль, війна забирає найкращих і не зважає на вік. Майже місяць тому Віталію Власову виповнилося 23 роки. А 23 квітня героя не стало. Захисник загинув біля с. Червоне, Ізюмського району, Харківської області.

У 2019 році Віталій влаштувався електрогазозварником до спеціалізованого ремонтного цеху коксохімічного виробництва. За декілька місяців його призвали на строкову службу до лав ЗСУ. Згодом Віталій залишився служити за контрактом.

За словами колег, юнак, незважаючи на невеликий стаж роботи, встиг показати себе, як гарний працівник та спокійна і врівноважена людина. Старший майстер СРЦ Олег Бурмака розповідає: «Ми чекали його повернення з контрактної служби, мали надії та сподівання на Віталія, як на справжнього фахівця, адже він все розумів з пів слова, швидко вчився. Хлопець відрізнявся працелюбністю і майже військовою дисципліною. Тому його бажання стати на захист рідної країни не було для нас неочікуваним. Це дуже сумна втрата. Ми не залишимо родину нашого колеги, будемо підтримувати та допомагати».

У Віталія Власова залишилися батьки та молодший брат.

Колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» щиро співчуває рідним. Герой назавжди залишиться в нашій пам’яті.

Категорії
Новини

Дванадцятий! Чотирнадцятий! Дев’ятому «А» – приготуватися!

У конвертерному цеху провели відновлювальні ремонти на двох гігантських ливарних кранах. Це лише невелика частина цехової програми з підтримання кранового господарства у справному стані, яку конвертерники втілюють у життя під час вимушеної паузи на виробництві.

Як розповів механік з ВПМ конвертерного цеху Олександр Котіков, усі вантажно-підйомні механізми в цеху важливі, бо без будь-якого з них робота неможлива.

«Одні крани приймають рідкий чавун у міксерному відділенні, інші – заливають його до конвертерів, завантажують металобрухт для технологічного процесу, треті – задіяні у підготовці шихти для плавок, четверті – працюють зі шлаком. Але найпотужніші – ливарні крани розливального відділення. Наприклад, кран № 12 може підіймати вантаж вагою 225 тонн. Ці крани використовуються для розливання сталі з ковшів у виливниці, а також для відправки ковшів з рідкою сталлю до відділення безперервного розливання. Навантаження на вузли та механізми величезне, а інтенсивна робота цеху до війни не дозволяла нам їх відновити, як слід. Тому ми обов’язково мали скористатися тимчасовою паузою», – каже Котіков.

Почали з кранів №№ 12 і 14. Спочатку машиністи почистили обладнання, бо пилу та бруду на кранах та підкранових шляхах накопичилось чимало, адже не на фабриці цукерок працюємо. А далі до справи взявся цех з ремонту металургійного обладнання № 4.

«До конвертерного цеху ми кинули великі сили, – розповідає Сергій Федунів, старший майстер з ремонту обладнання ЦРМО-4. – Маємо проблему з кадрами. На сьогодні 30 працівників ЦРМО № 4 РВ мобілізовані, тому навантаження на кожного значно зросло. Ми замінили тонни металоконструкцій, а також ходові колеса, вантажні канати, крюки, редуктори та багато іншого. Хочу подякувати слюсарям-ремонтникам Віталію Судаку, Павлу Подлєсному (бригадиру), старшим майстрам Костянтину Бладиці, Сергію Кузьменку, іншим працівникам за самовіддану працю та швидке завершення ремонтів».

Зараз ремонтники взялися за ще один ливарний кран – № 9А. Паралельно ремонтуються крани у міксерному та шихтовому відділеннях.

Сергій Федунів, Михайло Сорокун та Олександр Котіков

«Швидкість робіт багато в чому залежить від забезпечення запчастинами, – продовжує Олександр Котіков. – Дещо у нас було заготовлене завчасно, щось закуповується на стороні, але, як ви розумієте, ресурси не безмежні, особливо зараз. Величезну роботу з відновлення та виготовлення деталей виконує наш Ливарно-механічний завод, а механік ЦДУР Павло Крутоголов вміло координує нашу взаємодію. Програма наша амбітна, і сподіваюся, що до запуску всіх конвертерів ми зможемо її реалізувати. Спасибі за якісну організацію ремонтів старшому майстру Андрію Роліку, майстру Олександру Борисову та іншим хлопцям нашої дружної команди, які наразі захищають країну в лавах ЗСУ та тероборони міста.

Олександр Міщенко, машиніст кранів

Олександр Міщенко, машиніст кранів каже: «Мені пощастило мій чотирнадцятий кран відремонтували одним із перших. Працювати на оновленій техніці – це казка! Все чітко працює, все тебе слухається! Приємно, що і ми з колегами – старшим майстром Олексієм Тиквою, старшим машиністом Віталієм Скаленком, машиністом Василем Чорним та іншими – теж доклали своїх рук, очистивши обладнання. Якісне розливання плавок на такому крані я гарантую!»

Категорії
Новини

Новосілля для водіїв у воєнний час

Працівники четвертої автоколони автотранспортного управління без урочистостей, в робочому ритмі відзначили новосілля у новозбудованому побутовому комплексі.

Своїм яскравим зовнішнім виглядом новий побутовий комплекс (ПК) відрізняється від інших промислових будівель четвертої автоколони, яка розташована на території доменного цеха № 2. Саме тут знаходиться знаменита «дев’ятка». У новій «оселі» майже 90 водіїв вантажних машин, слюсарів і інженерно-технічних працівників тепер можуть у комфортних умовах помитися та привести себе до ладу.

За словами  Андрія Кіндрата, начальника автотранспортного управління «АрселорМіттал Кривий Ріг», будувати цей комплекс почали ще в лютому 2021 року.  «АрселорМіттал Кривий Ріг» інвестував в це майже 14 млн грн. «Ми планували спочатку зробити так звані входини урочистими. Але зараз час не зовсім підходящий для свят, тому люди просто «заселилися» і почали користуватися сучасними побутовими умовами», – додає Кіндрат.

Раніше люди милися на 4-му поверсі колишнього адміністративно-побутового комплексу шламового цеху, будівля якого вже давно за призначенням не експлуатується. Центральне опалення там з часом вийшло з ладу, а тепло у приміщенні підтримували електрообігрівачі. Через зношений трубопровід часто траплялись перебої з водою, в душових вода підігрівалася старими бойлерами. Такі умови не влаштовували людей. Тому керівництво АТУ разом з адміністрацією підприємства вирішили збудувати новий побутовий комплекс. 

Олександр Шпора, слюсар-ремонтник автомобілів БелАЗ ділиться враженнями: «Що таке холодна баня, я раніше відчув на собі. А коли зайшов в нове приміщення,  вразили тепло і сухість! Нарешті! Спецодяг у нас тепер сухий, черевики теж. Підлога тепленька, деякі з нас навіть у шкарпетках по ній бігають (сміється). Взагалі, дихається тут легко, затишок одразу огортає і настрій підвищується».

Новий ПК збудований із сандвіч-панелей, припливно-витяжна вентиляція запобігає вологості та дозволяє підтримувати комфортний мікроклімат (взимку до +25 градусів). Сучасна бойлерна працює автономно і не залежить від стрибків тиску води у трубопроводі. А якщо води раптом не стане, то на допомогу прийдуть резервні запаси у великих діжках.

Сергій Галенко, начальник автоколони № 4 АТУ: «Тут є чоловічі та жіночі душові, багато санвузлів. Простора гардеробна обладнана  сучасними шафками. Підлога душових – з підігрівом. У будівлі також є приміщення для техперсоналу, електрощитова, сушилка для спецодягу. В найближчий час ми плануємо облаштувати у ПК медичний куточок для роботи фельдшера, а також робоче місце майстра зміни. Таким чином робітники можуть одразу проходити усі необхідні процедури: перевдягатися, отримувати у майстра дорожній лист, проходити передрейсовий медогляд».

Категорії
Новини

Війна – не привід нехтувати безпекою на робочому місці

Інтерв’ю з Жанбеком Єсмахановим

З нагоди Всесвітнього дня охорони праці з нами поспілкувався Жанбек Єсмаханов, директор з охорони праці, промислової безпеки та екології «АрселорМіттал Кривий Ріг». Пропонуємо скорочену версію інтерв’ю, а повну – запрошуємо подивитися на каналі YouTube чи прослухати у подкасті «Металург».

Зі свого тимчасового офісу в Теміртау очільник охорони праці на нашому підприємстві розпочав розмову із найважливішого. 

Жанбек Єсмаханов: Перш ніж ми приступимо до сьогоднішньої теми, я хотів би висловити слова підтримки всьому нашому колективу і доблесному народу України, який зараз мужньо виборює своє право на незалежність і свободу і являє собою приклад для всього людства: приклад справжнього патріотизму, мужності та любові до своєї Батьківщини. Ми підтримуємо вас, і все патріотичне людство вірить у скору перемогу України і в те, що ворога буде подолано, і звершиться справедливий суд, який призведе до того, що винних у розв’язанні цієї війни буде покарано. Ми з вами. Слава Україні!

Металург: Минулий рік був дуже важким для всієї групи ArcelorMittal у сфері охорони праці. Що змінилося цього року, принаймні, до того, як війна порушила наші плани?

Ж. Є.: Початок року ми присвятили ретельному плануванню нашої програми на поточний рік. Ми надали керівництву підприємства і корпорації комплексний план з охорони праці, промислової безпеки та охорони здоров’я, цей план було погоджено, і ми навіть розпочали його реалізацію. Відповідно до цього плану, ми робили акцент на двох напрямах: контроль ризиків на робочих місцях і просування культури безпечної поведінки. Мета цього плану – закласти фундамент для подальшого розвитку культури безпеки. Через розв’язання війни, ми буди вимушені призупинити реалізацію цього плану, і зараз адаптуємо його до тих умов, які склалися. У поточній діяльності ми вже переорієнтувалися на нові виклики і ризики. Проте, незважаючи на всі складнощі та виклики, питання безпеки, питання збереження життя і здоров’я наших працівників, був і залишається найбільш пріоритетним. Це – головна цінність для нас, для нашого підприємства і нашого керівництва.

Металург: Раніше ви говорили, що сам підхід до охорони праці змінюється від каральних методів до превентивних методів. Чи продовжується ця переорієнтація, незважаючи на війну та її наслідки?

Ж. Є.: Безумовно, це, мабуть, єдино можливий підхід до зміни культури безпеки. Це не лише моя думка: це показує і світова практика. Усі найуспішніші великі підприємства орієнтуються, насамперед, на профілактику інцидентів і запобігання порушень правил охорони праці, ці програми спрямовані на трансформацію культури, самого ставлення до питань безпеки. Якщо вже використовувати цей термін – покарання, каральні методи, хоч я й не люблю цих слів, – але без настання дисциплінарної відповідальності за грубі, повторювані порушення, на жаль, не може обійтися жодна організація. Безпека, насамперед, починається з особистої відповідальності та дисципліни. Виробнича дисципліна – це наріжний камінь успіху виробництва і досягнення мети. Кожен із нас повинен розуміти, що він несе особисту відповідальність за свої рішення, свої дії та за навколишніх колег.

Металург: Раніше в цехах до інженерів з охорони праці ставилися, як до поліцейських, які ловлять на порушеннях. А ким насправді повинен бути інженер охорони праці для людини в цеху?

Ж. Є.: Так, ми повинні визнати той факт, що склалося таке ставлення і такий хибний підхід до охорони праці, коли службу ОП виробничники сприймають як контролюючий орган. Ми не унікальні в цій проблемі. Це доволі поширена на пострадянському просторі проблема, коли самі працівники служби помилково реалізують свою діяльність саме в такому ключі: більше контролю, ніж надання допомоги. Це – головна відмінність у нашому новому підході. Не применшуючи, в жодному разі, функції контролю, ми насамперед орієнтуємося на те, щоби надавати підтримку виробничим департаментам і працівникам, задіяним у технологічні та виробничі процеси. Треба розуміти, що ми є обслуговуючою функцією для виробництва, і повинні насамперед бути корисними для виробничників у питаннях безпеки. Адже співробітники нашої служби є експертами і носіями знань у питаннях охорони праці, безпеки на виробництві, охорони здоров’я… І ми повинні ділитися нашою експертизою, допомагати запобігати порушенням та інцидентам, навчати і бути наставниками, проводити оцінку ризиків на робочих місцях і підказувати, як ці ризики треба виявляти і усувати.

Металург: Чи є сенс займатися культурою безпеки, коли війна і стоїть питання, як вижити?

Ж.Є: Я думаю, навіть навпаки, в умовах війни, як ніколи, постає питання захисту здоров’я і життя людей. Це – найбільша цінність у нашому житті. Ми можемо відремонтувати об’єкт і замінити обладнання, але ми не можемо повернути людині життя, утрачене здоров’я. Війна – це час крайнощів, коли стираються всі напівтони і відтінки, коли загострюються почуття та емоції. На жаль, це природа людини, коли емоції можуть негативно впливати на людей. Під впливом сильних емоцій можуть приймати хибні рішення, не зовсім правильно ставитися до питань безпеки. Є такий постулат, на жаль, що роки війни, у важку годину, коли люди переживають великий стрес, якісь речі повинні відійти на задній план. Я не погоджуюся з цим. Наголошу: найголовніше, що у нас є – це життя, здоров’я і безпека наших людей. Навіть військовослужбовці, які зараз б’ються на полях війни, зобов’язані насамперед потурбуватися про власну безпеку, для чого вони й використовують засоби захисту: каски, бронежилети. Тому я вважаю, що в час війни питання безпеки, як ніколи, актуальне.

Металург:  Коли людина в небезпечній ситуації та у стресі, їй важко згадувати складні поради та інструкції. Які три основні речі треба пам’ятати насамперед, коли виникає небезпека?

Ж.Є.:  Перший головний ворог у стресовій ситуації – це паніка. У психології є такий вид поведінки як «бий чи втікай»: коли ми піддаємося стресу, у нашій природі закладено вдарити і втекти, або просто втекти. Тому перше – це не панікувати, не бити і не втікати, образно кажучи. Тобто взяти себе в руки і спробувати заспокоїтись. Про це більше розкажуть фахові психологи, але є дихальні вправи – глибокі вдихи і видихи дозволяють наситити кров киснем, позбутися зайвого вуглекислого газу, вирівняти дихання і серцебиття. Треба знизити рівень адреналіну.

Друге пересвідчитись, що ви пам’ятаєте, що ви повинні робити. В чому полягають правила безпеки. Для цього ми постійно випускаємо якісь пам’ятки, нагадування.

Третє перше правило того, хто надає допомогу, – це пересвідчитися, що він сам у безпеці, перш ніж намагатися допомогти іншому. У світовій практиці нерідко траплялося, що людина намагається надати допомогу, не пересвідчившись, що сама у безпеці, має всі необхідні засоби, і сама стає постраждалим. Тим самим, ускладнивши ситуацію і роботу професійним рятувальникам.Слухайте чи дивіться повну версію, щоб дізнатися, як змінилася ситуація з охороною праці у час війни, чим викликано те, що деякі працівники зобов’язані залишатися на місцях навіть під час повітряної тривоги, і які пріоритети у служби охорони праці, коли існує загроза воєнного нападу.

Категорії
Новини

Адітья Міттал звернувся до працівників у День охорони праці

Шановні колеги,

Сьогодні – День охорони праці.

Це дуже важливий день у календарі «АрселорМіттал», і я сподіваюся, що ви почерпнете багато корисного з різноманітних заходів, що відбуваються на ваших підприємствах. Фільм з охорони праці також містить багато цінної інформації – я хотів би, щоб усі його подивилися хоча б один раз.

Але якщо минулий рік і навчив мене чомусь, то це тому, що в гірничо-металургійній компанії кожен день має бути днем ​​охорони праці. Ми не повинні відволікатися ні на секунду – бо саме в такі моменти й відбуваються нещасні випадки.

На жаль, у 2021 році їх було надто багато. Минулого року я був розчарований цим фактом, і за великим рахунком основний наголос день охорони праці повинен робитись на перспективах.

Ми повинні пам’ятати 31 нашого колегу, які трагічно втратили своє життя минулого року під час роботи в «АрселорМіттал» і на наших основних спільних підприємствах. Але в той самий час ми також маємо зосередитися на неухильному впровадженні, відстеженні та підтримці стійких покращень наших систем управління охороною праці на всіх підприємствах.

Я впевнений, ми вже досягли багато хорошого. Я можу бачити, що люди всюди прийняли виклик зробити свої заводи та рудники безпечнішими, щоб усі ми могли відповідати показникам найкращих із нас. Використовуючи раду з охорони праці та за підтримки корпоративного офісу з охорони праці, наші команди чесно показують, що їм необхідно покращити, шукають допомогу та підтримку в інших та привносять сторонню допомогу, коли це потрібно.

Адітья Міттал

Все починається з наших політик та правил. Оновлюються політики з охорони праці групи і відбувається перезапуск золотих правил як засад, які рятують життя – тому що саме для цього вони й створені.

Фактично, щоразу кожний нещасний випадок відбувається внаслідок недотримання цих політик та правил. Тому наша колективна відповідальність – забезпечити їх постійне дотримання. Саме це ми маємо на увазі, коли говоримо про взаємозалежну культуру у сфері охорони праці. Це культура, коли кожен піклується про своїх колег, про себе і визнає, що команда повинна працювати як система підтримки. Тобто потрібно негайно висловлюватися, якщо ви бачите, що хтось робить щось, що не повинен робити. Щоб це справді працювало, таке ставлення має поширитись на всі рівні компанії – від цеху до зали засідання ради директорів. Не може бути ієрархії, коли справа доходить до права висловитися про охорону праці. Якщо ви бачите щось, що вас турбує – скажіть про це, і неважливо, чи це буде ваш підлеглий, чи ваш керівник, чи навіть я! Відмінні приклади з Канади та Бразилії ви побачите у корпоративному фільмі. Мені особливо подобається «золоте право відмовитись» у Бразилії. Так має бути всюди. Ніхто не повинен виконувати жодної дії, якщо ви вважаєте, що це небезпечно. І жоден завод не повинен хотіти виробити тонну сталі, якщо під час виробництві цієї тонни трапиться нещасний випадок.

В основі цієї культури – присутність у цеху та навчання. Наразі ми запровадили мінімальний час, який керівники мають проводити у цеху щотижня і виконувати багаторівневу оцінку охорони праці. Деякі з вас зроблять більше – і це чудово – продовжуйте це робити. Але дехто робив менше – тому ми запровадили цей мінімальний час щотижня. І жодних винятків не повинно бути ніколи. Присутність у цеху – це єдиний спосіб, коли ми можемо дійсно ефективно продемонструвати, що охорона праці це пріоритет, послухати, що турбує, виявити та обговорити проблемні питання, вирішити їх до появи серйозної проблеми, навчити людей та надихнути їх доводити до кінця ініціативи та заходи з охорони праці.

Присутність у цеху йде пліч-о-пліч з очним навчанням. Простіше кажучи, забагато навчання не буває. Ми інтенсифікуємо наші зусилля з внутрішнього навчання, доповнюємо їх зовнішньою підтримкою в разі необхідності. Я також проходжу зовнішнє навчання та вже вивчив багато такого, чого не знав раніше. Не важливо, наскільки ми вважаємо, що знаємо, що нам необхідно робити. Людська природа така, що завжди легко забути щось просте, легко переконати себе, що частина процесу не потрібна і легко самозаспокоїтися, якщо ми робимо цю роботу багато років.

Саме тоді й трапляється нещасний випадок. Ніхто не хоче, щоб з ним трапився нещасний випадок. Ніхто не хоче, щоб з їхніми колегами трапився нещасний випадок. Проте вони відбуваються.

У Групі ми маємо політики, процеси, знання, досвід та можливості для того, щоб вони не відбувалися. Для цього на кожному нашому підприємстві кожен компонент системи управління охороною праці має неухильно підтримуватися. Немає нічого необов’язкового, немає нічого взаємозамінного, немає нічого опціонального. Потрібні віра, відданість і наполеглива праця – саме це визначають основою успіху ті підприємства в Групі, у кого найкращий, найстійкіший результат.

Наша відповідальність як співробітників «АрселорМіттал» – докласти усіх зусиль для досягнення відмінних результатів у сфері охорони праці. Це наш обов’язок один перед одним, і це наш обов’язок перед нашими сім’ями – батьками, чоловіком чи дружиною, братами та сестрами, дітьми. Їх життя змінюються в одну мить – і ніколи не будуть такими, як раніше. Я дуже часто думаю про це і про те, як би вплинуло на мою сім’ю і, зокрема, на моїх дітей, якби щось сталося зі мною.

Цього року нашими зобов’язаннями мають бути не просто слова. Це має бути колективне зусилля, спільна відповідальність, ефективне та видиме лідерство, відданість, віра та неухильна щоденна зосередженість. Якщо ми зробимо все можливе, я впевнений, ми зможемо зробити великий крок у нашому прагненні до нуля – і зробимо так, щоб ніколи більше не повторився 2021 рік.

Адітья Міттал, генеральний директор ArcelorMittal