Автор: tatyana_filyaeva

Категорії
Наші люди Офіційно

На печі спочивати ніколи

Нагрівальники Леонід Братченко та Олег Караван

У сортопрокатному цеху № 1 виконали ремонтні роботи на одному з ключових агрегатів – нагрівальній печі стану ДС 150-1.

1500 градусів Цельсія і вище – саме за таких температур нагріваються сталеві заготовки у нагрівальній печі на першому дротовому стані СПЦ-1. Із заготовок роблять катанку – один з основних видів нашої продукції. За такого термонавантаження навіть найміцніші матеріали зрештою зношуються.

Коли стан на ходу, відремонтувати їх неможливо. Тому зараз, коли виробництво прокату тимчасово зупинене, прокатники скористалися слушним моментом і відремонтували вогнетривку футеровку всередині печі.

– Найпроблемнішим місцем була подина печі, – розповідає в.о. старшого майстра основної виробничої дільниці Сергій Буряк. – Подина у нас крокуюча, тобто складається з рухливих балок, які переміщують заготовки всередині. Балки покриті вогнетривкими матеріалами. Подекуди футерування було пошкоджене. Півтори тисячі градусів і навіть більше ніякі вогнетриви не витримають. Перед війною було багато замовлень, тому про зупинку на декілька діб мови не йшло. Зараз інша справа. Коли піч вичахла, а це триває близько трьох діб, ми визначили проблемні місця подини. Фахівці «Стіл Сервісу» разом з нашими хлопцями – нагрівальниками Олегом Караваном, Леонідом Братченком, вальцювальниками Валентином Скорловим, Олексієм Алєйніковим та іншими – спочатку демонтували проблемну футеровку, а потім зафутерували наново. Якість ремонту перевірили і підтвердили: у цеху залишилось декілька заготовок, за допомогою яких протестували відремонтовану подину. Поки що це холодні випробування, але прокатники сподіваються, що незабаром піч запрацює разом зі станом у звичному гарячому режимі. – У нас правило таке – одразу зробити якісно, – розповідає нагрівальник печі Олег Караван. – Зараз на стані залишилося небагато людей. Колеги пішли захищати країну. Тому працюємо по всьому стану, будь-де, де потрібні робочі руки. Справний під – це важлива умова для якісного та швидкого нагріву заготовок. А якісний нагрів – запорука успішної прокатки. Ми робимо все, щоб наші агрегати були в доброму стані.

Категорії
Офіційно Разом з Україною

«Розвантажувач» хенд-мейд

Робітниці підприємства шиють для військових сумки розвантажувачі. Таким чином дівчата сьогодні роблять свій внесок в перемогу.

 Рівненько, шов за швом Наталя звичними рухами спрямовує матеріал під голку швейної машинки. Її рівномірний стукіт допомагає заспокоюватися і хоча б якийсь час не думати про події в країні.

– Я залишилася у Кривому Розу і продовжую працювати на підприємстві. На роботу ходжу по змінах, – говорить працівниця енергетичного департаменту Наталя. – Більшість жінок нашого колективу волонтерять. Хтось возить військовим потрібні речі, допомагає з облаштуванням на постах, хтось плете сітки або майструє інші дрібнички для захисників. А я разом із своїми колегами шию сумки-розвантажувачі. Вони надягаються поверх бронежилету і мають багато кишень, щоб рівномірно розподілити вагу боєприпасів або іншого армійського чи технічного спорядження.

Як робити ці сумки, Наталя подивилася в інтернеті. Матеріал і фурнітуру купує, але використовує і те, що є вдома. Звичайно, враховує побажання військових, бо саме їм ці сумки носити.

– Коли строчу цей хенд-мейд, то трохи заспокоююсь, бо від новин сльози течуть, – додає Наталя. – Особливо страшно стає за дітей. Моя донька з онуком виїхали з країни, вони у безпеці, але дуже хочуть додому. Усі ми віримо, що дуже скоро війна закінчиться нашою перемогою. А я буду майструвати вже не військове обладнання, а щось приємне для душі – щоб і око радувало, і гарний настрій створювало.

Категорії
Наші люди Офіційно

Повертайтесь живими, а ми вас не підведемо!

Так звертається до українських військових старший майстер з ремонту мехобладнання РЗФ-2 Олександр Рязанцев.

Він з тих найкращих, хто сьогодні працює на перемогу в тилу. У Олександра відповідальна дільниця – насосне відділення РЗФ-2 гірничого департаменту.

– Наш майстер опікується дільницями фільтрації, сепарації, насосним відділенням, – розповідає начальник фабрики Анатолій Свєтлов. – Це понад 200 одиниць обладнання. Олександр та його колеги слідкують також і за технічними комунікаціями фабрики. Коли Рязанцев у зміні, то в мене голова не болить і серце спокійне. Він ретельно огляне кожен агрегат, поговорить з колегами, все з’ясує і не заспокоїться, поки все не запрацює. Можна сказати, що він на кінцевій точці процесу, де концентрат з фабрики прямує на склади.

– Я люблю свою роботу, колектив, – говорить Олександр Рязанцев. – Нас зараз у цехах менше, адже хтось вимушений був виїхати, хтось захищає нас на передовій. А наше завдання – підтримувати економічний фронт країни. Ми теж тут в цехах заступаємо на чергування. І в нас одне прохання до захисників – повертайтесь живими! Разом ми переможемо!

Категорії
Новини Офіційно

Війна – не привід збавляти темп

Поки залізничний рух на підприємстві тимчасово скоротився, фахівці ЗЦ № 1 за допомогою техніки наводять лад на тих залізничних ділянках, на які раніше було складно потрапити через постійно працюючі агрегати. На залізничних станціях підприємства Промислова МВ, ГД, Південна, Металургійна, Доменна, Розливна та інших проходить велике прибирання.

Говорить начальник ЗЦ № 1 Максим Анкалюк:

«При звичайній роботі аглоцеху, навіть якщо він зупиняється на короткостроковий ремонт, за день-два важко встигнути зробити повне генеральне прибирання колій. Раніше для цього треба було обмежувати рух транспорту. Така ж історія і на залізничних коліях під працюючими доменними печами та на залізничних станціях технологічного ланцюжка.

Тому паузу у виробництві ми використовуємо з максимальною користю: прибираємо залізничну територію за допомогою залізничних кранів та машин для очистки шляху. Ці машини великими щітками добре вимітають просипи агломерату, коксу та інших речовин. За допомогою магнітних кранів з колій та навколо них збираємо залишки металобрухту. Грейферним краном прибираємо старий залізничний баласт, який залишається після ремонту колій.

Хочу подякувати усім робітникам цеху, які незважаючи на воєнний час та постійні сирени, продовжують плідно працювати. Особливо хотів би відзначити начальників станцій та районів Михайла Момота, Андрія Анкудінова, Олександра Драпчука, Сергія Уманця та інших наших фахівців. Усі на своїх місцях роблять усе, щоб забезпечити безперебійну роботу залізниці та підготуватися до нарощування виробництва».

Категорії
Новини Офіційно Разом з Україною

Бременська допомога

Вже дві партії необхідних гуманітарних вантажів отримали волонтери нашого підприємства від німецьких колег з «АрселорМіттал» у Бремені.

Безцінні зараз речі – каремати, спальні мішки, генератори, теплі ковдри, медичні засоби та багато іншого – вже допомагають працівникам нашого підприємства, які захищають країну у лавах ЗСУ та територіальної оборони.

«За допомогою від бременців ми їздили до Польщі, куди німці все це привезли, – розповідає інженер ремонтного цеху гірничого департаменту Олена Пантюх. – Німецьки колеги відгукнулись на звернення до профспілкових організацій в різних країнах з проханням допомогти у цей найважчий для нас час. Першого разу транспорт організовували самі. А другого разу, коли колеги з Бремену зібрали для нас ще більше необхідного, ми звернулися до керівництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» і отримали у своє розпорядження автомобіль, який якнайкраще підходить для подібних перевезень. Також підприємство командирувало і водія для цієї справи». І знову волонтери помчали до Польщі. І знову була тепла зустріч з німецькими колегами.

«У мене потекли сльози, – продовжує Олена. – Я виховувалася на фільмах про те, як наші бійці – українці, росіяни, представники інших національностей – перемагають німецьких нацистів. А тут все навпаки, наші колишні друзі нас вбивають, а німці допомагають нам від щирого серця. Нашим солдатам, нашим дітям. До речі, допомоги було так багато, що дещо не вмістилося у наше чимале авто. Ми залишили ці речі польським волонтерам, які приймають наших біженців. Про поляків хочеться сказати окремо. Для прийому наших людей вони створили на кордоні пункти, де біженці можуть погрітися, перепочити, поїсти перед тим, як рухатися далі. Навіть дитячі іграшки там є!»

Зараз волонтери завершують передачу бременської допомоги адресатам: військовим, дітям, біженцям. А нещодавно прийшла звістка, що одне з бельгійських міст також відгукнулося на прохання допомогти. Наразі триває взаємодія між волонтерами обох країн для того, щоб ми швидко отримали найнеобхідніше.

Категорії
Новини

Чавун, який увійде в історію

10 квітня о 7 ранку, 46-го дня війни в Україні доменна піч № 6 першого доменного цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг» видала перший за свою історію воєнний чавун. Поновлення роботи печі під час військового стану стало знаковим для підприємства і країни в цілому.

Завантажувати піч почали 8 квітня. Наступного дня об 11.30 пічку задули, і вже на ранок 10 квітня видали перший чавун. Зараз домна поступово виходить на потужність до 3 тисяч тонн чавуну на добу. Чавун йде на розливальні машини і далі перетворюється на злитки – напівфабрикат, готовий для відправки споживачам.

У других горнових доменної печі Віктора Балагури та Олега Лапіна роботи зараз багато, адже піч з кожною плавкою набирає все більше обертів. Саме вони в березні перед зупинкою доменної печі проводили її останню плавку. А зараз вони займалися роздувкою печі та приймали перші ковші з чавуном. – Все пройшло вдало, робота для нас звична, працювали спокійно, – сказав Олег Лапін. – Завдяки хлопцям, які нас захищають, ми можемо вести свій фронт – виробничий. Дуже хочеться, щоб війна скоріше скінчилася, щоб друзі та колеги повернулися з війни, і щоб назавжди у нас було мирне небо над головою.

Віктор Балагура та Олег Лапін із сувенірами підприємства

За словами Антона Донскова, старшого майстра зміни технологічної бригади № 1, найперше, що вражало під час зупинки усіх металургійних агрегатів на виробництві – це тиша. Було незвично і сумно. «Але зараз настрій бойовий. Хочеться працювати. За сім з половиною років роботи на підприємстві у мене було п’ять зупинок і запусків доменної печі. Але це були її ремонти, а не повна зупинка усіх печей, коли зникає повністю доменний газ в загальнозаводському газовому колекторі. При запуску потрібно було поступово наповнювати цей колектор і створювати в ньому правильний тиск», – каже Донсков.

– Ситуація насправді була нестандартною, адже у нас ніколи від часів другої світової війни ще не зупинялися одразу усі доменні печі, – продовжує майстер Валерій Сорухан. – Це суттєво впливає на технічні умови виробництва. Правду кажучи, було складно. Але всі фахівці дуже старалися, тож задувка та перша плавка пройшли добре.

Вдалий запуск печі залежить від її технологічно грамотної зупинки. Над цим ще на початку березня працювали усі підрозділи «АрселорМіттал Кривий Ріг». Зараз запускали піч в роботу знову таки – усім підприємством. Коксохіміки підготували кокс, працівники гірничого департаменту, агломератники – сировину, виробниче управління забезпечило необхідними домішками, транспортники – перевезеннями, технічне управління зробило необхідні розрахунки для задувки, енергетики оживили агрегати. І все це – щоб доменники змогли задути піч і почати виплавляти чавун.

Владислав Поліщук, в.о. начальника ДЦ № 1 говорить: «Зараз до нашої дружної команди додалися ще важливі гравці – це наші захисники і захисниці, які забезпечують мирні умови для роботи виробництва. Дякую за роботу усім, хто стоїть біля горну доменної печі, а особливо старшим горновим наших чотирьох бригад: Володимиру Терзулу, Анатолію Рублевському, Дмитру Сєлєвку, Андрію Тимчуру. Окремо треба відзначити старшого майстра Григорія Сазонова та майстра Валерія Сорухана. Керував завантаженням печі в.о. старшого майстра Юрій Адаменко, енергетичні процеси проходили під пильним наглядом старшого майстра Антона Кістерця. Керували підготовкою електро- та механообладнання і допоміжних дільниць цеху заступники начальника цеху Сергій Лосюк, Євген Віноградов, Віктор Рожков. Загалом усі хлопці – молодці, усі варті увійти в історію виробництва!

Горновий доменної печі Артем Васєв