12 травня поруч із підприємством «АрселорМіттал Кривий Ріг» демонтували пам’ятник першому директору заводу, діячеві сталінської епохи Якову Вєсніку.
30-ті роки минулого сторіччя стали для України періодом великих змін, але й великих трагедій. Радянський Союз взяв курс на форсовану індустріалізацію. Ціною цієї стратегії стали мільйони людських життів. Адже відбувалося велике промислове будівництво коштом знищення українського селянства, кульмінацією якого став Голодомор 1932-33 років.
Учасник жовтневого перевороту 1917-го, соратник Калініна й Орджонікідзе, колишній член керівництва Червоної армії – так званої Реввоєнради – Вєснік особисто звертався до Сталіна і просив доручити йому відповідальну ділянку робіт. Організовував будівництво кількох металургійних комбінатів, а у 1931 приїхав до Кривого Рогу, де планували збудувати Криворізький металургійний завод.
Комуністичні керівники тогочасної Української РСР не цуралися жодних методів, щоб виконати вказівку Сталіна: «Перетворити Україну… у дійсно взірцеву радянську республіку» і виконувати плани зі зростання промислового виробництва на 38% у рік. У 1928 році розпочалася так звана «Шахтинська справа» – переслідування групи інженерів, переважно на території Донбасу, які протестували проти форсованого темпу виробництва, який тяг за собою численні аварії та загибель людей. Результатом цієї розправи стало фактичне знищення інженерно-технічних фахівців, які отримали освіту й досвід у дорадянські часи.
Досвідчений господарник, Вєснік докладає всіх зусиль, щоб збудувати майбутній Криворізький металургійний завод якомога швидше. На роботи примусово зганяють мешканців навколишніх сіл, а мешканцям міста організовують «штурмові суботники». Залучені до будівництва люди працювали без належного обладнання, у спеку й холод, і жили в землянках та очеретяних куренях. Їжі не вистачало: за форсовану індустріалізацію Україна платила тотальним вивезенням не лише збіжжя, а й усього їстівного. Будівництво заводу припало на пік Голодомору.
Форсована індустріалізація здійснювалася так званим «методом підхльостування», як його охрестив сам Сталін: перед колективами ставили недосяжні завдання, а тих, хто відставав, чекали репресії.
Коли у 1934 році доменна піч № 1 видала перший чавун, це був результат не лише титанічної роботи, а й нелюдського ставлення режиму до людей. І хоча Вєснік здобув повагу й визнання криворіжців як очільник будівництва та перший директор підприємства, «Жить стало лучше, жить стало веселей» ціною знищених життів та здоров’я безлічі людей.
А тоді друг і протектор Вєсніка Серго Орджонікідзе, тодішній народний комісар важкої промисловості СРСР, попав в опалу. Сталін вважав, що причиною неефективності важкої індустрії у країні є шкідництво і крадіжки, а Орджонікідзе захищав своїх ставлеників і вказував на проблемні управлінські рішення. Він помер за невияснених обставин у 1937 році. Після цього в немилість упали й його соратники, а серед них – і Яків Вєснік. Його арештували, а через короткий час і убили в тюрмі.
Постать Якова Вєсніка, як і вся його епоха – дуже неоднозначна. З одного боку, справді, він дав початок великому, успішному підприємству. З іншого боку – діяв за правилами сталінського режиму, вірним учасником якого був. Вдихнув нове життя у місто – і доклався до винищення українського народу сталінським режимом.
Що у майбутньому буде розташовано на місці пам’ятника – вирішать мешканці Кривого Рогу. А сам пам’ятник обережно демонтували, надійно спакували та відправили на зберігання.
