Трайб-апарат установки позапічної обробки сталі № 1 потрапив до переліку з 13-ти одиниць устаткування, яке заплановано відновити до базового стану.
Працівники відділення безперервного розливання сталі щодо містичних чисел не комплексують і очікують від впровадження цієї програми автономного обслуговування WCM суттєвого зростання стабільності роботи всіх трьох МБЛЗ. Саме перша МБЛЗ вважається своєрідною лабораторією, де розливають марки сталі з унікальними властивостями та високою доданою вартістю. Вимоги до хімічного складу таких сталей надзвичайно високі.
«Завершальний, надзвичайно важливий етап обробки сталі проходить у сталерозливальному ковші, – розповідає старший майстер ВБРС Владислав Тюрін. – Для цього у ківш подається порошковий дріт. Усередині цього дроту порожнина, заповнена порошком. Саме цей порошок використовується для додавання до сталі необхідних елементів і вилучення зайвих. Для подавання дроту у сталь-ківш ми використовуємо трайб-апарат».
«А чому просто не насипати той порошок у ківш? Або кинути туди дріт без всіляких трайб-апаратів?» – спитаєте ви. Справа в тім, що порошок треба розподілити рівномірно по об’єму сталі у ковші. Для цього трайб-апарат має випрямити дріт у мотках і подати його з необхідною швидкістю на самісіньке дно ковша. А поки дріт опускається вниз, оболонка розплавляється і порошок потрапляє на дно, у якому є отвори для подачі аргону. Саме струмені аргону, як ложка кухаря, розмішують рідку сталь у ковші і рівномірно розподіляють порошок, як, наприклад, сіль у борщі. Тому без стабільної роботи трайб-апарату – ніяк.
«Трайб-апарат разом з відвідним рольгангом МБЛЗ-1 чи, наприклад, маркувальними машинами МБЛЗ-2 і 3 був нашим найпроблемнішим устаткуванням, – продовжує Владислав Тюрін. – Були аварійні зупинки. Впроваджувала автономне обслуговування команда ремонтників та технологів. Обладнання ретельно почистили, виявили й усунули джерела забруднення, аномалії. Працівники запропонували ідеї для покращень. Наприклад, ми спростили конструкцію направляючих, які спрямовують порошковий дріт від стендів до самого трайб-апарату. Нові направляючі не потребують дороговартісних деталей та складного обслуговування. Там практично немає чому ламатися».
«Працівники подали багато ідей для покращень, – говорить інженер WCM Олександр Шнітков. – Наприклад, зварили стенд для зберігання ключа, яким відрізають та затискають дріт. Наче дрібниця, але якби ви знали, скільки часу і нервів раніше витрачалося на пошуки цього ключа! Або ще приклад – зварили столик для зберігання проб шлаку. Тепер проби зберігаються саме там, а не на підвіконнях чи на долівці. А це зручність і безпека. Ми провели майже півтори сотні уроків однієї теми, на яких працівники навчалися правильно доглядати за відновленим устаткуванням, обслуговувати та налаштовувати його. Наразі впровадження автономного обслуговування трайб-апарату завершене. Вже чотири місяці устаткування працює без поломок. Сподіваємося на подальшу безаварійну роботу».
Також частково замінили ролики трайб-апарату, встановили захисні елементи для датчиків притискання, змонтували ще один пульт управління, який дозволяє сталеварам і їх підручним керувати роботою устаткування зі зручного місця. Це зберігає час працівників, бо раніше треба було давати чималий крюк, щоб потрапити до пульта. Були пронумеровані струмені входження дроту у сам трайб-апарат, що дозволяє запобігти помилкам, адже для доводки сталі на установці позапічної обробки сталі в ВБРС використовують три різних види дроту – з ферокальцієвим, феросілікокальцієвим та вуглецевим наповнювачами. Якщо подати не той дріт, то сталь не відповідатиме вимогам і підприємство матиме суттєві додаткові витрати.