Напередодні Дня міста та в рамках проєкту «День єднання поколінь», громадської спілки «Координаційна рада «Кривий Ріг – рідне місто», особливими відзнаками були нагороджені працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПО ПМГУ.
Церемонія нагородження проходила у міському Музеї російсько-Української війни. Відзнаки за значний внесок у захист та розбудову міста отримали понад 60 криворіжців. Цепрацівники трудового, культурного, освітянського, медичного, волонтерського напрямків. Нагородження відбулося у декількох номінаціях: «Майбутнє в єдності поколінь», «За досягнення у науковій діяльності», «За заслуги», «Серце віддаю дітям».
Відзнаку «За заслуги» отримали і наші колеги – Єгор Шибаков та Дмитро Опришко, які працюють інженерами з ремонту управління енергетичного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». З початку повномасштабної війни в одному екіпажі артилерійської установки вони стояли на захисті Луганщини, Донеччини та Херсонщини.
Таку ж відзнаку отримав і Дмитро Гончаров, який працює у доменному цеху № 1. Він воював у Білогорівці на Луганському напрямку.
Медаль в пам’ять Анатолія Пожидаєва, який з 1990 року по 2003-й працював у ЦК Профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України, та 8 років очолював Профспілку ПМГУ, від громадської спілки отримав Микола Грибок, голова комісії з охорони праці і пожежної безпеки первинної організації ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Відзнаки вручив та привітав присутніх Олександр Вілкул, голова Ради оборони міста. Він зазначив, що історія Кривого Рогу – це не просто роки, а насамперед вчинки. Завдяки небайдужим людям місто стало потужним культурним, натхненним містом, завдовжки з життя. Для нього цей захід став справжньою зустріччю поколінь де досвід ветеранів поєднується з енергією тих, хто сьогодні тримає свій фронт – на передовій, у лікарнях, школах або на виробництві.
«Такі нагородження ми проводимо вже традиційно – це наша подяка людям за їхній вклад у розвиток міста та країни. Цього разу церемонія проходить у знаковому місці – музеї російсько-Української війни, де кожен куточок свідчить про мужність та героїзм наших захисників. Ми пишаємося ними, а також тими, хто працює у тилу, і розвивається у різних сферах та напрямках діяльності», – сказав Віталій Сапіга, виконавчий директор громадської спілки «Координаційна рада«Кривий Ріг» – рідне місто».
Україна переходить на електронний облік трудової діяльності. Вже з червня поточного року паперові трудові книжки працівників ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» будуть видаватися працівникам на руки, відтоді кожен зберігатиме її особисто.
Оцифрування даних про трудовий шлях кожного працівника нашого підприємства здійснювалося протягом п’яти років – рівно стільки в Україні тривав період переходу від старого формату паперових трудових книжок до їхніх копій у електронному вигляді.
Підставою для цих змін стали нова редакція частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України та Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі».
На нашому підприємстві паперові трудові книжки працівників вже оцифровані та передані до Пенсійного фонду України з отриманням статусу обробки – «Виконано». Це підтвердження того, що відомості про трудову діяльність кожного з працівників вже зберігаються у державних реєстрах в електронній формі. Відтепер на нашому підприємстві, як і всюди в України, здійснюватиметься саме електронний облік трудової діяльності працівників, а звичні для нас «Трудові» у вигляді книжечки видаватимуться людям на руки для зберігання», – розповідає Олена Главацька, начальниця відділу кадрового адміністрування департаменту з персоналу.
Наразі на нашому підприємстві зберігається близько 12-ти з половиною тисяч оригіналів паперових трудових книжок штатних працівників, які були прийняті до 11.06.2021 року (до початку п’ятирічного перехідного періоду з оцифрування даних).
Видача оригіналів трудових книжок працівників підприємства розпочнеться 11.06.2026 згідно з відповідним Наказом по підприємству, та буде тривати по 31.12.2026.
Графік видачі оригіналів трудових книжок (в розрізі структурних підрозділів) буде затверджений вищезазначеним наказом, з яким всі працівники, що були прийняті на підприємство до 11.06.2021, будуть ознайомлені особисто під підпис.
Інформація щодо графіку видачі оригіналів трудових книжок буде заздалегідь розміщена в усіх доступних каналах комунікації нашого підприємства.
Для отримання оригіналу трудової книжки з метою підтвердження особи необхідно мати при собі особисту перепустку.
Якщо після отримання оригіналу трудової книжки працівник виявить бажання внести в неї записи (про прийняття на роботу, переведення, звільнення, заохочення та нагороди), він має звернутися до відділу кадрового адміністрування управління з трудових відносин департаменту з персоналу підприємства.
Мальовничі кар’єри, заповнені водою неймовірного кольору тропічних морів, давно стали візитівкою Криворіжжя. У деяких з них, наприклад, Карачунівському чи тому, що на Зарічному, колись добували граніт, а в кар’єрах Візирки – залізну руду. Воду туди ніхто не наливав. Вона сама набралася з під землі та під час опадів. Тому у кар’єрах, де триває видобуток, воду відкачують, і для цього слугують водовідливи – комплекси устаткування та споруд. Вони завжди мають бути у належному стані. За цим ретельно стежать у гірничому департаменті «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Минулого року в кар’єрі 2-біс рудоуправління ГД впровадили масштабний проєкт з влаштування комплексу водовідливу. Координував дії з впровадження менеджер проєктів служби реалізації проєктів управління ГД Дмитро Швець. Він люб’язно продемонстрував результати багатомісячної напруженої роботи сотень людей, наслідками якої стало підвищення надійності відкачування води, а, відповідно, безпеки для працівників кар’єру. Також у результаті цих робіт гірники отримають доступ до покладів руди, які перекривалися попередніми водоводами.
Ми з Дмитром спускаємося на надійному авто на дно кар’єру, звідки починається рух води на поверхню, і опиняємося на березі невеличкого мальовничого гірського озерця з кришталево-прозорою водою. «Ця штучна водойма зветься зумпфом, – пояснює Дмитро Швець. – Тут накопичується вода, яка ось цими потужними насосами підіймається на поверхню. Висота підйому – близько 310 метрів, хоча ці насоси можуть і більше. Вода підіймається трубами водоводу, який було замінено під час реалізації проєкту. Це дві гілки водоводу, загальна довжина труб – 5 кілометрів 100 метрів. І проклали його не на рівній поверхні, а практично гірським рельєфом. Це надзвичайно складна, небезпечна робота. Дякую команді, кожному, хто доклав зусиль».
Знизу вгору побігли дві зелених труби, мов дві яскраві змійки. Вони прокладені обабіч кар’єрної дороги, якою руду вивозять на поверхню потужні самоскиди, і наполегливо прямують до гори. Труби не лежать на землі, вони закріплені на невисоких блоках-опорах, і цієї висоти вистачає, щоб зварники мали доступ під час прокладення, та змогли потім ремонтувати водогони. Те, що труби не дотичні до земної поверхні, подовжить термін їх експлуатації.
«Це сталеві труби, зроблені на підприємстві «АрселорМіттал» у Румунії. Ми покрили їх захистом від корозії. Оця фарба не лише яскрава, вона ще й захищає, – продовжив Дмитро. – Кожна труба має довжину близько 12 метрів. Зварювали їх безпосередньо у кар’єрі».
Аж ось зелені «змійки» віддаляються від дороги, і наполегливо лізуть вгору по уступу. Як пояснив мій гід, саме на таких ділянках роботи з монтажу вимагали особливої майстерності та уваги.
«Труби пускалися уступами, відділялись від доріг саме там, де під дорогами пролягають поклади залізної руди, і гірники їх зможуть видобути у майбутньому, – пояснив Дмитро. – Робота на перспективу. І прокладання уступами було найбільш небезпечним. Під час організації таких робіт та контролю за їх виконанням ми тісно взаємодіяли з командою департаменту охорони праці та промислової безпеки, яку очолював начальник відділу гірничого департаменту Юрій Духов, та з фахівцями рудоуправління на чолі з начальником РУ ГД Олегом Кравченком. Це було захопливе видовище. Монтажники працювали зі спеціальних майданчиків, куди їх спускали в люльках за допомогою підйомних кранів. Кранами ж спускалися труби, ними ж вони трималися під час монтажу. Навіть дивитися – перехоплювало дух. Було враховано все щодо безпеки, і роботи пройшли без інцидентів».
На одному з етапів був долучений наш потужний 100-тонний кран «Лібхер», на іншому підрядники використали свій кран з вильотом стріли 65 метрів!
«Змійки» тягнуться до відмітки мінус 45 метрів (від поверхні кар’єру), де врізаються у трубопровід, що прямує на поверхню. В результаті ми отримали практично новий надійний водовід. А ще перенесення труб на нове місце дасть гірникам доступ до нових пластів руди у майбутньому. І ця руда нам всім дуже потрібна.
Це про музеї, які об’єднують наше минуле та сучасне, є важливими центрами збереження культурних, історичних цінностей, духовних реліквій та нашої безцінної спадщини. 18 травня відзначається Міжнародний день музеїв. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» цей день особливий та святковий для Музею історії нашого підприємства.
«У цьому музеї я побувала вперше, і знаходжусь у приємному шоку! Я навіть і гадки не мала, що в «АрселорМіттал Кривий Ріг» така багата історія, що тут працювали такі визначні люди, а ті, хто здійснює робітничі процеси зараз – професіонали найвищого гатунку! Коли нам розповідали про технологічний ланцюг перетворення руди на метал та іншу готову продукцію, я дивувалася, наскільки це складно. Я замислилася, скільки ж людям треба всього знати та вміти, щоб керувати усім цим? Також я дізналася про вклад підприємства у розвиток міста, і те, що, наприклад, арматура, яка виробляється тут, використовувалася при будівництві хмарочоса Бурдж Халіфа, Вежах полум’я в Баку, стадіону «Олімпійський» та інших знакових об’єктах світу, – поділилася враженнями від екскурсії музеєм підприємства Дарина Левенко, студентка ДУЕТу, відвідувачка музею.
Подібні відгуки у нашому музеї чують майже щодня, адже тут завжди вирує життя: проходять екскурсії, лекції, зустрічі, різноманітні заходи. Їхніми учасниками стають школярі та студенти, в тому числі й ті, хто бере участь у молодіжних проєктах «АрселорМіттал Кривий Ріг». Сюди приходять працівники підприємства з родинами, просто мешканці міста, яким цікава історія Кривого Рогу та нашого підприємства, навколо якого все активно розвивалося. До музею звертаються й ті, хто шукає потрібної інформації, а також люди, які хочуть поповнити фонди музею – приносять сюди інформацію про своїх рідних, що працювали тут, пам’ятні речі, артефакти тощо.
«У нас тут ніколи не буває тихо, кожен день розписаний майже по хвилинах, крім того, ми активно співпрацюємо з людьми, які хочуть поділитися інформацією, залишити її нащадкам, – розповідає Микола Чухрай, завідувач Музею історії підприємства. – Фонди музею активно поповнюються, що нас дуже тішить. Завжди приємно розповідати відвідувачам про важливі події, досягнення, визначних особистостей підприємства, пояснювати, як працює виробничий ланцюг, які процеси там задіяні, чути «вау» від першого погляду на величезний макет підприємства, бачити захоплені погляди на пінгвіна, який стоїть у куточку полярника Миколи Маковія, що розпочинав свій шлях з нашого підприємства тощо. Та є в експозиції місце, якого, б краще взагалі ніколи не було, адже воно – про війну, яка зараз триває. Тут розміщена інформація про наших працівників, які віддали життя за Україну, про вклад підприємства в захист нашого міста та країни.
Є тут і куточок з металобрухтом – залишками від збитих ракет, «шахедів» та іншої зброї, яка летить нас вбивати. На жаль, цей куточок постійно поповнюється. Ось, наприклад, у мене в руках шматок колії, який прилетів у заводоуправління від нещодавнього удару дроном на станції Червоній, де ціллю став тепловоз».
Цього року Музею історії нашого підприємства виповнюється 42 роки. Спочатку він називався Музеєм бойової та трудової слави «Криворіжсталі» і знаходився на площі Домнобудівників. З березня 2008 року, вже у статусі Музею історії підприємства, він
продовжив свою роботу у новому приміщенні, де знаходиться й зараз – на першому поверсі будівлі науково-технічної бібліотеки «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Музей складається з трьох залів. У першому відвідувачі мають змогу познайомитися з історією нашого краю, з предметами побуту, яким колись користувалися наші прабабусі та прадідусі, познайомитися з історією, політиками підприємства та побачити на карті світу, де розташовані підприємства компанії «АрселорМіттал».
Другий зал присвячений видатним особистостям нашого комбінату. Він знайомить глядачів з нашою соціальною сферою, багатьма проєктами для працівників, спрямованих на їхній професійний розвиток та відкриття талантів. Також тут можна дізнатися про соцпроєкти для міста та країни, які здійснює «АрселорМіттал Кривий Ріг».
У третій залі глядачі можуть ознайомитися з усіма етапами повного виробничого циклу, побачити зразки продукції, техніку, яка залучена у процеси виробництва, а також за допомогою макета підприємства побачити, наскільки воно велике та складне.
У музеї багато інтерактивностей, адже тут зберігаються і робочі експонати. Це і комутатор, за допомогою якого колись люди мали змогу зателефонувати, старовинні ноші, на яких працівники переносили руду, різноманітні датчики, пристрої для рахування тощо.
Хочете побачити все це на власні очі та дізнатися цікавого? Завітайте до нашого музею. Приємні емоції вам гарантовані, а нова інформація, запевняємо, здивує та надихне!
Автотранспортне управління «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначає важливу дату у своїй історії. 65 років тому на підприємстві був створений крановий цех, до складу якого увійшли цехи пасажирського та технологічного автотранспорту, що сприяло потужному розвитку АТУ. Промайнуло багато часу, назва підрозділу вже у минулому, але задачі автотранспортників, які сформувалися тоді, залишаються актуальними.
В історії АТУ є чимало значних дат. Автомобільна служба нашого підприємства постійно розвивалася, удосконалювалася та змінювалася залежно від потреб виробництва та часу.
«Транспорт – це кров «АрселорМіттал Кривий Ріг», адже автомобілі та спецтехніка є невід’ємною частиною технологічного процесу. Працівники цього підрозділу за допомогою авто перевозять, вантажать, підіймають вантажі, працюють у кар’єрах, допомагають прокладати комунікації, вчасно доставляти спеціалістів на місця їхньої роботи тощо. Крім того, наші фахівці ще й ремонтують, організовують логістику та взагалі дбають про те, щоб усі перевезення здійснювалися вчасно і за графіком», – говорить Юрій Чуланов, в.о. заступника директора транспортного департаменту АТУ.
Історія «колес підприємства»
Насправді історія автомобільної служби сягає ще часів будівництва нашого підприємства. Першим транспортом тоді були кінні повозки-грабарки. Одним із їхніх візників тоді був Микола Воробйов. Він також возив інженера будівництва Ремкена, а потім Микола Сергійович і сам очолив службу гужового транспорту «Криворіжсталі».
Тоді ж на будівництво заводу почали надходити і перші автомобілі. Наприкінці 1930-х років завод вже обслуговували 40 вантажних, 8 легкових автомобілів та два автобуси. Працювали і свої авторемонтні майстерні – з токарними верстатами, ковальським горном та вулканізаційним апаратом.
Після Другої світової війни автопарк підприємства поповнився американськими «Фордами» та автомобілями вітчизняного виробництва.
У 1961 році на підприємстві створюється крановий цех, в якому вже працює майже 60 автомобілів та інша спецтехніка.
Начальником цеху призначається Микола Філімонов. Сюди йдуть працювати автомеханік Григорій Літовка, майстер моторного відділення Йосип Чудак. А першими начальниками змін стають Леонтій Садовник, Петро Яременко, Леонід Саленко, Віктор Андріянов, Леонід Мурлян.
Спочатку контора цеху розташовувалася в депо кранової служби – це район розливальних машин доменної печі № 4. Поблизу ковальського цеху розмістилися автомайстерні, біля ТЕЦ № 1 був гараж пожежних машин, а в районі газорятівної служби – швидких допомог. Поступово цех почав поповнюватися автокранами, автонавантажувачами, бульдозерами, вантажними машинами, великими та мікроатобусами. Усе це потужне господарство потребувало й розширення автостоянок. Одна з них, для вантажного транспорту, взимку мала й свій обігрів для кращого запуску двигунів у мороз. Старожили пам’ятають, що для створення потрібного мікроклімату там працювали два реактивних двигуни з літаків.
Колектив професіоналів
За 65 років у АТУ було багато реорганізацій. Змінювалася структура, створювалися нові напрямки роботи, але принцип автосправи завжди залишався незмінним – якісне і безперебійне здійснення технологічних та пасажирських перевезень.
«Зараз в АТУ працює майже 400 одиниць різної автотехніки, яка повністю забезпечує сьогоднішні обсяги виробництва, допомагає здійснювати різноманітні ремонтні та інші роботи, а також перевозить пасажирів, – говорить Рамазі Давітадзе, начальник служби експлуатації АТУ. – Ми продовжуємо перевозити наших працівників у віддалені цехи підприємства. Ці рейси здійснюють наші досвідчені водії, серед яких Олександр Величко, Сергій Золюк, Олександр Рабцун. А серед водіїв технологічного транспорту хотілося б відзначити Анатолія Омельченка, Генадія Гулькова, Олександра Кондратенка.
Обов’язково хочеться відзначити наших слюсарів-ремонтників, які ретельно дбають про технічне здоров’я автомобілів. Це Олександр Козаков та В’ячеслав Полусмяк».
Попри складні воєнні часи, в АТУ продовжують розвивати автомобільний парк. Тільки цього року підприємством придбані нові вантажопасажирські автомобілі, автобуси для технологічних бригад. А на самому початку повномасштабної війни було здано в експлуатацію новий побутовий корпус для майже 90 водіїв вантажних машин, слюсарів і інженерно-технічних працівників.
Водії незламності
Початок війни в Україні став особливою сторінкою в історії АТУ. У перші роки повномасштабного вторгнення ворога водії автобусів везли в евакуацію працівників підприємства та їхні родини, а потім поспішали назад – перевозити людей на виробництво. Водії великовантажних машин, завантажувачів, бульдозерів допомагали в облаштування постів та укріплень для стримування ворога. А потім – рятували криворізьку дамбу, сприяли будівництву нового водоводу, брали участь у відновленні мостів та інших цивільних об’єктів не лише на Криворіжжі, а й у деокупованих областях країни.
Віталій Аббасов, водій тягача-важковика, зі здатністю підняти понад 42 тонни, працює на підприємстві 10 років. Майже половина з них прийшлася саме на воєнні часи. «Приємніше везти на тягачі конуси та чаші для доменних печей, ніж привозити важку техніку та обладнання для ліквідації аварій через атаки ворога, – говорить Віталій. – Втім, сьогодні у нас така реальність. Я люблю свій цех, свій колектив, справу, якою займаюся. Знаєте, як цікаво щоразу перевіряти себе під час заїзду до об’єкта? Уявіть, довжина тягача майже 20 метрів, а висота вантажу може досягати до 4 метрів, і щоб правильно заїхати, треба застосувати увесь свій досвід та знання».
«26 років тому я, тільки набувши професії водія автокрана, прийшов на виробництво і одразу потрапив на великий капремонт ДП № 9. Знав би я тоді, скільки мені згодом доведеться підіймати своїм величезним краном, від розбору завалів від прильотів, до відновлення Карачунівської дамби та інших важливих, знакових об’єктів. Поряд зі мною працювали мої колеги, а їхня підтримка відчувається завжди, у будь-яких ситуаціях», – зазначає водій автотранспортних засобів (автокрану) Сергій Марченко.
«Колектив АТУ пишається своїми фахівцями, адже саме вони своєю працею щоденно створюють нову історію. Сподіваємося, що у річницю наступних знакових для АТУ дат ми будемо більше розповідати про наші мирні плани, нововведення, розвиток та наших людей, якими ми завжди будемо пишатися», – підсумував Юрій Чуланов.
У добі 24 години, і якщо відняти 8 годин на сон, то вийде, що ледь не більшість життя люди працездатного віку проводять на роботі. І, як правило, більшу частину часу ми виконуємо щозмінні рутинні операції. Тому дуже важливо знаходити у роботі, на робочому місці моменти естетичного задоволення, які додають сил і наснаги працювати.
Начальник дільниці насосних станцій цеху технологічного водопостачання гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Владислав Шахін має сили й наснагу, і працює добре. Тож не випадково він – серед одинадцяти найкращих працівників ГД, і має звання «Людина року гірничого департаменту». І він вміє помічати прекрасне навіть серед своєї нелегкої роботи. Саме Владислав поділився з нами красивою романтичною історією, яку підгледів на роботі.
«Наша насосна станція зворотного водопостачання (об’єднана) качає воду зі ставка зворотного водопостачання, що у балці Грушувата. Це технічна вода, що потрапляє до ставка з наших хвостосховищ. І насоси знову повертають її у виробництво. Значення цієї насосної величезне, і для забезпечення її стабільної роботи нам з колегами доводиться докладати багато зусиль. Часто і в гору нема коли глянути. Але дещо ми все-таки помітили. Одного разу на нашому ставку з’явився гарний білосніжний лебідь. Він перезимував у нашій місцині. А навесні до нього приєднався ще один. Схоже, що вони створили пару. Хто ж першим з’явився: він чи вона? Рівень наших знань з біології недостатній для того, щоб це визначити, – усміхається Владислав. – Але хіба це важливо? Головне, що їхні поважні прогулянки акваторією ставка милують око, дають можливість на хвильку відволіктися, перезавантажитися. У нас на ставку багато птахів – качки, чайки, навіть очеретяні бугаї, але саме лебеді стали нашими улюбленцями».
