Категорія: Наші люди

Так звертається до українських військових старший майстер з ремонту мехобладнання РЗФ-2 Олександр Рязанцев.

Він з тих найкращих, хто сьогодні працює на перемогу в тилу. У Олександра відповідальна дільниця – насосне відділення РЗФ-2 гірничого департаменту.

– Наш майстер опікується дільницями фільтрації, сепарації, насосним відділенням, – розповідає начальник фабрики Анатолій Свєтлов. – Це понад 200 одиниць обладнання. Олександр та його колеги слідкують також і за технічними комунікаціями фабрики. Коли Рязанцев у зміні, то в мене голова не болить і серце спокійне. Він ретельно огляне кожен агрегат, поговорить з колегами, все з’ясує і не заспокоїться, поки все не запрацює. Можна сказати, що він на кінцевій точці процесу, де концентрат з фабрики прямує на склади.

– Я люблю свою роботу, колектив, – говорить Олександр Рязанцев. – Нас зараз у цехах менше, адже хтось вимушений був виїхати, хтось захищає нас на передовій. А наше завдання – підтримувати економічний фронт країни. Ми теж тут в цехах заступаємо на чергування. І в нас одне прохання до захисників – повертайтесь живими! Разом ми переможемо!

Попри всі складнощі та навантаження рудозбагачувальна фабрика № 2 працює потужно. Але щоб тримати такий робочий ритм доводиться докладати чималих зусиль. Звісно, що персоналу зараз значно менше, а от практично всі агрегати в строю.

Потужним високовольтним обладнанням опікується на РЗФ-2 електрик ділянки подрібнення Микола Славич. Він вправно ремонтує та доглядає за класифікаторами, конвеєрами та іншими агрегатами, бо знає їхню електрочастину, можна сказати, до атому.

– Впевнений, що Миколі можна довірити будь-яку справу, і він впорається на 200%, – розповідає начальник РЗФ-2 Анатолій Свєтлов. – В нього завжди все в ідеальному порядку. І це важливо, адже фабрика виробляє концентрат у достатньо великій кількості. І це можливо тоді, коли обладнання працює безперебійно. В цьому заслуга таких людей, як Микола Славич. Він не лише з електрикою на «ти», ще й вправно керує електрокаром, а у вільний час з не меншою завзятістю волонтерить.

– В нас настрій бойовий, – говорить електрик. – Ми тут просто зобов’язані бути міцним фундаментом для наших хлопців на передовій. І ми їх не підведено. Не маємо на це ані права, ані бажання!

Є люди, які, як кажуть, на вагу золота за будь-яких умов. Зараз кожен, хто працює на підприємстві, справжній герой. І чимало таких героїв працює у гірничому департаменті.

У кар’єрах №№ 3 та 2-біс гірничого департаменту тривають виробничі процеси. Як і скрізь, людей стало менше, адже багато гірників пішли захищати країну. Навантаження збільшується, і як ніколи цінуються працьовитість, професіоналізм та універсальність.

«Такі працівники, як електрослюсар Юрій Григор’єв, завжди на вагу золота, а зараз і поготів, – говорить енергетик кар’єру № 3 Сергій Думбров. – Його завдання – забезпечувати безперебійне електропостачання кар’єру. Без електроенергії ми працювати не зможемо. Потужні екскаватори, бурові верстати, інша техніка – без струму перетвориться на залізяччя. Юрій досвідчений, відповідальний та має хист до керування процесами, тому постійно заміняє начальників різних рангів під час відпустки та лікарняного на різних ділянках рудоуправління».

Григор’єв виконує найвідповідальніші ремонти електрообладнання, робить все швидко та якісно. Та й поза роботою не сидить, склавши руки. Раніше у вільний час він допомагав людям, ремонтував електромережі та обладнання, а зараз волонтерить.

«Все залежить від бажання, – каже Юрій. – Якщо бажаєш вивчити обладнання та навчитися його ремонтувати, то для цього є можливості, а практика допоможе виробити навички. А ще треба ремонтувати так, щоб працювало довго, працювати ж абияк немає сенсу».

Коли ця людина встигає відпочивати? Це запитання до машиніста екскаватора дільниці з підготовки виробництва ремонтного виробництва ЦДУР Миколи Поховича.

На роботі він встигає крім своїх основних обов’язків ще й успішно набувати нових навичок, аби перекрити дефіцит кадрів, який утворився через війну.

 – Ми дуже цінуємо таких працівників, – розповідає начальник управління з проведення ремонтів, техобслуговування та експлуатації ЦДУР Сергій Самойленко. – Микола долучився до ломки футерування закозлених чавуновозних ковшів конвертерного та доменного цехів. І робить це оперативно, якісно, а це важливо, адже роботи вистачає, а ось робочих рук менше, ніж зазвичай. А тут ще й руки майстра! Всі роботи машиніст екскаватора виконує з радістю, адже це доводить, що завод живе, «дихає», і коли прийде час, швидко відновить свою робочу форму. Але і після роботи на Миколу чекають вже інші ділянки роботи.

Похович працює по 16-18 годин на добу. Це з урахуванням, що Микола намагається кожну годину використовувати з користю. Наразі не час розслаблятися і відпочивати, вважає машиніст екскаватору. Треба бути корисним для своєї родини, міста та країни, тоді перемога буде точно за нами.