Незабаром такі квіти
радуватимуть криворіжців. (Фото з архіву "Металурга")
Працівники гірничого департаменту разом з підрядною організацією «Дивобуд» висадили сотні квітів на території цехів та біля управління гірничого департаменту до Всеукраїнської акції «За чисте довкілля».
– Цьогоріч на території дробильної та рудозбагачувальних фабрик, а також біля управління ГД розквітнуть тюльпани, іриси, майори, нарциси, хризантеми, чорнобривці, петунії, айстри та юка. У такий складний час дуже хочеться хоч чимось себе порадувати, а квіти завжди дарують надію, – розповідає провідний інженер відділу головного механіка Олена Дядина. – А ще ця краса радуватиме всіх криворіжців біля управління ГД, адже там знаходяться зупинки громадського транспорту.
У позаминулому році на території ГД висадили горобинові та калинові алеї. А минулого року восени разом зі студентами проекту «Нова фабрика» прикрасили площу сакурами та березами.
Студенти та гірники саджають сакури та берези (фото з архіву “Металурга”)
24 лютого енергетик дільниці будівництва ЛЕП Денис Матюшин разом з бригадою був на зміні, яка стала історичною, адже співпала з початком війни.
– Коли чекали на звичайну робочу оперативку у рудоуправлінні, я дізнався, що розпочалася війна з Росією, – розповідає Денис. – Спочатку в це ніхто не міг повірити. Ми прочитали, що бомбили міста України, але й гадки не мали, що це зачепить Кривий Ріг. Наша майстерня так розташована, що добре проглядається мікрорайон Макулан. І коли ми побачили дим над ним, то просто заклякли.
На цей день у кар’єрі був запланований вибух, тож бригада Дениса мала до цього часу розібрати ЛЕП, щоб їх не пошкодило вибухом. «Я зателефонував керівництву і запитав: «Що робити?». Людей примусити працювати за таких умов не мав права, так сказало й керівництво. Але моя бригада прийняла рішення залишитися на роботі», – розповів Матюшин.
Тоді бригада складалася з електрослюсарів Руслана Фурсова, Олега Головчака, Сергія Катченка, Романа Близнюка, Володимира Павлова та бригадира Сергія Бунги. Вибух у виробничих цілях того дня все ж здійснили, він відбувся навіть раніше запланованого. Адже зазвичай це відбувається о 12.00, а в цей день – о 10.30. Після цього бригада вирушила поновлювати електропостачання установки водовідливу, бо якщо цього не зробити, то могло статися затоплення кар’єру. Хлопці у свою першу воєнну зміну продовжили підключення електропостачання екскаваторів та бурових установок.
Бригадир С. Бунга завжди на висоті
А 11 березня мобілізували до ЗСУ бригадира Сергія Бунгу. Його бригада продовжила працювати на економічному фронті.
– Звісно ж, у кожного з нас була можливість виїхати у більш безпечне місце, – продовжує Денис Матюшин. – Але ми працюємо у рідному місті. Гірничий департамент працює, кар’єри живуть. І щоб гірнича техніка рухалася, кожної зміни вся наша бригада поспішає на роботу. Залишитися працювати на рідному підприємстві – це наша спільна позиція, а якщо мобілізують, то будемо нести службу на передовій. Наша сила – в єдності. Дякуємо ЗСУ, волонтерам і кожному українцю, хто не лише вірить у перемогу, а й робить все можливе і неможливе для цього.
Є люди, які, як кажуть, на вагу золота за будь-яких умов. Зараз кожен, хто працює на підприємстві, справжній герой. І чимало таких героїв працює у гірничому департаменті.
У кар’єрах №№ 3 та 2-біс гірничого департаменту тривають виробничі процеси. Як і скрізь, людей стало менше, адже багато гірників пішли захищати країну. Навантаження збільшується, і як ніколи цінуються працьовитість, професіоналізм та універсальність.
«Такі працівники, як електрослюсар Юрій Григор’єв, завжди на вагу золота, а зараз і поготів, – говорить енергетик кар’єру № 3 Сергій Думбров. – Його завдання – забезпечувати безперебійне електропостачання кар’єру. Без електроенергії ми працювати не зможемо. Потужні екскаватори, бурові верстати, інша техніка – без струму перетвориться на залізяччя. Юрій досвідчений, відповідальний та має хист до керування процесами, тому постійно заміняє начальників різних рангів під час відпустки та лікарняного на різних ділянках рудоуправління».
Григор’єв виконує найвідповідальніші ремонти електрообладнання, робить все швидко та якісно. Та й поза роботою не сидить, склавши руки. Раніше у вільний час він допомагав людям, ремонтував електромережі та обладнання, а зараз волонтерить.
«Все залежить від бажання, – каже Юрій. – Якщо бажаєш вивчити обладнання та навчитися його ремонтувати, то для цього є можливості, а практика допоможе виробити навички. А ще треба ремонтувати так, щоб працювало довго, працювати ж абияк немає сенсу».
Коли ця людина встигає відпочивати? Це запитання до машиніста екскаватора дільниці з підготовки виробництва ремонтного виробництва ЦДУР Миколи Поховича.
На роботі він встигає крім своїх основних обов’язків ще й успішно набувати нових навичок, аби перекрити дефіцит кадрів, який утворився через війну.
– Ми дуже цінуємо таких працівників, – розповідає начальник управління з проведення ремонтів, техобслуговування та експлуатації ЦДУР Сергій Самойленко. – Микола долучився до ломки футерування закозлених чавуновозних ковшів конвертерного та доменного цехів. І робить це оперативно, якісно, а це важливо, адже роботи вистачає, а ось робочих рук менше, ніж зазвичай. А тут ще й руки майстра! Всі роботи машиніст екскаватора виконує з радістю, адже це доводить, що завод живе, «дихає», і коли прийде час, швидко відновить свою робочу форму. Але і після роботи на Миколу чекають вже інші ділянки роботи.
Похович працює по 16-18 годин на добу. Це з урахуванням, що Микола намагається кожну годину використовувати з користю. Наразі не час розслаблятися і відпочивати, вважає машиніст екскаватору. Треба бути корисним для своєї родини, міста та країни, тоді перемога буде точно за нами.
Саме так називають зараз Олексія Голубєва, начальника дільниці з ремонту спецрухомого складу ремонтного виробництва. Він серед тих, хто залишився працювати на нашому підприємстві у ці складні часи.
Майже 50% машиністів кранів, серед яких чимало жінок, евакуювалися, а робота має тривати, бо цехи живуть і повинні бути готові запрацювати в повну силу будь-якої хвилини. Про це, зокрема, дбає Олексій. «Йому вдалося так організувати роботу з персоналом, перерозподілити зміни машиністів крану, які залишилися, що робота в жодному заводському депо не зупинилась, – говорить Сергій Самойленко, начальник управління з проведення ремонтів, техобслуговування та експлуатації обладнання ЦДУР. – Крім цього, під час вимушеної зупинки доменних печей були «закозлені» 22 чавуноновози. Але їх треба «розкозлити», щоб знову пустити в роботу. Олексій разом з колегами активно взявся за підготовку місць розкозління в мартенівському цеху. І цей процес вже розпочався».
Завдяки організованій роботі за півтора тижні вдалося розкозлити шість чавуновозних ковшів. Роботи тривають і далі, з планомірним збільшенням резерву для майбутнього запуску доменних печей. І саме такі люди, як Олексій Голубєв, сьогодні змушують битися промислове серце заводу. Олексія цінують за сильний характер, цілеспрямованість та відповідальність. Не один рік він вже відпрацював на заводі. А сьогодні все робить для того, щоб його рідне підприємство ще багато років поспіль працювало і після всіх випробувань довело, що криворізький характер – то найміцніша сила, яку нікому не здолати.
