Напередодні Дня міста та в рамках проєкту «День єднання поколінь», громадської спілки «Координаційна рада «Кривий Ріг – рідне місто», особливими відзнаками були нагороджені працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПО ПМГУ.
Церемонія нагородження проходила у міському Музеї російсько-Української війни. Відзнаки за значний внесок у захист та розбудову міста отримали понад 60 криворіжців. Цепрацівники трудового, культурного, освітянського, медичного, волонтерського напрямків. Нагородження відбулося у декількох номінаціях: «Майбутнє в єдності поколінь», «За досягнення у науковій діяльності», «За заслуги», «Серце віддаю дітям».
Відзнаку «За заслуги» отримали і наші колеги – Єгор Шибаков та Дмитро Опришко, які працюють інженерами з ремонту управління енергетичного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». З початку повномасштабної війни в одному екіпажі артилерійської установки вони стояли на захисті Луганщини, Донеччини та Херсонщини.
Таку ж відзнаку отримав і Дмитро Гончаров, який працює у доменному цеху № 1. Він воював у Білогорівці на Луганському напрямку.
Медаль в пам’ять Анатолія Пожидаєва, який з 1990 року по 2003-й працював у ЦК Профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України, та 8 років очолював Профспілку ПМГУ, від громадської спілки отримав Микола Грибок, голова комісії з охорони праці і пожежної безпеки первинної організації ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Відзнаки вручив та привітав присутніх Олександр Вілкул, голова Ради оборони міста. Він зазначив, що історія Кривого Рогу – це не просто роки, а насамперед вчинки. Завдяки небайдужим людям місто стало потужним культурним, натхненним містом, завдовжки з життя. Для нього цей захід став справжньою зустріччю поколінь де досвід ветеранів поєднується з енергією тих, хто сьогодні тримає свій фронт – на передовій, у лікарнях, школах або на виробництві.
«Такі нагородження ми проводимо вже традиційно – це наша подяка людям за їхній вклад у розвиток міста та країни. Цього разу церемонія проходить у знаковому місці – музеї російсько-Української війни, де кожен куточок свідчить про мужність та героїзм наших захисників. Ми пишаємося ними, а також тими, хто працює у тилу, і розвивається у різних сферах та напрямках діяльності», – сказав Віталій Сапіга, виконавчий директор громадської спілки «Координаційна рада«Кривий Ріг» – рідне місто».
Криворізький академічний театр драми та музичної комедії ім. Т.Г. Шевченка
16 травня о 17:00 пропонуємо переглянути музичну комедію «Витівки Хануми». Це музична комедія Авксентія Цагарелі на музику Гії Канчелі (режисер-постановник – заслужений артист України О. Рибчинський). Як поєднати два юні люблячі серця і водночас здійснити найзаповітніші мрії чи не половини мешканців Авлабара: збанкрутілого князя – про гроші, багатого купця – про князівський герб, старої діви – про чоловіка? Відповідь знає лише вона – «і тактовна, і симпатична, і всім жінкам сто очок наперед дасть, і всіх чоловіків навколо пальця обведе». Хто це? Звісно, найкраща авлабарська сваха – Ханума! Не втрачайте свій шанс під чудову музику Гії Канчелі зануритися у дивовижну і неповторну атмосферу старого Тифлісу.
17 травня о 13:00 запрошуємо переглянути музичну драму «Меланхолійний вальс» за однойменною новелою О. Кобилянської.
17 травня о 17:00 чекаємо вас на виставі «Приборкання норовливої».
Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв
17 травня о 17:00 пропонуємо на розсуд глядача пластичну драму «ХЕМ». за мотивами творчості Хемінгуея. Це історія про мужність, волю та наполегливість, зокрема, у досягненні мети. Це можливість побачити велич духу людини, що відчуває себе одним цілим з природою. Історія мужності та страху, любові і болю. Історія, у якій однаково сильно звучать почуття обов’язку та відчуття жорстокості війни, історія яка показала, як віра у свій потенціал може допомогти здолати будь-які труднощі.
Криворізький міський театр ляльок
16-17 травня об 11:00 запрошуємо на розважальну програму «Game-сейшн». Це інтерактивна музична розважальна програма з веселими іграми та танцями, розвагами та фокусами. На вас чекає знайомство з улюбленими та всім відомими героями, які розкажуть дітям про різні системи ляльок.
Екскурсії
Туристичний клуб «Невгамовні Гідеси»
17 травня о 08:00 запрошуємо в одноденну подорож «Урочище Монастирище : незвідані стежки Кропівничинни». Реєстрація: 0961197549.
Криворізьке бюро подорожей та екскурсій
17 травня запрошуємо на екскурсію, де ми зможемо поспілкуватися з тваринами, підкорити гірські схили та посмакувати полтавськими галушками. Виїзд з Кривого Рога орієнтовно о 05:30. На вас чекає відвідування екопарку Ковалівка – справжнього раю для дітлахів, де можна побачити безліч екзотичних тварин, хижаків, різноманітних птахів. Це найбільший контактний зоопарк України, який знаходиться у мальовничому куточку с. Ковалівка Полтавської області. Далі посмакуємо в Полтаві полтавськими галушками. А після смачного обіду розпочнемо захопливу екскурсію Полтавою, містом, яке є духовним серцем України. Тут творили Короленко, Котляревський, Панас Мирний. Ви побуваєте на Круглій площі, Івановій горі, біля Білої альтанки, побачите колоритний пам’ятник галушкам і дізнаєтеся багато цікавого про це цікаве, унікальне місто, в якому утворилася своя особлива архітектура та духовна атмосфера. Реєстрація: 0981067279 (вайбер, телеграм), 0993685133.
Автотранспортне управління «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначає важливу дату у своїй історії. 65 років тому на підприємстві був створений крановий цех, до складу якого увійшли цехи пасажирського та технологічного автотранспорту, що сприяло потужному розвитку АТУ. Промайнуло багато часу, назва підрозділу вже у минулому, але задачі автотранспортників, які сформувалися тоді, залишаються актуальними.
В історії АТУ є чимало значних дат. Автомобільна служба нашого підприємства постійно розвивалася, удосконалювалася та змінювалася залежно від потреб виробництва та часу.
«Транспорт – це кров «АрселорМіттал Кривий Ріг», адже автомобілі та спецтехніка є невід’ємною частиною технологічного процесу. Працівники цього підрозділу за допомогою авто перевозять, вантажать, підіймають вантажі, працюють у кар’єрах, допомагають прокладати комунікації, вчасно доставляти спеціалістів на місця їхньої роботи тощо. Крім того, наші фахівці ще й ремонтують, організовують логістику та взагалі дбають про те, щоб усі перевезення здійснювалися вчасно і за графіком», – говорить Юрій Чуланов, в.о. заступника директора транспортного департаменту АТУ.
Історія «колес підприємства»
Насправді історія автомобільної служби сягає ще часів будівництва нашого підприємства. Першим транспортом тоді були кінні повозки-грабарки. Одним із їхніх візників тоді був Микола Воробйов. Він також возив інженера будівництва Ремкена, а потім Микола Сергійович і сам очолив службу гужового транспорту «Криворіжсталі».
Тоді ж на будівництво заводу почали надходити і перші автомобілі. Наприкінці 1930-х років завод вже обслуговували 40 вантажних, 8 легкових автомобілів та два автобуси. Працювали і свої авторемонтні майстерні – з токарними верстатами, ковальським горном та вулканізаційним апаратом.
Після Другої світової війни автопарк підприємства поповнився американськими «Фордами» та автомобілями вітчизняного виробництва.
У 1961 році на підприємстві створюється крановий цех, в якому вже працює майже 60 автомобілів та інша спецтехніка.
Начальником цеху призначається Микола Філімонов. Сюди йдуть працювати автомеханік Григорій Літовка, майстер моторного відділення Йосип Чудак. А першими начальниками змін стають Леонтій Садовник, Петро Яременко, Леонід Саленко, Віктор Андріянов, Леонід Мурлян.
Спочатку контора цеху розташовувалася в депо кранової служби – це район розливальних машин доменної печі № 4. Поблизу ковальського цеху розмістилися автомайстерні, біля ТЕЦ № 1 був гараж пожежних машин, а в районі газорятівної служби – швидких допомог. Поступово цех почав поповнюватися автокранами, автонавантажувачами, бульдозерами, вантажними машинами, великими та мікроатобусами. Усе це потужне господарство потребувало й розширення автостоянок. Одна з них, для вантажного транспорту, взимку мала й свій обігрів для кращого запуску двигунів у мороз. Старожили пам’ятають, що для створення потрібного мікроклімату там працювали два реактивних двигуни з літаків.
Колектив професіоналів
За 65 років у АТУ було багато реорганізацій. Змінювалася структура, створювалися нові напрямки роботи, але принцип автосправи завжди залишався незмінним – якісне і безперебійне здійснення технологічних та пасажирських перевезень.
«Зараз в АТУ працює майже 400 одиниць різної автотехніки, яка повністю забезпечує сьогоднішні обсяги виробництва, допомагає здійснювати різноманітні ремонтні та інші роботи, а також перевозить пасажирів, – говорить Рамазі Давітадзе, начальник служби експлуатації АТУ. – Ми продовжуємо перевозити наших працівників у віддалені цехи підприємства. Ці рейси здійснюють наші досвідчені водії, серед яких Олександр Величко, Сергій Золюк, Олександр Рабцун. А серед водіїв технологічного транспорту хотілося б відзначити Анатолія Омельченка, Генадія Гулькова, Олександра Кондратенка.
Обов’язково хочеться відзначити наших слюсарів-ремонтників, які ретельно дбають про технічне здоров’я автомобілів. Це Олександр Козаков та В’ячеслав Полусмяк».
Попри складні воєнні часи, в АТУ продовжують розвивати автомобільний парк. Тільки цього року підприємством придбані нові вантажопасажирські автомобілі, автобуси для технологічних бригад. А на самому початку повномасштабної війни було здано в експлуатацію новий побутовий корпус для майже 90 водіїв вантажних машин, слюсарів і інженерно-технічних працівників.
Водії незламності
Початок війни в Україні став особливою сторінкою в історії АТУ. У перші роки повномасштабного вторгнення ворога водії автобусів везли в евакуацію працівників підприємства та їхні родини, а потім поспішали назад – перевозити людей на виробництво. Водії великовантажних машин, завантажувачів, бульдозерів допомагали в облаштування постів та укріплень для стримування ворога. А потім – рятували криворізьку дамбу, сприяли будівництву нового водоводу, брали участь у відновленні мостів та інших цивільних об’єктів не лише на Криворіжжі, а й у деокупованих областях країни.
Віталій Аббасов, водій тягача-важковика, зі здатністю підняти понад 42 тонни, працює на підприємстві 10 років. Майже половина з них прийшлася саме на воєнні часи. «Приємніше везти на тягачі конуси та чаші для доменних печей, ніж привозити важку техніку та обладнання для ліквідації аварій через атаки ворога, – говорить Віталій. – Втім, сьогодні у нас така реальність. Я люблю свій цех, свій колектив, справу, якою займаюся. Знаєте, як цікаво щоразу перевіряти себе під час заїзду до об’єкта? Уявіть, довжина тягача майже 20 метрів, а висота вантажу може досягати до 4 метрів, і щоб правильно заїхати, треба застосувати увесь свій досвід та знання».
«26 років тому я, тільки набувши професії водія автокрана, прийшов на виробництво і одразу потрапив на великий капремонт ДП № 9. Знав би я тоді, скільки мені згодом доведеться підіймати своїм величезним краном, від розбору завалів від прильотів, до відновлення Карачунівської дамби та інших важливих, знакових об’єктів. Поряд зі мною працювали мої колеги, а їхня підтримка відчувається завжди, у будь-яких ситуаціях», – зазначає водій автотранспортних засобів (автокрану) Сергій Марченко.
«Колектив АТУ пишається своїми фахівцями, адже саме вони своєю працею щоденно створюють нову історію. Сподіваємося, що у річницю наступних знакових для АТУ дат ми будемо більше розповідати про наші мирні плани, нововведення, розвиток та наших людей, якими ми завжди будемо пишатися», – підсумував Юрій Чуланов.
У добі 24 години, і якщо відняти 8 годин на сон, то вийде, що ледь не більшість життя люди працездатного віку проводять на роботі. І, як правило, більшу частину часу ми виконуємо щозмінні рутинні операції. Тому дуже важливо знаходити у роботі, на робочому місці моменти естетичного задоволення, які додають сил і наснаги працювати.
Начальник дільниці насосних станцій цеху технологічного водопостачання гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Владислав Шахін має сили й наснагу, і працює добре. Тож не випадково він – серед одинадцяти найкращих працівників ГД, і має звання «Людина року гірничого департаменту». І він вміє помічати прекрасне навіть серед своєї нелегкої роботи. Саме Владислав поділився з нами красивою романтичною історією, яку підгледів на роботі.
«Наша насосна станція зворотного водопостачання (об’єднана) качає воду зі ставка зворотного водопостачання, що у балці Грушувата. Це технічна вода, що потрапляє до ставка з наших хвостосховищ. І насоси знову повертають її у виробництво. Значення цієї насосної величезне, і для забезпечення її стабільної роботи нам з колегами доводиться докладати багато зусиль. Часто і в гору нема коли глянути. Але дещо ми все-таки помітили. Одного разу на нашому ставку з’явився гарний білосніжний лебідь. Він перезимував у нашій місцині. А навесні до нього приєднався ще один. Схоже, що вони створили пару. Хто ж першим з’явився: він чи вона? Рівень наших знань з біології недостатній для того, щоб це визначити, – усміхається Владислав. – Але хіба це важливо? Головне, що їхні поважні прогулянки акваторією ставка милують око, дають можливість на хвильку відволіктися, перезавантажитися. У нас на ставку багато птахів – качки, чайки, навіть очеретяні бугаї, але саме лебеді стали нашими улюбленцями».
Сумніваєтеся? Прекрасні пані «АрселорМіттал Кривий Ріг» – учасниці нового проєкту нашого підприємства – жіночого ком’юніті – «Сила – жіночого роду», змінюються самі, ініціюють позитивні зміни у багатьох сферах нашого життя і своїм прикладом надихають на це інших.
Хто сказав, що жіночої дружби не існує? Панянки нашого підприємства руйнують вщент цей стереотип! Об’єднавши свої зусилля, створивши нове жіноче ком’юніті, представниці різних професій, виробництв, різні за віком, досвідом, посадами ініціюють перетворення, акумулюють ідеї і проводять корисні активності, які здатні перезавантажити світ кожного, змінити реальність, зробити світ кращим, цікавішим та емоційно приємнішим.
«Ідея створення жіночого ком’юніті в «АрселорМіттал Кривий Ріг» назрівала вже давно, – говорить Наталія Терещенко, авторка ідеї та лідерка жіночого ком’юніті, начальниця відділу внутрішніх комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Спілкуючись з нашими панянками на численних заходах підприємства, у різних цехах та підрозділах виробництва, та й просто за межами прохідних, разом з колегами ми помітили, що у нас працює багато жінок з активною життєвою позицією. Вони енергійні, ініціативні, з шаленими, без перебільшення, організаторськими здібностями і, головне, вони хочуть діяти, щось робити вже сьогодні та зараз для того, щоб все навколо змінювалося, розвивалося. Відчувалася потреба у спеціальному просторі для цього, де наші жінки могли б реалізувати свій потенціал, де можна бути собою, відчути опору, надихнутися, познайомитися з однодумницями, обговорити нагальне і бути почутою. Ось так ми і прийшли до створення ком’юніті панянок «Сила жіночого роду». І в тому, що жіноча спільнота справжня сила – ми одразу ж переконалися».
Першими учасницями ком’юніті стали жінки, які вже проявили себе через активності у різних заходах, героїні статей газети «Металург», жінки-лідерки у своїх виробничих підрозділах, талановиті майстрині, в руках яких звичайні речі перетворюються на витвори мистецтва тощо.
«Жінки – це не тільки краса, мудрість, підтримка та турбота для інших, жінки – це потужна рушійна сила, яка ще більше набирає цієї сили у жіночій спільноті. Саме тут, у ком’юніті, об’єднавшись, ми будемо активно діяти. А планів у нас дуже багато. Ми будемо дбати про розбиток культури та безпеки на підприємстві, ми потурбуємося про ментальне здоров’я наших колег, пробудимо їхню цікавіть до нового та надихнемо на різні активності», – сказала учасниця жіночої спільноти, начальниця зміни електропостачання цеху мереж і підстанцій Наталія Заїка.
Жінки вже познайомилися, провели перші зустрічі, активності та визначилися із напрямками роботи спільноти. Поки їх три – це менторство, розвиток та навчання, події та нетворкінг, натхнення та емоційний ресурс. За кожним напрямом вже визначено координаторок. Втім, це тільки початок, панянки впевнені, що незабаром напрямків роботи побільшає, адже ідей – море. Також на підході і план конкретних дій на найближчий час.
Дуже важливо, що на перших кроках діяльності жіночого ком’юніті ініціативних панянок підтримали топменеджерки «АрселорМіттал Кривий Ріг», які теж є лідерками у своїх напрямах роботи.
«Лідери – це люди, які народжують нові ідеї, вносять пропозиції та можуть впроваджувати їх у життя, – акцентує Наталія Терещенко. – Їм цікавий розвиток, оновлення, вони мають активну позицію, не бояться показати себе та повчитися новому у своїх колег. І таких людей помітно одразу. Придивіться до себе, можливо це саме ВИ? Тож, шановні наші пані, долучайтеся до нашого ком’юніті. Разом ми – сила, і вона, як відомо, жіночого роду!».
Електрозварник ручного зварювання цеху ремонту металургійного устаткування № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг» Віталій Андрющенко став на захист України у жовтні 2023 року. Протягом тривалого часу він вважався зниклим безвісти.
«Я працював разом з Віталієм Андрющенком упродовж багатьох років, – згадує начальник ЦРМУ-2 Олександр Гребенюк. – Про нього знаю лише хороше: висококласний зварник та чудова людина. Він працював на монтажній дільниці, зварював металоконструкції. Це надзвичайно відповідально, адже від якості металоконструкцій залежить не лише виробництво, а ще й життя людей, які на них працюють чи переміщуються. Я ніколи не хвилювався за якість. Віталій працював сумлінно, все робив якнайкраще, можна було не перевіряти. Він був спокійною та врівноваженою людиною. Ми його дуже поважали. З тої пори коли прийшла звістка про те, що він пропав безвісти, ми сподівалися, що наш колега, наш товариш живий. Але, на жаль, прийшла звістка про смерть. Дуже важка звістка. Кажуть, що нас залишають найкращі, і це про Віталія».
Солдат Віталій Андрющенко загинув 2 грудня 2023 року в районі населеного пункту Очеретине Покровського району Донецької області.
