Як підприємство перебудовується в умовах війни – про це СЕО «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо розповів в інтерв’ю заступнику головного редактора Forbes Ukraine Денису Кацило.
– Де ви були, коли дізналися про те, що Росія вторглась на територію України та розпочала війну?
– За день до цих подій я вилетів до Італії для проведення операції на коліні. Зламав коліно ще минулого року, і це давно потребувало операції. І, власне, останнє число, коли я міг це зробити, якраз припадало на 23 лютого. Планував повернутися в пʼятницю, 25 лютого, але тоді вже неможливо було полетіти до України. Зараз я знаходжусь у тимчасово облаштованому офісі ArcelorMittal у Польщі і звідси керую ситуацією.
– Який план корпорації в поточних умовах?
– Я постійно на звʼязку з головним офісом корпорації і українською командою. Ми говоримо по кілька разів на день, усі рішення приймаються в онлайн-режимі. Впроваджуємо плани, розроблені заздалегідь на випадок надзвичайної ситуації.
Рухаємося в трьох напрямках: забезпечення безпеки персоналу, збереження активів, заходи з рятування нашого бізнесу як такого.
3 березня прийняли дуже непросте рішення і почали зупинку всіх доменних печей (цей процес триває мінімум тиждень).
Що стосується коксохімічного виробництва, будемо його тримати в стані гарячого простою – це вимушений захід, який дає змогу не завдати непоправної шкоди обладнанню. Виробництво в гірничому департаменті буде на мінімальному рівні.
– Яка ситуація в Кривому Розі?
– Це рішення в тому числі прийняте з огляду на безпеку персоналу, щоб люди якомога менше пересувалися містом. Кривий Ріг не є гарячою точкою з активними бойовими діями. Але це абсолютно не виключено в майбутньому і може статися в будь-який момент. Тому ми зробили відповідні кроки, щоб не довелося в критичній ситуації приймати радикальні рішення, які можуть зашкодити безпеці й знищити обладнання.
– Як ви переформатували роботу з персоналом?
– Співробітники, яких буде відправлено на простій, отримуватимуть 100% окладу, ті, хто будуть виходити на роботу, отримають додатково 30% до зарплати.
– Яка пропорція?
– 20% персоналу задіяно на виробництві. Переважна більшість буде працювати в денну зміну.
– Які існують можливості для відновлення бізнес-діяльності?
– Наразі ми не можемо відвантажувати замовлення клієнтам через закриття українських портів. Єдиний спосіб – відправляти залізницею через західний кордон України. Це ризикований варіант, від якого ми відмовилися і зупинили виробництво на цьому етапі.
Отримуємо повну підтримку і співпрацю від державних органів. Мінінфраструктури з «Укрзалізницею» допомагають нам отримувати необхідну для підтримки діяльності критичну сировину.
– Яку підтримку надає корпорація?
– Ми запустили три ініціативи. Перераховуємо $1 млн на рахунок урядового фонду допомоги в Національному банку, який адмініструється Міністерством соцполітики.
Ще $1 млн резервуємо для благодійного фонду АМКР. Він буде призначений на допомогу місту Кривий Ріг. Ймовірно, у сфері гуманітарної допомоги. Я особисто буду координувати процес закупівлі з польського боку, а також доставку в місто.
Третє – допомога в рамках координації з ЮНІСЕФ. Передаємо $150 000 на спорудження табору для біженців. Також запроваджуємо програму, де кожен співробітник глобальної корпорації може переказати кошти на спеціально створений рахунок, і корпорація подвоїть усі зібрані кошти.
Ми безпосередньо працюємо з штабом Територіальної оборони і надаємо все, що просять. Не можемо, звісно, забезпечувати продуктами, але всі запити на будівельні матеріали та іншу нашу продукцію задовольняємо в повному обсязі.
– Як ви забезпечуєте логістику для гуманітарних вантажів?
– Поки що не розуміємо необхідних обсягів допомоги. Від цього залежатиме, чи будемо працювати з УЗ, чи доставлятимемо вантажівками. Деякі наші співробітники вивозили свої родини і поверталися назад. Ну і поки що дорогами можна доїхати, незважаючи на велику кількість блокпостів.
– Скільки вам коштує фактичне припинення виробництва? Скільки часу технічно можливо підтримувати підприємство в такому законсервованому стані?
– Зараз ми говоримо про десятки мільйонів доларів втрат щомісяця. Скільки коштує утримання заводу в сьогоднішньому стані, плюс зарплати для співробітників. Ми зараз не маємо грошових потоків, тому що нічого не спроможні продавати.
Корпорація зараз покриває ці витрати. Але нескінченно це продовжуватися не може. Сподіваємося в короткостроковій перспективі відновимо спроможність виготовляти та продавати продукцію.
Одним із критичних питань є електропостачання. Воно потрібне для утримання на мінімальному технічному мінімумі коксові батареї. Якщо з якихось причин припиняється енергопостачання, виникає загроза для існування виробництва. В такому випадку коксові батареї не будуть підлягати відновленню. Немає коксу – не буде виробництва сталі.
– Фактично йдеться про потенційне закриття бізнесу в Україні?
– Якщо ми не відновимо коксохімічне виробництво, це означатиме, як мінімум, повну зміну бізнес-моделі для українського активу. Тому що зараз вона побудована на наявності своєї руди і коксу. Якщо коксу не буде, треба імпортувати. Не факт, що в такому випадку наша продукція буде конкурентоздатною за ціною.
Також можна виробляти сталь без коксу за допомогою електричних печей, але в Україні в нас їх поки що немає. Будувати з нуля – це роки і роки.
Ми погасили доменні печі таким чином, щоб їх можна було відносно нескладно перезапустити. Але технологічно, на жаль, з коксовими батареями це не так. Якщо вони зупиняться – це кінець.
– Є пошкодження інфраструктури?
– Ні, все в доброму стані.
– Чи планує корпорація запроваджувати обмеження на торгівлю з РФ чи інші санкції?
– Я поки що не знаю про такі рішення. Присутність компанії в РФ мінімальна – на рівні представницького офісу. Тому навіть якщо таке рішення буде, його вплив буде мінімальний на поставки.
– Якщо ви хочете щось сказати українцям, є така можливість.
– О, звісно. Слава Україні!
