Позначка: арселорміттал кривий ріг

«Песимісти скаржаться на вітер, оптимісти очікують змін, лідери ж – підіймають вітрила!». Начальник ремонтно-механічного цеху № 1 «ЛМЗ» Євгеній Гречаний – людина, яка звикла рухатися вперед, брати відповідальність на себе і кожну кризу сприймати, як виклик, що загартовує як професіонала та особистість.

«Я знаю Євгенія Миколайовича дуже давно, – говорить директор Ливарно-механічного заводу Валерій Мовчан. – Сьогодні він очолює цех, який можна назвати аварійно-рятувальним ремонтним цехом не лише нашого ЛМЗ,  а й «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тому що з будь-яким нагальним замовленням з виготовлення запчастин та конструкцій для цехів заводу, коли рахунок йде на хвилини, у першу чергу звертаюся до нього. Коли стався підрив Карачунівської дамби, то місто потребувало допомоги з виготовлення певних унікальних елементів та конструкцій для її ремонту. Наші конструктори розробили креслення для цього завдання, ремонтні цехи взялися за виготовлення деталей, а збирали ми все це у ЦМК. Тоді туди ж командирували Євгенія Гречаного, аби він зі своїми колегами долучився до цього замовлення-порятунку криворіжців від підтоплення».

До речі, одне з найкращих бомбосховищ на підприємстві теж розташоване у РМЦ-1. За ініціативи начальника цеху його почали готувати ще у 2015 році. Робили все власними силами. Є така господарська жилка у Євгенія Гречаного: робити все, наче у себе вдома. І колектив в його цеху відповідний зібрався. Усіх надихає приклад начальника цеху.

«Я вважаю, що керівник має не тільки і не стільки наказувати людям, куди їм потрібно йти і що робити, – говорить начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. — Обов’язок лідера — йти першим і вести команду за собою, оперуючи фактами і аргументами, проробляючи стратегію та будуючи плани. Тому я намагаюся завжди бути там, де моя допомога потрібна. Моя стратегія – допомагати!»

Читайте також про героїв проєкту «Ми поруч» Геннадія Шульгу та Інессу Залевську.

Для захисту Кривого Рогу працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» виготовили понад 5000 протитанкових їжаків та їжаків проти колісної техніки. Це близько 70 відсотків усіх їжаків встановлених у місті. Одним з працівників, хто виготовляв захисні конструкції, вальцювальник сортопрокатного цеху № 1 Геннадій Шульга.

– Була звичайна зміна, яких я відпрацював безліч за більш ніж 30 років роботи на комбінаті, – згадує Геннадій. – І от ніч завершилася. Їдемо з колегами додому і чуємо вибухи! Зателефонував син Женя: «Татку, війна!». Вже стерлися з пам’яті подробиці тодішніх емоцій, але не пам’ятаю, щоб хтось з нас якось дуже нервував. Зустріли звістку стримано, майже спокійно. Але кожен вирішив працювати на захист країни. Багато хлопців з нашого цеху пішли воювати. Ті, хто залишився, одразу взялися за виготовлення потрібних для оборони речей. Ми різали метал, зварювали з нього захисні  їжаки, скільки їх зроблено – навіть порахувати складно. Ще робили міцні скоби для бліндажів, допомагали сусідньому цехові плести міцну захисну металеву сітку. 

Зараз Геннадій Шульга та його товариші продовжують виготовляти прокат. Вони працюють за себе і за хлопців на передовій, підтримуючи з ними зв’язок. Вони, як і кожен з нас, прагнуть нашої перемоги і кожен на своєму місці наближають її.