Категорії
Новини

Екологи підкорювали місце сили

Учасників екскурсії затягнуло у воронку історії, а згодом – підняло на скелі.

Напередодні Всесвітнього дня навколишнього середовища екологи «АрселорМіттал Кривий Ріг» з родинами мандрували стежками ландшафтного заказника «Скелі МОДРу», що над річкою Інгулець.

«Про скелі МОДРУ чули багато, а коли побачили їх – це стало справжнім відкриттям, що в нас, на Криворіжжі є свої унікальні Карпати, своє справжнє місце сили», – поділилася враженням провідна інженерка департаменту зі сталого розвитку Світлана Пашиста.

Такі враження були і у більшості учасників активного вихідного – екологів підприємства та членів їхніх сімей. Майже усі вони вперше побачили цю унікальну геологічну пам’ятку природи. Серед учасників був навіть чотирилапий домашній улюбленець – пес Оскар, який щоразу від захоплення голосно казав своє «гав».

Провів екскурсантів стежками-доріжками, гротами та печерами МОДРу і, навіть навчив безпечно підкорювати 15 метрову скелю їхній колега – досвідчений скелелаз Володимир Тимченко, який в «АрселорМіттал Кривий Ріг» працює провідним інженером з охорони навколишнього середовища департаменту зі сталого розвитку.

«Скелі МОДРУ – це справжній музей природного походження просто неба, – розповідає Володимир Тимченко. – У давнину річка Інгулець була набагато повноводнішою, а коли вода відступила, увійшовши у сучасне річіще, нам відкрилися ось ці гранітні велетні та унікальний ландшафт. Природний масив розкинувся на території 62-х гектарів та складається із двох масивів. Перший розташувався на правому березі Інгульця, він називається «Орлине гніздо». По лівому березі річки ми маємо «Малу Орлинку». Саме вона приваблює туристів своїми печерами та гротами, в яких залізну руду добували ще скіфи та слов’яни-уличі. Є легенда, що у 14-18 століттях козаки ховали тут свою скарбницю. Під час дослідження цих місць геологи відкопали плавильні шлаки. Радіоізотопний аналіз показав, що їм понад три тисячі років! Це свідчення того, що залізним промислом тут займалися ще наші пращури – кіммерійці, що мешкали у цих степах. Унікальність скель МОДРу і в тому, що виходи сланців та залізистих кварцитів, які народилися ще за докембрійського періоду, зім’яті під впливом тектонічних процесів, вони мають розломи та тріщини. Там добре видно «зустріч» двох тектонічних плит, коли земля «кипіла». Вони наштовхувалися одна на одну та від удару підіймалися вгору. Це яскрава демонстрація того, як природа створює скелі».

Щодо незвичних назв місцевості, то орлина тематика походить від твердження, що тільки орли можуть створювати гнізда на такій вражаючий висоті скель. А МОДР –то абревіатура, яка народилась за радянських часів. За першою версією це «Міжнародна організація допомоги революціонерам». За другою – від поєднання перших літер назв місць видобутку руди на початку 20 століття: Металургійний, Орджонікідзевський, Довжанський, Рудничний.

Зараз ця унікальна природно-історична пам’ятка є улюбленим місцем відпочинку, туристичною «зіркою» Криворіжжя, місцем тренування та змагань скелелазів. Підкорювати орлині скелі альпіністи та скелелази почали ще з середини минулого століття. І зараз майже кожні вихідні на кам’яних уступах можна бачити туристичне захисне знаряддя, а біля них спортсменів різного віку.

Доєдналися до скелелазів і екологи «АрселорМіттал Кривий Ріг». Володимир Тимченко провів для колег майстер-клас з підйому на висоту, а також розповів про заходи безпеки при підкоренні скель.

«Ця екскурсія стала не тільки можливістю більше дізнатися про рідний Кривий Ріг, а й зняти стрес, який у кожного з нас накопичився від початку повномасштабної війни. Мене вразило все: унікальні місця нашого міста, яскраві моменти відкриття нового, усмішки та гарний настрій від спілкування. Як же тут гарно зустрічати схід сонця, або проводжати його захід. Також такі заходи – це можливість згуртуватися колективом, що теж важливо для плідної командної роботи», – поділилася враженнями Тетяна Дейнега, начальниця групи атомно-емісійного аналізу (управління з охорони водного басейну) департаменту зі сталого розвитку «АрселорМіттал Кривий Ріг». 

Цікаво

На території Криворіжжя знаходяться 16 заповідних об’єктів. Серед них 3 ландшафтних заказники, 8 геологічних пам’яток природи, 2 ботанічні пам’ятки, пам’ятка садово-паркового мистецтва, ботанічний сад та дендрологічний парк.

Категорії
Разом з Україною

Іван Сіромаха: останнє пристанище славетного козака

Чи знаєте ви, що могила козацького старшини Інгульської паланки Запорізької Січі Івана Сіромахи знаходиться саме на Криворіжжі? Високий хрест на згадку про відомого козака, який брав участь у багатьох битвах за свободу української землі, стоїть при дорозі на південній околиці селища Широке.

Криворіжжя – козацький край з цікавою історією, багатий на події та видатних людей. Та й зараз усі мешканці краю доводять, що гідні своїх пращурів, адже змогли втримати місто, не дали ворогу пройти і щодня сміливо й впевнено наближують таку бажану Перемогу.

Широківщина починалася із Сіромахи

Відомо, що заселення півдня України починалося з козацьких зимівників. Селилися більшою частиною на берегах річок – по Дніпру та його притокам. На річці Інгулець таких поселень було 11. Серед них і зимівник Івана Сіромахи, який оселився у 1760–1765 роках на території сучасного села Миколаївка, де займався господарством. До речі, Іван Сіромаха – старшина Васюринського куреня – не лише заснував поселення, а і став ініціатором досліджень корисних копалин.

Сіромаха носив звання козацького старшини, що належало до вищого офіцерського чину, яке дорівнюється званню полковника. Він був відомим козаком, брав активну участь у багатьох битвах за свободу рідної землі. За військові заслуги Іван Сіромаха отримав у наших тоді ще мало заселених краях десять тисяч десятин землі і заснував тут декілька селищ, серед яких було і його іменне – Велике Сіромашино, яке згодом перейменували у Миколаївку. Тобто Широківщина насправді почалася саме з цього козака.

Підкопана та забудована

Звістка про те, що Іван Сіромаха був похований у наших краях була відображена ще у 1903 році у видання «По Катерининській залізній дорозі». Там навіть описувалося зображення надгробку у вигляді металевого хреста із перехрещеними списами.

Місцеві старожили, які пам’ятали той козацький склеп, згадували, що ще у 30-х роках минулого століття до могили намагалися докопатися. Хто то був, достеменно невідомо, але зробити їм це не вдалося. Проте сліди могили десь тоді й загубилися. А після війни територію над нею забудували.

У кінці 1960-х через розширення промислових розробок Інгулецького гірничозбагачувального комбінату капітальні будівлі у Миколаївці почали зносити, а людей відселяти. Тож з’явилася можливість пошукати ретельніше утаємничене поховання.

Точне місце козацького поховання вказав історикам місцевий краєзнавець Іван Зюкін. Під час розкопок в смт Миколаївка, які велися протягом 2003-2005 років, археологи розкопали склеп, впевнилися в тому, що його нікому не вдалося пограбувати. Ця знахідка стала справжньою сенсацією на Криворіжжі.

Як згадували учасники розкопок, козак лежав у дубовій труні і був завернутий у якусь тканину, скоріше за все це був килим. Як і в усіх козацьких похованнях, він не мав ніякого інвентаря і навіть хреста. Це не дивно, бо козаки хрестів узагалі не носили. На козаку були деталі зі шкіри, вірогідно з мундиру, за якими можна було визначити високий статус власника.

У 2005 році старшину запорізького козацтва перепоховали на південній околиці Широкого та встановили Велику могилу з кам’яним хрестом. Місце над дорогою вибрали не випадково. Ця дорога – давній поштовий тракт, що пролягає до козацького села Шестірня, з його козацьким кладовищем.

Ця історична пам’ятка зберігає пам’ять про наших героїчного предків. Події минулого зараз перекликаються із сучасністю, адже нашому поколінню знову доводиться братися за зброю, щоб захистити своє. Але доки ми пам’ятаємо свою історію, жодному ворогу нас не перемогти.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.