Напередодні Дня міста та в рамках проєкту «День єднання поколінь», громадської спілки «Координаційна рада «Кривий Ріг – рідне місто», особливими відзнаками були нагороджені працівники «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПО ПМГУ.
Церемонія нагородження проходила у міському Музеї російсько-Української війни. Відзнаки за значний внесок у захист та розбудову міста отримали понад 60 криворіжців. Цепрацівники трудового, культурного, освітянського, медичного, волонтерського напрямків. Нагородження відбулося у декількох номінаціях: «Майбутнє в єдності поколінь», «За досягнення у науковій діяльності», «За заслуги», «Серце віддаю дітям».
Відзнаку «За заслуги» отримали і наші колеги – Єгор Шибаков та Дмитро Опришко, які працюють інженерами з ремонту управління енергетичного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». З початку повномасштабної війни в одному екіпажі артилерійської установки вони стояли на захисті Луганщини, Донеччини та Херсонщини.
Таку ж відзнаку отримав і Дмитро Гончаров, який працює у доменному цеху № 1. Він воював у Білогорівці на Луганському напрямку.
Медаль в пам’ять Анатолія Пожидаєва, який з 1990 року по 2003-й працював у ЦК Профспілки трудящих металургійної та гірничодобувної промисловості України, та 8 років очолював Профспілку ПМГУ, від громадської спілки отримав Микола Грибок, голова комісії з охорони праці і пожежної безпеки первинної організації ПМГУ ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Відзнаки вручив та привітав присутніх Олександр Вілкул, голова Ради оборони міста. Він зазначив, що історія Кривого Рогу – це не просто роки, а насамперед вчинки. Завдяки небайдужим людям місто стало потужним культурним, натхненним містом, завдовжки з життя. Для нього цей захід став справжньою зустріччю поколінь де досвід ветеранів поєднується з енергією тих, хто сьогодні тримає свій фронт – на передовій, у лікарнях, школах або на виробництві.
«Такі нагородження ми проводимо вже традиційно – це наша подяка людям за їхній вклад у розвиток міста та країни. Цього разу церемонія проходить у знаковому місці – музеї російсько-Української війни, де кожен куточок свідчить про мужність та героїзм наших захисників. Ми пишаємося ними, а також тими, хто працює у тилу, і розвивається у різних сферах та напрямках діяльності», – сказав Віталій Сапіга, виконавчий директор громадської спілки «Координаційна рада«Кривий Ріг» – рідне місто».
Це про музеї, які об’єднують наше минуле та сучасне, є важливими центрами збереження культурних, історичних цінностей, духовних реліквій та нашої безцінної спадщини. 18 травня відзначається Міжнародний день музеїв. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» цей день особливий та святковий для Музею історії нашого підприємства.
«У цьому музеї я побувала вперше, і знаходжусь у приємному шоку! Я навіть і гадки не мала, що в «АрселорМіттал Кривий Ріг» така багата історія, що тут працювали такі визначні люди, а ті, хто здійснює робітничі процеси зараз – професіонали найвищого гатунку! Коли нам розповідали про технологічний ланцюг перетворення руди на метал та іншу готову продукцію, я дивувалася, наскільки це складно. Я замислилася, скільки ж людям треба всього знати та вміти, щоб керувати усім цим? Також я дізналася про вклад підприємства у розвиток міста, і те, що, наприклад, арматура, яка виробляється тут, використовувалася при будівництві хмарочоса Бурдж Халіфа, Вежах полум’я в Баку, стадіону «Олімпійський» та інших знакових об’єктах світу, – поділилася враженнями від екскурсії музеєм підприємства Дарина Левенко, студентка ДУЕТу, відвідувачка музею.
Подібні відгуки у нашому музеї чують майже щодня, адже тут завжди вирує життя: проходять екскурсії, лекції, зустрічі, різноманітні заходи. Їхніми учасниками стають школярі та студенти, в тому числі й ті, хто бере участь у молодіжних проєктах «АрселорМіттал Кривий Ріг». Сюди приходять працівники підприємства з родинами, просто мешканці міста, яким цікава історія Кривого Рогу та нашого підприємства, навколо якого все активно розвивалося. До музею звертаються й ті, хто шукає потрібної інформації, а також люди, які хочуть поповнити фонди музею – приносять сюди інформацію про своїх рідних, що працювали тут, пам’ятні речі, артефакти тощо.
«У нас тут ніколи не буває тихо, кожен день розписаний майже по хвилинах, крім того, ми активно співпрацюємо з людьми, які хочуть поділитися інформацією, залишити її нащадкам, – розповідає Микола Чухрай, завідувач Музею історії підприємства. – Фонди музею активно поповнюються, що нас дуже тішить. Завжди приємно розповідати відвідувачам про важливі події, досягнення, визначних особистостей підприємства, пояснювати, як працює виробничий ланцюг, які процеси там задіяні, чути «вау» від першого погляду на величезний макет підприємства, бачити захоплені погляди на пінгвіна, який стоїть у куточку полярника Миколи Маковія, що розпочинав свій шлях з нашого підприємства тощо. Та є в експозиції місце, якого, б краще взагалі ніколи не було, адже воно – про війну, яка зараз триває. Тут розміщена інформація про наших працівників, які віддали життя за Україну, про вклад підприємства в захист нашого міста та країни.
Є тут і куточок з металобрухтом – залишками від збитих ракет, «шахедів» та іншої зброї, яка летить нас вбивати. На жаль, цей куточок постійно поповнюється. Ось, наприклад, у мене в руках шматок колії, який прилетів у заводоуправління від нещодавнього удару дроном на станції Червоній, де ціллю став тепловоз».
Цього року Музею історії нашого підприємства виповнюється 42 роки. Спочатку він називався Музеєм бойової та трудової слави «Криворіжсталі» і знаходився на площі Домнобудівників. З березня 2008 року, вже у статусі Музею історії підприємства, він
продовжив свою роботу у новому приміщенні, де знаходиться й зараз – на першому поверсі будівлі науково-технічної бібліотеки «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Музей складається з трьох залів. У першому відвідувачі мають змогу познайомитися з історією нашого краю, з предметами побуту, яким колись користувалися наші прабабусі та прадідусі, познайомитися з історією, політиками підприємства та побачити на карті світу, де розташовані підприємства компанії «АрселорМіттал».
Другий зал присвячений видатним особистостям нашого комбінату. Він знайомить глядачів з нашою соціальною сферою, багатьма проєктами для працівників, спрямованих на їхній професійний розвиток та відкриття талантів. Також тут можна дізнатися про соцпроєкти для міста та країни, які здійснює «АрселорМіттал Кривий Ріг».
У третій залі глядачі можуть ознайомитися з усіма етапами повного виробничого циклу, побачити зразки продукції, техніку, яка залучена у процеси виробництва, а також за допомогою макета підприємства побачити, наскільки воно велике та складне.
У музеї багато інтерактивностей, адже тут зберігаються і робочі експонати. Це і комутатор, за допомогою якого колись люди мали змогу зателефонувати, старовинні ноші, на яких працівники переносили руду, різноманітні датчики, пристрої для рахування тощо.
Хочете побачити все це на власні очі та дізнатися цікавого? Завітайте до нашого музею. Приємні емоції вам гарантовані, а нова інформація, запевняємо, здивує та надихне!
Автотранспортне управління «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначає важливу дату у своїй історії. 65 років тому на підприємстві був створений крановий цех, до складу якого увійшли цехи пасажирського та технологічного автотранспорту, що сприяло потужному розвитку АТУ. Промайнуло багато часу, назва підрозділу вже у минулому, але задачі автотранспортників, які сформувалися тоді, залишаються актуальними.
В історії АТУ є чимало значних дат. Автомобільна служба нашого підприємства постійно розвивалася, удосконалювалася та змінювалася залежно від потреб виробництва та часу.
«Транспорт – це кров «АрселорМіттал Кривий Ріг», адже автомобілі та спецтехніка є невід’ємною частиною технологічного процесу. Працівники цього підрозділу за допомогою авто перевозять, вантажать, підіймають вантажі, працюють у кар’єрах, допомагають прокладати комунікації, вчасно доставляти спеціалістів на місця їхньої роботи тощо. Крім того, наші фахівці ще й ремонтують, організовують логістику та взагалі дбають про те, щоб усі перевезення здійснювалися вчасно і за графіком», – говорить Юрій Чуланов, в.о. заступника директора транспортного департаменту АТУ.
Історія «колес підприємства»
Насправді історія автомобільної служби сягає ще часів будівництва нашого підприємства. Першим транспортом тоді були кінні повозки-грабарки. Одним із їхніх візників тоді був Микола Воробйов. Він також возив інженера будівництва Ремкена, а потім Микола Сергійович і сам очолив службу гужового транспорту «Криворіжсталі».
Тоді ж на будівництво заводу почали надходити і перші автомобілі. Наприкінці 1930-х років завод вже обслуговували 40 вантажних, 8 легкових автомобілів та два автобуси. Працювали і свої авторемонтні майстерні – з токарними верстатами, ковальським горном та вулканізаційним апаратом.
Після Другої світової війни автопарк підприємства поповнився американськими «Фордами» та автомобілями вітчизняного виробництва.
У 1961 році на підприємстві створюється крановий цех, в якому вже працює майже 60 автомобілів та інша спецтехніка.
Начальником цеху призначається Микола Філімонов. Сюди йдуть працювати автомеханік Григорій Літовка, майстер моторного відділення Йосип Чудак. А першими начальниками змін стають Леонтій Садовник, Петро Яременко, Леонід Саленко, Віктор Андріянов, Леонід Мурлян.
Спочатку контора цеху розташовувалася в депо кранової служби – це район розливальних машин доменної печі № 4. Поблизу ковальського цеху розмістилися автомайстерні, біля ТЕЦ № 1 був гараж пожежних машин, а в районі газорятівної служби – швидких допомог. Поступово цех почав поповнюватися автокранами, автонавантажувачами, бульдозерами, вантажними машинами, великими та мікроатобусами. Усе це потужне господарство потребувало й розширення автостоянок. Одна з них, для вантажного транспорту, взимку мала й свій обігрів для кращого запуску двигунів у мороз. Старожили пам’ятають, що для створення потрібного мікроклімату там працювали два реактивних двигуни з літаків.
Колектив професіоналів
За 65 років у АТУ було багато реорганізацій. Змінювалася структура, створювалися нові напрямки роботи, але принцип автосправи завжди залишався незмінним – якісне і безперебійне здійснення технологічних та пасажирських перевезень.
«Зараз в АТУ працює майже 400 одиниць різної автотехніки, яка повністю забезпечує сьогоднішні обсяги виробництва, допомагає здійснювати різноманітні ремонтні та інші роботи, а також перевозить пасажирів, – говорить Рамазі Давітадзе, начальник служби експлуатації АТУ. – Ми продовжуємо перевозити наших працівників у віддалені цехи підприємства. Ці рейси здійснюють наші досвідчені водії, серед яких Олександр Величко, Сергій Золюк, Олександр Рабцун. А серед водіїв технологічного транспорту хотілося б відзначити Анатолія Омельченка, Генадія Гулькова, Олександра Кондратенка.
Обов’язково хочеться відзначити наших слюсарів-ремонтників, які ретельно дбають про технічне здоров’я автомобілів. Це Олександр Козаков та В’ячеслав Полусмяк».
Попри складні воєнні часи, в АТУ продовжують розвивати автомобільний парк. Тільки цього року підприємством придбані нові вантажопасажирські автомобілі, автобуси для технологічних бригад. А на самому початку повномасштабної війни було здано в експлуатацію новий побутовий корпус для майже 90 водіїв вантажних машин, слюсарів і інженерно-технічних працівників.
Водії незламності
Початок війни в Україні став особливою сторінкою в історії АТУ. У перші роки повномасштабного вторгнення ворога водії автобусів везли в евакуацію працівників підприємства та їхні родини, а потім поспішали назад – перевозити людей на виробництво. Водії великовантажних машин, завантажувачів, бульдозерів допомагали в облаштування постів та укріплень для стримування ворога. А потім – рятували криворізьку дамбу, сприяли будівництву нового водоводу, брали участь у відновленні мостів та інших цивільних об’єктів не лише на Криворіжжі, а й у деокупованих областях країни.
Віталій Аббасов, водій тягача-важковика, зі здатністю підняти понад 42 тонни, працює на підприємстві 10 років. Майже половина з них прийшлася саме на воєнні часи. «Приємніше везти на тягачі конуси та чаші для доменних печей, ніж привозити важку техніку та обладнання для ліквідації аварій через атаки ворога, – говорить Віталій. – Втім, сьогодні у нас така реальність. Я люблю свій цех, свій колектив, справу, якою займаюся. Знаєте, як цікаво щоразу перевіряти себе під час заїзду до об’єкта? Уявіть, довжина тягача майже 20 метрів, а висота вантажу може досягати до 4 метрів, і щоб правильно заїхати, треба застосувати увесь свій досвід та знання».
«26 років тому я, тільки набувши професії водія автокрана, прийшов на виробництво і одразу потрапив на великий капремонт ДП № 9. Знав би я тоді, скільки мені згодом доведеться підіймати своїм величезним краном, від розбору завалів від прильотів, до відновлення Карачунівської дамби та інших важливих, знакових об’єктів. Поряд зі мною працювали мої колеги, а їхня підтримка відчувається завжди, у будь-яких ситуаціях», – зазначає водій автотранспортних засобів (автокрану) Сергій Марченко.
«Колектив АТУ пишається своїми фахівцями, адже саме вони своєю працею щоденно створюють нову історію. Сподіваємося, що у річницю наступних знакових для АТУ дат ми будемо більше розповідати про наші мирні плани, нововведення, розвиток та наших людей, якими ми завжди будемо пишатися», – підсумував Юрій Чуланов.
Сумніваєтеся? Прекрасні пані «АрселорМіттал Кривий Ріг» – учасниці нового проєкту нашого підприємства – жіночого ком’юніті – «Сила – жіночого роду», змінюються самі, ініціюють позитивні зміни у багатьох сферах нашого життя і своїм прикладом надихають на це інших.
Хто сказав, що жіночої дружби не існує? Панянки нашого підприємства руйнують вщент цей стереотип! Об’єднавши свої зусилля, створивши нове жіноче ком’юніті, представниці різних професій, виробництв, різні за віком, досвідом, посадами ініціюють перетворення, акумулюють ідеї і проводять корисні активності, які здатні перезавантажити світ кожного, змінити реальність, зробити світ кращим, цікавішим та емоційно приємнішим.
«Ідея створення жіночого ком’юніті в «АрселорМіттал Кривий Ріг» назрівала вже давно, – говорить Наталія Терещенко, авторка ідеї та лідерка жіночого ком’юніті, начальниця відділу внутрішніх комунікацій «АрселорМіттал Кривий Ріг». – Спілкуючись з нашими панянками на численних заходах підприємства, у різних цехах та підрозділах виробництва, та й просто за межами прохідних, разом з колегами ми помітили, що у нас працює багато жінок з активною життєвою позицією. Вони енергійні, ініціативні, з шаленими, без перебільшення, організаторськими здібностями і, головне, вони хочуть діяти, щось робити вже сьогодні та зараз для того, щоб все навколо змінювалося, розвивалося. Відчувалася потреба у спеціальному просторі для цього, де наші жінки могли б реалізувати свій потенціал, де можна бути собою, відчути опору, надихнутися, познайомитися з однодумницями, обговорити нагальне і бути почутою. Ось так ми і прийшли до створення ком’юніті панянок «Сила жіночого роду». І в тому, що жіноча спільнота справжня сила – ми одразу ж переконалися».
Першими учасницями ком’юніті стали жінки, які вже проявили себе через активності у різних заходах, героїні статей газети «Металург», жінки-лідерки у своїх виробничих підрозділах, талановиті майстрині, в руках яких звичайні речі перетворюються на витвори мистецтва тощо.
«Жінки – це не тільки краса, мудрість, підтримка та турбота для інших, жінки – це потужна рушійна сила, яка ще більше набирає цієї сили у жіночій спільноті. Саме тут, у ком’юніті, об’єднавшись, ми будемо активно діяти. А планів у нас дуже багато. Ми будемо дбати про розбиток культури та безпеки на підприємстві, ми потурбуємося про ментальне здоров’я наших колег, пробудимо їхню цікавіть до нового та надихнемо на різні активності», – сказала учасниця жіночої спільноти, начальниця зміни електропостачання цеху мереж і підстанцій Наталія Заїка.
Жінки вже познайомилися, провели перші зустрічі, активності та визначилися із напрямками роботи спільноти. Поки їх три – це менторство, розвиток та навчання, події та нетворкінг, натхнення та емоційний ресурс. За кожним напрямом вже визначено координаторок. Втім, це тільки початок, панянки впевнені, що незабаром напрямків роботи побільшає, адже ідей – море. Також на підході і план конкретних дій на найближчий час.
Дуже важливо, що на перших кроках діяльності жіночого ком’юніті ініціативних панянок підтримали топменеджерки «АрселорМіттал Кривий Ріг», які теж є лідерками у своїх напрямах роботи.
«Лідери – це люди, які народжують нові ідеї, вносять пропозиції та можуть впроваджувати їх у життя, – акцентує Наталія Терещенко. – Їм цікавий розвиток, оновлення, вони мають активну позицію, не бояться показати себе та повчитися новому у своїх колег. І таких людей помітно одразу. Придивіться до себе, можливо це саме ВИ? Тож, шановні наші пані, долучайтеся до нашого ком’юніті. Разом ми – сила, і вона, як відомо, жіночого роду!».
Нещодавно своє професійне свято відзначили працівники швидкої допомоги. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» у найкритичніші моменти на допомогу людям поспішають медики здоровпунктів медичного центру підприємства разом зі своїми помічниками – водіями автомобілів «швидких» автотранспортного управління. Про залаштунки буднів медичних рятівних «патрулів» ми розкажемо на прикладі двох бригад здоровпунктів – «Центрального» МВ та СПЦ-2.
Відлік часу – по хвилинах
Автомобіль з червоним хрестом та емблемою «АрселорМіттал» мчить дорогами підприємства, швидко долаючи міст. Уявіть, що міст це символічна відстань від людського життя до смерті. І все залежить від того, чи дозволять медики постраждалому перетнути цей міст. А на порятунок у них є лічені хвилини.
«День на день не приходиться. Буває, коли викликів зовсім немає, а трапляється… Такі виклики зазвичай починаються однаково – дзвінок: «Терміново виїжджайте», «Допоможіть»! А далі все по секундах. У нас завжди напоготові медичні кейси з усім необхідним, у «швидкій» все по поличках – ідеальний порядок. Це необхідність, адже в екстрених ситуаціях ми майже з заплющеними очима маємо швидко знайти потрібне, щоб врятувати людину та вчасно довезти її до лікарні. А випадки бувають різними, від «людині погано», з підозрою на підвищений тиск або серцевий напад, «голова запаморочилася», до допомоги через «прильоти». Для нас це завжди чималий стрес, до такого звикнути просто неможливо, та й не треба», – говорить медсестра Центрального здоровпункту МВ Надія Подорець.
Надія Подорець
Надія має вже чималий досвід роботи медиком – 29 років. По закінченню Криворізького медичного тоді ще училища, майстерності у професії вона набувала у залізничній, першій міській лікарнях. А з відкриттям санаторію-профілакторію «Роднічок», що колись належав НКГЗК, перейшла туди. Потім дорога привела її до здоровпунктів автотранспортного цеху, мартенівського, конвертерного, а згодом і сюди – до «Центрального» МВ.
За роки роботи тут Надія вже добре вивчила географію підприємства, жартує, що немає жодного цеху, де б вона не була. Та справжній знавець промислових доріг її колега – водій АТУ Сергій Царенко, за кермом автомобіля швидкої допомоги він вже 25 років.
Сергій Царенко
«Загальний водійський стаж у мене набагато більший, починав з вантажних машин, керував і великовантажними. А зараз моя робота – разом з медиками підприємства допомагати людям, адже я не просто водій, я їхній помічник, – зазначає Сергій Царенко. – Я не тільки швидко та безпечно довезу хворого або постраждалого до лікарні, а й буду корисний медикам – принесу, що потрібно, допоможу надати першу допомогу, адже ми проходили спеціальну медичну підготовку. Якщо людині стане зле, якщо вона впала та забилася, а поряд не буде медика, я не розгублюся, допоможу, бо маю відповідні навички».
«Дівчача» бригада
«Працювати в команді, відчувати, що ти не один – це про нас. Якщо хтось думає, що ми у різних здоровпунктах підприємства працюємо самі по собі – це не так. Між собою ми завжди на зв’язку, консультуємося одна з одною, обмінюємося інформацією, допомагаємо. Таке професійне єднання я відчула одразу, коли тільки прийшла працювати до служби здоровпунктів підприємства, а тут я лише пів року. Наш здоровпункт розташований у серці «прокатного світу», хоча, звісно, ми стежимо за здоров’ям не лише прокатників, а й представників інших професій, – у розмову вступає фельдшерка здоровпункту СПЦ № 2 Єлизавета Жуковська.
Єлизавета Жуковська
Єлизавета з дитинства мріяла стати медиком. Професію набула у Криворізькому медичному коледжі, і робітнича стежка одразу привела її до служби здоровпунктів «АрселорМіттал Кривий Ріг». Спочатку вона тут стажувалася, а зараз вже працює повноцінно.
Та з першого дня роботи, з першого свого самостійного виїзду на виклик до СПЦ № 1 Єлизавета зрозуміла, наскільки її робота особлива та важлива – тут велике та складне підприємство, працює багато людей, є свої правила та традиції, особливе ставлення до охорони праці, яке стосується усіх без винятку. Все це велика відповідальність і під час роботи у здоровпункті, і під час виїздів до цехів.
На виклики Єлизавета виїжджає разом зі своєю напарницею – водійкою автомобіля швидкої допомоги Тетяна Рудько.
Тетяна Рудько
«У нас у здоровпункті СПЦ № 2 виникла справжня «дівчача бригада», а це й добре, бо ми разом багато чого можемо. Я і сама маю медичні навички, адже теж колись навчалася у нашому медичному коледжі. Зараз планую продовжити медичну освіту, щоб стати парамедиком та вже професійно допомагати людям», – говорить Тетяна Рудько.
Зараз жінкою за кермом вже нікого не здивуєш, але водійка «швидкої» завжди викликає увагу. Втім, за півтора року роботи на підприємстві Тетяна вже до цього звикла. Вона дуже любить керувати автомобілем, їй подобається дорога, вітер з вікна, картинки, що змінюються за склом. Та бути водійкою швидкої – це особлива робота. Тут треба довезти постраждалого не просто швидко, а вчасно, безпечно, бути на постійному зв’язку з фельдшером та допомагати у всьому.
«Навіть поза роботою, коли ми їдемо з чоловіком і бачимо ДТП, або людині стало погано, ми зупиняємося і я поспішаю на допомогу, – продовжує Тетяна. – Поки їде вже міська швидка, я можу і штучне дихання зробити, кров зупинити, привести людину до тями та взагалі підтримати її життєдіяльність до приїзду медиків. Знаєте, бути у медичній бригаді, ким би ти там не працював, медиком або водієм, все це покладає на нас особливу відповідальність. Ми справжній рятівний «патруль», який вчасно приїде та врятує життя».
«З’їж смачненьку вітамінку», – закликає нас реклама, пропонуючи для покращення здоров’я, краси та бадьорості придбати красиві різноманітні пігулки – вітаміни та біологічно активні добавки (БАДи). Вживати їх стало дуже популярним, та чи всі вони підходять для нашого організму? Розбираємося з цим разом із Наталією Гардань, начальницею медичного центру «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Ви прокинулися на світанку, солодко потягнулися, поснідали та, поспішаючи на роботу, «закинули» до рота жменьку вітамінів. Це – для здоров’я, говоримо ми собі, і віримо цьому, адже так каже реклама, в якій лікарі рекомендують це. А вони знають, про що говорять?
«Бути здоровим прагне кожен з нас і, докладає до цього чималих зусиль, – говорить Наталія Гардань. – Хтось складає корисний раціон, а інші поєднують здорове харчування з вживанням вітамінів. Ті й інші чинять правильно, адже саме з їжею організм отримує все чого йому потрібно. Втім, через стреси, погіршення стану екології, велику фізичну активність організму потрібно більше енергії. Але ж їсти кілограмами ми не будемо, тому людство і винайшло синтетичні замінники – вітамінні комплекси та біологічно активні добавки. Дізнаємося чи є між ними різниця, і в чому вона полягає?»
Вітаміни
Вони є лікарським препаратом та мають чіткі показання для вживання, протипоказання та побічну дію.
Вітаміни призначаються лікарем при дефіциті вітамінів, неможливості отримати повноцінну, різноманітну їжу, довготривалому фізичному навантажені, хронічних хворобах, інтоксикації, в тому числі і від хронічного алкоголізму, при вагітності, годуванні груддю тощо.
Серед протипоказань: гіпервітаміноз, онкологія та алергічні реакції.
Побічні реакції: стимулювання розвитку пухлин, безсоння, каміння у нирках, атеросклероз судин.
Вітаміни проходять клінічні дослідження та не містять у своєму складі амінокислот, білків та пробіотиків.
БАДи
Часто їх називають «підсилювачами здоров’я». Ці біологічно активні добавки вважаються харчовими продуктами. Вони є концентратами природних речовин, таких як вітаміни, мінерали, амінокислоти, рослинні екстракти та ферменти. Завдання БАДів – доповнити раціон та допомогти організму отримати ті речовини, яких людині не вистачає у щоденному харчуванні.
Майте на увазі, оскільки БАДи не є лікарським засобом, клінічних досліджень, відповідно до стандартів ЄС, вони не проходять, а вітаміни та мінерали в складі БАДів не мають терапевтичних доз. Їхній обіг та використання регламентується сукупністю законодавства про харчові продукти. Основним з них є Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
«І вітаміни, і БАДи можуть бути корисними вам, тільки, будь ласка, завчасно порадьтесь з лікарем, адже «сліпе» вживання препаратів несе певні ризики для здоров’я, – підкреслює лікарка. – Наприклад, БАДи. Вони підтримають ваш організм, але не допоможуть завжди залишатись молодим, риб’ячий жир, зокрема, не вилікує атеросклероз. Зараз багато розмовляють про вітамін Д та його дефіцит. Чи торкається ця проблема саме вас – доведуть аналізи і тільки лікар визначить дозу і термін лікування. Тож, звертайтеся до лікаря, слідкуйте за своїм самопочуттям та знайте – будь-які добавки є доповненням здорового способу життя, а не його заміною. Міцного всім, вітамінного здоров’я!».
