Категорії
Новини

Свідомий ризик на виробництві – це дурість

Олександр працює в управлінні охорони праці вже 17 років. Він зізнається, що весь цей час замислювався над тим, чому ми досі далекі від досягнення нульового травматизму? Адже підприємство має потужну нормативну базу (стандарти, інструкції, проєкти організації робіт), постійно працює навчальний центр, де вчать безпечному виконанню робіт, фахівці з охорони праці щоденно працюють в цехах. Кірєєв щиро переконаний, що розбиратися в проблемі треба починати з себе.

Досвідчений фахівець вважає, що втримати людей від ризиків можна, задіявши сильні емоційні інструменти.

За статистикою близько 80 відсотків нещасних випадків на підприємствах пов’язані з організаційними причинами, тобто з порушенням правил підготовки або виконання виробничих операцій. І в більшості з них працівники свідомо йдуть на такі порушення. Як виправити ситуацію? Своїм досвідом ділиться провідний інженер з охорони праці Олександр Кірєєв.

Олександр працює в управлінні охорони праці вже 17 років. Він зізнається, що весь цей час замислювався над тим, чому ми досі далекі від досягнення нульового травматизму? Адже підприємство має потужну нормативну базу (стандарти, інструкції, проєкти організації робіт), постійно працює навчальний центр, де вчать безпечному виконанню робіт, фахівці з охорони праці щоденно працюють в цехах. Кірєєв щиро переконаний, що розбиратися в проблемі треба починати з себе.

«Давайте проаналізуємо нашу поведінку в побуті, – говорить Олександр. – Чи завжди ми переходимо дорогу в дозволеному місці? Якщо ні, то чому? По-перше, ліньки йти до переходу, а по-друге, нам здається, що ми все бачимо, чуємо й повністю контролюємо ситуацію. Тобто на ризик йдемо свідомо. І саме цей свідомий ризик частіше за все призводить до нещасних випадків. Ось декілька прикладів за минулий рік. Працівник отримав перелом щелепи та кісток носа внаслідок падіння балки, яку транспортували електромостовим краном. Він просто захотів підправити її під час переміщення, що категорично заборонено. Ще один співробітник отримав серйозні опіки рук, шиї та голови внаслідок враження електродугою, бо, порушивши інструкцію, опинився зовсім поруч з електрообладнанням під напругою 6000 вольт».

Подібних прикладів чимало. Вони з різних цехів, але їх об’єднує саме те, що люди знали, що того робити не можна, але йшли на свідомий ризик. Вони були впевнені, що все тримають під контролем. Але контроль втрачено, як тільки порушуються правила, адже вони складалися протягом багатьох десятиліть на основі трагічних випадків, що коштували людям здоров’я або життя. Як же можна змінити ставлення працівників до власної безпеки та безпеки колег? У Олександра є деякі думки з цього приводу.

«Кілька років тому на підприємстві практикувався показ відеороликів нещасних випадків, що сталися на різних підприємствах, – каже Олександр. – Вони були моторошними, але, на мою думку, справляли належний ефект. А ще один дієвий спосіб – послухати самого постраждалого. Якщо людина готова поділитися своїми думками, то такі емоційні моменти, я впевнений, багатьох зможуть утримати від свідомих ризиків. Звичайно, дехто зараз скаже, що не все залежить від працівника. Десь не вистачає пристроїв для безпечної роботи, а на якомусь робочому місці не все організовано так, як того вимагають нормативно-правові акти з ОП. У подібних випадках співробітник зобов’язаний відмовитися від виконання робіт, поки небезпеки не будуть усунуті. А якщо керівник буде давити й вимагати стати до роботи, то на стендах з ОП в кімнатах змінно-зустрічних зборів є телефони відповідальних фахівців з охорони праці. Звертайтеся. Ми виїдемо на місце й допоможемо розібратися».

В завершення нашої розмови Олександр запитав моєї думки: чому у Великобританії за 2019 рік кількість смертельних випадків унаслідок ДТП склала 3,2 на 100 000 населення, а в Україні аж 10,2? Стан доріг? Так. Стан авто? Безумовно. А ще чому, як вважаєте?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *