Категорії
Разом з Україною

Конкурс “Різдвяна казка”:Казка про Добрий та Злий вогні”

«Металург» продовжує публікували казки-переможниці. Цю казку написала родина Герасимюків – мама Тетяна працює фахівцем служби з комерційних питань та договірної роботи Ливарно-механічного заводу, тато Артем теж працює з металургійним обладнанням, хоч і не нашому підприємстві, а 3-річний Микитка ходить до садочка і дуже любить новорічні свята. Їхну командну роботу оцінило журі, тож родина посіла 2-ге місце у конкурсі.

Світ від вікна у цьому будинку розганяв темряву і кликав до себе. Одразу було помітно, що там тепло та затишно. На віконці плямиста цариця (а саме такою вважала себе домашня кицька Василина) виблискувала оченятами і всім своїм виглядом підтверджувала – так, тут оселилися тепло та затишок.

Родина заходилася вбирати лісову красуню у казкове вбрання.

«Матуся, а я читав, що вогонь ще з давніх-давен зігріває людей. То він добрий? А чому говорять, що вогонь може бути небезпечним? Чому тоді вогонь руйнує та вбиває? А який він насправді?»

«А насправді є два брати Вогні. І колись вони разом жили з людьми. Але згодом їхні шляхи розійшлися».

Андрійко ближче підсунувся до мами, в його очах затанцювали маленькі вогники – маленькі бісики, як їх ще називала мама.

«Перший брат – Добрий вогонь – спочатку оселився в печері з людьми. Люди приносили йому їжу – дрова, а він допомагав їм приготувати страви та зігрітися. Одного вечора Добрий вогонь помітив, як від його сили плавиться метал. «О, так з нього ж можна щось робити, щоб моїм людям було зручно добувати їжу, а якщо подумати, поміркувати, так можна й будинки будувати», – подумав він…

«А де тепер Добрий вогонь? От ми ж живемо у будинку, а я його лише під час спалаху сірника бачив. Ну, ще коли ми з татком у похід ходили, то багаття розпалювали, щоб картоплю засмажити».

«Добрий вогонь зараз працює разом з татом та його друзями. Ось дядя Микола в кар’єрі видобуває руду, з неї тьотя Олена та її колеги виготовляють концентрат. А потім з нього татко разом з друзями плавлять сталь. Ось там Добрий вогонь і працює. Недаремно ж біля печей так гаряче. А сталь – це добре, це живе, це те, що є у наших будинках, у мостах, у суднах, у твоєму улюбленому потязі, яким ти зазвичай мандруєш до Карпат. Сталь та Добрий вогонь – давні друзі».

У будинку було так приємно та затишно, що просто не вірилося, що десь ще є інший брат – Злий вогонь. Та звуки сирен нагадали, що він причаївся поряд.

Злий вогонь пішов до злих людей. Він спочатку разом із загарбниками спалював житло людям. А потім почав допомагати їм створювати зброю. І зараз це він є у тих снарядах та кулях, які летять на нашу землю.

«Мамо, але ми ж його переможемо? Наш Добрий вогонь сильніший?» (маленькі рученята хлопчика стиснулися у кулачки).

«Ну, звісно ж! Бо серед наших захисників не лише твій хрещений Саша, а й тисячі наших хоробрих героїв. І Добрий вогонь теж. Він зараз оберігає хлопців та дівчат в окопах та бліндажах. Він робить їхню зброю потужною і непереможною. Це саме Добрий вогонь палає в серцях наших героїв».

«І у наших, матуся, і у наших серцях!»

«Звісно, синку. І тому ми переможемо».

Матуся пішла на кухню. Спалахнув сірник, і добрий вогонь розпочав свою роботу – треба ж підігріти їжу для своїх героїв. Незабаром відчиняться двері і додому повернеться з роботи тато. Він, до речі, сказав, що буде з гостями – з фронту повернувся Сашко, а з ним і наш друг Вогонь. Тепло Доброго вогню поступово наповнювало будинок. Вогонь обіцяв що буде не сам, а з подругою – Перемогою. Таким гостям в цьому будинку завжди раді.

Категорії
Новини

В боях за незалежність країни загинув Леонід Кабаков

Герой працював формувальником ручного формування у фасонно-сталеливарному цеху Ливарно-механічного заводу.

Леонід приєднався до колективу ФСЛЦ незадовго до початку повномасштабного вторгнення. З перших днів його роботи у цеху було помітно, що він  вміє і хоче працювати за професією формувальника. Колеги говорять, що Леонід був доброю, щирою, відкритою людиною.

«Помітити Леоніда Кабакова у поганому настрої було практично неможливо, – згадує начальник формувальної дільниці ФСЛЦ Дмитро Вавренюк. – Завжди з усмішкою, завжди енергійний, він заряджав усіх на позитив. Леонід допомагав і підтримував колег. «Все у нас буде добре, з усім впораємося» – це була його коронна фраза. У листопаді 2022 року Леоніда Кабакова мобілізували до лав ЗСУ. Потім ми дізналися, що він зник безвісти. Ми до останнього сподівалися, що він залишився живим. Та, на жаль, отримали звістку, що герой загинув поблизу Берхівки у Донецькій області. Для колективу цеху це непоправна втрата».

У загиблого героя залишилася родина. Без батька зростатиме донька.

Співчуваємо, сумуємо, пам’ятаємо!

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув працівник підприємства Сергій Горбей

Заступник командира медичної роти, капітан Сергій Горбей загинув під час бойових дій. 31 грудня 2023 року він отримав поранення, несумісні з життям. Це сталося поблизу населеного пункту Борова Харківської області.

До призову на військову службу під час мобілізації в лютому 2023 року Сергій працював слюсарем з КВП та А департаменту автоматизації технологічних процесів «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Як розповів начальник дільниці Прокатний цех № 3 ДАТП Валерій Шевчук, Сергій Горбей був висококласним фахівцем і хорошою людиною. «Я працював разом із Сергієм не дуже довго, з 2021 по 2023 рік, – розповідає Валерій. – І протягом цього часу жодного разу не чув, щоб він навіть голос підвищив. Завжди спокійний, врівноважений, він будь-якої миті був готовий допомогти. Сергія дуже поважали колеги по ДАТП і працівники прокатного цеху № 3, в якому він обслуговував контрольно-вимірювальні прилади. І робив це дуже якісно. Від точності показників цих приладів залежить робота цеху, його продуктивність, якість прокатної продукції. Сергій сумлінно виконував усі завдання. Він був ініціативним працівником, брався за справи будь-якої складності та доводив їх до кінця. І його досвід ставав йому у пригоді. Слова ж бойових товаришів під час поховання ще раз підтвердили все найкраще, що ми знали про Сергія. Гірка, невиправна втрата для всіх нас».

У Сергія Горбея залишилися дружина Юлія та троє дітей.

Щиро співчуваємо рідним, друзям та колегам загиблого воїна.

Категорії
Офіційно

У 2023 році «АрселорМіттал Кривий Ріг» виділив на допомогу в боротьбі з російською агресією та постраждалим від війни 269 мільйонів гривень

У 2023 році пріоритетними сферами допомоги стали термінові масштабні інфраструктурні проєкти, пов’язані з ліквідацією наслідків терактів російського агресора, та допомога силам оборони України й громадам. В той час як у 2022 році основний акцент соціально-благодійної діяльності підприємство робило на благодійну допомогу постраждалим від війни та підтримку сил оборони Кривого Рогу.

Всього з початку війни компанія «АрселорМіттал» та її українське підприємство виділили на допомогу в боротьбі з російською агресією та постраждалим від війни понад 650 млн грн.

Після руйнування в червні 2023 року російськими терористами-агресорами дамби Каховської ГЕС, яка викликала широкомасштабну екологічну та гуманітарну катастрофу, склалася загроза повного припинення водопостачання до Кривого Рогу й до заводу. Тому підприємство у тісній співпраці  з владою міста у найкоротший термін виконало два масштабних інфраструктурні проєкти:

  • Розширення водозабірного каналу річки Саксагань. Проєкт мав на меті збільшити пропускну здатність транспортування води з КРЕСівського водосховища до водосховища «Південне».
  • Створення з нуля 4-кілометрового водогону з річки Інгулець до водосховища «Південне» у рекордні терміни – 20 днів. Варто зауважити, що після запуску водогону пріоритет у відновленні водопостачання надавався місту, а лише потім – заводу для відновлення виробництва сталі та прокату.

Підприємство також надало понад 4 тисячі тонн будівельних матеріалів та палива, а також електричного обладнання силам оборони України.

Окрім того, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» надавало допомогу постраждалим від війни та внутрішньо переміщеним особам. Серед основних видів допомоги:

  • Відновлення будівель дитсадку й сільради у смт Архангельське Херсонської обл. , звільненому від російських загарбників.
  • Благодійна допомога будматеріалами Гречаноподівській громаді, Саксаганській районній у місті раді.
  • Допомога Донецькому державному університету внутрішніх справ у створенні багатофункціонального тактичного містечка для відпрацювання тактики на місці події під час просування на деокупованих територіях в умовах населених пунктів та житлових районів.
  • Придбання портативного ліфта для фізичної реабілітації військовослужбовців та ветеранів війни у Палаці водних видів спорту ДЮСШ №1.
  • Матеріальна допомога сім’ям загиблих працівників  «АрселорМіттал Кривий Ріг».
  • Матеріальна допомога співробітникам «АрселорМіттал Кривий Ріг» та дочірніх компаній, житло яких постраждало від обстрілів російських агресорів.

«У 2023 році «АрселорМіттал Кривий Ріг» продовжував бути надійним партнером Україні, Кривому Рогу,  розташованим навколо підприємства громадам та співробітникам компанії.  Як найбільше гірничо-металургійне підприємство країни ми є одним з головних наповнювачів державного бюджету. Незважаючи на те, що підприємство продовжує відновлюватися від наслідків 2022 року з його шаленими збитками, ми уникнули скорочень персоналу та є надійним партнером місцевих громад. Ми віримо в перемогу України і залишаємось з Україною», – зазначив генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо.

Категорії
Новини

Захищаючи Україну загинув Артем Бондаренко

Майже 20 років Артем Бондаренко працював електрослюсарем в рудоуправлінні гірничого департаменту. Він був одним з найдосвідченіших та найвідповідальніших працівників, згадують про захисника колеги.

«Про Артема можна говорити багато, – розповідає заступник начальник РУ ГД Ігор Бураков. – Він міг об’єднувати людей навколо себе, заряджати позитивом, для кожного знаходив добре слово та влучну пораду, тому й став бригадиром. Його бригада ремонтувала гірниче обладнання в кар’єрах гірничого департаменту. Це дуже відповідальна робота. Артем все намагався робити професійно, завжди був серед перших. Серед перших він пішов захищати нашу країну. Сьогодні його немає серед нас, але герой завжди житиме у нашій пам’яті».

З грудня 2021 року Артем Бондаренко служив навідником танкової роти 17-ї танкової бригади. Захисник воював на Донецькому та Харківському напрямках, визволяв Харківщину від російської навали. На жаль, 4 січня хвороба зупинила серце героя.

У Артема Бондаренка залишилися дружина та дві доньки.

Сумуємо, співчуваємо рідним та друзям захисника.

Категорії
Разом з Україною

Конкурс «Різдвяна казка»: Різдвяний тепловоз

Протягом січня «Металург» публікуватиме найкращі казки у конкурсі «Різдвяна казка». Казка «різдвяний тепловоз» отримала найбільшу кількість балів  і стала переможницею. Її написала родина Куппів: мама Оксана працює майстром служби вхідного контролю ПП «Стіл Сервіс», папа Микола – електромонтер УЖДТ ГД, а їхня донька Поліна навчається у Державному університеті економіки та технологій.

…Тепловоз весело котив рейками і тягнув за собою вагончики. Сьогодні, напередодні Різдва, машиніст прикрасив його гірляндою, тож настрій був святковий. Він був не звичайним локомотивом, бо мав ім’я. Машиністи ласкаво називали його Малюк. Робота у Ма­люка відповідальна, адже він працює на металургійному заводі. За весь період праці він побував у всіх цехах. Бачив багато різних виробництв. Це йому дуже подобалось. І хоча його робота не була пов’язана з головним процесом, він все-таки був причетний до спільної справи.

Практично весь час супутниками Малюка були вагончики. Їхня кількість змінювалась. Найчастіше він тягнув їх, але бувало і доводилося штовхати перед собою. Взагалі робота у Малюка була цікава.

Зрідка тепловоз підвозив працівників до віддалених дільниць заводу. Ось і сьогодні люди зайшли і привітали машиніста з наступаючим Різдвом. Навіть одна з робітниць подарувала залізничнику ялинкову іграшку. Дуже мило! Машиніст дбайливо повісив іграшку в кабіні. По дорозі Малюку зустрічалися люди. Вони бачили гірлянду, що світи­лася, посміхалися і махали рукою. Усі мали святковий настрій.

Але найбільше Малюк любив проїжджати місця, де багато природи. Дерева, трави, квіти завжди тішили погляд. У таких місцях машиніст завжди виглядав з вікна і говорив: «Яка краса!». І Малюк був із ним згоден.

Нині на вулиці зима. Тихо падають з неба невагомі пухнасті сніжинки. Всі дерева вкриті блискучим інієм, немов сріблом, і виглядають дуже урочисто. Здавалося, вони потрапили в чарівну зимову казку і ось-ось станеться якесь диво. Білки стрибають з гілки на гілку, птахи щебечуть. Найсміливіша білка застрибнула на дах тепловоза, проїхала трохи і повернулася назад на дерево. «Звірятку захотілося покататися», – подумав Малюк.

Надворі потемнішало. Залізничник зупинив локомотив на світлофорі з червоними очима, що світилися. Безпека понад усе, тож треба чекати. На небі почали з’являтися зірки. Але одна зірка особливо вирізнялася. Таку красу Малюк ще не бачив. «Воістину різдвяна зірка. Яскрава, світла. Несе добру звістку. Отже скоро все налагодиться», – сказав машиніст і пос­міхнувся. Тим часом на світлофорі загорівся зелений вогник. Шлях було відкрито, і локо­мотив рушив. Яскраве світло різдвяної зірки не давало Малюкові спокою. Щось знайоме було у цьому.

І ось тепловозу довелося потрапити до цеху, де виготовлялася сталь. Заворожуюча дія. Рідкий метал світився. Все приміщення було залите загравою, його сила зігрівала та очищала. Іскри здіймалися вгору, як тисячі небесних зірок. Схоже на чудове явище – різдвяну зірку на небі.

У цеху працюють сильні та витривалі люди. Побачивши Малюка, працівники посміхалися, махали рукою. Один із працівників підійшов до машиніста і ска­зав: «До нас завітав Різдвяний тепловоз? Ти нам дуже підняв настрій. Дякую!»

Малюк був щасливий. Він – Різдвяний тепловоз. Несе людям радість та свято. До самого ранку Малюк їздив цехами і вітав працівників з Різдвом.