Автор: Андрій

Категорії
Наші люди

Головний калібрувальник і межі можливого

З початку повномасштабного російського вторгнення кожен з нас мимоволі став хоч трохи воєнним експертом. «Контрнаступ», «дрон», «Леопард» та інші слова увійшли до повсякденного вжитку. Серед таких слів є й «калібр».

Це слово універсальне. Воно часто вживається і в металургії, серед фахівців прокатного виробництва. Є навіть така спеціальність – калібрувальник, без якої неможливо уявити виробництво прокату. Нещодавно головний калібрувальник прокатного департаменту Володимир Найдьонов отримав найвищу нагороду підприємства – звання «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Після навчання у металургійному технікумі, а потім ще й в інституті, Володимир у 1995-му році прийшов працювати на блюмінг-2  вальцювальником. А за три роки Найдьонову запропонували місце у калібрувальному бюро.

Щоб виготовити прокатну продукцію, треба прокатати нагрітий метал (розкат) між валками прокатних клітей. Метал, проходячи через ці валки, стає все тоншим і тоншим, поки не набуває потрібної форми та товщини. А от який прокат вийде зі стану – арматура, квадрат або кутник – залежить саме від калібру. Калібр – це отвір між струменями валків, крізь який проходить метал. А струмені – це пази, які вирізаються на валках у вальцетокарному цеху. Те, якої форми та розміру мають бути пази на валках кожної кліті, і вирішує калібрувальник. Він створює схему калібрування для кожного виду прокатної продукції. Але не лише це.

«Щоб вийшов прокатний профіль діаметром 40 міліметрів із квадрата 80х80 мм, метал має пройти через сім клітей, – пояснює Володимир. – А щоб отримати катанку діаметром 5 мм із квадрата 150х150 міліметрів знадобиться вже 30 клітей. Кожна кліть має свій калібр, який ми розробляємо, креслимо. А ще калібрувальники розраховують оберти валків за секунду, швидкість руху розкату станом та інші параметри, які необхідні для отримання потрібної споживачеві продукції. Це все разом і є технічною документацією, за якою токарі нарізають струмені, а прокатники налаштовують стан».

Чим професійніше зроблена технічна документація, тим менше треба експериментальних прокаток та переналаштувань,  тобто заощаджуються час та ресурси. Освоєння випуску нового виду продукції – це щоразу виклик для калібрувальника. Впродовж останніх років освоєння нових профілів йшло шаленими темпами, адже конкуренція на ринку металопрокату надзвичайно жорстка і важливий кожен клієнт, що б він не забажав отримати. Наші калібрувальники на чолі з Володимиром Найдьоновим розробили технічну документацію для виготовлення таких специфічних видів, як чотирирядна арматура із серповидними ребрами, і з постійною висотою ребер та багато іншого.

«Інколи доводиться розсувати межі можливого і освоювати профілі, на які наші стани не були розраховані, – усміхається Володимир. – Наприклад, кутник з полицею 63 міліметри на дрібносортному стані № 2, тоді як у проєкті стану є обмеження 20-45 мм. Або нещодавно освоїли катанку діаметром 4,5 та 5 мм у прокатному цеху № 3, хоча проєктна можливість стану становить не менше, ніж 5,5 мм. Це розширило конкурентоспроможність підприємства, додало нових клієнтів. Ненудна у нас робота, маю сказати. Творча».

Володимир Найдьонов – не лише калібрувальник найвищого гатунку, а й лідер у своєму колективі. Він надзвичайно цінує всіх своїх колег, а особливо досвідчених Сергія Темченка та Владислава Брагинця, з якими пропрацював пліч-о-пліч багато років. Натомість Володимира високо цінують у прокатному департаменті.

«Володя протягом багатьох років бездоганно виконує свою роботу як фахівець та керівник, – говорить заступник директора прокатного департаменту Сергій Чумаченко. – Він і його колеги надзвичайно багато зробили для освоєння нових видів продукції і продовжують це робити, незважаючи на війну.  У нас для цього є більше можливостей, тому що зараз прокатні стани не працюють на повну потужність. Лише коли Найдьонов з його командою накреслять усі калібри, прохід металу, починаючи з квадрату 150 і до діаметру 4,5 готової продукції, за справу беруться прокатники. Робота калібрувального бюро надзвичайно цінна для нас. Правильно розроблена документація дають нам стабільні виробничі показники та якісний прокат».

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув працівник сталеплавильного департаменту

Розливальник сталі конвертерного цеху Павло Ліхман був призваний на військову службу під час мобілізації 2 березня 2022 року. А 29 серпня того ж року бойовий медик механізованого батальйону Павло Ліхман зник безвісти під час боїв поблизу населеного пункту Миролюбівка Херсонської області. Офіційне підтвердження його загибелі прийшло лише нещодавно.

Як розповів старший змінний майстер відділення безперервного розливання сталі Олександр Новак, Павло Ліхман був одним з найкращих розливальників сталі у відділенні. «Павло дуже швидко зростав професійно, – говорить Олександр. – Щойно завершивши стажування, він вже виконував обов’язки старшого розливальника, що вимагає неабиякої кваліфікації та організаторських здібностей. Дуже відповідальним був. Йому можна було довірити найскладнішу роботу і не переживати за якість її виконання. Дуже спокійний був Павло і завжди усміхнений, привітний. Жодного конфлікту, жодного негативу я від нього не пам’ятаю. Це непоправна, важка втрата для всіх нас».

У Павла Ліхмана залишилися дружина та двоє синів.

Висловлюємо щирі співчуття родині, близьким та колегам загиблого воїна-металурга.  

Категорії
Новини

Розумний «кравець» для прокатного стану

На дрібносортному стані ДС 250-2 сортопрокатного цеху № 1 встановили систему розкрою прокату, яка допомагає мінімізувати кількість некондиційної продукції.

Сортамент другого дрібносортного стану доволі широкий. Це арматура, кутник, круг, квадрат, смуга. Кожен з цих видів прокату виготовляють із сталевих заготовок. Їх проганяють через багато прокатних клітей, обтискають і на виході отримують прокатну продукцію, яку двобарабанними ножицями ріжуть на мірні довжини за замовленням  покупця. Найпопулярніші – 6, 9, 12 метрів та інші. Завдання прокатників – отримати максимальну кількість прокату заданої довжини і мінімум негабаритних. Бо негабаритний, або немірний прокат важко продати, навіть за нижчу ціну, ніж продукцію потрібної довжини. Система розкрою допомагає впоратися з цим завданням.

Як розповів заступник начальника СПЦ-1 з технології Михайло Токовенко, система вже забезпечує непогані показники. «Налаштування ще триває, – говорить Михайло. – Але найважчий період, коли ми разом з фахівцями департаменту автоматизації технологічних процесів та підрядної компанії, можна сказати, ночували на стані, вже у минулому. Ми вже фіксуємо зменшення кількості немірного прокату. В основі системи – п’ять датчиків, які в онлайн-режимі збирають інформацію про рух розкату по стану – від входу заготовок у чорнову групу клітей до холодильників. Ці дані обробляються комп’ютером, і на їхній основі вибудовується схема різання прокату ножицями».

Для керування системою розкрою на постах управління встановлені пульти. Режими задають оператори ПУ станом гарячої прокатки та ПУ холодильниками. Вони ж, разом з керівниками стану і цеху, підрядниками та фахівцями з департаменту автоматизації технологічних процесів, чимало зробили для якнайшвидшого налаштування системи.

Серед операторів можна виділити Анну Козлову, Олексія Герасименка та інших. Батьки Олексія – ветерани нашого підприємства. Саме вони вплинули на вибір сина стати металургом. «Я виріс на Червоній, майже на заводі, – усміхається Олексій Герасименко. – Відчуваю, що це моє – керувати процесом прокатки, що я тут на своєму місці. Нова система розкрою дає нам можливість виготовляти більше продукції, яка відповідає вимогам, і це добре. Мені подобається керувати процесом прокатки. Налаштовуємо нове устаткування й самі налаштовуємося».  

Категорії
Новини

Робимо, що можемо. Віримо в краще

У цеху мереж і підстанцій, незважаючи на війну, покращили побутові умови для працівників.

Повномасштабне вторгнення зламало багато людських доль, багато планів. У цеху мереж і підстанцій планували масштабний ремонт адміністративно-побутового комплексу. Навіть частину матеріалів вже закупили. Але не так сталося… Зараз наше підприємство працює на 20-30 відсотків потужності. Щоб вижити і зберегти колектив, доводиться економити на всьому. Ремонт –справа недешева. Але, попри все, частину запланованих робіт виконали вже під час війни.

До всіх вікон АПК цеху зробили зовнішні відкоси. Це запобігає протягам та потраплянню вологи у приміщення. Частково відремонтовані душові. У жіночій замінили плитку на підлозі душових кабінок та на стінах. Плитку у проблемних місцях замінили й у чоловічій бані. Простенький ремонт зробили у теплопункті, де нагрівається вода для цехових бань. Пофарбували, побілили – і стало приємно окові. Актова зала або ж зала нарад, як вона офіційно називається – це важливе приміщення. Тут проводяться змінно-зустрічні збори, цехові урочистості. Зала була вже, як то кажуть, у змореному стані. Її стіни пошпаклювали й пофарбували, а паркетну підлогу покрити лаком.

Також відремонтували приміщення оперативного персоналу диспетчерського пункту. «Ми щойно приїхали з термінового виклику, – розповідає електромонтер ЦМП Роман Топка. – Наш підрозділ оперативно реагує на аварійні ситуації з електроустаткуванням. Електромонтери готові до виїзду цілодобово. В  нашому приміщенні є й майстерня з верстатом та тисками, і кімната, де можна попоїсти. Зараз тут свіжопофарбовані стіни та особисті шафки для одягу, побілені стелі. Все це додає настрою, налаштовує на роботу. А нещодавно встановлені металопластикові вікна створюють комфорт».  

У начальників змін ЦМП робота така, що вони не можуть відлучитися від керування розподілом електроенергії по підрозділах підприємства навіть на кілька хвилин. Тож не дивно, що у них є свій окремий санвузол. Косметичний ремонт цього санвузла також було виконано, а докупи й косметичний ремонт чоловічого санвузла на першому поверсі АПК.

Руслан Курликін, заступник начальника ЦМП з ремонту та устаткування електричних мереж:

– Звичайно, зараз ми не можемо реалізувати всіх довоєнних планів. Але, як бачите, дещо нам все-таки вдалося. Умови для людей поступово покращили. Роботи у різних приміщеннях АПК виконали працівники ПП «Стіл Сервіс». Вірю, що коли підприємство буде мати прибуток (а особливо після нашої перемоги), буде можливість відремонтувати все, що запланували, і навіть більше.

Категорії
Новини

На «зебру» надійся, а гав не лови!

Всі працівники нашого підприємства є учасниками дорожнього руху на його території і не тільки. Хтось у якості пішохода, а хтось – водія. Тож шосте з десяти оновлених Золотих правил безпеки стосується кожного. А виглядає воно, разом з прикладами застосування, так:

Розуміти та виявляти небезпеки, пов’язані з транспортними засобами, повинні і водії, й пішоходи, кожен зі свого боку. Щодо пішоходів, то вони обов’язково мають переміщуватися територією підприємства маршрутами пересування. «Маршрути містять місця переходу через автомобільні дороги, позначені «зебрами» та відповідними знаками, – пояснює механік контрольно-технічного пропускного пункту автотранспортного управління Дмитро Медведєв. – Але пішоходи, навіть ставши на «зебру», не повинні втрачати пильності. Вони, разом з водіями, несуть відповідальність за безпеку дорожнього руху й за своє життя. Тому ніяких плеєрів чи залипання у смартфони під час руху проїжджою частиною!»

Що ж до водіїв, то на нашому підприємстві вони щозміни проходять дозмінні та післязмінні огляди, бо від стану їхнього здоров’я залежить не лише власне життя, а життя пішоходів, пасажирів та інших водіїв. Технічні огляди перед кожною зміною проходять і транспортні засоби. Несправність гальм чи стоп-сигналів запросто може стати причиною аварії. На підприємстві до автотранспортних засобів подвійна увага. Спочатку авто оглядає водій, а потім механік, який випускає авто на лінію. Такий подвійний огляд практично виключає випадково непомічену несправність та ризики, з нею пов’язані.

«Особлива увага – до стоянкових гальм, – продовжує механік Дмитро Медведєв. – А ще водії автобусів та вантажівок повинні підкладати під колеса упори, які разом з гальмом запобігають тому, що авто покотиться і наробить лиха. Вимога застосовувати упори обов’язкова саме для нашого підприємства. У нас діють не тільки державні вимоги, а й вимоги корпорації «АрселорМіттал». Згідно з корпоративними вимогами, авто рухаються територією підприємства з ввімкненим ближнім світлом, що дозволяє заздалегідь бачити автомобіль, запобігати зіткненню. Також, на підприємстві заборонений рух на велосипедах, дозволено лише котити їх. Як бачите, наші правила суворіші, нім у цілому по країні, що дає додаткову безпеку».

Дуже серйозна небезпека – сліпі зони, тобто, зони, невидимі для водія. Багато зіткнень або наїздів під час дорожнього руху у різних країнах відбувається саме на таких ділянках. На нашому підприємстві у таких небезпечних місцях встановлені спеціальні дзеркала, які дозволяють водіям значно розширити коло зору, мінімізувавши ризики.

 «Але дзеркала-дзеркалами, а водіям все одно треба бути максимально уважними з тими зонами, – застерігає Дмитро Медведєв. – Так само і під час руху в туман, снігопад чи ожеледицю. До речі, при виїзді з нашої автобусної автоколони є табло, яке сповіщає водіїв про ці небезпеки. Увага щомиті. І водіям, й пішоходам. І ніколи не спішити. Дорожній рух – це не перегони. Тому у нас кажуть, що ліпше запізнитися, ніж не доїхати чи не дійти, потрапивши у аварію».

Водійський шлях Сергія Грицкова з нашого АТУ почався більш ніж 35 років тому, ще зі служби у війську. «Після служби я сів за кермо вантажівки, – згадує Сергій. – І до цих пір кермо не випускаю. Водив автобуса, потім чимало попрацював водієм маршрутки. Зараз знову керую автобусом. Великим. Близько 100 працівників вожу на зміну і зі зміни. Відповідальність величезна. За кожного пасажира. Впевнений, що якщо водії й пішоходи будуть знати й виконувати правила, будуть дуже уважними та взаємно ввічливими, то за безпеку на дорогах можна не боятися».      

Категорії
Новини

Йди маршрутом і будь уважним

Маршрут пересування проходив пішохідною доріжкою, далі – через залізничні колії, а там вже й адміністративно-побутовий комплекс. Але він вирішив «зрізати». «Пішов холодком», – як потім пояснював працівник конвертерного цеху. Також через колії, але у недозволеному місці. Перечепився, впав. Ліва рука боліла так, що потемніло в очах. Колега допоміг дійти до здоровпункту. Діагноз був невтішним – відкритий перелом лівої руки. Але що могло б статися, якби колією у цей час рухався поїзд, страшно навіть уявити.

Начальник відділу з охорони праці Ігор Мальований нагадав, що це вже третій у цьому році нещасний випадок, причиною якого стало падіння з висоти власного зросту під час руху територією підприємства. «Ризик перечепитися, впасти і отримати травму є найрозповсюдженішим на підприємстві, – говорить Ігор. – ТОПовим, як кажуть. Але ж нам здається, що з нами цього точно не станеться. І даремно. У січні цього року працівниця центрального департаменту з утримання та ремонтів також переходила колії, перечепилася, впала, отримала рубану рану носа. А у співробітника прокатного цеху № 3 – вивих плеча. Він йшов цехом з робочого місця за бутельованою водою, перечепився через металевий елемент кріплення опори і впав. Тож увага, увага та ще раз увага!»

У випадку переміщення через залізничні колії працівниці центрального департаменту з утримання та ремонтів, вона рухалася затвердженим маршрутом пересування. Такі маршрути визначені для працівників всіх підрозділів підприємства. Вони розробляються у цехах та затверджуються у департаменті з охорони праці та промислової безпеки. Пріоритетом у визначенні цих маршрутів є безпека. З ними обов’язково ознайомлюють працівників під час первинних інструктажів. Ці знання закріплюються на повторних інструктажах. Схеми маршрутів можна побачити на інформаційних  дошках з охорони праці та в місцях, якими найчастіше ходять люди.

«Після нещасного випадку з працівницею ЦДУР перехід через колії був відремонтований, – продовжує Ігор Мальований. – Доріжка забетонована, встановлена змійка з поручнями. На травму на третьому прокаті також відреагували – перенесли місце зберігання води та видалили виступаючу металеву частину. Але без уважнішого ставлення людей до власної безпеки під час руху підприємством на стовідсоткове неповторення подібних випадків годі й сподіватися. Навіть у побуті треба бути сконцентрованим під час руху, а на виробництві й поготів. Про це нагадали під час інструктажів працівникам підрозділів, де сталися нещасні випадки».

Якщо ж працівник рухається не за встановленим маршрутом, то ризики більші у рази. Що й довів випадок, з якого почалася наша розповідь. Тож не порушуйте маршрутів пересування. Навіть, якщо так ближче, навіть, якщо хочеться холодочком. Будьте уважними та будьте здорові!