Ремонт барабана намотування для дрібносортного стану 250-4 став своєрідним викликом для майстрів з ремонтно-механічного цеху № 2. І з ним вони гідно впоралися, адже подарували деталі не лише друге життя, але й заощадили час та кошти для підприємства.
Барабан намотування, або моталка, як його кличуть заводчани – це важливий механізм, без якого на стані не обійтися. Якщо казати просто, то його роль – намотати дріт, а потім передати його крану, який далі транспортує цей бут. Барабан працює постійно, він належить до обертових механізмів, складається з різних деталей, які зазнають впливу агресивного середовища та високих температур. Тертя, постійний рух, обмивання охолоджувальною рідиною – стресових факторів в житті моталки вистачає. З часом барабан потрібно міняти. Але раніше ремонтувати «італійця» (механізм італійського виробництва) на підприємстві не бралися, а купувати нові – це чималі кошти. Купувати новий треба у виробника закордоном, на його виготовлення закордонними виробниками потрібно чимало часу.
На ливарно-механічному заводі взялися розв’язати цю проблему. Перший пробний барабан відремонтували ще у серпні. Спроба виявилася вдалою, і ось до металургів прямує вже другий відремонтований барабан намотування.

«Ремонт барабана був би не неможливим, якщо б ми не мали в ЛМЗ такий верстатний парк та спеців, – говорить заступник начальника РМЦ-2 з технології Дмитро Супрун. – Над цим завданням ми працювали всім колективом заводу. Конструкторський відділ ЛМЗ на чолі з Миколою Нікіфоровим виготовив креслення, за якими ми потім і ремонтували. Щоб визначити, що і де в барабані вийшло з ладу, його розібрали, виконали дефектовку, узгодили ремонтні роботи з представниками прокатного департаменту. Стало зрозумілим, як лікувати пацієнта та які органи-деталі для цього потрібні».
До команди реаніматорів долучили фахівців з цеху металоконструкцій та фасонночавуноливарного цеху. Ми з’ясували, що від інтенсивної роботи найбільше постраждало серце барабана – механізм розкриття та лопаті. Довелося замінити також чимало інших складових механізму. Всі деталі виготовляли в цехах ЛМЗ, а збирали докупи вже у РМЦ-2.
«Ці ремонтні роботи вимагали специфічного обладнання, тому ми залучили наші сучасні верстати з ЧПУ, – продовжує начальник РМЦ-2 Олександр Тюрін. – Потрібно було надзвичайно точно виконати токарну та фрезерну обробки, аби всі деталі механізму правильно «сіли» та взаємодіяли надалі одне з іншим, наче єдине ціле. Зробити це було непросто, адже поверхня механізму криволінійна, його деталі під час роботи постійно знаходяться у русі. Але у нашому цеху працюють найкращі фахівці, тому і з цим складним завданням ми гідно впоралися. Хочу подякувати за це бригадам слюсарів на чолі з бригадирами Сергієм Сугаком та Сергієм Денгауром. Не маю права не згадати токаря Євгена Ткаченка, з ним починали працювати над цим складним завданням. Згодом він був призваний до лав ЗСУ. На жаль, Євген загинув в боях під Білогорівкою. Але у цьому нашому досягненні безперечно є його внесок. Тепер ми здатні ремонтувати барабани намотування стільки, скільки це буде потрібно. І металургам не треба буде чекати місяці, витрачати шалені кошти, адже ми поряд, тож з барабанами намотування відтепер точно проблем не буде!»