Позначка: персонал

Категорії
Офіційно

Владислав Власенко призначений на посаду генерального директора ПП «Стіл Сервіс»

На цій посаді він відповідатиме за розвиток напрямку експертного обстеження, технічних оглядів та паспортизації обладнання підвищеної небезпеки, а також будівель та споруд.

Владислав Власенко має більш ніж 30 років досвіду роботи в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у галузі ремонтів та обслуговування обладнання, пройшовши трудовий шлях від учня токаря, паралельно обіймає посаду начальника управління із забезпечення цілісності та надійності обладнання.

На посаді генерального директора ПП «Стіл Сервіс» він разом з командою вирішуватиме поставленні завдання щодо своєчасного проведення експертних обстежень обладнання підвищеної небезпеки з метою своєчасного отримання дозвільних документів на експлуатацію обладнання, зниження витрат шляхом удосконалення процесів, а також продовжить реалізовувати задачу щодо повернення певних процесів та персоналу ПП «Стіл Сервіс» до  ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Категорії
Офіційно

Максим Перекицай з 1 травня 2026 року призначений заступником генерального директора з охорони праці та промислової безпеки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»

На цій посаді пан Перекицай відповідатиме за розвиток та реформування системи охорони праці та промислової безпеки, впровадження сучасних стандартів управління ризиками, підвищення рівня культури безпеки, а також за забезпечення відповідності виробничих процесів міжнародним та корпоративним вимогам у сфері H&S.

До цього призначення Максим Перекицай очолював напрямок управління та реалізації інвестиційних проєктів CAPEX. Раніше він обіймав посаду генерального директора дочірнього підприємства ПП «Стіл Сервіс», де керував діяльністю колективу чисельністю понад 2200 працівників, а також працював заступником керівника технічного управління, де відповідав за технологічну підтримку сталеплавильного та прокатного виробництва.

Пан Перекицай має більш ніж 19‑річний досвід роботи у металургійній галузі, включаючи управління виробничими процесами, впровадження інвестиційних проєктів та підвищення ефективності виробництва. Його професійний досвід охоплює реалізацію масштабних технічних трансформацій та досягнення значного економічного ефекту.

Максим Перекицай закінчив Криворізький технічний університет за спеціальністю «Обробка металів тиском» та Національну металургійну академію України за спеціальністю «Термічна обробка металів», здобувши кваліфікацію інженера.

Категорії
Новини

Естетично-виробнича хвилька

У добі 24 години, і якщо відняти 8 годин на сон, то вийде, що ледь не більшість життя люди працездатного віку проводять на роботі. І, як правило, більшу частину часу ми виконуємо щозмінні рутинні операції. Тому дуже важливо знаходити у роботі, на робочому місці моменти естетичного задоволення, які додають сил і наснаги працювати.

Начальник дільниці насосних станцій цеху технологічного водопостачання гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Владислав Шахін має сили й наснагу, і працює добре. Тож не випадково він – серед одинадцяти найкращих працівників ГД, і має звання «Людина року гірничого департаменту». І він вміє помічати прекрасне навіть серед своєї нелегкої роботи. Саме Владислав поділився з нами красивою романтичною історією, яку підгледів на роботі.

«Наша насосна станція зворотного водопостачання (об’єднана) качає воду зі ставка зворотного водопостачання, що у балці Грушувата. Це технічна вода, що потрапляє до ставка з наших хвостосховищ. І насоси знову повертають її у виробництво. Значення цієї насосної величезне, і для забезпечення її стабільної роботи нам з колегами доводиться докладати багато зусиль. Часто і в гору нема коли глянути. Але дещо ми все-таки помітили. Одного разу на нашому ставку з’явився гарний білосніжний лебідь. Він перезимував у нашій місцині. А навесні до нього приєднався ще один. Схоже, що вони створили пару. Хто ж першим з’явився: він чи вона? Рівень наших знань з біології недостатній для того, щоб це визначити, – усміхається Владислав. – Але хіба це важливо? Головне, що їхні поважні прогулянки акваторією ставка милують око, дають можливість на хвильку відволіктися, перезавантажитися. У нас на ставку багато птахів – качки, чайки, навіть очеретяні бугаї, але саме лебеді стали нашими улюбленцями».  

Категорії
Новини

Залізниця – під замком

У вуглепідготовчому цеху коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» впровадили технічні заходи для підвищення рівня безпеки на залізниці.

Для металургії потрібен кокс, а для виробництва коксу необхідний вугільний концентрат. Його поставляють на завод залізницею. Донедавна доступ до вагоноперекидача, який вивантажує концентрат, та до залізничних колій біля нього був, як то кажуть, вільним. Працівник підрядної організації «Стіл Сервіс Груп» Роман Іскрук, який разом з колегами керує роботою вагоноперекидача, має не дуже позитивні спогади про відкритий доступ, та воно й зрозуміло.

«До вагоноперекидача запросто потрапляли сторонні люди: не пов’язані із залізницею працівники КХВ, охоронці підприємства, та й просто сумнівні персони невідомо звідки. Хто тільки до нас не забрідав? – згадує Роман Іскрук. – І мало того, що сам вагоноперекидач – дуже небезпечне устаткування, якщо занадто допитливі вирішать його дослідити, та ще й по колії поруч пускають вагони, які їдуть своїм ходом з гірки, тому їдуть тихо, що особливо небезпечно. Я відповідаю за безпеку процесу розвантаження, тож на серці було неспокійно. Зараз же навантаження на мою нервову систему значно зменшилося, бо нові безпекові загорожі сконструйовані так, що тепер ми повністю контролюємо процес потрапляння людей на цю територію».

Тригером для встановлення захисних загорож став нещасний випадок, що стався минулого року на одному із зарубіжних підприємств «АрселорМіттал». «Тоді на залізниці загинула людина, і було вирішено діяти на випередження, щоб не допустити такого у нас, – розповідає провідний інженер з охорони праці департаменту з охорони праці та промислової безпеки нашого підприємства Володимир Бакуменко. – Один із заходів розробили саме для вагоноперекидача вуглепідготовчого цеху. Встановили загорожі, запобіжні змійки, поставили хвіртку з електронним замком. Тож тепер без дозволу машиніста через територію вагоноперекидача не пройде жодна людина. І такі технічні заходи, коли більше покладаються не на свідомість людей, а на фізичне блокування  доступу до небезпек, я вважаю найнадійнішими».

Над розробкою заходу також працювала інженерка з охорони праці «Стіл Сервіс Груп» Вікторія Рябоконь. «Ми намагалися отримати чіткий і практичний алгоритм пропуску на територію: у конструкції захисної споруди є кнопка, людина на неї тисне, машиніст вагоноперекидача бачить це на своєму пульті керування і ухвалює рішення – кого пропустити, а кому, як то кажуть, немає там чого робити. І відкриє він замок лише завершивши операцію й вимкнувши устаткування. Завдяки цьому перехід став прогнозованим, контрольованим, а ризики практично усунені. До того ж коли з гірки їде вагон, то замок не відімкнеться, поки вагон не проїде на небезпечну відстань».

Категорії
Наші люди

Рима і фреза

Молодий, цікавий, талановитий поет. Його вірші та пісні — напрочуд проникливі, а його голос здатен зачаровувати. У його творчому арсеналі патріотичні, а часом такі пронизливі вірші, що сльози мимоволі самі навертаються на очі! Але є і купа жартівливих творів, які користуються шаленим успіхом у колег фрезерувальника РМЦ-2 Ігоря Куденцова.

І звісно, без романтики нікуди:

«Ми за руки візьмемось з тобою,

Усміхнемось майбутньому нашому,

Давай просто будемо вдвох,

Мовчки, тихо і просто по-справжньому».

Що це? Стаття про лірику та творчість? Моя відповідь: «Не тільки про лірику». Це про те, що одна людина може бути профі  як у творчій сфері, так і у технічній справі.

У 2015 році прийшов до РМЦ-2 розгублений юнак, для якого робота за верстатом була сповнена безліччю невідомих. А сьогодні перед нами постає впевнена молода людина із серйозним досвідом роботи на різних верстатах. Зараз Ігор Куденцов вже сам може поділитись досвідом з іншими. А починав він працювати на 654 вертикально-фрезерному верстаті. Це потужний «куб» для компактних, але дуже важких та високих заготовок, що потребують максимальної точності вертикальної обробки. Відсутність консолі (підйомного механізму стола) на цьому верстаті усуває  «слабку ланку» конструкції і надає виняткової жорсткості. Верстат не «тремтить» навіть при зніманні великого шару металу. Висока точність досягається завдяки масивній станині та широким напрямним, верстат довго зберігає геометричну точність навіть при інтенсивній експлуатації.

«Механіка верстатів цієї серії вважається «невбиваною», — говорить Ігор Куденцов. — Це справжній «робочий кінь» для важкого машинобудування. Може, тому він і залишається моїм улюбленцем, на ньому я можу впевнено контролювати кожен рух».

Наразі фрезерувальник опанував і новий верстат — 6М610Ф3-1. На ньому після капремонту оновили ЧПК (числове програмне керування), і верстат не поступається  сучасними закордонним аналогам за функціоналом, зберігаючи свою головну перевагу: жорстку та важку станину, яку зараз нечасто зустрінеш у нових верстатах. Сучасна система керування забезпечує автоматичну роботу за трьома координатами. Це критично важливо для обробки складних криволінійних поверхонь де ручне керування неможливе. Верстат може виконувати широкий спектр операцій: від швидкісного фрезерування площин до точного розточування отворів, свердління та нарізання різьби. Це позбавляє потреби переставляти важку деталь на інші верстати і значна довжина дозволяють працювати з корпусними деталями великих розмірів, які просто не помістяться на звичайні консольно-фрезерні верстати.

«Може здатися, що ЧПК — це «на ізі». Тисни кнопочки і він сам працює! Але це не так, розповідає Ігор. — Було нелегко. Адже це стрибок від ручного керування до автоматизованого. Це зміна філософії керування. Потрібно було опанувати програмування, прив’язку інструменту та виставлення нульових точок деталі, бути надзвичайно уважним Помилка в коді може призвести до швидкої аварії, яку важче «відчути» заздалегідь, ніж на ручному верстаті. Купа «сліпих зон», ще треба враховувати корекцію на виліт та діаметр інструменту в пам’яті системи». Але все можливо, можливо розібратись коли є наснага працювати. Головний виклик — подолати психологічний бар’єр перед комп’ютерним інтерфейсом і навчитися довіряти автоматиці, не втрачаючи пильності».

Ігорю Куденцеву поки що все вдається, бо й до роботи, й до творчості у нього відповідальне ставлення, бо він закоханий у свою «верстатну» справу та у наше підприємство:

«Гуркіт, гул — бо живе комбінат,

Тут багато потужностей різних,

Дзвенить в небо сталевий набат,

І народ тут працює залізний.

Нескінченним потоком ріки

Ллється кров чавунна у домні,

У всіх нас  задачі свої,

Є процес, і є люди невтомні.

 Гірники, металурги — єдині,

І розриву між ними нема,

Тільки міць — споконвіку й донині,

Тільки гордість і слава стальна.

Кривий Ріг — це є місто героїв,

Кривий Ріг — це є місто талант,

Кожен з нас креативний і творчий,

Кожен з нас — це сталевий гігант.

За точними розрахунками, кодами та металом завжди стоїть людина. Та, яка не лише вміє керувати верстатом, а й відчуває цей світ глибше — через слова, рими і сенси.

Автор-робкор Тетяна Алхімова

Категорії
Новини

Вічна пам’ять та безмежна вдячність

8 травня 1945 року завершилася страшна війна – людство здобуло перемогу над нацизмом. Тому саме 8 травня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» щорічно вшановують загиблих у тій війні.

350 працівників нашого підприємства віддали життя у боях з нацистами. За традицією їхні колеги-нащадки покладають квіти до пам’ятника  цим героям. Покладання відбулося й цього року. У вшануванні пам’яті взяли участь: виконувачка обов’язків генерального директора Олена Бізяєва, заступник генерального директора з виробництва (металургійне виробництво) Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з охорони праці та промислової безпеки Максим Перекицай, директорка департаменту з персоналу Катерина Залозних, директорка департаменту з охорони здоров’я, гігієни праці та благополуччя Наталія Ван Доеверен, голова первинної організації профспілки металургів та гірників  України Наталя Маринюк та інші працівники підприємства та представники профспілки.

Серед учасників заходу був провідний інженер ПП «Стіл Сервіс» Юрій Захода. На одній з меморіальних плит викарбувано ім’я нашого працівника Олексія Хмельницького. Саме туди кладе квіти Юрій Захода: «Олексій Васильович – рідний брат моєї рідної бабусі Ганни. Він загинув наприкінці війни з нацизмом. Був нагороджений трьома орденами і кількома медалями. Пам’ять про нього, його воєнні фотографії ми дбайливо зберігаємо, передаємо з покоління в покоління, пам’ятаємо, ніколи не забудемо. До речі, мій тато Михайло також воював у Другій світовій, а потім 45 років працював тут, у цеху мереж та підстанцій».   

 День 8 травня у цивілізованому світі відзначають, як День пам’яті та примирення. Цілі покоління сподівалися, що саме пам’ять та примирення стануть оберегом від повторення тих трагічних подій, але, на жаль, не так сталося, як гадалося. Одна з держав, що перемогли нацизм, ніби склонувала його: пішла шляхом терору й агресії. Тому вже сучасні герої, серед яких більш ніж 3000 наших працівників, змушені були залишити цехи, родини і взяти зброю до рук, щоб захистити свою землю від нової навали – рашизму. 266 з них вже ніколи не повернуться до своїх родин та до мирної праці.

Вічна пам’ять нашим героям-захисникам, що загинули у боротьбі зі злом, як би воно не звалося. Безмежна вдячність воїнам, які забезпечують можливість мирно жити та працювати у часи воєнного лихоліття!