Якщо уявити шкалу стресу, то від початку війни наші діти переживають найвищий її показник – десять з десяти. Деякі діти, на жаль, бачать і чують вибухи, їх наслідки, загиблих на вулиці, переживають втрату рідних, знайомих, своєї домівки, щоденно чують невтішні новини, здригаються від звуків сирен, відчувають дискомфорт від вимушеного спуску в укриття під час занять у школі. Все це виснажує дитячу психіку. Як допомогти дітям пережити цей воєнний досвід радить психологиня підприємства Олена Шевчук.
«На перший погляд здається, що з дитиною все гаразд. Вона поводить себе як завжди, займається своїми щоденними справами. Але, придивіться до своїх дітей, вони навіть у тилу відчувають усі жахи війни, її стреси, а також переживання з цього приводу своїх батьків. До речі, воєнні стреси для них є набагато гострішими ніж для дорослих, адже дитяча психіка ще не сформувалася», – говорить Олена Шевчук.
Не завадить знати, що діти різного віку по-різному відчувають стрес.
Діти до шести років зазвичай не визнають критичність ситуації, але від стресу відчувають страх та безпорадність. Батькам важливо їх заспокоїти, дати зрозуміти, що вони поряд з дітьми. Частіше грайте з дитиною, гуляйте, зробіть разом якусь поробку.
Діти до десяти років вже добре розуміють реальність і загрози для себе. Батькам треба «по-дорослому» обговорити з дитиною її переживання, обов’язково проговорити як їй треба дбати про свої безпеку, коли дорослих немає поруч – при тривозі шукати найближче сховище, вдома дотримуватися принципу двох стін, не підходити до вікон, коли за ними вибухає тощо.
Діти 11-13 років, перехідного віку, вже мають особисту думку, прогнозують своє майбутнє. Але вони можуть не приймати прийняті у суспільстві «правила гри», заперечувати у будь-яких питаннях, поводитись агресивно. Батькам треба особливу уважно ставитися до дітей у перехідному віці. Тут порада одна – станьте товаришем для своєї дитини, виховуйте її власним прикладом, частіше відверто розмовляйте з нею і про життєві проблеми, і про воєнні небезпеки.
Діти 14-18 років продовжують знаходитися у перехідному періоді, але вже відчувають себе дорослими. Зазвичай вони намагаються знайти своє місце у житті, зазирнути у майбутнє. Прояви на війну у всіх індивідуальні. Дехто дуже радикально сприймає ситуацію. Давайте дітям змогу виплеснути свої емоції, з розумінням поставтесь до особистого погляду підлітка, щиро поговоріть з ним, доручіть йому якусь важливу відповідальну справу».
Олена Шевчук радить батькам насамперед забезпечити своїм дітям базові потреби у сні, їжі, відпочинку, адже добрий фізичний стан – це гарантія безпеки дитини.