Позначка: психологія

Категорії
Новини

Здоровому все до снаги

Так казали наші батьки і мали рацію, адже здоров’я – це найважливіша цінність для людини. По справжньому цінувати добре самопочуття, енергійність та бадьорість ми можемо тільки захворівши. А ось тут – Стоп! Щоб ніколи не доводити себе до цього стану та завжди залишатися сповненим життєвих сил треба завчасно піклуватися про свій організм і психологічний стан. Як це краще зробити в наш нелегкий військовий час і йшла розмова під час вже четвертого фестивалю «Про здоров’я», який організували департамент з комунікацій разом з медичним центром «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«Я йшла сюди, дізнавшись від сусідки, що тут безкоштовно можна буде пройти фізіопроцедури, які у платних клініках коштують чималих грошей. А тут виявилося так багато цікавого, що я надовго затрималася. Такі незвичні гості, такі актуальні теми! Я жодного разу не була на подібних заходах. Люди, це ж так корисно! Жоден інтернет тобі про таке не розкаже», – поділилася враженням від заходу мешканка міста Людмила Деркач.

А послухати на фестивалі було про що. До Палацу культури металургів, де проходив фестиваль, з’їхалися багато експертів з різних напрямків здоров’я.

Серед спеціально запрошених гостей була Дар’я Шапошник-Домінська, кандидатка психологічних наук, спеціалістка з кетамін-асистованої психотерапії, гіпнотерапевтка та клінічна психологиня. Вона провела семінар з психологічної гігієни та методів самодопомоги, розповіла, як шукати допомогу назовні та відчувати, що ти не один. Психологиня надала ряд корисних практик, в тому числі і дихальних, провела сеанс медитації.

«У нашому центрі ЕКСПІО ми працюємо з викликами воєнного стану. Це дипресії, посттравматичний розлад (ПТСР) та інші психологічні розлади, адже зараз багато людей переживають травмуючі події, отримують негативні емоції, мають важкі думки та спогади. Ми використовуємо різні методи допомоги людям та закликаємо усіх, хто потребує допомоги, не залишатися сам на сам зі своїми проблемами, а звертатися по допомогу. Вона дієва, про це, можуть розповісти військовослужбовці та іхні родини, які пройшли у нас курс відновлення», – зазначила психологиня.

Тему здоров’я підхопила Наталія Гардань, начальниця медичного центру «АрселорМіттал Кривий Ріг». Вона розповіла про результати цікавого експерименту, який для працівників наших підприємств проводився разом зі страховою компанією «Країна». Напередодні фестивалю бажаючим було запропоновано здати аналіз крові на визначення вітаміну D. Після того, як учасники отримали результати аналізу, медикиня розповіла про те, скільки цього вітаміну має бути в організмі, навіщо він і до чого може привести брак вітаміну. Також Наталія Гардань розповіла про значення інших вітамінів та мінералів у нашому організмі, та використання БАДів.

Турбувались про себе та близьких

Велику програму в межах просвітницької ініціативи «Не на паузі» представила на фестивалі Всеукраїнська жіноча еврейська організація «Проєкт Кешер». Вона об’єднала фахівців різних напрямів задля підвищення обізнаності у питаннях жіночого здоров’я.

У рамках проєкту з лекцією «Психологічна підтримка жінки в період менопаузи» виступила психологиня, психотерапевтка кататимно-імагінативної психотерапії та клінічна психологиня Катерина Горбенко. Учасниці заходу змогли глибше зрозуміти усі процеси, які відбуваються з жінками у цей період. Жінки отримали слушні поради від спеціалістки та розвіяли стереотипи щодо свого стану у період гормональних змін.

Лекцію «Свобода від циклів: нові можливості вашого тіла», присвячену важливим змінам у житті жінки та підходам до їх розуміння та прийняття, учасникам фестивалю запропонувала пані Наталя Вавіліна-Янченко, акушерка-гінекологиня вищої категорії, гінекологиня-ендикринологиня з 25-річним досвідом, магістрантка кафедри практичної та вікової психології КДПУ. Вона надала слушні поради, як жінкам залишатися здоровими, ресурсними та жити у гармонії з собою.

Лікарка-дерматологиня і засновниця кабінету дерматології та косметології Алла Рябінкіна підняла питання меланоми. Учасникам фестивалю вона розповідала про родимки, на практиці навчила розрізняти, з якими можна «товаришувати», а з якими треба негайно звертатися до лікаря. Також лікарка провела базову діагностику бажаючим та надала індивідуальні поради.  

Серед спікерок фестивалю була Тетяна Васильченко, начальниця служби здоровпунктів медичного центру «АрселорМіттал Кривий Ріг». Вона провела майстер-клас з допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях. Учасники розбиралися, як правильно діяти у критичних ситуаціях, коли рахунок йде на секунди, як розпізнавати небезпечні стани та відпрацювати базові алгоритми допомоги.

Арттерапевтичну практику для психологічного розвантаження запропонувала учасникам фестивалю Дар’я Гаркава, психологиня громадського центру «Аваліст». Вона запропонувала практики, які допомагають краще підтримувати своє психологічне здоров’я у повсякденному житті, дала поради, як краще відновлювати свої сили. Найбільш приємною була практична частина тренінгу, коли учасники забарвлювали фарбами гіпсові серця та таким чином психологічно розвантажувалися. Окрім того Дар’я провела цікаві активності для дітей «Грай. Рухайся. Радій!».

Спікерами фестивалю також стали Маргарита Мішукова, практична психологиня нашого підприємства, яка навчила учасників фестивалю тримати агресію під контролем, та Олег Ярошенко. Він колишній працівник «АрселорМіттал Кривий Ріг», а зараз – практичний психолог з багатим досвідом роботи з військовими ветеранами та постраждалими від війни цивільними.

Детальніше про учасників фестивалю, їхні теми та слушні поради від фахівців ми надамо у наступних випусках газети «Металург», тож слідкуйте за нашими публікаціями.

Протягом фестивалю «Про здоров’я» у фоє ПК металургів працювала медична зона з безкоштовними фізіотерапевтичними процедурами від медичного центру «АрселорМіттал Кривий Ріг». А представники молодіжної спільноті підприємства «3Dільниця» підготували для дітлахів велику розважальну програму з цікавими майстер-класами та інтерактивностями.

«Було дуже цікаво та корисно, я отримала велике задоволення від почутого, – сказала учасниця фестивалю, мешканка міста Світлана Степанова. – Особливо мені сподобалася тема про вітамін D, оскільки вона зараз дуже актуальна для багатьох з нас. Також корисним став тренінг з надання першої допомоги. Зараз у нас час такий, що треба вміти це робити і завжди бути готовими до критичних ситуацій». «Усі теми, які піднімалися тут, корисні для життя, а спікери подавали інформацію дуже цікаво, – говорить Іван Заєць, технік конвертерного цеху. – Я усіх слухав уважно. Втім, я і можу поділитися деякими психологічними практиками, які допомагають саме мені. У важких, стресових ситуаціях допомагають дихальні практики. До речі, про них сьогодні багато йшлося на фестивалі. Також треба перемикати свою увагу на щось інше, згадувати про гарне, приємне та, головне – не втрачати оптимізму, адже усе погане проходить. З нами залишається тільки позитив».

Категорії
Новини

«Звернення по допомогу — це прояв сили»

В цьому впевнена нова психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Маргарита Мішукова. З читачами «Металургу» наша колега ділиться своїми задачами та першими кроками на підприємстві щодо психологічної підтримки працівників та їхніх сімей під час війни.

– Маргарито, насправді ви не нова людина в «АрселорМіттал Кривий Ріг», багато людей добре Вас знають, як фахівчиню, яка займалася підбором персоналу на наше підприємство. Розкажіть, будь ласка, про це.

– Раніше я дійсно працювала тут, у добре відомому 205-му кабінеті на третій дільниці. Через мене «пройшло» багато людей, які влаштовувалися на «АрселорМіттал Кривий Ріг», я комунікувала з керівниками цехів, тож з багатьма добре знайома. Мені дуже приємно, що зараз, коли я прямую підприємством, люди впізнають мене, вітаються, усміхаються. Також, я добре знаю виробництво, напрямки роботи департаментів та взагалі нашу специфіку.

Я маю дві вищі освіти – технічну, яку отримала у Криворізькому національному університеті за фахом «Теплоенергетика». А вже на психолога я навчалася у Криворізькому державному педагогічному університеті. Практичний досвід набувала тут, про що я вже розказала, а також у логістичній компанії, де разом з психологічною допомогою поєднувала й обов’язки HR People Partner. Зараз я повернулася до «АрселорМіттал Кривий Ріг», щоб бути корисною для наших працівників.

– Яким ви побачили наших працівників, звичайно, з психологічної точки зору, після паузи роботи тут, чи помітні якісь зміни?

–  Насправді за роки повномасштабної війни ми усі психологічно змінилися – стали витривалішими, стійкішими і, на жаль, стомленими негативом та стресами. 

На психологічних тренінгах та під час індивідуальної роботи з людьми ми навчимося підтримувати свій організм, протидіяти стресам, втомі та іншим негативам. Вихід є завжди, головне, не боятися звертати увагу на своє здоров’я. Психологи говорять, що звернення по допомогу – це прояв сили, і я неодноразово в цьому пересвідчувалася.

– Які задачі зараз стоять перед Вами, на яких питаннях в першу чергу зосереджуватиметься увага?

– На підприємстві пріоритетною є робота з ветеранами російсько-української війни та родинами захисників. Для них формується комплексна програма підтримки, що охоплює психологічну допомогу, моральну підтримку та супровід у процесі адаптації до цивільного життя. Окремим напрямом визначено індивідуальні консультації для працівників з особистих і професійних психологічних питань, зокрема щодо взаємин у колективі, подолання вигорання, управління агресією та напруженням. Також передбачена робота з дітьми родин працівників як важливою складовою системи корпоративної підтримки.

В цілому питань багато. Ми усі зараз проживаємо важкі часи, коли до буденних турбот додаються воєнні ризики, переживання, коливання емоційного стану, втрати, тривожні відчуття тощо. От і зараз, під час нашої розмови залунав сигнал тривоги. Люди, які були зосереджені на роботі, відволіклися та прямують до укриття, телефонують своїм родинам. Хоч ми до цього за чотири роки повномасштабної війни вже звикли, але все одно, кожна загроза в напрямку Криворіжжя – це неабиякий стрес. А він нікуди не дівається, він накопичується і має негативний вплив. Звичайно, підхід до кожної людини має бути індивідуальним, бо кожен з нас проживає свої складнощі. 

– З 20 по 27 квітня в «АрселорМіттал Кривий Ріг» пройде «Тиждень охорони праці». Ви братимете в ньому участь?

– Так, і це буде моїм першим серйозним заходом на підприємстві. Протягом цього тижня я працюватиму у складі виїзних консультативно-діагностичних бригад, які обстежуватимуть здоров’я охочих у здоровпунктах «АрселорМіттал Кривий Ріг». Для мене це чудова нагода побути у справжній робітничий атмосфері, адже здоровпункти розташовані на промисловій території різних цехів. Саме там я буду знайомитися з людьми та з цього й розпочну свою активну діяльність. 

Насправді психологія та охорона праці тісно пов’язані. Охорона праці створює безпечні умови на робочих місцях, а психологічні аспекти допомагають уникнути ризикованої поведінки, стресу, конфліктів. Ці аспекти підтримують психологічну стійкість працівників, що сприяє зниженню виробничого травматизму.

25 квітня я запрошую охочих взяти участь у «Фестивалі здоров’я» нашого підприємства. Там я підніматиму дуже актуальну для багатьох тему агресії та надаватиму техніки саморегуляції, щоб запобігти цьому явищу. Ми поговоримо про позицію агресора та навчимося контролювати емоції. 

Тих, кого зацікавлять ці теми, а також кому потрібна психологічна консультація або допомога Маргарита Мішукова запрошує на особисті прийоми. Протягом робочого тижня, з 08:00 до 16:45 вона працюватиме у кабінеті № 216 у приміщенні Університету АрселорМіттал, а також у кабінеті № 309 поліклініки металургійного виробництва.

Категорії
Новини

У булінгу немає переможців

Чому такі явища виникають серед дітей та підлітків, як цьому запобігти або захиститися? Знайти відповіді на ці та інші запитання та впоратися з цією, на жаль, актуальною проблемою, нам допоможе психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук.

«Допоможіть, дитина стала замкнутою, не хоче йти до школи, щодня має поганий настрій, вночі не спить, плаче. А останнім часом дитина взагалі стала приходити додому із синцями та саднами. Вона не хоче розповідати звідки вони взялися, каже, що впала, – говорить Олена Шевчук. – Подібні історії, тільки з різними нюансами, розповідають батьки. Те, що вони серйозно ставляться до подібних ситуацій і шукають виходу з них – це правильно, адже підліткова жорстокість, якщо не звертати на неї увагу, може наробити великого лиха».

Статистичні дані не тішать – щодня з булінгом стикаються щонайменше двоє дітей. За 10 місяців поточного року в Україні було зафіксовано понад 230 випадків цькування у закладах освіти. І це, на жаль, на 7 відсотків більше, ніж торік. А про скільки випадків цькування замовчується, тому, що їх учасники про це мовчать?

Існує декілька різновидів булінгу. З психологинею підприємства ми розглянемо психологічний та фізичний пресинги, коли дитину систематично дражнять, насміхаються, псують її речі, бойкотують, залякують, навіть б’ють.

Олена підкреслює, що у булінгу немає переможців, зміни в емоційному та психічному стані відбуваються в усіх учасників процесу: у жертви, переслідувача та пасивних спостерігачів, які не вмішуються у ситуацію, і таким чином тільки заохочують її продовження. Як правило, випадки цькування систематично повторюються. Такий спосіб поведінки для учасників булінгу небезпечний не тільки сьогодні і зараз, це може перетворитися на життєву поведінку, стати нормою спілкування.

«Чому діти стають жертвами? Як правило, через невпевненість у собі, занижену самооцінку, коли дитина не може дати відповідь агресору, не знає, як постояти за себе і йде у пасив. Проблема виникає і через надмірну жалість до дитини у родинах. Наприклад, «ти такий (така) слабенький, хворий тощо», – продовжує Олена Шевчук. – Жертвами булінгу діти можуть стати і через самозакоханість та зверхність. У моїй практиці був випадок, коли однокласники не хотіли спілкуватися з 12-річною дівчинкою, обзивали її. З’ясувалося, що батьки дівчинки, бажаючи їй тільки найкращого, постійно обговорювали з нею інших дітей. «Ця дівчинка з поганої родини, не товаришуй з нею, вона тобі не рівня». «Той хлопчик погано вчиться, з ним не треба дружити». Подібні фрази дівчинка чула постійно, тож у неї сформувалася звичка почуватися зверхньо, знецінювати та критикувати інших. Вона вважала це нормальним і не розуміла, чому діти не хочуть спілкуватися з нею та поводяться агресивно.

Щодо агресорів, то їх найчастіше також «вирощують» у родинах. Це і авторитарний стиль виховання, коли для дітей все під забороною, фізичні покарання. Страх та агресія дитини може виливатися на її оточення, дитина підсвідомо шукає слабшого і використовує її як «грушу для биття», щоб самоствердитись. Також діти можуть бачити насильство у родинах, тож у них не формується почуття емпатії, вони не вчаться розуміти інших людей, а сприймають насильство, як єдину норму вирішення конфліктів. 

Мовчання – це співучасть. Це щодо свідків булінгу. Найжахливіше, що часто свідки приниження інших ще й знімають це на телефон та викладають відео у соцмережах».

Булінг живиться страхом, байдужістю, відсутністю чітких правил. Та ми можемо його зупинити.

Якщо батьки бачать пригніченість дитини, психологиня радить зберігати спокій і поговорити з сином або донькою, щиро, з’ясувати причину. Ні в якому разі не звинувачувати дитину, а підтримувати її, давати зрозуміти, що ви є захистом для неї. Навчить дитину психологічно постояти за себе. Разом зверніться до психолога, в тому числі і до шкільного, який допоможе вивести дитину зі стресового стану та надасть слушні поради. Також зберіть факти насильства, зверніться до навчального закладу, правоохоронних органів, якщо це потрібно.

Якщо ви батьки ініціатора булінгу, то не йдіть в оборону власної дитини та в її агресивне покарання вдома. Тут треба визнати проблему, й також щиро поговорити з дитиною, пояснити наслідки такої поведінки. Важливо зрозуміти мотив агресивності, можливо дитина почувається неуспішною, переживає психологічну кризу тощо. У такому випадку теж бажано проконсультуватися з психологом.  

Психологиня нашого підприємства веде прийом в Університеті АрселорМіттал (3 Дільниця), кабінеті 216. Звертатися з понеділка по п’ятницю з 8.00 до 16.00.

У разі булінгу можна звернутися і за номером Національної «гарячої» лінії для дітей та молоді: 116 111 (з мобільних) або 0 800 500 225 (зі стаціонарних телефонів).

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Будемо знайомі, стрес!

Стрес нам на шкоду, чи на користь?Провокативне запитання, чи не так? Що може викликати стрес, чому він у кожного свій, навіщо він «тисне» на людину і які наслідки несе, розбираємося із психологинею «АрселорМіттал Кривий Ріг» Оленою Шевчук.

Четвертий рік повномасштабної війни ми живемо у стресі. За останніми дослідженнями вчених майже 80 відсотків людей пов’язують свій стресовий стан із війною, жахливими подіями, які відбуваються в Україні. Втім, люди стресують не лише через війну. Побутових, робочих, сімейних переживань у кожного з нас «з головою» вистачає.

«Стрес поділяється на короткочасний та довготривалий,  – говорить Олена Шевчук. – З короткочасним стресом ми контактуємо чи не щодня, і навіть вже його не помічаємо. У кожного він свій. Наприклад, ви кудись запізнюєтеся, не встигаєте щось зробити, пропустили свій транспорт, або вам треба виступити перед великою аудиторією, а ви цього жодного разу не робили. При короткочасному стресі виділяється адреналін, який підвищує артеріальний тиск, примушує серце битися частіше, а це, в свою чергу, пришвидшує постачання кисню до нашого мозку та м’язів. В результаті ми мобілізуємося, швидше реагуємо на події і здатні миттєво знаходити правильні рішення.

Все відбувається по іншому, якщо у людини хронічний стрес. Наприклад, пов’язаний з якоюсь важкою ситуацією, яка довгий час не вирішується, через власну хворобу, або хворобу близьких, через постійні конфлікти на роботі, сімейні відносини або через війну, яка торкнулася усіх нас. Постійне відчуття тривоги приводить до психічного та фізичного виснаження людини. Стрес починає ніби тиснути на організм. Постійний викид адреналіну та кортизолу вже не розширює, а навпаки, звужує судини та постійно навантажує серце. Це може спричинити розвиток серцевих хвороб, підвищити рівень цукру в крові, порушити роботи травної системи, адже деякі люди починають активно заїдати стрес. А ще при хронічному стресі у людини постійно напружені м’язи. Звідси біль у спині, попереку, в ногах тощо. А тут ще й поганий сон, не тільки через ракети та шахеди, а й через напружені м’язи».  

Головне запитання, а що з цим робити?

Для початку психологиня радить проаналізувати свій стан та визначити, що вас турбує. При довготривалому стресі, в яку б ситуацію ви не потрапили, треба зосереджуватися на головному – на власному виживанні.

Якщо це хвороба близьких, то турбуйтеся не тільки про них, а й про себе. Знайдіть собі помічників, організуйте свій день так, щоб вам вистачало часу не тільки на обов’язки, а й на відпочинок, можливість побути наодинці із самим собою.  

Щодо завдань, пов’язаних з роботою, обговоріть свої обов’язки з керівником, щоб розставити пріоритети й розробити стратегію, не беріть на себе додаткові зобов’язання.

Знайдіть час для позитивних емоцій. Це можна зробити через творчість, хобі, спорт, спілкування з друзями тощо. Ви зрозумієте, що ви не самі, і у світі крім чорного та білого існують інші яскраві кольори.

Покращить якість сну. Не дивіться перед сном новини, не аналізуйте в ліжку минулий день та не плануйте наступний, відкладіть якомога далі телефон. Краще приміть теплий душ або ванну, почитайте приємну книгу, включить тиху заспокійливу музику.

Якщо не можете зробити все це разом, зробіть хоча б щось одне, і ви побачите, що ситуація може змінитися на краще. А якщо не можете впоратися зі стресом самі, зверніться до психолога та пройдіть усі ланки допомоги разом. До речі, на нашому підприємстві консультація психолога «АрселорМіттал Кривий Ріг» для працівників є безплатною.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Світлі й темні боки ШІ

Штучний інтелект – наш помічник, чи маніпулятор?

Наскільки ми вільні у своїх думках, чи є можливість вплинути на них і яким чином? А ще про використання штучного інтелекту у роботі та для особистісного розвитку? Про це йшлося на вебінарі з ментального здоров’я, який на Тижні знань провела психологиня «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олена Шевчук. 

Ми захоплюємося фантастикою, мріємо про великі можливості у майбутньому, а насправді все це вже знаходиться поруч з нами. Штучний інтелект давно увійшов у нашу реальність. Він допомагає у роботі та навчанні, за лічені хвилини знаходить потрібну інформацію, дає обґрунтовані відповіді на наші запитання. Наприклад, завдяки ШІ можна легко та швидко обробляти велику кількість інформації, шопитися в інтернеті, вибудовувати логістику, навчатися тощо. Навіть лікарі за допомогою ШІ можуть ефективніше визначатися з діагнозом та лікуванням, а аграрії аналізують стан ґрунтів та прогнозують врожайність. 

Але, у кожній діжці меду не обходиться й без ложки дьогтю. Наприклад, візьміть до рук телефон та «пройдіться» стрічками новин. Більшість контенту буде на теми, які колись вас зацікавили, викликали певні емоції. Вам будуть щось пропонувати, по краплинах «підкидуючи» цікаве, заохочуючи хотіти більшого. І цієї інформації буде настільки багато, що може виникнути відчуття, що увесь світ живе цими темами.

«Все це персональна реальність, ефект «бульбашки», створений штучним інтелектом. Він непомітно, за допомогою контенту впливає на наш світогляд та штучно перебудовує його, – говорить Олена Шевчук. – Дослідники лабораторії комп’ютерних наук та штучного інтелекту Масачусетського технологічного інституту з’ясували, що 80% контенту, який ми споживаємо онлайн, нам пропонують алгоритми ШІ. Вони аналізують наш досвід, прогнозують поведінку та корегують наші дії. Як наслідок, ШІ вирішує, які новини ми побачимо у стрічці, яких блогерів будемо переглядати або читати, які ідеї вважати нормальними, а які – небезпечними. Якщо раніше медіа впливали на нас через новини та рекламу, то тепер діє ШІ, причому набагато тонше. Він не просто показує нам інформацію — він змінює спосіб нашого мислення».

Придивіться уважніше, чи було з вами подібне:

  • Чим більше ми проводимо часу в соцмережах, тим більше нас нагороджують лайками та коментарям. А коли ми хочемо вийти, нам «підкидується» остання найцікавіша або найважливіша подія, що змушує нас залишитися в мережі. Це і є так званий цикл дофамінових нагород.
  • В мережі дуже багато політичних новин, повідомлень про катастрофи, скандалів, щемливих історій, які викликають емоції. Насправді гнів, страх та співпереживання найкраще запам’ятовуються людиною. Алгоритм добре знає про це, і емоційно нас тригерить.

Чи можна цьому протистояти? Так!

Психологиня радить запитати самих себе, чи це дійсно моя думка, або я просто повторюю те, що бачу (чую). Не довіряти рекомендаціям на всі 100%, а шукати альтернативні погляди. Не «залипайте» у соцмережах надовго, ШІ не має права контролювати ваш день.

Створюйте своє інформаційне середовище, підписуйтеся тільки на ті канали, які вам дійсно цікаві або потрібні для навчання чи роботи. ШІ має бути тільки нашим помічником у розвитку, вдосконаленні та полегшувати процес досягнення цього, а не своєрідним диктатором наших дій.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Цілитель душ

Так у перекладі з давньогрецької переводиться лікар, який займається діагностикою, лікуванням та профілактикою психічних захворювань. У медичному центрі ПП «Стіл Сервіс» цю роботу здійснює лікар-психіатр Єлізавета Пономаренко.

Без блекаутів у голові

Пам’ятаєте фразу з відомого кінофільму: «Голова – предмет темний і дослідженню не підлягає»? Сучасна психіатрія спростовує це. Ця наука допомагає людині виявити психічні захворювання на ранніх стадіях і, якщо треба, провести медикаментозне лікування.

На жаль, війна значно вплинула на психічний стан більшості з нас. За даними міністерства охорони здоров’я України близько 60 відсотків українців потребують такої допомоги.

«Можна? Я до вас на консультацію». Подібну фразу Єлізавета Пономаренко за рік чує понад 10 тисяч разів, адже вона оглядає майже 75 відсотків працівників наших підприємств, які працюють у небезпечних умовах. Серед них фахівці коксохімічного виробництва, електрики, газорятівники, ті, хто працює на висоті, має справу з агрегатами під високим тиском, водії автотранспортних засобів, машиністи потягів тощо. Для представників таких професій огляд лікаря-психіатра під час щорічного профогляду є обов’язковим. Це є особливою вимогою з охорони праці.

«Прийом у мене – це не просто формальна обов’язкова процедура. Це уважна бесіда з кожною людиною плюс лабораторні дослідження аналізів. Коли тільки працівник заходить в кабінет, я вже звертаю увагу на його зовнішній вигляд, поведінку, адекватність. Звісно, перше враження оманливе, більш детально ти розумієш психічний стан людини вже при спілкуванні. Але досвід допомагає мені одразу помічати, чи є проблема. В цілому ж прийом у психіатра допомагає встановленню придатності працівника до роботи, виявленню на ранніх стадіях психічних патологій, запобігає розвитку важких психічних захворювань.

Хочу довести кожному, що будь-яка людина може у нас розраховувати на вчасну допомогу, до того ж без якихось ярликів або так званих чорних міток, як дехто може вважати, спираючись на стереотипи минулих часів», – говорить  Єлізавета Пономаренко.

Візитка

Психіатрією Єлізавета Миколаївна займається понад 40 років. Вона закінчила Донецький медичний інститут, свій робочий шлях починала з інтернатури по психоневрології. Цей напрямок роботи поєднував психотерапію та наркологію. Це визначило подальшу діяльність Єлізавети Пономаренко, згодом вона працювала лікарем-наркологом у структурі МВС, у Криворізькому наркологічному диспансері, де допомагала людям позбавлятися від алкогольної та наркотичної залежностей. Увесь час вона вела активну профілактичну роботу з цього напрямку та продовжувала опановувати нововведення у психіатрії. У медичному центрі нашого підприємства Єлізавета Миколаївна проводить попередні, періодичні та позачергові психіатричні огляди, зокрема на предмет вживання психоактивних речовин – наркотиків та алкоголю.

Психолог, психотерапевт і психіатр – у чому різниця?

«Дуже часто ці поняття плутають, але різниця є, – продовжує Єлізавета Пономаренко. – Психологи – це не лікарі, вони не ставлять діагнози і не призначають медикаменти Словами та вмінням вислухати психологи допомагають людям, у яких виникли певні емоційні труднощі через життєві та побутові ситуації.

Психотерапевти – це вже лікарі, які знаходять причини психологічних розладів на підставі спеціальних методик, допомагають людині позбуватися глибинних психологічних проблем. До речі, психотерапевти мають право призначати певні групи препаратів.

Психіатри, такі, як я – це медики зі спеціальною підготовкою у галузі психіатрії. Вони займаються повноцінною медичною діагностикою та лікуванням психічних розладів різного ступеня тяжкості, відстежують реакцію пацієнта на ліки та коригують терапію. Хочу зазначити, що саме психіатр має справу з серйозними психічними розладами, серед яких, наприклад, думки про суїцид, різкі зміни у настрої або поведінці, галюцинації або ілюзії, бажання ізолюватися від суспільства тощо».

Ну, за здоров’я!

Окреме питання – це профілактика алкоголізму та наркоманії. Як правило, люди дуже применшують кількість вживання алкоголю. Але у розмові лікарю стає зрозумілим, чи є схильність у пацієнта до алкоголізму, в тому числі побутовому. Як розповіла Єлізавета Миколаївна, найчастіше буває так, ввечері у п’ятницю або у суботу людина розслабилася із чаркою після важкого тижня. У неділю – ні-ні, адже знає, що у понеділок на роботі її перевірять на алкоголь. І так може тривати роками, за які у людини виробляється алкоголічна залежність, виникають різні хвороби, в тому числі і психічні. Лікаря і досі дивує, коли людина, по факту,  п’є отруту, але бажає собі та іншим здоров’я.

Коли над проблемами працювати, вони вирішуються

«Що, мені треба йти до психіатра? Я ж не хворий?» Раніше часто можна було чути подібні вигуки. Зараз ставлення до психіатра змінилося. Все більше людей самостійно, а не за направленням, звертаються до психіатра. Як розповідає   Єлізавета Миколаївна, деяких навіть не виженеш з кабінету – приходять, розповідають про себе, діляться особистим. І це радує, адже люди довіряють лікарю. Інші приходять, щоб розв’язати психічні проблеми, які виникли через війну.

«Як правило, люди, які пройшли важкі бої, хто був у полоні або вийшли з окупації, поводять себе дуже тихо, вони замкнені. Я розумію, їм потрібна допомога, час, щоб пережити усе це, – розповідає Єлізавета Пономаренко. – Посттравматичний синдром – це дуже складна річ. Психічні травми можуть проявлятися як зараз, так і через багато років. Був у мене пацієнт, який брав участь ще у Афганській війні. Він розповів, що певну відстань може долати тільки на якихось колесах, адже як тільки він ступає на землю ногами, йому здається, що позаду нього вибухають міни.

І навпаки, іноді я сама в захваті від наших воїнів-захисників. Одного разу приходить до мене молодий чоловік на протезі. Після демобілізації він знову працевлаштовувався на підприємство. Чоловік тримався впевнено, був привітним, позитивним, він буквально випромінював жагу до життя. І подібних прикладів вистачає. Люди, які багато пережили, вдячні долі за життя.

А взагалі я б кожному порадила придивитися до себе. Ракетні атаки, руйнування, смерті рідних, близьких, знайомих і не знайомих людей змінили кожного з нас. Навіть з’явився новий термін – «синдром війни». Він проявляється у панічних атаках, страхах, підсвідомому чеканні нового «прильоту», безсонні, нервування тощо. Проаналізуйте свій психічний стан. Можливо і вам потрібна допомога? Тож, розпочніть її вчасно».

Фото з відкритих джерел та з архіву Єлізавети Пономаренко