Над цим куточком сучасного промислового мистецтва працював увесь колектив цеху. Відтепер квітник тішить різноманіттям рослин, а паркан можна буквально розглядати годинами (звісно, у вільний від роботи час). Кожна його секція – то окремий сюжет – зі своїми героями, сенсом та емоціями.
Людство завжди тягнулося до краси та естетики, бо це надихає та створює добрий настрій. Хтось, можливо, скаже: не до краси зараз, часи важкі. Але саме зараз, коли у нашій країні триває війна і сумні новини надходять щодня, саме краса здатна підтримати морально та надихнути на подальшу плідну роботу.
«Краса і квіти – це одне ціле, тому, щоб у нашому цеху було ще затишніше та зеленіше, ми вирішили створити декілька квітників, – говорить Олена Хібіна, старший майстер основної виробничої дільниці АЦ № 3. – Над центральним квітником працювали особливо ретельно – посадили квіти, продумали дизайн, оформлення». Ініціював ці естетичні перетворення начальник цеху Віталій Книга. А висаджували рослини вже усім колективом. А от ідея створити паркан виникла вже пізніше завдяки… металобрухту.
«У кожному цеху знайдеться якесь непотрібне залізяччя або деталі старих запчастин, – продовжує Олена. – Тож ми оголосили творчий конкурс: кожній бригаді запропонували з металобрухту створити якісь вироби. У фантазії не обмежували. А коли робіт назбиралося багато, виникла ідея створити з них секції для паркану нашого новенького квітника».
І робота закипіла. Вироби не просто збирали докупи, а намагались, щоб кожна секція паркану була тематичною. Чимало над цим попрацював електрогазозварник Сергій Трофименко. Він вигадував сюжети та сам зварював деталі. «Робив це вперше в житті. Дуже сподобалось! Але легкою ця робота не була. Особливо важко було з’єднувати дрібні деталі, працювати майже ювелірно, щоб усе було акуратно та красиво», – поділився враженнями Сергій.
Тепер на секціях паркану є «куточок бджолярів» із сотами та бджолами, кицьки (куди ж без них), вагонетки, конвеєри, лопати, які перетворилися на чудернацькі портрети, екскаватор, який навіть рухати можна. А ще – кумедні слюсар зі зварником, вагоноопрокидувач, сонечко, дерева, равлик, конячка, виноград, пташки у гнізді та інші герої. Проходиш повз них, і настрій піднімається!
І от при погляді на цю красу, зроблену нашими людьми власноруч з металобрухту, й виникає думка, що й справді – такий народ нікому не перемогти! А скільки такого металевого непотрібу зараз у нас в країні… ну, ви розумієте. То скільки ж краси можна з нього зробити!
