Категорії
Разом з Україною

Іван Сіромаха: останнє пристанище славетного козака

Чи знаєте ви, що могила козацького старшини Інгульської паланки Запорізької Січі Івана Сіромахи знаходиться саме на Криворіжжі? Високий хрест на згадку про відомого козака, який брав участь у багатьох битвах за свободу української землі, стоїть при дорозі на південній околиці селища Широке.

Криворіжжя – козацький край з цікавою історією, багатий на події та видатних людей. Та й зараз усі мешканці краю доводять, що гідні своїх пращурів, адже змогли втримати місто, не дали ворогу пройти і щодня сміливо й впевнено наближують таку бажану Перемогу.

Широківщина починалася із Сіромахи

Відомо, що заселення півдня України починалося з козацьких зимівників. Селилися більшою частиною на берегах річок – по Дніпру та його притокам. На річці Інгулець таких поселень було 11. Серед них і зимівник Івана Сіромахи, який оселився у 1760–1765 роках на території сучасного села Миколаївка, де займався господарством. До речі, Іван Сіромаха – старшина Васюринського куреня – не лише заснував поселення, а і став ініціатором досліджень корисних копалин.

Сіромаха носив звання козацького старшини, що належало до вищого офіцерського чину, яке дорівнюється званню полковника. Він був відомим козаком, брав активну участь у багатьох битвах за свободу рідної землі. За військові заслуги Іван Сіромаха отримав у наших тоді ще мало заселених краях десять тисяч десятин землі і заснував тут декілька селищ, серед яких було і його іменне – Велике Сіромашино, яке згодом перейменували у Миколаївку. Тобто Широківщина насправді почалася саме з цього козака.

Підкопана та забудована

Звістка про те, що Іван Сіромаха був похований у наших краях була відображена ще у 1903 році у видання «По Катерининській залізній дорозі». Там навіть описувалося зображення надгробку у вигляді металевого хреста із перехрещеними списами.

Місцеві старожили, які пам’ятали той козацький склеп, згадували, що ще у 30-х роках минулого століття до могили намагалися докопатися. Хто то був, достеменно невідомо, але зробити їм це не вдалося. Проте сліди могили десь тоді й загубилися. А після війни територію над нею забудували.

У кінці 1960-х через розширення промислових розробок Інгулецького гірничозбагачувального комбінату капітальні будівлі у Миколаївці почали зносити, а людей відселяти. Тож з’явилася можливість пошукати ретельніше утаємничене поховання.

Точне місце козацького поховання вказав історикам місцевий краєзнавець Іван Зюкін. Під час розкопок в смт Миколаївка, які велися протягом 2003-2005 років, археологи розкопали склеп, впевнилися в тому, що його нікому не вдалося пограбувати. Ця знахідка стала справжньою сенсацією на Криворіжжі.

Як згадували учасники розкопок, козак лежав у дубовій труні і був завернутий у якусь тканину, скоріше за все це був килим. Як і в усіх козацьких похованнях, він не мав ніякого інвентаря і навіть хреста. Це не дивно, бо козаки хрестів узагалі не носили. На козаку були деталі зі шкіри, вірогідно з мундиру, за якими можна було визначити високий статус власника.

У 2005 році старшину запорізького козацтва перепоховали на південній околиці Широкого та встановили Велику могилу з кам’яним хрестом. Місце над дорогою вибрали не випадково. Ця дорога – давній поштовий тракт, що пролягає до козацького села Шестірня, з його козацьким кладовищем.

Ця історична пам’ятка зберігає пам’ять про наших героїчного предків. Події минулого зараз перекликаються із сучасністю, адже нашому поколінню знову доводиться братися за зброю, щоб захистити своє. Але доки ми пам’ятаємо свою історію, жодному ворогу нас не перемогти.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Категорії
Разом з Україною

Незалежність України: думки, надії, дії. Антон Мартиненко

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Як  вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства. 

Антон Мартиненко, дробильник аглоцеху №3: «Злість на ворога переростає в дії»

«До війни ми раділи, що живемо в незалежній державі. А ще раділи, тому що 24 серпня у нас був додатковий вихідний. Але зараз, коли від ударів ракет здригається наша земля, гинуть люди, діти, руйнуються міста, саме поняття незалежності для багатьох з нас кардинально змінилося. Воно стало більше про бережливе ставлення до рідної землі, до власної культури, історії народу. Наша країна багата на талановитих, працьовитих, мужніх людей. А ще ми маємо велику кількість корисних копалин, унікальну природу, давні традиції. Нам є чим пишатися! Саме це все ми зараз і захищаємо від загарбників, ми захищаємо свою Незалежність!

Серед тих, хто став на захист України, є чимало й моїх колег з цеху. Ми усіляко допомагаємо їм: збираємо на дрони, військову амуніцію, словом, на все, що допомагає нищити ворогів і береже життя нашим хлопцям. Та, на жаль, є і загиблі. Про них ми завжди пам’ятатимемо.

Я працюю дробильником, контролюю процес використання сировини у виробництві, слідкую за дотриманням якості тощо. Звістка про війну застала мене на роботі під час нічної зміни. О 5-й ранку колега сказав, що у нас війна, нас обстрілюють. Потім ми почули вибухи. Всі ці події просто не вкладалися в голові, ми не могли повірити, що на нас напали росіяни. Але якась чуйка про війну все ж була. Тієї ночі багато хто з нас у перервах між роботою передивлявся новини у телефоні. Зараз, на жаль, ми добре знаємо, що таке прильоти. І коли вкотре чуємо, що прилетіло у якийсь житловий будинок, зруйнувало підприємство, енергетичні об’єкти – з’являється величезна злість. Ця злість переростає у дії, які допомагають визволяти нашу землю. Ми і далі будемо підтримувати наших захисників усім, чим можемо. Ми б’ємось* за свою свободу.

Зараз в День Незалежності України танцювати якось не хочеться. Цей день я проведу із родиною. Ми будемо радіти кожній хвилині, коли ми разом».

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Разом з Україною

Незалежність України: думки, надії, дії. Валерія Заіменко

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Як  вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства. 

Валерія Заіменко, операторка пульта управління аглоцеху №3: «Війна змінила наші пріоритети»

«Погляньте на себе, з початком війни майже кожен з нас змінився. І це не про зовнішність, а про внутрішнє сприйняття світу, оточуючих людей, подій. Так і з Днем Незалежності. Зараз нашим хлопцям та дівчатам доводиться зі зброєю в руках захищати її. Це дуже болюче відновлення нашої свободи.

Зараз кожен робить усе можливе для перемоги на своєму місці, ми б’ємось за Батьківщину*. У нас – це виробництво, яке підтримує економіку у важкий для країни час. На своєму робочому місці я керую обладнанням цеху: подаю паливо, вапняк, необхідний для виробництва продукції, тримаю зв’язок з кожною дільницею цеху тощо. Тут, безперечно, один із важливих центрів виробництва.

Під час війни роботи у нас додалося, адже ми працюємо і за тих колег, які зараз захищають нас. 24 серпня цього року теж буде робочим днем. Але він буде незвичайним. Для всіх він буде дуже символічним.  Ні, це не свято у звичайному розумінні. Війна кардинально змінила наші пріоритети. Ми зрозуміли, як ми любимо свою країну, рідне місто, підприємство та як ми прагнемо бути свободними.

З Днем Незалежності усіх! Ми впевнені в щасливому майбутньому України!»

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Разом з Україною

Незалежність України: думки, надії, дії. Станіслав Улітич

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Як  вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства. Їхні відповіді ми публікуватимемо в ці дні.

Станіслав Улітич, стругальник РМЦ-1: «Незалежність – це особисте»

– Найголовнішим державним святом я вважаю День Незалежності. Зазвичай ми святкували його з друзями, рідними, усім містом. На жаль, цього року через війну все буде по-іншому. Та все одно ми з родиною надягнемо вишиванки, будемо співати українські пісні, які так любить моя донечка Анастасія. Вона цього року йде до першого класу. Дуже хотілося б, щоб у неї було навчання у мирних умовах. Але зараз важкі часи для всієї країни. Незалежність завжди діставалася і дістається нам великою ціною. Ціною життів наших захисників. У мене зараз брати на фронті. Переживаю за них, але розумію, що вони не могли по-іншому.

Для мене незалежність – це особисте. Я хочу бути вільною людиною, жити на рідній землі, насолоджуватися українською культурою і цінувати, поважати історію моєї країни. Війна змінила нас усіх. Дуже радує, що зараз навколо мене зростає кількість тих, хто починає говорити українською мовою, хто відроджує наші національні традиції. Колеги на роботі намагаються спілкуватися українською, все більше її чути у магазинах, транспорті, на вулицях міст. Ми почали розуміти, що мова – наша потужна зброя. Ось це дарує надію на краще. Лише вільні люди у незалежній країні можуть бути щасливими. А ми маємо право такими бути. От тільки не треба чекати, що хтось прийде і зробить все за нас. Кожен може зробити багато для нашої країни. Донатити, волонтерити, будувати та розвивати, зі зброєю в руках захищати, допомагати тим, хто потребує підтримки, та виховувати дітей з любов’ю до рідної країни – стільки можливостей є у кожного з нас, аби наступний День Незалежності ми зустрічали вже у мирній Україні, у світі* без війни. І це моє найголовніше бажання!

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Разом з Україною

Бліцопитування. Незалежність України: думки, надії, дії

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Цього року День Незалежності України ми знову відзначаємо в умовах війни. Українцям доводиться відстоювати свою свободу та право на життя. Чи змусила нас повномасштабна війна по іншому розуміти значення цього слова – «незалежність»? Чи змінили ми своє ставлення до цього свята?  Як  вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства. Їхні відповіді ми публікуватимемо в ці дні.

Олександр Кутовий, гірничий майстер кар’єру 2-біс РУ ГД: «Хочу мати право обирати»

– 16 років тому я працевлаштувався в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Одразу потрапив до кар’єру, де почав працювати помічником машиніста екскаватора. Зараз я гірничий майстер. Недаремно говорять, що у кар’єрі працюють люди особливої породи – гірники. Велике щастя мати справу з надрами – багатством нашої країни. Але, відверто кажучи, я вважаю, що найголовніше багатство нашої країни, то українці. Саме тому ми вистояли, коли розпочалася війна. Ми змогли і зможемо.  

На жаль, війна зачепила нас усіх. У мене з перших днів на фронті батько Олександр Валентинович, чоловік сестри Денис. Вони встали на захист родин, країни, яка не хоче бути підкореною. Я, як і вони, обираю фактор розвитку – незалежність. Тому в моїй родині вдома лунає українська мова – це вибір мій та моїх дітей. Малеча навіть мультфільми хоче дивитися тільки рідною мовою. Ми завжди відзначаємо День Незалежності. Моя родина живе на Інгульці. 24 серпня зазвичай наш парк рясно «вкривався» вишивкою – дуже багато людей приходило у вишиванках, святковому вбрані. І зараз сирени та ворожі прильоти у нас не відберуть це свято. Так, ми зберемося вдома, у безпечному місці, але вдягнемо наші вишиванки, привітаємо одне одного українською, заспіваємо українських пісень. Бо незалежність – це стан душі і вона не має ціни*. Я хочу мати право обирати владу, напрямок розвитку нашої країни, право працювати і відпочивати там і так, як хочу цього я.

Сьогодні незалежність ми виборюємо в боях. Кожна краплина крові наших захисників – їхній неоціненний внесок у майбутнє вільної країни. Кожен з нас теж може зробити багато. Подивіться, як плетуть сітки та в’яжуть шкарпетки для наших воїнів бабусі, які смачні смаколики печуть для хлопців наші жінки та дівчата, вмілі руки майстрів ремонтують техніку, а лікарі рятують життя, діти виготовляють окопні свічки та збирають донати. Наша сила – у єдності. Найцінніше для нас – родина, нею зараз стала вся Україна. Я вірю і бачу майбутнє моїх дітей лише в країні, для якої найголовнішим святом є День Незалежності.

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Новини Разом з Україною

Ми поруч

Цього року День металурга та гірника ми не святкуватимемо гучно. Адже зараз в житті українців вистачає гучних звуків (і більшою частиною вони не позитивні). В цей день ми працюємо для нашої країни та нашого міста, щоб вони продовжували жити і боротися. Ми тихо робимо свою справу, не чекаючи на винагороди або визнання. Але знайте – ми поруч!

Цього тижня до професійного свята металургів і гірників ми запускаємо проєкт «Ми поруч» – проєкт про людей і для людей. Ми познайомимо вас з нашими працівниками – простими людьми з великим серцем, які день за днем роблять свою справу і наближають Перемогу України. Вони, як і тисячі інших працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг», справжні герої. Вони завжди поруч. Ми поруч.

Читайте про наших героїв на metalurg.online з 13 липня. А також шукайте на білбордах міста.

Разом переможемо!