Категорії
Разом з Україною

Конкурс «Різдвяна казка»: Казка про братів

Казка, яку ми сьогодні публікуємо, посіла третє місце в конкурсі різдвяних казок. Її написала Альони Павленко, яка працює в ПП «Стіл Сервіс», разом з родиною. Працювали командою: сама Альона, її чоловік Андрій та троє донечок – Аліна, Софія та Олеся. Ця історія запам’яталась усім – справжній екшн в сюжеті, щасливий кінець та… українське сало!

…Жили-були чоловік та жінка, й було в них троє синів. Вони були дуже cxoжi між собою зовнішністю та голосами, так сильно, що інколи навіть батьки їх плутали. Старший син був кмітливим, а середній та молодший – не дуже. Батьки з часом постарішали і померли. Старший брат знайшов cобі роботу на металургійному виробництві. Згодом одружився та обзавівся будинком та господарством. А двоє молодших братів побудували собі хижку в лici. Так i жили, перебиваючись.

Одного разу, взимку, перед Різдвяним святом двоє молодших братів почули звістку, що старший брат заколов порося, та й вирішили завітати до нього в гості. Прийшли, а брата не було вдома, зустріла їх тільки його дружина. Вони посиділи втрьох, поспілкувалися деякий час, а коли виходили брати з хати, то у вітальні побачили мішок з салом.

От один брат іншому й шепоче: «Треба брата старшого «підбрить». А дружині почулося «побрить», вона й каже братам: «Так, ви б прийшли та побрили його, а то він такий небритий ходить». Увечері прийшов старший брат додому, дружина розповіла йому, що приходили його брати, він запитав: «Чи нічого не казали?» Дружина відповіла, що нічого такого, але коли виходили, то сказали, що тебе треба побрити. Biн здогадався, в чому справа та й переховав сало в ту кімнату, де сплять! Бо між братами з дитинства слово «підбрить» означало обдурити.

Молодші брати йдуть знову до старшого брата додому. Один з братів зайшов у двір та й повипускав з хліву всю худобу, а інший, змінивши голос, став кричати: «Дядьку, он у вас худоба повиходила з хліву, корови туди, свині сюди!»

Старший брат вибіг з хати на подвір’я та й заходився відразу заганяти худобу. Середній зайшов в хату, а дружина в кухні була. Він до неї й каже: «Насилу позаганяв худобу, а де сало? Я хоч сала з’їм». А вона й каже: «Тю, ти ж сам сало у спальні в голови поклав, а мене питаєш!» Biн не розгубився, одразу знайшов мішок з салом та й ходу втікати.

Старший брат позаганяв худобу, заходить зморений до дружини в хату і каже: «Насилу позаганяв». А дружина йому: «А xiбa то не ти заходив кілька хвилин тому?» Він відповідає, що нi. Вона одразу здогадалась, що сама віддала сало одному з менших братів! Тож старший брат взяв з собою ланцюг і побіг у ліс за братами.

Молодші брати по черзі несуть мішок з салом. Старший, наздогнавши братів, тихенько підкрався і то з одного боку ланцюгом «дзелень-дзелень», то з іншого боку «дзелень-дзелень». Один з молодших братів, почувши, що десь дзеленчить, питає іншого брата: «Ти чуєш? Щось дзеленчить? Мабуть кінь десь бродить. Тож давай я понесу сало, а ти йди пошукай коня, потім поміняємось». Невдовзі зустрілися, щоб підмінити один одного, а сала нi в кого нема! Середній до молодшого: «Я ж тобі сало віддавав»! А молодший каже: «А я тобі сало віддавав». Тоді в лici перестало дзеленчати і вони нарешті здогадалися, що не було ніякого коня, а сало хтось з них віддав старшому брату, коли підміняли один одного в пошуках коня.

Старший брат несе мішок з салом додому, йде повільно. А двоє молодших братів знову наввипередки біжать до нього додому. Прибігли, бачать в коморі висить одяг після прання. Один з братів накинув на себе одяг та хустку дружини старшого брата, ciв на ґанку, схилив голову та й плаче: «Ой, було сало, а тепер нема!» Старший брат зайшов до двору з салом, побачив цю картину, подумав, що то його дружина, та й каже: «На, тримай сало, але більше не віддавай», а сам пішов до хати.

Молодший брат не розгубився, схопив мішок з салом та й знову ходу до лicy. Старший заходить до себе в хату, а дружина в нього запитує: «Ну, що, забрав сало?» Biн здивований до неї: «А xi6a то не ти сиділа на порозі та плакала?» «Hi». Biн одразу зрозумів, що то були витівки його молодших братів. І знову побіг їх наздоганяти.

Молодші брати несуть мішок з салом до себе додому. Ідуть повільно, втомлені, голодні. Один з братів пропонує іншому прийти додому й відразу поїсти сирого сала, а іншому хочеться смаженого сала, смажене ж смачніше!

Тим часом старший брат обігнав молодших, знайшов у лici їхню хижку, зайшов туди, а там i сховатися нема де – один стіл, лава та піч. Biн узяв та й заліз у піч. Молодші брати на шляху до своєї хижки таки дійшли згоди, що смажене сало буде смачніше, i один з них піде в ліс збирати хмиз, щоб розпалити багаття у печі, а інший приготує пательню та сало. Старший брат почув цю розмову, не розгубився i в печі став навколішки, намазав обличчя сажою та й витріщив очі. Молодший нарізав сала, відкрив заслонку – а там з темряви очі світяться! Biн такого не очікував, подумав, що то вовк, дуже злякався, кинув все та й побіг з хижки.

Середній брат ніс хмиз, побачив, що молодший брат біжить стрімголов йому назустріч, кинув хмиз та й також давай тікати. Довго бігли, а потім середній питає: «Ти чого тікав?» Той i розповів, що в їхню піч напевно вовк заліз! «А ти чого тікав?» «Я побачив, що ти тікаєш, та й собі тікаю». Тим часом старший брат виліз з печі, забрав мішок з салом, та й хутко пішов додому. Молодші брати стоять посеред лicy й бояться йти додому. Один іншому каже: «Слухай, якщо то був вовк, то він поїсть сало та й піде, а в мішку може щось i залишиться!» Обережно брати підходять до своєї хижки – все відчинене. Заходять в хижку та бачать, що немає анi сала, ані мішка. То ж вони й зрозуміли, що то був ніякий не вовк , а їхній старший брат.

Старший брат приніс сало додому і попросив дружину з нього щось приготувати, бо ж свято Різдва наближається!

Молодші брати знову йдуть до cтapшoгo брата додому. Підійшли до хати, вже хотіли лізти через вікно, але старший брат був неподалік, почув, що молодші брати зібралися робити, підійшов до них i запропонував їм зайти до хати через двері i запросив до столу. За столом пригостив братів смаженим та сирим салом та іншими стравами. А потім став молодших братів розуму навчати: що чyжого брати не можна без дозволу! А ще запропонував молодшим братам свою допомогу з працевлаштуванням та з будівництвом житла. У братів засяяли очі, але їм було незручно після вдіяного, вони вибачилися та стали на пропозицію старшого брата.

Наступного дня молодші брати прийшли влаштовуватись на працю та вже через деякий час кожний почав будувати житло. Через piк у всіх братів був власний будинок. І кожне наступне свято Різдва вони збиралися разом i завжди готували сало до столу!

Категорії
Разом з Україною

Конкурс “Різдвяна казка”:Казка про Добрий та Злий вогні”

«Металург» продовжує публікували казки-переможниці. Цю казку написала родина Герасимюків – мама Тетяна працює фахівцем служби з комерційних питань та договірної роботи Ливарно-механічного заводу, тато Артем теж працює з металургійним обладнанням, хоч і не нашому підприємстві, а 3-річний Микитка ходить до садочка і дуже любить новорічні свята. Їхну командну роботу оцінило журі, тож родина посіла 2-ге місце у конкурсі.

Світ від вікна у цьому будинку розганяв темряву і кликав до себе. Одразу було помітно, що там тепло та затишно. На віконці плямиста цариця (а саме такою вважала себе домашня кицька Василина) виблискувала оченятами і всім своїм виглядом підтверджувала – так, тут оселилися тепло та затишок.

Родина заходилася вбирати лісову красуню у казкове вбрання.

«Матуся, а я читав, що вогонь ще з давніх-давен зігріває людей. То він добрий? А чому говорять, що вогонь може бути небезпечним? Чому тоді вогонь руйнує та вбиває? А який він насправді?»

«А насправді є два брати Вогні. І колись вони разом жили з людьми. Але згодом їхні шляхи розійшлися».

Андрійко ближче підсунувся до мами, в його очах затанцювали маленькі вогники – маленькі бісики, як їх ще називала мама.

«Перший брат – Добрий вогонь – спочатку оселився в печері з людьми. Люди приносили йому їжу – дрова, а він допомагав їм приготувати страви та зігрітися. Одного вечора Добрий вогонь помітив, як від його сили плавиться метал. «О, так з нього ж можна щось робити, щоб моїм людям було зручно добувати їжу, а якщо подумати, поміркувати, так можна й будинки будувати», – подумав він…

«А де тепер Добрий вогонь? От ми ж живемо у будинку, а я його лише під час спалаху сірника бачив. Ну, ще коли ми з татком у похід ходили, то багаття розпалювали, щоб картоплю засмажити».

«Добрий вогонь зараз працює разом з татом та його друзями. Ось дядя Микола в кар’єрі видобуває руду, з неї тьотя Олена та її колеги виготовляють концентрат. А потім з нього татко разом з друзями плавлять сталь. Ось там Добрий вогонь і працює. Недаремно ж біля печей так гаряче. А сталь – це добре, це живе, це те, що є у наших будинках, у мостах, у суднах, у твоєму улюбленому потязі, яким ти зазвичай мандруєш до Карпат. Сталь та Добрий вогонь – давні друзі».

У будинку було так приємно та затишно, що просто не вірилося, що десь ще є інший брат – Злий вогонь. Та звуки сирен нагадали, що він причаївся поряд.

Злий вогонь пішов до злих людей. Він спочатку разом із загарбниками спалював житло людям. А потім почав допомагати їм створювати зброю. І зараз це він є у тих снарядах та кулях, які летять на нашу землю.

«Мамо, але ми ж його переможемо? Наш Добрий вогонь сильніший?» (маленькі рученята хлопчика стиснулися у кулачки).

«Ну, звісно ж! Бо серед наших захисників не лише твій хрещений Саша, а й тисячі наших хоробрих героїв. І Добрий вогонь теж. Він зараз оберігає хлопців та дівчат в окопах та бліндажах. Він робить їхню зброю потужною і непереможною. Це саме Добрий вогонь палає в серцях наших героїв».

«І у наших, матуся, і у наших серцях!»

«Звісно, синку. І тому ми переможемо».

Матуся пішла на кухню. Спалахнув сірник, і добрий вогонь розпочав свою роботу – треба ж підігріти їжу для своїх героїв. Незабаром відчиняться двері і додому повернеться з роботи тато. Він, до речі, сказав, що буде з гостями – з фронту повернувся Сашко, а з ним і наш друг Вогонь. Тепло Доброго вогню поступово наповнювало будинок. Вогонь обіцяв що буде не сам, а з подругою – Перемогою. Таким гостям в цьому будинку завжди раді.

Категорії
Разом з Україною

Конкурс «Різдвяна казка»: Різдвяний тепловоз

Протягом січня «Металург» публікуватиме найкращі казки у конкурсі «Різдвяна казка». Казка «різдвяний тепловоз» отримала найбільшу кількість балів  і стала переможницею. Її написала родина Куппів: мама Оксана працює майстром служби вхідного контролю ПП «Стіл Сервіс», папа Микола – електромонтер УЖДТ ГД, а їхня донька Поліна навчається у Державному університеті економіки та технологій.

…Тепловоз весело котив рейками і тягнув за собою вагончики. Сьогодні, напередодні Різдва, машиніст прикрасив його гірляндою, тож настрій був святковий. Він був не звичайним локомотивом, бо мав ім’я. Машиністи ласкаво називали його Малюк. Робота у Ма­люка відповідальна, адже він працює на металургійному заводі. За весь період праці він побував у всіх цехах. Бачив багато різних виробництв. Це йому дуже подобалось. І хоча його робота не була пов’язана з головним процесом, він все-таки був причетний до спільної справи.

Практично весь час супутниками Малюка були вагончики. Їхня кількість змінювалась. Найчастіше він тягнув їх, але бувало і доводилося штовхати перед собою. Взагалі робота у Малюка була цікава.

Зрідка тепловоз підвозив працівників до віддалених дільниць заводу. Ось і сьогодні люди зайшли і привітали машиніста з наступаючим Різдвом. Навіть одна з робітниць подарувала залізничнику ялинкову іграшку. Дуже мило! Машиніст дбайливо повісив іграшку в кабіні. По дорозі Малюку зустрічалися люди. Вони бачили гірлянду, що світи­лася, посміхалися і махали рукою. Усі мали святковий настрій.

Але найбільше Малюк любив проїжджати місця, де багато природи. Дерева, трави, квіти завжди тішили погляд. У таких місцях машиніст завжди виглядав з вікна і говорив: «Яка краса!». І Малюк був із ним згоден.

Нині на вулиці зима. Тихо падають з неба невагомі пухнасті сніжинки. Всі дерева вкриті блискучим інієм, немов сріблом, і виглядають дуже урочисто. Здавалося, вони потрапили в чарівну зимову казку і ось-ось станеться якесь диво. Білки стрибають з гілки на гілку, птахи щебечуть. Найсміливіша білка застрибнула на дах тепловоза, проїхала трохи і повернулася назад на дерево. «Звірятку захотілося покататися», – подумав Малюк.

Надворі потемнішало. Залізничник зупинив локомотив на світлофорі з червоними очима, що світилися. Безпека понад усе, тож треба чекати. На небі почали з’являтися зірки. Але одна зірка особливо вирізнялася. Таку красу Малюк ще не бачив. «Воістину різдвяна зірка. Яскрава, світла. Несе добру звістку. Отже скоро все налагодиться», – сказав машиніст і пос­міхнувся. Тим часом на світлофорі загорівся зелений вогник. Шлях було відкрито, і локо­мотив рушив. Яскраве світло різдвяної зірки не давало Малюкові спокою. Щось знайоме було у цьому.

І ось тепловозу довелося потрапити до цеху, де виготовлялася сталь. Заворожуюча дія. Рідкий метал світився. Все приміщення було залите загравою, його сила зігрівала та очищала. Іскри здіймалися вгору, як тисячі небесних зірок. Схоже на чудове явище – різдвяну зірку на небі.

У цеху працюють сильні та витривалі люди. Побачивши Малюка, працівники посміхалися, махали рукою. Один із працівників підійшов до машиніста і ска­зав: «До нас завітав Різдвяний тепловоз? Ти нам дуже підняв настрій. Дякую!»

Малюк був щасливий. Він – Різдвяний тепловоз. Несе людям радість та свято. До самого ранку Малюк їздив цехами і вітав працівників з Різдвом.

Категорії
Разом з Україною

Новорічний Гороскоп 2024

За Східним календарем 2024 рік пройде під опікою Зеленого Дерев’яного Дракона. Вважається, що це один з найбільш спокійних знаків, тож є всі шанси, що ситуація на планеті почне стабілізуватися. Рік Дракона має принести успіх, стабільність та прогрес у різних сферах життя. Цей господар року здатен пристосовуватися до будь-яких змін та вперто рухатися до поставленої мети, тож він щедро винагородить тих, хто робить так само.

Стихія Дракона – дерево, воно символізує собою зростання фізичне та духовне, тому успіх буде супроводжувати впевнених у собі людей з чіткими та благородними цілями. Для нашої країни, говорять зірки, рік обіцяє бути непростим, але вирішальним. Якщо Україна вірно визначиться з пріоритетами, то Дракон обіцяє вказати вихід із ситуації, яка перетворилася на своєрідну тягучку. Ми чітко зрозуміємо, що на нас чекає далі. Зелений Дракон щедро поділиться з українцями енергією процвітання та Перемоги.

Овен

Для впертих та впевнених Овнів рік буде щедрим на винагороди, адже все, що вони вирішили здобути та досягти, стане можливим завдяки наполегливості цього знаку. Підтримка відчуватиметься скрізь. Особливо пощастить тим, хто обрав для себе гарячі професії, тож це стосується й усіх металургів, адже Дракон і сам вивергає полум’я. Весна принесе цьому знаку розквіт та кар’єрне зростання. Нарешті Овни зрозуміють, що їм вдається найкраще, та почнуть діяти у цьому напрямку.

Телець

Рік обіцяє бути непростим, але цікавим часом, коли особисті труднощі перегукуватимуться з проблемами світового масштабу, і вирішувати їх доведеться швидко. Найголовнішою рисою для Тельців має стати вміння миттєво приймати рішення, діяти блискавично і так само отримувати результати. Шалений темп та постійна зміна картинки навколо – ось, на що вам варто розраховувати. Перепочити вдасться лише ближче до осені, а кінець року порадує гідною винагородою за вашу працю.

Близнюки

Для Близнюків це буде рік-гойдалка. Їх то підкидуватиме доверху, то спускатиме донизу. Але успішних вершин буде більше, ніж болючих падінь. З початком літа вони відчують, що загартувалися настільки, що на все реагуватимуть з посмішкою. При цьому в підсумку Близнюки отримають більше винагород, ніж мали їх у 2023 році. Тож головна мета – «дожити» до наступних зимових свят та зібрати щедрий врожай з подарунків.

Рак

У рік Дракона Раки відчують, що зірки все ж їх люблять, але будь-який подарунок треба заслужити. Легко та просто не буде, але оптимізму у цьому році побільшає. Раків порадують молодші члени родини. Вони раптово почнуть «чути» старших та пристануть на батьківські пропозиції, що би їм не пропонували. На роботі для Раків головне слово – стабільність. Щодо фінансів, то щедрий Дракон попрацює над цим у потрібному плані.

Лев

Леви вийдуть на перший план на всіх фронтах. Пам’ятайте, що першим важче, але саме їх і помічають. Тож з весни на Левів  почнуть сипатися винагороди, з’являться нові перспективи для розвитку. Пощастить тим, хто зв’язаний з точними науками та машинобудуванням. Ця сфера буде у найбільшому розквіті наступного року. З початку зими варто складати список бажань, на здійснення яких буде щедрим літній сезон.

Діва

Цей рік з самого початку почне випробовувати Дів на міцність. Треба зібратися, скласти чіткий план дій і неухильно йому слідувати. Трошки легше буде тим, хто працює у промисловій сфері, адже тут спостерігатиметься повільне зростання. Тож на всіх Дів-металургів та гірників очікує покращення матеріального становища. Дракон любить працьовитих, отже успіх чекає лише на тих, хто працюватиме у три сили.

Терези

Терезам рік покаже, чи насправді вони зробили вірний вибір щодо професії, людей, які їх оточують, чи місця роботи. Вміння представників цього знаку зважувати усі за та проти дозволить уникнути гострих кутів. Терези почуватимуться впевнено, готовими для освоювання нових горизонтів. Але їм не варто забувати про відпочинок. Приємним бонусом стане те, що Терези самі зможуть обирати де, коли і з ким їм відпочивати.

Скорпіон

Рік Дракона для Скорпіонів буде доленосним. У їхньому житті все повернеться на 180 градусів. Все буде для них новим: нова робота, новий дім, нові зустрічі, нові придбання. Найбільш напруженим стане осінній період, але володар року не любить песимістів, тому нити та скаржитися не варто, адже нічого страшного не трапиться. Заручитися підтримкою володаря року вдасться лише найсміливішим та рішучим представникам цього знаку.

Стрілець

2024-й для Стрільців – рік, коли можна робити все, що завгодно, аби мета була благородною. І ще: не варто працювати одному, краще зібрати навколо себе гарну команду чи приєднатися до великої компанії. Лише разом можна буде безболісно пережити дрібні неприємності, а великих і так не передбачається. Новий рік для Стрільців запам’ятається лише яскравими позитивними моментами.

Козоріг

Дерев’яний Дракон планує активно ділитися своїм успіхом з Козорогом, допомагаючи йому швидко досягати запланованої мети. Весною для цього знаку відбуватимуться зміни на краще як у справах, так і в особистому житті, що дасть змогу розправити крила і вдихнути на повні груди. Щодо особистого, то тут можна очікувати пробудження романтики в стосунках, що може вивести їх на новий рівень.

Водолій

У рік Зеленого Дракона Водоліям слід підхопити прапор змін. Вони не повинні боятися нових методів роботи, нових сфер діяльності, навіть якщо ті будуть кардинально відрізнятися від старих і викликатимуть нерозуміння оточення. Щедрий Дракон не обділить фінансами, тож здійсняться бажання, які вважалися нереальними. Стартуватиме успішний період з приходом весни й продовжиться до кінця року.

Риба

Уся перша половина року буде для Риб підготовчим періодом до другої – кульмінаційної. Слід очікувати значного кар’єрного зростання. Можливо, вони змінять роботу, але це буде пов’язано не з недоліками або втратою старої, а з новими блискучими перспективами. Рибам варто лише не вагатися, а зробити вирішальний крок. У правильності свого вибору вони переконаються наприкінці року, коли отримають «дивіденди».

Категорії
Разом з Україною

Різдвяне розслідування, або Декомунізація Діда Мороза

Kим насправді був Дід Мороз, образ якого вигадав, а точніше «позичив» з міфології давньослов’янських племен організатор Голодомору в Україні? Давайте дослідимо, чому ялинка із різдвяної на багато років перетворилася на новорічну.

Вік головного новорічного героя та улюбленця дітей і дорослих України й світу Святого Миколая становить понад 1700 років. А казковому персонажу, якого ми знаємо як Діда Мороза, цього року виповнюється лише 86. Бо у 1937 році (у пік голодомору в Україні) його взяли на заміну забороненому після приходу до влади більшовиків Святому Миколаю. За «методичкою» у Діда Мороза було завдання: стерти з пам’яті українців День святого Миколая та Різдво, щоб вони забули своє національне коріння.

Під забороною ялинки і не тільки

Історичним фактом є те, що, ставши до влади, більшовики майже одразу почали проводити антирелігійну політику та боротися із народними традиціями. Адже люди, за їхніми ствердженням, мали вірити лише у комунізм. Під заборону потрапили День Святого Миколая, Різдво, Новий рік. «Репресована» була і ялинка. Людям погрожували розправою та в’язницею, якщо знаходили у них прикрашене деревце.

У школах дітей та підлітків почали виводити на мітинги із транспарантами, на яких було написано, що їм не потрібна ялинка та Різдво. Під заборону потрапили колядки та щедрівки. Крім того, у більшовиків навіть була спроба замінити їх на свої, революційні.

Але Різдво та усі зимові свята були і залишаються для українців одними з найулюбленіших. Незважаючи на заборони та репресії люди збиралися на родинні вечері, пригощали один одного кутею, прикрашали гілочки ялинок. А ще, попри все, продовжували щедрувати, колядувати та ще й відображати при цьому історію України, бо серед персонажів українських вертепів були і Ярослав Мудрий, і Володимир Великий, король Данило, гетьман Іван Мазепа, січові стрільці тощо.

Вкрадене Різдво

Радянську владу непокора українців дуже дратувала. Але, попри усі репресії та заборони, перемогти силу народних традицій вони не могли.

У 1936 році зимові свята було вирішено відродити, але на радянський лад. Ініціював це рішення Павло Постишев, тодішній другий секретар ЦК УП (б) України та один із головних організаторів Голодомору українців. За три дні до початку цього року у газеті «Правда» він наголосив, що ялинка є чудовою розвагою для дітей та закликав влаштувати радянську ялинку в усіх містах та колгоспах. Ялинку ж він запропонував назвати «новорічною».

Майже на другий день у містах з’явилися ялинкові базари та почалася торгівля ялинковими прикрасами. Увагу багатьох звернула на себе зірка – вона вже не була Віфлеємською восьмикутною, а червоною п’ятикутною.  

Першу «новорічну» ялинку СРСР організували у тому ж таки 1936 році у Харкові, який тоді був столицею України. Туди запросили 1200 школярів-відмінників.  

Дітей змушували приходити на ялинку в костюмах червоноармійців і славити у віршах вождів революції, після чого діти отримували подарунки. Цинізм цього свята був у тому, що саме на Харківщині в ті часи лютував Голодомор, яким керував організатор цієї ялинки.

Новорічною ялинка була багато років, з цим виросло не одне покоління дітей. Та правда бере своє, за часів Незалежності України наша ялинка відродилася та стала нарешті різдвяною.

Радянський Дід Мороз

Вже наступного 1937 року новорічну ялинку організували у Москві. Саме там Павло Постишев презентував дітям та дорослим ще одну свою ініціативу – радянського Діда Мороза, запозичивши його образ з міфології давньослов‘янських племен. Але оскільки у Постишева не було навіть середньої освіти, то він не врахував, що насправді цей Мороз асоціювався в українців зі смертю, адже він виморожував людей, худобу і взагалі шкодив людям. Його зображували як дуже страшного велетенського діда з червоним носом та бородою в бурульках, убраного у сніговий одяг та чоботи з криги. Та й імен у нього було багато: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник і, звичайно, Мороз. Цим злим персонажем українці лякали своїх дітей, щоб ті були слухняними і не робили шкоди.

Щоб задобрити Мороза, йому приносили жертву, іноді навіть людську. У лісі до дерева прив’язували юну дівчину. Якщо на ранок її знаходили замерзлу та ще й вкриту льодом чи снігом, це означало, що Мороз прийняв жертву і люди переживуть зиму. У 1873 році драматург Островський, вражений цими легендами, написав п’єсу «Снігуронька».

А у 1937 році образ цієї дівчини вирішили використати в СРСР та ще й оголосили її онукою «доброго» Діда Мороза. Поряд з ними постали різноманітні лісові звірятка – замість янголів, маленького Христа та східних царів.

Щодо зовнішнього вигляду Діда Мороза, за основу його постаті був взятий образ реальної людини – Святого Миколая, який народився десь між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія, на території сучасної Туреччини. Саме у Миколая росіяни запозичили (або просто вкрали) добрі вчинки, адже він зцілював, рятував голодних, спраглих, допомагав тим, хто цього потребує, дарував подарунки. За це люди прозвали його Миколаєм Чудотворцем. Зараз, в українських військових реаліях, його б ще назвали волонтером.

Протягом багатьох років радянський проєкт Дід Мороз з успіхом втілювався в життя. Та настав час розвінчання міфів. Зараз ми поглиблено вивчаємо свою справжню історію, шануємо свою культуру та повертаємося до українських традицій, в яких головне – це бути людяними, допомагати іншим та боротися зі злом.

За матеріалами з відкритих джерел.

Категорії
Разом з Україною

Свято для непосидючих та допитливих

27 вересня у світі відзначають Всесвітній день туризму. До речі, в українців у цей день ще й національне свято – День туризму в Україні.

Туристи – це люди, які не просто подорожують з рюкзаками, це люди, що шукають нових вражень та нових знань. Сьогодні війна значно обмежила наші можливості вільно подорожувати, але туристів за покликанням це не спиняє.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» працюють багато людей, які полюбляють активний відпочинок. Щороку підприємство проводило зліт туристичних команд в мальовничих куточках України, де різні команди змагались з туристичних навичок. Це завжди було щиро, емоційно, азартно і пізнавально.

Ми вітаємо усіх, хто вважає себе туристом! І хоча для багатьох із нас кордони закриті, подорожувати можна в межах країни і навіть в межах рідного міста, дізнаючись більше про історичні місця та постаті.

А поки пропонуємо згадати яскраві моменти з туристичних зльотів і поринути у приємні емоції!