Позначка: інтерв`ю

Категорії
Новини

«Якщо людина хоче працювати і заробляти – у «Стіл Сервісі» для цього є всі можливості»

Вже більше року через зниження рівня виробництва значна частина персоналу знаходиться на вимушеному простої, і питання, як заробити більше, є дуже актуальним. Як з цим може допомогти приватне підприємство «Стіл Сервіс», які переваги воно має для своїх працівників, про інші нюанси – «Металург» поговорив з генеральною директоркою ПП «Стіл Сервіс» Юлією Чермазович.

– Юліє, коли в розмовах наших працівників мова йде про підрядників, виявляється, не всі навіть знають, що ПП «Стіл Сервіс» – це дочірнє підприємство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Поясніть, будь ласка, які головні напрямки робіт виконують спеціалісти «Стіл Сервісу»?

– Найперше, хочу розвінчати міф про те, що «Стіл Сервіс» – це якісь чужаки. І у «АрселорМіттал Кривий Ріг», і у ПП «Стіл Сервіс» – один власник, це компанія «АрселорМіттал». Тобто усі ми частини одного цілого. І якщо людина змінює місце роботи в межах цих підприємств – то вона не виходить з компанії, за великим рахунком для неї нічого не змінюється.

Також необхідно сказати, що «Стіл Сервіс» – це багатопрофільна організація. Переважно ми виконуємо ремонтні функції. Хоча люди й асоціюють «Стіл Сервіс» більше із соціальною сферою, з медициною тощо, але основний наш фронт робіт – це вогнетривні роботи, сортування, обробка й прибирання металу, збір та переробка металобрухту, прибирання території, очищення обладнання, ремонти об’єктів соціально-побутового призначення (лазні, душові, їдальні), вагові послуги, інжиніринг, безпека тощо.

Ми також плануємо взяти на себе ремонт вагонів внутрішнього парку, розширити спектр тих же вогнетривних робіт, щоб «Стіл Сервіс» був унікальною організацією, яка може виконувати весь набір послуг. У перспективі –обслуговування та ремонт обладнання в частині гідравліки та змащування, демонтаж-монтаж, розширення спектру та виконання більш складних ремонтів об’єктів соціально-побутового призначення. До речі, однією з важливих робіт є ремонт бомбосховищ, адже зараз це пріоритетне питання безпеки. І саме «Стіл Сервіс» виконує цю роботу. Ще один цікавий напрямок роботи, який ми розвиватимемо в рамках «Стіл Сервісу» – ремонт покрівлі. Як бачите, фронт робіт надзвичайно широкий.

– Наскільки зараз підприємство завантажене роботою? Можливо, є якісь проєкти за останній час, які стали показовими для «Стіл Сервісу»?

– Ще раз закцентую увагу на тому, що роботи в нас багато. І вона різна. Наприклад, у першому кварталі цього року ми залучали наш власний персонал, який був на простої, до вирубування порослі під ЛЕП, очищення шламопроводу брудного циклу великого діаметру для енергодепартаменту. Працівники «Стіл Сервісу» працювали на обстеженні різних об’єктів на території підприємства, серед яких, наприклад, дрібносортний стан № 4, аварійні залізобетонні та металеві конструкції галереї № 18 аглоцеху-3, будівлі корпусу агломерації АЦ-2,  градирня в цеху водопостачання. Кілька об’єктів у Бериславі, які були ушкоджені та зруйновані внаслідок російської агресії, теж обстежувались за участі нашого персоналу.

У березні ми розпочали роботи, які раніше виконували виключно підрядники, – це футерування дверей коксових батарей 3 і 4.  Багато роботи зараз і на дільниці допоміжних робіт – це очищення територій, приміщень, обладнання, металоконструкцій в аглоцеху МВ, який був виведений з виробництва. Цей великий проєкт з очищення триватиме 2 місяці.  Тут задіяні спеціалісти «Стіл Сервісу», які за основною професією є сортувальниками-здавальниками металу 3 розряду та ІТП цеху з обробки, прибирання металу та сортування металопродукції, але в цьому проєкті вони працюватимуть на позиціях «прибиральників виробничих відходів металургійного виробництва».

Все це дуже важливі роботи, які допомагають «АрселорМіттал Кривий Ріг» заощадити великі кошти. Тому всі нові роботи, які виникають, в першу чергу віддаються на виконання до «Стіл Сервісу».

– Для такого широкого спектру робіт, як в «Стіл Сервіс», потрібні спеціалісти. Наразі в ПП є список певних вакансій, здебільшого виробничого напрямку.  Кого саме ви шукаєте?

– Так, виходячи з усього вищесказаного, нам потрібні люди. І насамперед ми хочемо залучити працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг». Навіщо йти на ринок і шукати людей поза межами підприємства, якщо у нас є наші спеціалісти. Та й компанія націлена на те, щоб дати роботу в першу чергу власному персоналу, це в пріоритеті. Саме тому ми пропонуємо роботу працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг», які зараз перебувають на вимушеному простої.

Як ви знаєте, зараз на ринку праці користуються великими попитом люди-універсали, які мають одразу багато навичок. Саме тому ми надаємо можливість нашим співробітникам навчитися і отримати нову професію – таким чином гарантувати собі затребуваність на ринку праці, як під час війни, так і після.

– Що ви пропонуєте працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг», які зацікавлені у заробітку і захочуть прийти до «Стіл Сервісу», і які є переваги працевлаштування в «Стіл Сервісі»?

– У період роботи у «Стіл Сервісі» за працівниками «АрселорМіттал Кривий Ріг» зберігаються усі пільги та гарантії, що й на «АрселорМіттал Кривий Ріг». Всі умови, яких дотримуються на підприємстві, діятимуть і в «Стіл Сервісі». Наша основна мета – щоб люди нічого не втратили і щоб, крім додаткового заробітку, жодних відмінностей не відчули. Тобто усі відпустки, усі лікарняні, медстраховка та інше – наш працівник усе це має.

Головне, у людини має бути бажання: я хочу заробити більше, я не хочу перебувати на простої. І тоді вона має дві опції. Перша – може перевестись до нас на постійну роботу. Причому так вона нічого не втрачає у трудовому стажі, більш того, може отримати компенсацію відпустки під час звільнення. Плюс, якщо людина працевлаштується до нас, вона матиме повне завантаження. Нема такого, що сьогодні працюю – завтра не працюю. У нас зараз великий обсяг робіт, і навіть, якщо деякі функції іноді випадають, ми швидко перенавчаємо людей, щоб задіяти в інших напрямках. Наприклад, сортування та прибирання металу не було затребуване, поки не запрацював прокатний стан, тож люди були зайняті на обрізці порослі вздовж ЛЕП. Коли з’явився попит на очищення обладнання – ми навчили працівників нової професії, і зараз вони займаються очисткою аглоцеху МП, не перебуваючи при цьому на простої. Тобто людина і нову професію отримала, і гроші заробляє – причому отримує їх абсолютно прозоро, не «в конвертах».

До речі, якщо людина прийшла працювати в «Стіл Сервіс», це не означає, що вона не може повернутися до «АрселорМіттал Кривий Ріг». Це можна зробити в будь-який момент. Коли працівник захоче знову поміняти професію та повернутися на завод, ніхто не буде перешкоджати, адже ми всі виступаємо за професійний розвиток людини, просування у кар’єрі.

Друга опція, якщо людина не хоче йти з «АрселорМіттал Кривий Ріг» і готова чекати, поки цех не запуститься, на цей час вона може прийти працювати в «Стіл Сервіс» за сумісництвом. Таким чином не втрачається робоче місце на підприємстві, в трудовій книжці людина значиться працівником «АрселорМіттал Кривий Ріг», плюс в трудовій з’являється другий запис про «Стіл Сервіс». У цьому випадку працівник приходить до нас або за своєю основною професією, або вибирає для себе, яку нову професію хоче отримати – обирає її і проходить навчання повністю безкоштовно. Принцип абсолютно ідентичний навчанню на другу професію в «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Можливо, навіть, так складеться, що людина буде працювати в тому ж оточенні, що й раніше, але при цьому виконуючи іншу роботу. І більша частина колективу «Стіл Сервісу» – це колишні працівники заводу, тобто, можливо, ви тут знайдете знайомих і не так складно буде вливатися в новий колектив.

– Чи діють стандарти «АрселорМіттал Кривий Ріг» щодо системи якості, охорони праці в «Стіл Сервісі», адже ми говоримо про «Стіл Сервіс», як про «дочку»?

– Хочу запевнити, що у «Стіл Сервісі» дотримуються тих самих стандартів, що й в «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це стосується і якості, і охорони праці. При працевлаштуванні працівник отримує комплект спецодягу, ЗІЗ залежно від своєї професії. Ще раз наголошую, усі пільги та гарантії зберігаються. Більше того, працівник може собі заробити відпустку у «Стіл Сервісі». І якщо він прийме рішення, що хоче повернутися назад на підприємство – то при звільненні зі «Стіл Сервісу» можна отримати або компенсацію відпустки, або відгуляти відпустку і після неї повернутися. Тобто чим більше людина пропрацює, тим більше відпустки у неї накопичиться. Якщо працівник захворів – з огляду на більший заробіток, середня зарплата також вища, виплати за лікарняний лист також більші.

Важливий момент – якщо людина обирає професію з пільгового стажу (у нас є професії за пільговим списком, зокрема, вогнетривники), на простої пільговий стаж не йде, а прийшовши до нас, він може отримувати пільговий стаж.

Ми абсолютно відкриті. Якщо людина має бажання працювати і заробляти – ми їй в цьому допоможемо, адже у «Стіл Сервісі» є для цього усі можливості.

Вакансії ПП «Стіл Сервіс»
(тільки для працівників підприємства)

Зарплата – від 14 000 до 27 000 грн. Денний і змінний графік роботи.
·         Спеціаліст з відеоспостереження
·         Спеціаліст з постачання/закупівель
·         Змінний майстер, майстер
·         Електрогазозварник 5 розряду
·         Газорізальник 5 розряду
·         Вогнетривник 5 та 6 розряду
·         Слюсар-ремонтник 5 розряду
·         Слюсар з ремонту рухомого складу 4-5 розряду
·         Електрослюсар будівельний 5 та 6 розряду
·         Монтажник 5 та 6 розряду
·         Монтажник будівельний 5 та 6 розряду
·         Покрівельник рулонних покрівель та покрівель зі штучних матеріалів
·         Прибиральник відходів металургійного виробництва 3 розряду
·         Маляр 5 розряду
·         Штукатур 6 розряду
·         Тесляр 6 розряду
 
Детальніше про працевлаштування можна дізнатися за телефонами:
067 731 07 96, 067 182 25 11
Наша адреса: заводоуправління «АрселорМіттал Кривий Ріг», каб. 239
Категорії
Новини

«Вижити і зберегти колектив – найголовніше завдання»

Юлія Заболотна

Інтерв’ю з Юлією Заболотною

Як війна позначилася на житті підприємства, вплинула на робочі процеси, керування командою та як компанія адаптується до нових умов – ми поговорили з директором департаменту з персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг» Юлією Заболотною.

– Юліє, більше ніж 100 днів війни показали, як ми можемо працювати в екстремальних умовах. Що було найважчим за цей час, якщо говорити про персонал?

– Якщо говорити про себе особисто, то для мене важкими були два аспекти.  По-перше, організаційний –  коли треба було зрозуміти, як працювати в екстремальних нових умовах, хто залишається на підприємстві, хто йде на простій, хто займається якимись спеціальними проектами, кого відпустити у відпустку. А другий аспект, звичайно, емоційний. Потрібно було підтримувати контакт із командою, спілкуватися, зберігати рівень оптимізму як власний, так і колег. Оце, мабуть, було складно для мене.

– Рішення призупинити виробництво залишило вдома багато наших працівників. Які дії були спрямовані на збереження колективу?

– Звичайно, головне завдання зараз для підприємства – це вижити та зберегти колектив. Я хочу нагадати, що у березні всі працівники повністю отримували зарплату. Крім того, люди отримували премію 30% за те, що виходили працювати. У квітні та травні вже умови були інші. Проте люди продовжували отримувати повністю зарплату, а ті, хто перебував на простої, отримували 2/3 базової зарплати. Я вважаю, що якщо порівняти з тим, що відбувається в інших компаніях і як вони справляються з цими проблемами, ми справляємось досить непогано.

– Скажіть, чому скасували дистанційну роботу? Адже більшість тих, хто працює дистанційно, це жінки з дітьми, які евакуювалися.

– Так, справді, було ухвалено рішення про те, що всі співробітники мають працювати на робочих місцях – як на виробництві, так і в офісі. Хочу нагадати, що під час карантину через ковід більшість співробітників так само виходила на роботу із солідарності зі співробітниками виробничих підрозділів. Те саме ми хочемо повернути сьогодні. Нам треба бути солідарними з тими людьми, які у цей складний момент продовжують працювати та відновлюють виробництво. Тому буде справедливо, якщо всі перебуватимуть в однакових умовах, у цьому випадку – на робочому місці.

– За цей час відбулись деякі зміни у менеджменті підприємства. Яка була їхня ціль?

– Деякі топменеджери вирішили залишити компанію з різних причин: і тому що йде війна, і вони не впевнені, чи потрібно їм повертатися в Україну, і також з особистих та сімейних причин. Функції, які залишились без топменеджерів, були підпорядковані тим керівникам, які постійно залишалися в Кривому Розі та підтримували роботу виробничих підрозділів – Артему Філіп’єву та Сергію Плічку. Нещодавно вийшов на роботу новий директор з логістики Андрій Мягков, поки що він буде підпорядковуватися Джозефу Ксапо, доки триватиме його адаптаційний період. Потім, швидше за все, структура підпорядкування зміниться. Але поки що так динамічніше, ефективніше  і правильніше.

– Сьогодні близько 2 тисяч працівників захищають нашу країну в лавах ЗСУ або Тероборони. Як ми їм допомагаємо?

– Усі, хто зараз несе службу в Збройних силах України, Теробороні або служить за контрактом, продовжують отримувати свою базову зарплату. Крім того, за цими працівниками зберігаються робочі місця. Ми прийняли людей, які їх заміняють, але тільки-но наші співробітники будуть готові повернутися до компанії та продовжувати роботу, ми готові прийняти їх. Ми гарантуємо їм і роботу, і зарплату.

– Поступово підприємство відновлює виробничі процеси і більше працівників повертаються до цехів. Чи може «АрселорМіттал Кривий Ріг» забезпечити хороші умови праці для всіх, враховуючи побут і харчування? І як щодо питання безпеки?

– Підприємство зараз робить усе можливе для того, щоб люди працювали у хороших умовах. У нас продовжують працювати їдальні у цехах, люди приходять на робочі місця до офісів, виробничих підрозділів та працюють у звичайних умовах. З огляду на побут там зараз навіть краще стало, адже була можливість навести лад, щось підремонтувати, підфарбувати, оновити в той час, коли деякі виробничі підрозділи не були задіяні на 100 відсотків.

Що стосується безпеки, у нас є бомбосховища, куди люди можуть ходити під час сигналу повітряної тривоги. Є спеціальна процедура, якої ми дотримуємося при сигналах повітряної тривоги.

– Департамент з персоналу провів переатестацію робочих місць в цехах. За її результатом, працівники деяких професій тепер не отримують молоко. Можете прокоментувати цю ситуацію?

– Справді, була проведена атестація, і за її результатами ми залишили видачу молока лише для тих позицій, де є шкідливі фактори і яким належить видача молока за законодавством. Хочу нагадати: до цього моменту ми видавали молоко 16 тисячам працівників. Здебільшого це була добра воля компанії. Після атестації ми призупинили видачу молока 40 відсоткам з цих працівників. Треба уточнити, ми не скасували видачу, а лише вимушено зупинили її на воєнний час. Це дає компанії можливість заощадити якісь кошти та пустити їх на важливіші для виживання підприємства завдання.

– Чи є зараз на підприємстві актуальні вакансії? Як можна порівняти ситуацію з наявності вакансій з довоєнним часом? Скільки часу займає процес працевлаштування?

– Так, вакансії є. І ми досить активно приймаємо людей на роботу. Лише у травні ми працевлаштували 82 людини. Актуальними залишаються виробничі вакансії: помічники машиністів, водії, електромонтери, електрозварники, люкові, двереві. Ці люди нам завжди потрібні.

Зазвичай, працевлаштування на виробничі вакансії відбувається швидше, ніж на керівні посади. В середньому, працевлаштування триває від тижня до двох, з урахуванням перевірок, медогляду. – Якщо є необхідність навчитися працювати на певній спеціальності, це навчання починається вже після того, як людина прийнята на роботу, звичайно, це навчання безкоштовне.

– Зараз до міста приїхало багато вимушених переселенців з міст, де тривають бої. Багато з них шукають роботу? Скільком переселенцям компанія допомогла працевлаштуватися?

– З початку війни ми взяли на роботу 22 переселенці з Маріуполя, Мелітополя, Краматорська, Херсонської та Запорізької областей. Раніше ці люди працювали на таких підприємствах, як «Приазов’я», «Азовспецмонтаж», шахта ім. Сургая, «Азовсталь», Авдіївський коксохімічний завод, «Меткомінвест». Тобто ці люди прийшли з тієї самої галузі, вони знайомі з виробничими процесами, які відбуваються на нашому підприємстві.

– Поясніть, будь ласка, чи може працівник брати відпустку 24 дні, якщо ці дні в нього є?

– Звичайно, якщо працівник заробив стільки днів відпустки, і якщо є погодження з безпосереднім керівником, то, звісно, він може брати 24 дні відпустки. Але хочу наголосити, це питання треба погоджувати з керівником, який приймає рішення про виробничу необхідність та присутність цього працівника на робочому місці.

– Зараз літо. І чи буде підприємство цього року надавати тимчасову роботу молоді? Або стажування?

– Так, узгоджено кілька вакансій стажистів. Ми продовжуємо пропонувати стажування у нашій компанії та готові розглядати заявки від молоді. І коли вони потрапляють до нас на стажування, на них поширюються всі правила (якщо говорити про питання безпеки, наприклад), які існують у компанії і яких дотримуються всі інші наші співробітники. Між ними немає жодної різниці.

– У воєнний час складно планувати надовго. Але все ж – які цілі у сфері управління персоналом ви зараз ставите?

– Для компанії зараз дуже важливо вижити, втриматися, пережити цей складний час, а також зберегти колектив. Зберегти той рівень знань, професіоналізму та експертизи, який вже накопичено. Від себе особисто хочу побажати всім вірити в нашу перемогу, підтримувати насамперед себе у добрій фізичній та психологічній формі, допомагати всім, хто чекає і кому необхідна ця допомога – і на особистому рівні, і колегам, і тим, хто робить все, щоб ця перемога настала якнайшвидше.

Категорії
Новини

«У нас був найкращий рік з 2008-го, а зараз сподіваємось хоча б вийти в нуль».

Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» дав інтерв’ю Денису Кацилу з Forbes.ua

Війна й санкції проти Росії змусили найбільший гірничо-металургійний комбінат України шукати нові ринки й маршрути доставки. Скільки це коштуватиме?

Місячна консервація виробництва обійшлася «АрселорМіттал Кривий Ріг», що входить до сталевої імперії Лакшмі Міттала, в десятки мільйонів доларів. У квітні компанія почала відновлювати роботу, але повернеться до повноцінної роботи ще не скоро.

Головний біль СЕО АМКР Мауро Лонгобардо, 43, на економічному фронті – як скоротити збитки підприємства, яке не може працювати на повну потужність. У 2021 році найбільший гірничо-металургійний комбінат України експортував через порти 80% з 5 млн т виробленої сталі. Тепер потрібно шукати нові ринки й маршрути. Не додає оптимізму скорочення виробництва сталі на користь менш маржинальної залізної руди. 

Як ArcelorMittal трансформує бізнес в Україні. Інтервʼю з CEO Мауро Лонгобардо.

– Бойові дії в 50 км від Кривого Рогу. Як це впливає на роботу? 

– Російські війська розташовані на південь від Кривого Рогу. Коли бойові дії наблизилися, ми зупинили власне виробництво вапняку в селищі Архангельське, що на півдні від міста.

Хтось із наших працівників виїхав, дехто лишився. Спрогнозувати атаки ракет дуже важко. Але ми намагаємося зрозуміти, як рухаються наземні війська ворога. Підтримуємо звʼязок із військовими і головою адміністрації Олександром Вілкулом. 

Минулий рік для нас був найкращим з 2008 року. Але майже усе, що заробили, вже спалено.

Що стосується виробництва, воно працює. Нарощуємо видобуток. Для 100% відновлення видобутку вже в червні важливо ліквідувати загрозу для вже працюючого персоналу.

Ми бачимо, що українські війська воюють вправно і відштовхнули росіян подалі від Кривого Рогу, тому сподіваємося на краще.  

Преференції нової логістики

– В якому стані виробництво? Скільки потужностей задіяно?  

– Що стосується сталевої продукції, працює одна доменна піч із чотирьох. Питання експорту з точки зору логістики ми вирішили. Залишаються труднощі з постачанням сировини. Як тільки зможемо забезпечити її в достатній кількості, повністю запустимо виробництво. 

Ще одна проблема – кому продавати. Міжнародні споживачі нашої продукції дивляться новини і не впевнені в своєчасності отримання своїх замовлень. Тому замість здійснення прямих постачань ми вимушені спочатку вивозити продукцію в більш безпечні місця, наприклад до Польщі. Вже потім вони купують звідти. 

– Як плануєте роботу?  

– Короткостроково. Ситуація швидко змінюється, тому найважливіше бути гнучким і динамічним. 

Наведу приклад. Європа планує скасувати на рік квотування для українських металургів. Рік – це невеликий строк для розвитку нового ринку. Це означає, що ми маємо швидко розвивати цей ринок. Треба відвідати клієнтів, презентувати компанію, продукцію – це потребує часу.

З боку США ми отримали скасування мита на українську сталь, яке було встановлено раніше за статтею 232. Я сказав своїм комерсантам активізувати пошук нових клієнтів на цьому ринку. 

– З одного боку, ви отримуєте преференції, з іншого – ускладнюється логістика. Як міняється ваша бізнес-модель в Україні? 

– Останні два місяці ми гроші навіть не обговорюємо. Основна тема – як зробити так, щоб продукція в принципі рухалась. Я особисто тиждень провів, відвідуючи усі порти Польщі та вивчаючи їхні можливості. 

Друге завдання, яким займається окрема команда, – розробка маршрутів постачання на нові, нетипові для нас ринки. Раніше ми фокусувалися на таких ринках, як Єгипет, Туреччина, Ізраїль, країни Близького Сходу, Африки й Азії. Але без портів в Україні, через які ми експортували 80% продукції, постачати дуже складно. 

– Я правильно розумію, що тепер для вас пріоритетними для збуту є країни Європи та США? 

– Так. В Європі ми бачимо великі можливості. До того ж можемо відвантажувати туди залізницею. Також плануємо розвивати ринки Великої Британії, Канади. І намагатися втримати клієнтів із традиційних ринків. До них дістатися наразі складніше.

Веземо через польські порти. До того ж при вʼїзді в Польщу виникає необхідність перевантажувати в інші поїзди через різну ширину колії. Це суттєво збільшує час та логістичні витрати. Клієнтам у Саудівській Аравії важливо отримувати арматуру за 20–30 днів. Ми наразі не завжди можемо витримувати такі строки. 

Зміна спеціалізації та проблемне вугілля

– Які у вас очікування щодо виробництва й продажів? 

– Я намагаюся, щоб видобуток працював на 100% і десь на 50% – сталеве виробництво. Надлишок залізорудного концентрату будемо продавати. Із запуском доменних печей, які зараз законсервовано, обсяги концентрату на продаж будуть зменшуватися. 

Загалом ми плануємо продати 650 000 т продукції в червні, з яких 200 000 т – металопродукція і 450 000 т – залізорудний концентрат. Це приблизно 70% наших потужностей. 

У нормальній ситуації АМКР може відвантажувати 500 000 т сталевої продукції і до 250 000 т залізорудного концентрату щомісяця. Як тільки зміниться ситуація, ми будемо повертатися до традиційної спеціалізації – виробництва сталі.

– Ви сказали, що вам не вистачає сировини. Що саме заважає вийти на 100% виробництва сталі? 

– Ми не можемо забезпечити потреби у вугіллі для усіх доменних печей. У звичайний час АМКР купував приблизно 300 000 т вугілля щомісячно. Одним з основних постачальників був Казахстан. Але тепер вугілля з Теміртау не може до нас доходити, маємо шукати інші джерела й привозити залізницею. Це непросто. 

Намагаємося завозити вугілля, використовуючи вагони, які вивезли нашу продукцію на експорт. Але це не відбувається миттєво і не в тій кількості, яку нам потрібно. Тому поки що ми запустили лише одну доменну піч. 

Плануємо продати 650 000 т продукції в червні, з яких 200 000 т – металопродукція і 450 000 т – залізорудний концентрат. Це приблизно 70% наших потужностей.

Якщо запустимо другу піч, використання вугілля зросте, а після запуску доменної печі №9 кількість подвоїться. Ми не готові стільки перевозити без портів. Зараз на різних рівнях йде дискусія щодо можливості відкриття коридору для доставки в Одеський порт окремої продукції, в тому числі вугілля. Сподіваюся, це спрацює. 

– Мені розповідали, що ви особисто займаєтеся перебудуванням логістичних ланцюжків, і тепер проблем із вивозом немає. Що саме змінили?  

– Так, за наявної завантаженості проблеми з вивозом продукції немає. У нас дуже гарна співпраця з УЗ. Ми розуміємо один одного, наші пріоритети. Спочатку були затори на кордоні, коли всі намагалися відвантажити. Зараз цього немає, і ми думаємо, що робити, коли виробництво почне збільшуватися, а також у сезон вивозу сільськогосподарської продукції.

Намагаємося спільно з польським урядом виробити інструменти, які допоможуть забезпечити експорт, коли Україна працюватиме на повну потужність. Для збільшення пропускної спроможності потрібні додаткові інвестиції. 

– Який резерв для підвищення пропускної здатності?

– Хочу накопичити кількість вугілля, яка дасть можливість запустити другу доменну піч (№8). Це збільшить потужність виробництва з 30% до 50%. Це короткострокова мета на червень. Але додалася проблема з дизелем. Ми його використовуємо на всіх карʼєрах і в роботі дизельних локомотивів. 

Збитки та прибутки

– Які у вас очікування з точки зору виторгу та можливості прибутку після закінчення року? 

– Результат бізнесу в Україні буде, найімовірніше, від’ємним, але ми сподіваємося, принаймні, вийти в нуль. Зараз говоримо про те, щоб скоротити наші збитки.  

– Як закінчили 2021 рік? 

– Ви побачите цифру пізніше. Минулий рік для нас був найкращим із 2008 року. Можна сказати, що майже все, що заробили торік, уже спалено – використано на зарплати, фіксовані витрати, які не змінилися.   

– Нещодавно Bloomberg писав, що через війну «ArcelorMittal Кривий Ріг» втрачає $4,1 млрд виторгу. Ця цифра відповідає дійсності? 

– Я не знаю, як проводився цей розрахунок. Можливо, рахували так: якщо неможливо продати 6 млн т на рік (традиційні обсяги виробництва) при ціні $700/т, то втрата виторгу складатиме $4,2 млрд. Однак для щоб такий розрахунок справдився, треба повністю зупинити виробництво в Кривому Розі. У нас немає таких планів. Ми не робили розрахунків щодо можливих втрат.

– Ви виключили РФ із ланцюга постачання. Наскільки компанія була залежною від РФ і скільки коштувала відмова? 

– У мене немає таких цифр. Тепер ми не купуємо сировину в РФ. Санкції більше зачепили наше підприємство в Казахстані, яке більше не продає продукцію до РФ. Це близько половини його виробництва. Зараз команда шукає нові маршрути, щоб експортувати до Європи та Китаю.  

Група «АрселорМіттал» в цілому без проблем може замінити своєю продукцією російську.

Уроки війни

– Залишається ризик втрати українського активу. Як материнська компанія хеджує ризики? 

– Ми обговорювали з керівництвом групи потенціал втрати активу – усі бачать ситуацію на «Азовсталі». Складно прогнозувати майбутнє. Поки що воєнна адміністрація справляється добре. Те, що ми спостерігаємо останні два місяці, сповнює мене позитивними думками стосовно майбутнього. 

– На повістці компанії, яку ви очолили в 2018-му, були тривіальні питання мирного часу: екологія, нарощування виробництва, збільшення інвестицій. Зараз АМКР у центрі найжорстокішої війни після Другої світової. Навряд чи життя вас до такого готувало. Чого ви навчилися?

– Щоб виживати, потрібно бути дуже, дуже гнучкими та динамічними. Кожен менеджер має іноді виконувати нехарактерну для його позиції роботу і брати на себе відповідальність. 

Ми обговорювали з керівництвом групи потенціальні втрати активу. Але те, що ми спостерігаємо за останні два місяці, налаштовує мене на позитивні думки стосовно майбутнього.

– Наприклад, я інколи на автівці їхав із Кривого Рогу на кордон, щоб вирішити якісь логістичні питання. Не важливо, вдень чи вночі. Раніше я такого не робив. Ми навчилися реагувати дуже швидко, щоб мати змогу перезапуститися будь-якої миті. 

Кожен із команди вчиться бути кризовим менеджером. 

– «Метінвест» не має доступу до «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча – це близько 30% виробництва української сталі. Якою буде українська металургія після війни? 

– «Метінвест», на жаль, не може використовувати свої підприємства в Маріуполі, але він має надлишок залізорудного концентрату. Зараз усі намагаються експортувати, навіть якщо недостатньо клієнтів. 

Сподіваюсь, це тимчасове явище, і країна не буде просто постачальником сировини. Нам необхідно створювати додану вартість продукції. Якщо продавати руду або концентрат, це нас триматиме на плаву, але тоді ми дуже залежатимемо від зовнішніх цін. 

Необхідно розвивати металургійну переробку. Тому, як тільки буде можливість, ми відновимо інвестиції в перебудову та модернізацію сталевого виробництва. 

Що стосується двох маріупольських заводів, треба подивитися, які потужності були зруйновані. Я не думаю, що на ММК ім. Ілліча пошкодження такі ж великі, як на «Азовсталі». Це великий завод. Можливо, збитки будуть не такими великими, і за декілька місяців їх відновлять.   

– Дякую! 

– Слава Україні!

– Героям слава!

Категорії
Новини

Війна – не привід нехтувати безпекою на робочому місці

Жанбек Єсмаханов

Інтерв’ю з Жанбеком Єсмахановим

З нагоди Всесвітнього дня охорони праці з нами поспілкувався Жанбек Єсмаханов, директор з охорони праці, промислової безпеки та екології «АрселорМіттал Кривий Ріг». Пропонуємо скорочену версію інтерв’ю, а повну – запрошуємо подивитися на каналі YouTube чи прослухати у подкасті «Металург».

Зі свого тимчасового офісу в Теміртау очільник охорони праці на нашому підприємстві розпочав розмову із найважливішого. 

Жанбек Єсмаханов: Перш ніж ми приступимо до сьогоднішньої теми, я хотів би висловити слова підтримки всьому нашому колективу і доблесному народу України, який зараз мужньо виборює своє право на незалежність і свободу і являє собою приклад для всього людства: приклад справжнього патріотизму, мужності та любові до своєї Батьківщини. Ми підтримуємо вас, і все патріотичне людство вірить у скору перемогу України і в те, що ворога буде подолано, і звершиться справедливий суд, який призведе до того, що винних у розв’язанні цієї війни буде покарано. Ми з вами. Слава Україні!

Металург: Минулий рік був дуже важким для всієї групи ArcelorMittal у сфері охорони праці. Що змінилося цього року, принаймні, до того, як війна порушила наші плани?

Ж. Є.: Початок року ми присвятили ретельному плануванню нашої програми на поточний рік. Ми надали керівництву підприємства і корпорації комплексний план з охорони праці, промислової безпеки та охорони здоров’я, цей план було погоджено, і ми навіть розпочали його реалізацію. Відповідно до цього плану, ми робили акцент на двох напрямах: контроль ризиків на робочих місцях і просування культури безпечної поведінки. Мета цього плану – закласти фундамент для подальшого розвитку культури безпеки. Через розв’язання війни, ми буди вимушені призупинити реалізацію цього плану, і зараз адаптуємо його до тих умов, які склалися. У поточній діяльності ми вже переорієнтувалися на нові виклики і ризики. Проте, незважаючи на всі складнощі та виклики, питання безпеки, питання збереження життя і здоров’я наших працівників, був і залишається найбільш пріоритетним. Це – головна цінність для нас, для нашого підприємства і нашого керівництва.

Металург: Раніше ви говорили, що сам підхід до охорони праці змінюється від каральних методів до превентивних методів. Чи продовжується ця переорієнтація, незважаючи на війну та її наслідки?

Ж. Є.: Безумовно, це, мабуть, єдино можливий підхід до зміни культури безпеки. Це не лише моя думка: це показує і світова практика. Усі найуспішніші великі підприємства орієнтуються, насамперед, на профілактику інцидентів і запобігання порушень правил охорони праці, ці програми спрямовані на трансформацію культури, самого ставлення до питань безпеки. Якщо вже використовувати цей термін – покарання, каральні методи, хоч я й не люблю цих слів, – але без настання дисциплінарної відповідальності за грубі, повторювані порушення, на жаль, не може обійтися жодна організація. Безпека, насамперед, починається з особистої відповідальності та дисципліни. Виробнича дисципліна – це наріжний камінь успіху виробництва і досягнення мети. Кожен із нас повинен розуміти, що він несе особисту відповідальність за свої рішення, свої дії та за навколишніх колег.

Металург: Раніше в цехах до інженерів з охорони праці ставилися, як до поліцейських, які ловлять на порушеннях. А ким насправді повинен бути інженер охорони праці для людини в цеху?

Ж. Є.: Так, ми повинні визнати той факт, що склалося таке ставлення і такий хибний підхід до охорони праці, коли службу ОП виробничники сприймають як контролюючий орган. Ми не унікальні в цій проблемі. Це доволі поширена на пострадянському просторі проблема, коли самі працівники служби помилково реалізують свою діяльність саме в такому ключі: більше контролю, ніж надання допомоги. Це – головна відмінність у нашому новому підході. Не применшуючи, в жодному разі, функції контролю, ми насамперед орієнтуємося на те, щоби надавати підтримку виробничим департаментам і працівникам, задіяним у технологічні та виробничі процеси. Треба розуміти, що ми є обслуговуючою функцією для виробництва, і повинні насамперед бути корисними для виробничників у питаннях безпеки. Адже співробітники нашої служби є експертами і носіями знань у питаннях охорони праці, безпеки на виробництві, охорони здоров’я… І ми повинні ділитися нашою експертизою, допомагати запобігати порушенням та інцидентам, навчати і бути наставниками, проводити оцінку ризиків на робочих місцях і підказувати, як ці ризики треба виявляти і усувати.

Металург: Чи є сенс займатися культурою безпеки, коли війна і стоїть питання, як вижити?

Ж.Є: Я думаю, навіть навпаки, в умовах війни, як ніколи, постає питання захисту здоров’я і життя людей. Це – найбільша цінність у нашому житті. Ми можемо відремонтувати об’єкт і замінити обладнання, але ми не можемо повернути людині життя, утрачене здоров’я. Війна – це час крайнощів, коли стираються всі напівтони і відтінки, коли загострюються почуття та емоції. На жаль, це природа людини, коли емоції можуть негативно впливати на людей. Під впливом сильних емоцій можуть приймати хибні рішення, не зовсім правильно ставитися до питань безпеки. Є такий постулат, на жаль, що роки війни, у важку годину, коли люди переживають великий стрес, якісь речі повинні відійти на задній план. Я не погоджуюся з цим. Наголошу: найголовніше, що у нас є – це життя, здоров’я і безпека наших людей. Навіть військовослужбовці, які зараз б’ються на полях війни, зобов’язані насамперед потурбуватися про власну безпеку, для чого вони й використовують засоби захисту: каски, бронежилети. Тому я вважаю, що в час війни питання безпеки, як ніколи, актуальне.

Металург:  Коли людина в небезпечній ситуації та у стресі, їй важко згадувати складні поради та інструкції. Які три основні речі треба пам’ятати насамперед, коли виникає небезпека?

Ж.Є.:  Перший головний ворог у стресовій ситуації – це паніка. У психології є такий вид поведінки як «бий чи втікай»: коли ми піддаємося стресу, у нашій природі закладено вдарити і втекти, або просто втекти. Тому перше – це не панікувати, не бити і не втікати, образно кажучи. Тобто взяти себе в руки і спробувати заспокоїтись. Про це більше розкажуть фахові психологи, але є дихальні вправи – глибокі вдихи і видихи дозволяють наситити кров киснем, позбутися зайвого вуглекислого газу, вирівняти дихання і серцебиття. Треба знизити рівень адреналіну.

Друге – пересвідчитись, що ви пам’ятаєте, що ви повинні робити. В чому полягають правила безпеки. Для цього ми постійно випускаємо якісь пам’ятки, нагадування.

Третє – перше правило того, хто надає допомогу, – це пересвідчитися, що він сам у безпеці, перш ніж намагатися допомогти іншому. У світовій практиці нерідко траплялося, що людина намагається надати допомогу, не пересвідчившись, що сама у безпеці, має всі необхідні засоби, і сама стає постраждалим. Тим самим, ускладнивши ситуацію і роботу професійним рятувальникам.Слухайте чи дивіться повну версію, щоб дізнатися, як змінилася ситуація з охороною праці у час війни, чим викликано те, що деякі працівники зобов’язані залишатися на місцях навіть під час повітряної тривоги, і які пріоритети у служби охорони праці, коли існує загроза воєнного нападу.

Категорії
Новини

Як «АрселорМіттал Кривий Ріг» бореться за життя в Україні. Інтервʼю з СЕО Мауро Лонгобардо

Як підприємство перебудовується в умовах війни – про це СЕО «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо розповів в інтерв’ю заступнику головного редактора Forbes Ukraine Денису Кацило.

– Де ви були, коли дізналися про те, що Росія вторглась на територію України та розпочала війну?

– За день до цих подій я вилетів до Італії для проведення операції на коліні. Зламав коліно ще минулого року, і це давно потребувало операції. І, власне, останнє число, коли я міг це зробити, якраз припадало на 23 лютого. Планував повернутися в пʼятницю, 25 лютого, але тоді вже неможливо було полетіти до України. Зараз я знаходжусь у тимчасово облаштованому офісі ArcelorMittal у Польщі і звідси керую ситуацією. 

– Який план корпорації в поточних умовах?

– Я постійно на звʼязку з головним офісом корпорації і українською командою. Ми говоримо по кілька разів на день, усі рішення приймаються в онлайн-режимі. Впроваджуємо плани, розроблені заздалегідь на випадок надзвичайної ситуації.

Рухаємося в трьох напрямках: забезпечення безпеки персоналу, збереження активів, заходи з рятування нашого бізнесу як такого.

3 березня прийняли дуже непросте рішення і почали зупинку всіх доменних печей (цей процес триває мінімум тиждень).

Що стосується коксохімічного виробництва, будемо його тримати в стані гарячого простою – це вимушений захід, який дає змогу не завдати непоправної шкоди обладнанню. Виробництво в гірничому департаменті буде на мінімальному рівні.

– Яка ситуація в Кривому Розі? 

– Це рішення в тому числі прийняте з огляду на безпеку персоналу, щоб люди якомога менше пересувалися містом. Кривий Ріг не є гарячою точкою з активними бойовими діями. Але це абсолютно не виключено в майбутньому і може статися в будь-який момент. Тому ми зробили відповідні кроки, щоб не довелося в критичній ситуації приймати радикальні рішення, які можуть зашкодити безпеці й знищити обладнання.

– Як ви переформатували роботу з персоналом?

– Співробітники, яких буде відправлено на простій, отримуватимуть 100% окладу, ті, хто будуть виходити на роботу, отримають додатково 30% до зарплати.

– Яка пропорція?

– 20% персоналу задіяно на виробництві. Переважна більшість буде працювати в денну зміну.

– Які існують можливості для відновлення бізнес-діяльності?

– Наразі ми не можемо відвантажувати замовлення клієнтам через закриття українських портів. Єдиний спосіб – відправляти залізницею через західний кордон України. Це ризикований варіант, від якого ми відмовилися і зупинили виробництво на цьому етапі.

Отримуємо повну підтримку і співпрацю від державних органів. Мінінфраструктури з «Укрзалізницею» допомагають нам отримувати необхідну для підтримки діяльності критичну сировину.

– Яку підтримку надає корпорація?

– Ми запустили три ініціативи. Перераховуємо $1 млн на рахунок урядового фонду допомоги в Національному банку, який адмініструється Міністерством соцполітики.

Ще $1 млн резервуємо для благодійного фонду АМКР. Він буде призначений на допомогу місту Кривий Ріг. Ймовірно, у сфері гуманітарної допомоги. Я особисто буду координувати процес закупівлі з польського боку, а також доставку в місто.

Третє – допомога в рамках координації з ЮНІСЕФ. Передаємо $150 000 на спорудження табору для біженців. Також запроваджуємо програму, де кожен співробітник глобальної корпорації може переказати кошти на спеціально створений рахунок, і корпорація подвоїть усі зібрані кошти.

Ми безпосередньо працюємо з штабом Територіальної оборони і надаємо все, що просять. Не можемо, звісно, забезпечувати продуктами, але всі запити на будівельні матеріали та іншу нашу продукцію задовольняємо в повному обсязі.

– Як ви забезпечуєте логістику для гуманітарних вантажів?

– Поки що не розуміємо необхідних обсягів допомоги. Від цього залежатиме, чи будемо працювати з УЗ, чи доставлятимемо вантажівками. Деякі наші співробітники вивозили свої родини і поверталися назад. Ну і поки що дорогами можна доїхати, незважаючи на велику кількість блокпостів.

– Скільки вам коштує фактичне припинення виробництва? Скільки часу технічно можливо підтримувати підприємство в такому законсервованому стані?

– Зараз ми говоримо про десятки мільйонів доларів втрат щомісяця. Скільки коштує утримання заводу в сьогоднішньому стані, плюс зарплати для співробітників. Ми зараз не маємо грошових потоків, тому що нічого не спроможні продавати.

Корпорація зараз покриває ці витрати. Але нескінченно це продовжуватися не може. Сподіваємося в короткостроковій перспективі відновимо спроможність виготовляти та продавати продукцію.

Одним із критичних питань є електропостачання. Воно потрібне для утримання на мінімальному технічному мінімумі коксові батареї. Якщо з якихось причин припиняється енергопостачання, виникає загроза для існування виробництва. В такому випадку коксові батареї не будуть підлягати відновленню. Немає коксу – не буде виробництва сталі. 

– Фактично йдеться про потенційне закриття бізнесу в Україні?

– Якщо ми не відновимо коксохімічне виробництво, це означатиме, як мінімум, повну зміну бізнес-моделі для українського активу. Тому що зараз вона побудована на наявності своєї руди і коксу. Якщо коксу не буде, треба імпортувати. Не факт, що в такому випадку наша продукція буде конкурентоздатною за ціною. 

Також можна виробляти сталь без коксу за допомогою електричних печей, але в Україні в нас їх поки що немає. Будувати з нуля – це роки і роки.

Ми погасили доменні печі таким чином, щоб їх можна було відносно нескладно перезапустити. Але технологічно, на жаль, з коксовими батареями це не так. Якщо вони зупиняться – це кінець.

– Є пошкодження інфраструктури?

– Ні, все в доброму стані.

– Чи планує корпорація запроваджувати обмеження на торгівлю з РФ чи інші санкції?

– Я поки що не знаю про такі рішення. Присутність компанії в РФ мінімальна – на рівні представницького офісу. Тому навіть якщо таке рішення буде, його вплив буде мінімальний на поставки.

– Якщо ви хочете щось сказати українцям, є така можливість.

– О, звісно. Слава Україні!