Категорії
Новини

Без цих машин коксового пирога не спекти

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

В рецепті коксохімічної «випічки» чимало компонентів. І точно не спекти коксовий пиріг без спеціального обладнання, наприклад, трамбувально-завантажувальної виштовхувальної машини (ТЗВМ). Нещодавно на такій машині на коксохімвиробництві виконали заміну трамбувальних молотків основних елементів, що відповідають за якість коксового пирога.

Комплекс коксових батарей 5 та 6, наче сучасна нова кухня, оснащена найкращою технікою. Чимало виробничих процесів тут модернізовані. Це стосується і коксування. На комплексі встановлені ТЗВМ, які відповідають за підготовку вугільного пирога, завантаження його у коксові камери та виштовхування коксу. Ця машина – «кухар», який формує пиріг і дбайливо спрямовує його у піч.

Формування пирога відбувається всередині машини, його формують трамбувальні молотки. Молотки мають вигляд двотаврової балки і, на відміну від звичайних ударних інструментів, їхні розміри теж інші. Наприклад, габаритний розмір цього молотка – 6 м на 20 см, а його вага – 305 кг. Молотки працюють дуже інтенсивно практично цілодобово, що з часом дається взнаки. Звісно, їх доводиться періодично замінювати, аби забезпечити правильне формування пирога.

За кермом відремонтованої трамбувально-завантажувальної виштовхувальної машини машиніст ТЗВМ Андрій Абрамов

«Цього року ми вже замінили 20 молотків на двох машинах, розповідає заступник начальника коксового цеху КХВ з мехобладнання Сергій Череп’яний. – Це доволі складний процес. Ми мали враховувати декілька ускладнювальних факторів. На нових батареях працюють машини іноземного виробництва. В них зазвичай замінюється повністю вузол, а ми мали відремонтувати лише його частину трамбувальний молоток. І це зробити ще складніше. Найбільш вразлива складова молотків – це графітова накладка, саме її ми і замінили цього разу. Сам процес заміни відбувався під час шестигодинних технологічних зупинок, що дозволило нам не зупиняти процес виробництва коксу. Роботи ми виконували у спеціальному гаражі з ремонту трамбувальних молотків. Він оснащений вантажопідйомними механізмами, напрямними рейками, лебідками. Процес виглядає захопливо. Величезна ТЗВМ під’їздить до гаража, з неї виїжджають тимчасові рейки. Безпосередньо в машині відключається трамбувальний візок з 30 молотками. Далі за* допомогою лебідки весь цей візок завозиться до будівлі, де і проводяться ремонтні роботи».

Коксохіміки на цьому непростому ремонті вже «набили руку». Якщо раніше за 6 годин ледь встигали замінити два молотки, то зараз ця цифра удвічі більша. Все це завдяки ретельній підготовці та професіональній роботі працівників КЦ та СРЦ. За якісний ремонт ТЗВМ коксохіміки вдячні начальнику СРЦ Віктору Сосюку, ремонтним бригадам Юрія Кабаєва, майстрам Миколі Мігуцькому, Віталію Гуменюку. З такими помічниками на коксохімічній кухні завжди пануватиме порядок.

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Новини

Мобільна баня для захисників

Щире бажання допомогти, вправні руки, кмітливість та небайдужість криворіжців довели, що навіть занедбаний старий вагончик на колесах здатен перетворитися на сучасний банно-пральний комплекс для захисників.

Цей забутий колись будівельниками старий вагончик на території цеху уловлювання коксохімічного виробництва нашого підприємства поступово перетворювався на мотлох. У планах було його знищити як непотріб. Коли до заступника начальника ЦУ КХВ Володимира Лавського звернувся колишній колега-коксохімік Олексій Борисенко з питанням, чи не знає він про якусь «штуку», яку можна перетворити на мобільний банно-пральний комплекс для захисників з 17-ї танкової, то, як кажуть, старенький вагончик сам напросився. От тільки щоб перетворити його на корисну річ для захисників, довелося докласти чимало зусиль.

Старий вагончик до перетворення

«За модернізацію цього «старенького» (а точніше за зміну його призначення) ми взялися вже за територією підприємства у вільний від роботи час, – говорить Володимир Лавський. – Спочатку зібрали кошти, бо розуміли, що всі роботи ми зробимо власноруч, а от матеріал та техніку потрібно купувати. Необхідні гроші зібрали швидко, десь за тиждень, для цього і до знайомих зверталися, і самі спонсорували, і у фейсбуці збирали. Потім командою, до якої увійшли колишні працівники коксохіму  Андрій Проня, Олексій Борисенко та ми з колегами, розпочали перетворення. Зараз наш комплекс вже допомагає захисникам. Ми укомплектували його усім необхідним, навіть віниками та десятками мочалок, які вив’язала для хлопців дружина електрозварника Михайла Гарнова. Фактично від старого вагончика залишився хіба що каркас, та й той ми наново зварили. Пофарбували баню на колесах у захисні кольори, і тепер вона мандрує слідом за нашими воїнами. Ми дуже хотіли створити для наших військових хоча б мінімальний комфорт – можливість прийняти теплий душ та випрати речі».

Для коксохіміків це був перший досвід зі створення банно-прального комплексу на колесах, і всупереч приказці «перший млинець нанівець», він вийшов вдалим. Комплекс на колесах обладнали пральними машинками, насосами для помпування води, встановили чотири душа, обладнали двома печами для загального обігріву та нагрівання води. А можливість працювати як від стаціонарної електрики, так і від генератора, додала комплексу незалежності від складних умов польового життя.