Категорії
Новини

Йди маршрутом і будь уважним

Маршрут пересування проходив пішохідною доріжкою, далі – через залізничні колії, а там вже й адміністративно-побутовий комплекс. Але він вирішив «зрізати». «Пішов холодком», – як потім пояснював працівник конвертерного цеху. Також через колії, але у недозволеному місці. Перечепився, впав. Ліва рука боліла так, що потемніло в очах. Колега допоміг дійти до здоровпункту. Діагноз був невтішним – відкритий перелом лівої руки. Але що могло б статися, якби колією у цей час рухався поїзд, страшно навіть уявити.

Начальник відділу з охорони праці Ігор Мальований нагадав, що це вже третій у цьому році нещасний випадок, причиною якого стало падіння з висоти власного зросту під час руху територією підприємства. «Ризик перечепитися, впасти і отримати травму є найрозповсюдженішим на підприємстві, – говорить Ігор. ТОПовим, як кажуть. Але ж нам здається, що з нами цього точно не станеться. І даремно. У січні цього року працівниця центрального департаменту з утримання та ремонтів також переходила колії, перечепилася, впала, отримала рубану рану носа. А у співробітника прокатного цеху № 3 – вивих плеча. Він йшов цехом з робочого місця за бутельованою водою, перечепився через металевий елемент кріплення опори і впав. Тож увага, увага та ще раз увага!»

У випадку переміщення через залізничні колії працівниці центрального департаменту з утримання та ремонтів, вона рухалася затвердженим маршрутом пересування. Такі маршрути визначені для працівників всіх підрозділів підприємства. Вони розробляються у цехах та затверджуються у департаменті з охорони праці та промислової безпеки. Пріоритетом у визначенні цих маршрутів є безпека. З ними обов’язково ознайомлюють працівників під час первинних інструктажів. Ці знання закріплюються на повторних інструктажах. Схеми маршрутів можна побачити на інформаційних  дошках з охорони праці та в місцях, якими найчастіше ходять люди.

«Після нещасного випадку з працівницею ЦДУР перехід через колії був відремонтований, – продовжує Ігор Мальований. – Доріжка забетонована, встановлена змійка з поручнями. На травму на третьому прокаті також відреагували – перенесли місце зберігання води та видалили виступаючу металеву частину. Але без уважнішого ставлення людей до власної безпеки під час руху підприємством на стовідсоткове неповторення подібних випадків годі й сподіватися. Навіть у побуті треба бути сконцентрованим під час руху, а на виробництві й поготів. Про це нагадали під час інструктажів працівникам підрозділів, де сталися нещасні випадки».

Якщо ж працівник рухається не за встановленим маршрутом, то ризики більші у рази. Що й довів випадок, з якого почалася наша розповідь. Тож не порушуйте маршрутів пересування. Навіть, якщо так ближче, навіть, якщо хочеться холодочком. Будьте уважними та будьте здорові!

Категорії
Новини

За свободу України віддав життя Ілля Марчук

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Ілля Марчук працював водієм навантажувача автотранспортного управління транспортного департаменту.

За роботою його можна було бачити у різних цехах підприємства, де потрібно було завантажити у великі автомобілі або у вагони різноманітні сипкові матеріали. Колеги згадують, що Ілля завжди був спокійним, старанним хлопцем, до роботи ставився сумлінно, був відповідальний, дбайливий, уважний.

«Свою роботу Ілля намагався зробити якнайкраще, – згадує Андрій Гришенков, начальник автоколони № 5 АТУ. – А після зміни поспішав до своєї родини. Він нещодавно одружився, у пари народилася дитина. Крім того, Ілля ще й знаходив час допомагати своїм рідним по господарству, адже жив за містом. Про таких людей говорять – справжній господар. Цього року йому виповнилося лише 29 років. Здавалося б, усе життя попереду, але війна все перекреслила. До лав захисників України Ілля приєднався з січня цього року. Ми підтримували з ним тісний зв’язок, допомагали чим можемо. Важко усвідомлювати, що Ілля загинув. Це непоправна втрата для всього нашого колективу».

На війні Ілля Марчук теж не розлучався із технікою – був водієм механізованого батальйону. Захисник загинув в бою біля населеного пункту Приютне Запорізької області.  

Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині, друзям та колегам Іллі Марчука.

Герої не вмирають!

Категорії
Разом з Україною

Незалежність України: думки, надії, дії. Антон Мартиненко

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Як  вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства. 

Антон Мартиненко, дробильник аглоцеху №3: «Злість на ворога переростає в дії»

«До війни ми раділи, що живемо в незалежній державі. А ще раділи, тому що 24 серпня у нас був додатковий вихідний. Але зараз, коли від ударів ракет здригається наша земля, гинуть люди, діти, руйнуються міста, саме поняття незалежності для багатьох з нас кардинально змінилося. Воно стало більше про бережливе ставлення до рідної землі, до власної культури, історії народу. Наша країна багата на талановитих, працьовитих, мужніх людей. А ще ми маємо велику кількість корисних копалин, унікальну природу, давні традиції. Нам є чим пишатися! Саме це все ми зараз і захищаємо від загарбників, ми захищаємо свою Незалежність!

Серед тих, хто став на захист України, є чимало й моїх колег з цеху. Ми усіляко допомагаємо їм: збираємо на дрони, військову амуніцію, словом, на все, що допомагає нищити ворогів і береже життя нашим хлопцям. Та, на жаль, є і загиблі. Про них ми завжди пам’ятатимемо.

Я працюю дробильником, контролюю процес використання сировини у виробництві, слідкую за дотриманням якості тощо. Звістка про війну застала мене на роботі під час нічної зміни. О 5-й ранку колега сказав, що у нас війна, нас обстрілюють. Потім ми почули вибухи. Всі ці події просто не вкладалися в голові, ми не могли повірити, що на нас напали росіяни. Але якась чуйка про війну все ж була. Тієї ночі багато хто з нас у перервах між роботою передивлявся новини у телефоні. Зараз, на жаль, ми добре знаємо, що таке прильоти. І коли вкотре чуємо, що прилетіло у якийсь житловий будинок, зруйнувало підприємство, енергетичні об’єкти – з’являється величезна злість. Ця злість переростає у дії, які допомагають визволяти нашу землю. Ми і далі будемо підтримувати наших захисників усім, чим можемо. Ми б’ємось* за свою свободу.

Зараз в День Незалежності України танцювати якось не хочеться. Цей день я проведу із родиною. Ми будемо радіти кожній хвилині, коли ми разом».

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Разом з Україною

Незалежність України: думки, надії, дії. Валерія Заіменко

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Як  вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства. 

Валерія Заіменко, операторка пульта управління аглоцеху №3: «Війна змінила наші пріоритети»

«Погляньте на себе, з початком війни майже кожен з нас змінився. І це не про зовнішність, а про внутрішнє сприйняття світу, оточуючих людей, подій. Так і з Днем Незалежності. Зараз нашим хлопцям та дівчатам доводиться зі зброєю в руках захищати її. Це дуже болюче відновлення нашої свободи.

Зараз кожен робить усе можливе для перемоги на своєму місці, ми б’ємось за Батьківщину*. У нас – це виробництво, яке підтримує економіку у важкий для країни час. На своєму робочому місці я керую обладнанням цеху: подаю паливо, вапняк, необхідний для виробництва продукції, тримаю зв’язок з кожною дільницею цеху тощо. Тут, безперечно, один із важливих центрів виробництва.

Під час війни роботи у нас додалося, адже ми працюємо і за тих колег, які зараз захищають нас. 24 серпня цього року теж буде робочим днем. Але він буде незвичайним. Для всіх він буде дуже символічним.  Ні, це не свято у звичайному розумінні. Війна кардинально змінила наші пріоритети. Ми зрозуміли, як ми любимо свою країну, рідне місто, підприємство та як ми прагнемо бути свободними.

З Днем Незалежності усіх! Ми впевнені в щасливому майбутньому України!»

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Разом з Україною

Незалежність України: думки, надії, дії. Станіслав Улітич

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Як  вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства. Їхні відповіді ми публікуватимемо в ці дні.

Станіслав Улітич, стругальник РМЦ-1: «Незалежність – це особисте»

– Найголовнішим державним святом я вважаю День Незалежності. Зазвичай ми святкували його з друзями, рідними, усім містом. На жаль, цього року через війну все буде по-іншому. Та все одно ми з родиною надягнемо вишиванки, будемо співати українські пісні, які так любить моя донечка Анастасія. Вона цього року йде до першого класу. Дуже хотілося б, щоб у неї було навчання у мирних умовах. Але зараз важкі часи для всієї країни. Незалежність завжди діставалася і дістається нам великою ціною. Ціною життів наших захисників. У мене зараз брати на фронті. Переживаю за них, але розумію, що вони не могли по-іншому.

Для мене незалежність – це особисте. Я хочу бути вільною людиною, жити на рідній землі, насолоджуватися українською культурою і цінувати, поважати історію моєї країни. Війна змінила нас усіх. Дуже радує, що зараз навколо мене зростає кількість тих, хто починає говорити українською мовою, хто відроджує наші національні традиції. Колеги на роботі намагаються спілкуватися українською, все більше її чути у магазинах, транспорті, на вулицях міст. Ми почали розуміти, що мова – наша потужна зброя. Ось це дарує надію на краще. Лише вільні люди у незалежній країні можуть бути щасливими. А ми маємо право такими бути. От тільки не треба чекати, що хтось прийде і зробить все за нас. Кожен може зробити багато для нашої країни. Донатити, волонтерити, будувати та розвивати, зі зброєю в руках захищати, допомагати тим, хто потребує підтримки, та виховувати дітей з любов’ю до рідної країни – стільки можливостей є у кожного з нас, аби наступний День Незалежності ми зустрічали вже у мирній Україні, у світі* без війни. І це моє найголовніше бажання!

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Разом з Україною

Бліцопитування. Незалежність України: думки, надії, дії

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Цього року День Незалежності України ми знову відзначаємо в умовах війни. Українцям доводиться відстоювати свою свободу та право на життя. Чи змусила нас повномасштабна війна по іншому розуміти значення цього слова – «незалежність»? Чи змінили ми своє ставлення до цього свята?  Як  вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства. Їхні відповіді ми публікуватимемо в ці дні.

Олександр Кутовий, гірничий майстер кар’єру 2-біс РУ ГД: «Хочу мати право обирати»

– 16 років тому я працевлаштувався в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Одразу потрапив до кар’єру, де почав працювати помічником машиніста екскаватора. Зараз я гірничий майстер. Недаремно говорять, що у кар’єрі працюють люди особливої породи – гірники. Велике щастя мати справу з надрами – багатством нашої країни. Але, відверто кажучи, я вважаю, що найголовніше багатство нашої країни, то українці. Саме тому ми вистояли, коли розпочалася війна. Ми змогли і зможемо.  

На жаль, війна зачепила нас усіх. У мене з перших днів на фронті батько Олександр Валентинович, чоловік сестри Денис. Вони встали на захист родин, країни, яка не хоче бути підкореною. Я, як і вони, обираю фактор розвитку – незалежність. Тому в моїй родині вдома лунає українська мова – це вибір мій та моїх дітей. Малеча навіть мультфільми хоче дивитися тільки рідною мовою. Ми завжди відзначаємо День Незалежності. Моя родина живе на Інгульці. 24 серпня зазвичай наш парк рясно «вкривався» вишивкою – дуже багато людей приходило у вишиванках, святковому вбрані. І зараз сирени та ворожі прильоти у нас не відберуть це свято. Так, ми зберемося вдома, у безпечному місці, але вдягнемо наші вишиванки, привітаємо одне одного українською, заспіваємо українських пісень. Бо незалежність – це стан душі і вона не має ціни*. Я хочу мати право обирати владу, напрямок розвитку нашої країни, право працювати і відпочивати там і так, як хочу цього я.

Сьогодні незалежність ми виборюємо в боях. Кожна краплина крові наших захисників – їхній неоціненний внесок у майбутнє вільної країни. Кожен з нас теж може зробити багато. Подивіться, як плетуть сітки та в’яжуть шкарпетки для наших воїнів бабусі, які смачні смаколики печуть для хлопців наші жінки та дівчата, вмілі руки майстрів ремонтують техніку, а лікарі рятують життя, діти виготовляють окопні свічки та збирають донати. Наша сила – у єдності. Найцінніше для нас – родина, нею зараз стала вся Україна. Я вірю і бачу майбутнє моїх дітей лише в країні, для якої найголовнішим святом є День Незалежності.

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України