Позначка: утрати

На наше підприємство Владислав Велесик прийшов працювати в шахтоуправління перекидальником (підземним) на дільницю внутрішньошахтного транспорту. Юнак пройшов усі необхідні інструктажі та мав вже виходити на роботу, але його мобілізували до лав ЗСУ.  5 жовтня Владислав загинув в боях у Харківській області.  Захиснику було лише 23 роки.

Начальник дільниці № 28 внутрішньошахтного транспорту Валерій Чепеляк – один з тих, хто встиг поспілкуватися з Владиславом, говорить: «Було добре видно, що хлопець дуже хотів працювати саме в шахті. Все розпитував, з’ясовував, як працювати, щоб не підвести колег, тому й попросив у мене найкращого наставника у шахтарській справі. Спокійний, рішучий та добрий, про таких говорять «світла людина». На жаль, війна забирає людей, не розбираючи віку, навіть зовсім молодих».

Вдовою залишилася молода дружина.

Колектив підприємства висловлює щирі співчуття родині та близьким захисника.

Світла пам’ять та шана Герою!

Юрій Булига був призваний на службу 27 травня. Він був командиром відділення стрілецького взводу стрілецької роти, захищав незалежність нашої країни на Харківському напрямку. Життя героя обірвалося п’ятого вересня в боях біля села Борщова.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Юрій працював водієм автотранспортних засобів у кар’єрі. Колеги згадують його невиправним оптимістом, відповідальним та досвідченим водієм.

«Юрій любив свою роботу, свою машину знав до гвинтика, завжди міг дати не лише слушну пораду, а й одразу поспішав на допомогу сам, – говорить Віталій Сапіга, водій гірничотранспортного цеху ГД. – Ми були колегами по роботі й сусідами по гаражу, так от більш сімейної людини годі й було пошукати. Він мав змогу не піти на фронт, але нашу країну він сприймав як власну родину. Тому не стати на її захист просто не міг. До останнього, навіть з фронту він телефонував й запевняв, що все у нього добре. На жаль, ми його втратили. Ця війна забирає найкращих, але ми пам’ятатимемо про наших героїв завжди».

Без батька та чоловіка залишилися дружина та син захисника.

Колектив підприємства, колеги по цеху та друзі висловлюють щирі співчуття родині захисника.

Вічна пам’ять герою!

«АрселорМіттал Кривий Ріг», на жаль, знову має привід для скорботи. Захищаючи Україну загинув барильєтник коксового цеху № 1 коксохімічного виробництва Володимир Могильовський.

Володимира призвали до лав армії на другий день від початку повномасштабного вторгнення ворога – 25 лютого. Він без вагань пішов захищати країну, рідну домівку, родину і всі сили віддавав для того, щоб гідно протистояти ворогу. Під час бойових дій у Донецькій області Володимир Могильовський отримав несумісні з життям поранення, 23 вересня його серце зупинилося.

Старший майстер газового господарства коксового цеху Андрій Золотарьов розповів: «Володимир прийшов до нашу цеху 5 років тому. Одразу було помітно, що йому можна довірити найскладніші та найвідповідальніші завдання. Як барильєтник, він відповідав за стан газовідвідної арматури коксових батарей. Можу сказати, що на його ділянці завжди панував армійський порядок. І не дивно, адже Володимир мав бойовий досвід в АТО. Його любили і поважали в цеху. Душа компанії – таким він був. Він завжди був у гарному настрої і підтримував тих, кому складно. Тому коли біда знову прийшла в Україну, він став на захист рідної країни без вагань. Ми втратили колегу, друга, а родина хорошого батька і чоловіка. Ми завжди його пам’ятатимемо», – сказав Андрій Золотарьов.

У Володимира залишились дружина і 8-річний син.

Увесь колектив підприємства, колеги, друзі глибоко співчувають утраті.

Наші герої завжди залишатимуться в наших серцях і пам’яті.

Справедливий, принциповий, міцний духом. Таким згадують чоловіка його колеги. А ще Олександр був спортсменом, захоплювався велоспортом, із задоволенням ходив у походи рідною Україною.

Понад 20 років Олександр Локтєв відпрацював у фасонно-сталеливарному цеху ЛМЗ землеробом  та  вогнетривником.

Сергій Кіреєв, майстер вогнетривких робіт ФСЛЦ ЛМЗ розповідає: «Є такі люди, які не бояться ніякої роботи і все схоплюють майже «на льоту». Це про нашого Олександра. Колеги, які працювали поряд, старалися рівнятися на нього. Попри чималий досвід, він не бажав зупинятися на досягненнях, хотів розвиватися. Але на заваді цьому стала війна. Прикро і боляче, бо загинув сміливий воїн та справжній патріот!».

Олександра призвали до лав армії 25 лютого, адже він вже мав бойовий досвід – був учасником АТО. Захист рідної країни він вважав справжньою чоловічою справою.

Життя Олександра Локтєва обірвав 3 вересня ворожий обстріл під селом Ольгіне Херсонської області.

Колектив підприємства та колеги по цеху, друзі та рідні завжди пам’ятатимуть Героя!