Категорії
Новини

Золотий фонд підприємства

Ветеранська організація «АрселорМіттал Кривий Ріг» є одною з найбільших у нашому місті. Зараз вона нараховує понад 18 з половиною тисяч колишніх працівників підприємства. Підприємство цінує, шанує та піклується про тих, чиє життя багато років було пов’язано з промисловим гігантом.

Учасникам ради ветеранів щорічно виплачується одноразова матеріальна допомога, проводиться безкоштовне медичне обстеження, надаються путівки на оздоровлення та відпочинок.

Виробництво тримають під пильною увагою

Про життя рідного підприємства кожен ветеран чи ветеранка знають досконало – із газети та сайту «Металург», з розповідей родичів, друзів, знайомих, які тут працюють.

Та є у ветеранів й можливість побачити все на власні очі. Під час екскурсій, які щорічно «АрселорМіттал Кривий Ріг» організовує для ветеранів, вони знову можуть  зануритися у робочу атмосферу, побачити, як зараз працюють їхні колеги, дізнатися про нововведення, впроваджені останніми роками.

Займаються творчістю

А скільки майстрів та майстринь серед наших ветеранів! Без перебільшення, вони можуть усе: виготовляти меблі та предмети декору, шити, в’язати, займатися іншими видами рукоділля. Свою майстерність ветерани могли продемонструвати у першому в Україні мистецькому проєкті «Сонце сходить на заході». Він був створений для вшанування ветеранів, які зробили чималий внесок у розбудову та розвиток нашого підприємства, країни, регіону, світу та для розкриття їхнього творчого потенціалу, вміння дивувати і творити.

Проєкт ініційований та втілений в життя «АрселорМіттал Кривий Ріг» та Криворізьким Центром сучасної культури/KRCC. У ньому взяли участь ветерани та ветеранки праці «АрселорМіттал Кривий Ріг», митці Криворіжжя.

Завзято волонтерять

Волонтерство – це важлива складова ветеранського руху нашого підприємства. Ветерани продовжують піклуватися про своїх колишніх колег, яким потрібна допомога. Це люди поважного віку, ті, хто має інвалідність, важкі хвороби, погано пересувається.

З початком повномасштабної війни в Україні волонтерський рух серед тих, кому за… набув особливого значення. Ветерани «АрселорМіттал Кривий Ріг», активно допомагають нашим захисникам, виготовляючи для них смаколики та теплі речі, поспішають до волонтерських центрів працювати, беруть участь у культурних заходах тощо. Також ветерани допомагають людям, кому через бойові дії довелося залишити рідну домівку.

Дбаємо про здоров’я

Підприємство організовує для ветеранів профілактичні огляди. Для людей, чиї пенсії не такі вже й великі, є дуже важливим безкоштовно перевірити стан свого здоров’я на сучасному обладнанні нашого медичного центру, отримати кваліфіковані поради лікарів, пройти УЗД, зробити електрокардіограму та дізнатися, як підтримувати своє здоров’я при хронічних захворюваннях.

Категорії
Наші люди

Осінь барв та мудрості

Першого жовтня відзначається Міжнародний день людей похилого віку. Це привід зробити зупинку у коловороті подій, ще раз вшанувати старше покоління та замислитись, як багато ми можемо у них навчитися.

«Ви помітили, що саме восени природа набуває яскравих фарб. Крізь зелень пробиваються жовтий колір, красний, золотий. А які яскраві квіти пишно квітнуть восени! Так і люди у віці, коли приходить їхня осінь, відкривають в собі нові можливості та насолоджуються кожною миттю життя», – гортаючи хрустке листя на подвір’ї, говорить ветеранка нашого підприємства Зінаїда Колісник. – Ось цією клумбою біля свого під’їзду я опікуюсь багато років. Квіти милують око мешканців увесь теплий сезон. Але найкращі, найзапашніші, найяскравіші – квітнуть саме восени».

У 1979 році, коли «Криворіжсталь» та наше місто активно розвивалися, зводилося багато житла, з Харківської області до Кривого Рогу разом із чоловіком Анатолієм приїхала і Зінаїда Іванівна. Тут на блюмінгу працювала рідня чоловіка, тож родина Колісників вже знала, на «Криворіжсталі» можна заробити гарячий стаж. Тож Анатолій став вогнетривником на колодязях блюмінга, а Зінаїда вісім з половиною років працювала на німецьких зачисних верстатах Генріх Рау. Згодом у планово-розподільчому бюро вона займалась підрахунком металу з мартену та конвертерних цехів (їх було два), а незабаром знову влаштувалася до блюмінга посадчиком на колодязі.

Завдяки гарячому стажу, вона у 45 років стала молодою пенсіонеркою. Та сидіти вдома у повному розквіті сил Зінаїда не захотіла, тому знову стала працювати на підприємстві і лише на початку 2000-х років по-справжньому стала пенсіонеркою.

«Я дуже любила свою роботу, поспішала на неї із задоволенням, – продовжує Зінаїда Колісник. – Кожні вихідні у нас були наповнені якимись подіями. Влітку ми відпочивали на турбазах, восени та взимку – подорожували. А які цікаві були суботники! Бувало, ми все гарненько поприбираємо, потім з тормозком відправляємося або до «ресторану Шпала» або до «ресторану Ставок». Так жартома ми називали місця, де відпочивали. Я й зараз слідкую за роботою та життям підприємства. Спочатку на пенсії я почувала себе, як у відпустці, багато пенсіонерів зрозуміють, про що я. Потім стала більше уваги приділяти своєму здоров’ю та захопленням. Я товаришую зі спортом, зарядку роблю кожного ранку. Люблю читати книги, переглядати нові фільми. Взяла під опіку клумбу біля свого під’їзду, вирощувати квіти стало моїм найулюбленішим захопленням. А ще я дуже люблю вишивати, плести, займаюсь печворком – шию різні корисні речі для дому. Я дуже швидко опанувала інтернет, тому багато ідей беру звідти. Сучасні технології для мене не проблема. Чомусь вважається, якщо людина у роках, тому вона погано з ними товаришує. Я вважаю, що це залежить від самої людини, її готовності йти у ногу з часом та постійно навчатися».

Зінаїда Колісник також займається волонтерством, вона допомагає стареньким сусідкам, які хворіють, яким важко пересуватися, хто не виходить з квартири або будинку. Вона купує їм продукти, ліки, а то й просто приходить у гості аби поспілкуватися. Це дуже важливо для літніх людей. Чотири стіни, навіть власного дому – це все, що такі старенькі бачать у своєму житті, найчастіше вони залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Брак повноцінного спілкування та підтримки часто приводить до депресії. Насправді – це ще одна проблема, яка має варта уваги суспільства.

«Хочеться якомога довше залишатися активною, як фізично, так і морально. Сподіваюсь, що мені це вдасться, – зауважує Зінаїда Іванівна. – В нашому будинку переважно мешкають активні молоді пенсіонери, ми постійно дбаємо, щоб наше життя було цікавим та корисним. Ми гуляємо, наповнюємо кожний свій день різними цікавинками. Дбаємо і про братів наших менших (усміхається). Збудували у дворі котячий дім, підгодовуємо цуценят. І пухнастики віддячують нам ласкою. Радіти – це зараз дуже важливо, адже війна відбирає у кожного з нас чимало сил як фізичних, так і моральних. Скоріше б вона скінчилася! Хочеться вже не чути тих клятих шахедів або свисту ракет. До речі, з ними бореться один з моїх племінників, який навчився цієї справі в Англії. Я дуже чекаю на повернення з фронтів моїх племінників. А ще я хочу подорожувати. Наша країна велика, різнобарвна, цікава, хочу побачити якнайбільше. Це моя мрія, сподіваюся, що вона обов’язково здійсниться».

Після такого спілкування хочеться сказати, що старість починається там, де закінчується життя. Адже вік – це не стоп сигнал, а зелене світло для мудрої пригоди.