Саме таким видався останній день весни для учасників родинного пікніка «Разом з близькими». Ініціаторами та організаторами заходу виступили корпоративні комунікації. Місце проведення – база відпочинку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» «Мар’янівка». А головними героями, найбажанішими гостями та найактивнішими учасниками стали демобілізовані працівники наших підприємств з родинами та родини наших загиблих героїв.
(Безліч яскравих моментів дивіться та забирайте собі через посилання в кінці статті)
Відчуття свята огортало кожного вже з перших кроків на базі відпочинку. Лунала музика, милувала око територія «Мар’янівки», дбайливо прибрана руками працівників ПП «Стіл Сервісу». Почали зі смачненького перекусу, аби налаштуватися на насичений день пікніка. А на учасників чекала велика, різноманітна та яскрава програма змагань, яку підготували та провели заслужений вчитель України, вчитель Криворізького ліцею № 24 Віктор Князєв та його помічники.
Участь у змаганнях була добровільною. Хто хотів міг просто поніжитися на пляжі, погойдатися на гойдалках, поспілкуватися з колегами. Але, як показала практика, взяти участь у змаганнях бажали майже всі. І тут не було ніяких обмежень – ані вікових, ані фізичних – усі змагалися наче на справжніх Олімпійських іграх. Серед програми ігор на «Мар’янівці» були: керлінг, діаболо з м’ячем, перетягування каната, настільні ігри. Із завзяттям змагалися усі – від найменших членів родин, до дорослих. Азарт був таким, що дехто із захисників відкидав милиці (наслідок отриманих поранень), та дивував усіх вправністю та жагою до перемоги. Як, наприклад, Віктор Кетлер. Захисник, який три роки відстоював незалежність України на різних напрямках фронту – від Харківського, Донецького до Луганщини, на пікнік приїхав з героїчною родиною – дружиною Юлією та двома дітками, а молодшому, увага, виповнилося лише 7 днів. Віктор у мирному житті працював старшим диспетчером аглодоменного цеху, на захист країни став за власним бажанням, три роки зі зброєю в руках. Але нарешті він з родиною у мальовничому куточку Мар’янівки.
«Це чудова можливість побути разом з родиною, відпочити, розвантажитись, – говорить Віктор. – Це дуже потрібно нам усім. І тим, хто повертається з війни, і родинам, які лише чекають на повернення своїх захисників, і тим, хто зараз працює на комбінаті. Нам потрібні такі хвилини релаксу. А ще – це чудова можливість нашим діткам поспілкуватися, погратися разом, побавитися, трішки відпочити від жахів війни. Тому звичайно, що таких заходів варто робити більше».
«І ми не пропустимо жоден з них, це справжній релакс для нашої родини, ось і найменшенькому сподобалося. А для мене – це щастя бачити, як чоловік усміхається, бо для нашого тата найголовніше, щоб діти, батьки та дружина були здорові та щасливі, і ми тут так себе і почуваємо», – додає дружина Юля.
Як і на справжніх змаганнях, був і свій п’єдестал пошани. Переможці отримували призи та нагороди. Але, щиро кажучи, без подарунка в цей день не пішов ніхто. Усі хотіли випробувати себе, жартували, підтримували одне одного, всі наче об’єдналися в одну родину.
«Я дуже вдячна, що мене запросили на це свято, а інакше цей день й не назвеш, – розповідає Лариса Кудрявцева, мати загиблого захисника Максима Кулепи. – Мого сина, на жаль, вже немає з нами, але він так любив життя, був світлою, доброю людиною. Я думаю, що Максим би порадів, що його мама тут. Це наче свіжий подих для мене, я радію, сміюся, відчуваю, що життя триває. Мені тут так комфортно, я бачу, що про наших героїв, про родини не забули. Дякую організатором за цей прекрасний день життя та радості!»
«Після років на фронті важко повертатися до мирного життя, ти ніби випадаєш з нього, – говорить Володимир Гарізан, водій ГТЦ. – І це нелегке повернення, тому потрібно, щоб держава дбала про реабілітацію захисників, надавала їм всебічну підтримку, адже нам непросто. А от такі заходи, як цей пікнік – це чудова ініціатива. Змога відпочити, змінити картинку, побути з родиною разом потрібна усім. Я пішов на фронт сам, бо розумію, що кожен має захищати свою родину, країну. Але і про захисників треба дбати. І я радий, що мене запросили на цей захід. Навіть просто посидіти та подивитися на малечу, повболівати за колег, побачити зовсім іншу картинку – це, можна сказати, теж свого роду реабілітація. Дякую, що мені випала така можливість, і дуже хочу, щоб вона була у кожного захисника».
«Таких би днів та більше. Це змога розвантажитися, відігнати від себе бодай на декілька годин тривоги, проблеми, – говорить Іван Ющак, слюсар-ремонтник ЗЦ-2. – Я брав участь в деяких змаганнях, а на деякі споглядав, як вболівальник. І настрій просто злетів. Вдячний організаторам, нам це потрібно, бо це змога відчути, що про тебе не забувають, турбуються. Свіже повітря, дитячий сміх, плескіт води, сонечко – це справжнє свято позитиву. Запрошуйте, із задоволенням ще завітаю на такий пікнік!»
Більше фото за посиланням:
