У гірничому департаменті продовжуються урочисті заходи з нагоди 65-річчя комбінату. Серед почесних гостей – ветерани, люди, які брали участь у становленні та розвитку спочатку НКГЗК, а згодом і ГД. Серія екскурсій, організованих для них – це можливість привітати ветеранів, подякувати їм за їхній неоціненний вклад у виробництво. А також – це можливість для них знову поринути у робочу атмосферу, згадати свій трудовий шлях, побачити, як зараз працюють їхні колеги, дізнатися про нововведення, впроваджені останніми роками.
Згадали про минуле, зустрілися з сучасним
Першим об’єктом екскурсії став кар’єр № 2-біс, біля оглядового майданчика якого на ветеранів чекала техніка, яка зараз застосовується у виробництві.
Віктор Темній уважно дивиться на кар’єр, відмічаючи зміни, які тут відбулися за 15 років. Рівно стільки він не був тут. У гірничому департаменті відбулося професійне становлення Віктора. Як і більшість працівників, він починав із робітничих посад, а на пенсію пішов вже з посади головного гірника.
«Кар’єр став глибше, у нього облаштовані майданчики, дороги, працює сучасна техніка, – говорить Віктор Темній. – З 2006 року у нас вже був парк нових машин: бульдозери Камацу, самоскиди, Катерпілери, екскаватори. Мені приємно, що техніка оновлюється, а наша справа гідно продовжується. Дивлюсь на все це і мені дуже хочеться знову повернутися сюди працювати».
«Я знову опинився у рідній стихії, на своєму рідному комбінаті, якому присвятив 20 років, – розповідає Михайло Гладкий, який тривалий час працював головним механіком НКГЗК. – Останні три роки я працював заступником директора з реконструкції. Мені добре запам’яталася заміна дробильного обладнання на ДФ №№ 1, 2, заміна десятої секції на РЗФ № 2. Зараз, як бачу, нових змін вже багато відбулося. І це мене дуже тішить.
Як тільки автобусом ми заїхали на промислову територію, я одразу побачив як усе змінилося. До того ж на краще. Дороги у кар’єрі у відмінному стані. А яка потужна техніка тут працює! Я звернув увагу на спецодяг людей – це так красиво! Мені до душі усі нововведення, особливо я відзначив відповідальне ставлення до охорони праці. Це правильно та дуже важливо».
Після відвідин кар’єру учасники екскурсії пересіли з комфортабельного автобуса до не менш комфортабельної сучасної вахтовки, пристебнулися ременями безпеки, якими обладнано кожне місце у транспортному засобі, і рушили до нового хвостосховища Третя карта.
Це наймасштабніший екологічний проєкт, здійснений «АрселорМіттал Кривий Ріг» за останній час. Його будували з використанням сучасних технологій, сертифікованого обладнання та матеріалів. Спеціальний захисний екран із бентонітового матеріалу забезпечує герметичність і повністю унеможливлює проникнення технічної води до підземних водоносних горизонтів.
«Те, що я побачила – дуже вражає – які масштаби! Коли зверху дивишся на хвостосховище, забуваєш, що ти на промисловому майданчику, адже перед тобою виблискують на сонці хвилі води на водяних картах, а над ними літає безліч птахів. Тут ціла система трубопроводів та земляні горизонти. Все це мені дуже близько, бо я багато років працювала шламовщиком-басейником, – розповідає Анастасія Гресько. – Ми перевіряли якість труб, робили спеціальні заміри відміток. Цікаво знову все це побачити. Але воно вже не таке, як було раніше, все модернізоване».
«Хвостосховище – це наче перевернутий кар’єр. Тільки кар’єр заглиблюється, а хвостосховище, неначе піраміда, зростає все вище, – додає колишня маркшейдерка Юлія Дєлєва. – Коли я працювала, то разом із колегами ми спостерігали як намиваються карти, замірювали спеціальні відмітки згідно з рівнем моря, брали проби, визначали надійність пляжів, щоб дамби не просідали, щоб їх не розмило. Пам’ятаю, як одного разу я провалилася у цей «зибучий пісок», і як мене витягували звідти. Хочу відзначити, що охорона праці тут була і залишається на першому місці! Коли я прийшла сюди працювати, тоді тільки почали будувати другий уступ Миролюбівського хвостосховища. Зараз, коли будується Третя карта, старі хвостосховища поступово закривають».
«У вахтовку ми пересідали на території шламового господарства, мого рідного підрозділу, де я пропрацювала багато років інженером з нормування праці. На усіх майданчиках цеху, на хвостосховищах я була неодноразово, адже ми робили спеціальні хронометражі, фіксували рівні намивів карт тощо, – ділиться спогадами ветеран підприємства Ніна Голбан. – Ходити промисловими стежками доводилося дуже багато. Коли ми їхали до цеху, я звернула увагу на капітальні дороги – вони міцні, рівні, чисті. Раніше тут була багнюка, міцно замішана колесами величезної спецтехніки. Бувало дивишся на цю «кашу», і ступати туди не хочеться. А йти на об’єкт все одно треба. Тож ми, бувало, вилазили на великі труби, їх тут багато, і йшли по них, наче по проспекту. Звичайно, цього не можна було робити. Коли нас начальник заставав на цьому, нам було непереливки. Бувало йдеш по трубі, а він проїжджає, бачить цю «чудову» картину і з вікна погрожує нам кулаком. Коли ми приходимо до цеху, нас вже чекають «на килим», і починається виховна година. Зараз я вже можу про це розповісти, бо людям вже не треба так вимушено пересуватися».
Можливості знову побувати на рудозбагачувальній фабриці, куди завітала екскурсія, з нетерпінням чекала Антоніна Скриль. У 1972 році разом із чоловіком вона прийшла працювати на тоді ще єдину РЗФ. Антоніна пам’ятає, як за декілька років запускалася вже друга черга – РЗФ № 2, і вона одразу ж перейшла працювати туди. Спочатку була нормувальником, а згодом інженером з організації та нормування праці. На пенсію Антоніна Скриль вийшла у 2007 році.
«На промисловому майданчику я не була 17 років. Перед зустріччю з РЗФ я дуже хвилювалася. А коли зайшла до фабрики, здивувалася – тут такі чистота та порядок! Раніше під ногами було багато залишків руди, концентрату, і все це було прилито пульпою. Це добро нам часто доводилося чистити не тільки лопатами, а й відбійними молотками. Зараз це залишилося лише у спогадах. Я дуже рада, що РЗФ № 2 у такому відмінному стані, що фабрика працює, а керують нею кваліфіковані молоді фахівці. Ось зараз кажу це, а у мене від емоцій сльози на очі навертаються».
Усіх ветеранів привітав Володимир Теслюк, заступник генерального директора з виробництва (гірничий департамент). Він подякував кожному за вклад у розвиток комбінату та розказав про сьогоднішнє виробництво, проєкти, які зараз здійснюються у ГД.
Учасники екскурсії поклали квіти до пам’ятника «Воїнам-працівникам «АрселорМіттал Кривий Ріг» вічна слава».
Більше фото із заходу – за посиланням