Іноді люди, які вперше зустрічаються з Наталією Дроваль, заступницею начальника цеху водопостачання, саме так дивуються. Вона дуже швидко ламає стереотипи щодо блондинок та жінок-керівниць. Коли мова заходить про роботу – люди одразу розуміють, що перед ними справжній професіонал, який виявляється «в темі» з найрізноманітніших питань. Саме за свій професіоналізм Наталія отримала вищу відзнаку підприємства – звання «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Телефон у її руці весь час «розривається». Робочі питання надходять один за одним. Телефонують навіть мешканці міста, які щось запитують або хочуть отримати консультацію.
«Не знаю, де вони беруть мій номер. Кажу людям, що є працівницею підприємства та спрямовую їх до міських «водних» служб. Ось така моя реальність на сьогодні», – усміхаючись, говорить Наталія Дроваль.
На роботі Наталію можна побачити вже на початку сьомої години ранку. І майже з порогу вона одразу береться за вирішення багатьох питань щодо обслуговування водного господарства підприємства. Наталія організовує ремонти трубопроводів, дбає, щоб для цього було все необхідне, в тому числі й потрібна техніка, поспішає на дільниці, де проходять роботи, спілкується з майстрами, оформлює необхідні документи та встигає робити багато інших справ.
Як зазначає Наталія, вода для підприємства завжди мала стратегічне значення, та нещодавно, після підриву Каховської ГЕС, все, що пов’язано з нею, вийшло на перший план, до того ж так гостро, що через економію води підприємству довелося скоротити виробництво. Тому останнім часом фахівці цеху водопостачання дбали про те, щоб обсягу води, яка надходить, вистачало для всіх працюючих металургійних агрегатів, тримали у потрібних обсягах рівень води у ставках-освітлювачах для здійснення зворотного циклу тощо. А там, де виробництво стало на паузу, майстри цеху ремонтували водні мережі, до яких раніше неможливо було дістатися через постійно працюючі промислові агрегати.
«Я пишаюся тим, що теж брала участь у прокладанні нового трубопроводу для водопостачання міста та повного покриття виробничих потреб нашого підприємства, – говорить Наталія Дроваль. – Це був надзвичайно масштабний цікавий проєкт, який втілювали в життя майже всі служби, керівництво нашого підприємства, місто і, звичайно, мій рідний цех водопостачання. Виконано дуже великий обсяг роботи – від розробки проєкту до вибору місць розташування об’єктів, забезпечення необхідних матеріалів, виготовлення потрібних запчастин, наявності техніки, транспорту, роботи майстрів. Тепер «нитка», яку ми зробили, зможе перекидати воду з річки Інгулець до Південного водосховища на рівні близько 3 тисяч кубометрів на годину. Як ми знаємо, вода перекидається реверсом через власні мережі нашого підприємства. А щоб вона надходила до Південного водосховища швидше, збудували нову насосну станцію та п’ять кілометрів трубопроводу».
Як говорить Наталія, цей корисний досвід обов’язково стане в пригоді їй у майбутньому. Зараз наша героїня отримує другу вищу освіту – закінчує КНУ за спеціальністю «Теплоенергетик», вивчає англійську мову, а ще опановує новий напрямок діяльності у цеху: крім технології, опікується ще й ремонтами. Вчитися доводиться одразу на практиці, і Наталія часто звертається за порадами до своїх більш досвідчених колег.
«Якщо мені зварник розповідає, як краще накласти бандаж або заварити ту чи іншу деталь, обов’язково прислухаюся, бо це говорить спеціаліст, він краще знає, як це робити, – зазначає Наталія Дроваль. – Це стосується і слюсарів, і взагалі усіх майстрів нашого цеху, бо колектив ЦВП – це колектив справжніх професіоналів. Я пишаюся тим, що я працюю поряд із такими людьми, тим більш, що я й сама, як кажуть, «виросла» у цеху, починала тут із машиністки насосних установок. Зараз у мене планів дуже багато, я працюю над їх втіленням в життя. А найвища відзнака підприємства, говорить про те, що я рухаюся у правильному напрямку. Та головне моє бажання – скоріша перемога України у цій війні. Зараз країну захищає мій син та багато моїх рідних. Дуже хвилююся за них та хочу, щоб усі повернулися додому живими та здоровими. А ще у майбутньому хочу вирішувати тільки мирні робочі питання».