У рамках відвідин Дніпропетровської області Юлія Свириденко здійснила робочий візит в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» для ознайомлення з роботою підприємства у воєнний час. Вона побувала на гірничому та металургійному департаментах та обговорила з керівництвом підприємства шляхи збільшення виробництва й необхідні заходи, які уряд може вжити для сприяння його зростанню.
Серед шляхів державної підтримки обговорювались можливість держзамовлення на продукцію вітчизняних підприємств, бронювання працівників, подолання дефіциту кадрів на ринку праці та питання збільшення спроможності логістичних шляхів експорту, нарощення експорту металу морем та страхування суден від воєнних ризиків, яке нещодавно запустив Уряд.
Юлія Свириденко, Перший віцепремʼєр-міністр України – міністр економіки: «Металургія завжди була фундаментальною галуззю української економіки. До вторгнення ГМК створював біля 10% ВВП і приносив біля третини валютної виручки від всього товарного експорту. Ця галузь завжди була і залишається експортно орієнтованою. За кордон постачали понад 80% металопродукції. Найважливіше, що може зараз зробити уряд для української металургії, — забезпечити безперешкодний експорт морем. У цьому напрямку у нас є важливе досягнення. У вересні тимчасовим морським коридором пішли перші судна з металом. А в листопаді ми зафіксували загальне зростання експорту морем на 70%. Експорт металу почитає працювати. Це означає, що металурги і гірники матимуть роботу, а український бюджет отримуватиме додаткові податки. Нині працюємо над повним розблокуванням морської логістики та запуском механізму страхування суден, який вже напрацьований».
«У 2023 році «АрселорМіттал Кривий Ріг» планує виробити понад 1,4 млн тонн чавуну, 1 млн тонн сталі та 0,8 млн тонн прокату. Навіть у воєнний час «АрселорМіттал Кривий Ріг» продовжує інвестувати у виробництво та розвиток. Так, бюджет капітальних інвестицій у 2023 році становив 130 млн доларів США, а у 2024 році він зросте до 155 млн доларів США. ArcelorMittal залишається в Україні і залишається з Україною», – зазначила Олена Бізяєва, в.о. генерального директора «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Довідка:
«АрселорМіттал Кривий Ріг» – одне з найбільших гірничо-металургійних підприємств України. Це підприємство є частиною міжнародної корпорації АрселорМіттал – найбільшого іноземного інвестора України. Підприємство має повний металургійний цикл: гірничодобувне виробництво (відкриті розробки та підземне видобування руди), коксохімічне та металургійне виробництва і спеціалізується на виробництві довгомірного прокату, зокрема, арматури й катанки, сортового прокату, кутиків, смуги та заготовки. Наразі до виробництва залучено понад 25 000 людей.
У бою з окупантами біля населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області загинув працівник прокатного департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг» Артем Матвійчук.
Солдат Матвійчук прийняв свій останній бій 12 грудня 2023 року. До призову на військову службу у жовтні 2023 року Артем працював електромонтером у прокатному цеху № 3.
За словами майстра з ремонту устаткування ПЦ-3 Віталія Журби, Артем Матвійчук був сумлінним, відповідальним працівником, на якого завжди можна було покластися.
«Артем працював на підстанції «Прокат-3», – розповідає Віталій Журба. – Мав справу з електроустаткуванням з напругою до 6 000 вольт, працював безпечно та якісно. Спокійним був, врівноваженим молодим чоловіком, з колегами не конфліктував, а товаришував. Дуже професійно виконував роботу, нещодавно підвищив свій розряд з п’ятого до шостого. Я як майстер покладав на нього великі надії. Надзвичайно боляче втрачати таких світлих людей. Величезна втрата для електрослужби, для всього цеху».
Це найулюбленіше родинне свято. Вже другий рік ми зустрічаємо його в умовах війни, святкуємо без галасливості, запуску феєрверків, прогулянок вночі, адже комендантську годину ніхто не скасовував. Та, незважаючи на домашню версію святкування, саме новорічні дні можуть бути небезпечними для нашого життя та здоров’я, і не лише через війну.
Рейтинг небезпек
Електричні гірлянди. Використання саморобних, пошкоджених або сумнівної якості електричних гірлянд може стати причиною виникнення пожеж, електричного замикання, враження током через неякісну ізоляцію. Тож обирайте тільки безпечні вогники, які принесуть вам радість, а не проблеми під час свят.
Бенгальські вогні. Температура горіння бенгальського вогню сягає 2000℃. Тому цей новорічний атрибут може спричинити опіки шкіри, пошкодження слизових оболонок від іскор чи доторків до гарячої палички після того, як вогонь згаснув. Також від бенгальських вогнів можуть зайнятися скатертини, серветки, штори тощо. Склад бенгальських вогнів такий, що їх неможливо загасити, тож треба дочекатися, поки вони самостійно догорять. Отже поводитися з ними треба вкрай обережно.
Загострення шлунково-кишкових та хронічних хвороб. Це наслідки переїдання, а також одночасного споживання великою кількісті смаженої, копченої, гострої, солоної, жирної їжі – всього того, в чому ми себе обмежуємо у повсякденні. Зазвичай усе це запивається алкоголем та газованими напоями. Це не тільки перевантажує шлунок, а й негативно впливає на наше здоров’я, загострює хронічні хвороби. Медики радять зробити головну святкову вечерю не опівночі, а сісти за стіл раніше, їсти маленькими порціями та не зловживати алкоголем.
Переломи, вивихи, розтягнення. При алкогольному сп’янінні у людини в рази зменшується пильність, порушується координація рухів, тому і ризик отримати травму збільшується. До речі, травмуватися можна не лише на вулиці, а і вдома. Будьте уважними!
Простудні захворювання. Це може торкнутися тих людей, хто після чарки-другої захоче вийти охолодитися у двір у власному будинку або на балкон чи у під’їзд. Пам’ятайте, не завжди холод корисний. Одягайтеся по погоді.
Вітаємо всіх з Новим роком! Нехай у кожного здійсняться найзаповітніші мрії, а надзвичайні ситуації обминають ваші домівки.
Kим насправді був Дід Мороз, образ якого вигадав, а точніше «позичив» з міфології давньослов’янських племен організатор Голодомору в Україні? Давайте дослідимо, чому ялинка із різдвяної на багато років перетворилася на новорічну.
Вік головного новорічного героя та улюбленця дітей і дорослих України й світу Святого Миколая становить понад 1700 років. А казковому персонажу, якого ми знаємо як Діда Мороза, цього року виповнюється лише 86. Бо у 1937 році (у пік голодомору в Україні) його взяли на заміну забороненому після приходу до влади більшовиків Святому Миколаю. За «методичкою» у Діда Мороза було завдання: стерти з пам’яті українців День святого Миколая та Різдво, щоб вони забули своє національне коріння.
Під забороною ялинки і не тільки
Історичним фактом є те, що, ставши до влади, більшовики майже одразу почали проводити антирелігійну політику та боротися із народними традиціями. Адже люди, за їхніми ствердженням, мали вірити лише у комунізм. Під заборону потрапили День Святого Миколая, Різдво, Новий рік. «Репресована» була і ялинка. Людям погрожували розправою та в’язницею, якщо знаходили у них прикрашене деревце.
У школах дітей та підлітків почали виводити на мітинги із транспарантами, на яких було написано, що їм не потрібна ялинка та Різдво. Під заборону потрапили колядки та щедрівки. Крім того, у більшовиків навіть була спроба замінити їх на свої, революційні.
Але Різдво та усі зимові свята були і залишаються для українців одними з найулюбленіших. Незважаючи на заборони та репресії люди збиралися на родинні вечері, пригощали один одного кутею, прикрашали гілочки ялинок. А ще, попри все, продовжували щедрувати, колядувати та ще й відображати при цьому історію України, бо серед персонажів українських вертепів були і Ярослав Мудрий, і Володимир Великий, король Данило, гетьман Іван Мазепа, січові стрільці тощо.
Вкрадене Різдво
Радянську владу непокора українців дуже дратувала. Але, попри усі репресії та заборони, перемогти силу народних традицій вони не могли.
У 1936 році зимові свята було вирішено відродити, але на радянський лад. Ініціював це рішення Павло Постишев, тодішній другий секретар ЦК УП (б) України та один із головних організаторів Голодомору українців. За три дні до початку цього року у газеті «Правда» він наголосив, що ялинка є чудовою розвагою для дітей та закликав влаштувати радянську ялинку в усіх містах та колгоспах. Ялинку ж він запропонував назвати «новорічною».
Майже на другий день у містах з’явилися ялинкові базари та почалася торгівля ялинковими прикрасами. Увагу багатьох звернула на себе зірка – вона вже не була Віфлеємською восьмикутною, а червоною п’ятикутною.
Першу «новорічну» ялинку СРСР організували у тому ж таки 1936 році у Харкові, який тоді був столицею України. Туди запросили 1200 школярів-відмінників.
Дітей змушували приходити на ялинку в костюмах червоноармійців і славити у віршах вождів революції, після чого діти отримували подарунки. Цинізм цього свята був у тому, що саме на Харківщині в ті часи лютував Голодомор, яким керував організатор цієї ялинки.
Новорічною ялинка була багато років, з цим виросло не одне покоління дітей. Та правда бере своє, за часів Незалежності України наша ялинка відродилася та стала нарешті різдвяною.
Радянський Дід Мороз
Вже наступного 1937 року новорічну ялинку організували у Москві. Саме там Павло Постишев презентував дітям та дорослим ще одну свою ініціативу – радянського Діда Мороза, запозичивши його образ з міфології давньослов‘янських племен. Але оскільки у Постишева не було навіть середньої освіти, то він не врахував, що насправді цей Мороз асоціювався в українців зі смертю, адже він виморожував людей, худобу і взагалі шкодив людям. Його зображували як дуже страшного велетенського діда з червоним носом та бородою в бурульках, убраного у сніговий одяг та чоботи з криги. Та й імен у нього було багато: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник і, звичайно, Мороз. Цим злим персонажем українці лякали своїх дітей, щоб ті були слухняними і не робили шкоди.
Щоб задобрити Мороза, йому приносили жертву, іноді навіть людську. У лісі до дерева прив’язували юну дівчину. Якщо на ранок її знаходили замерзлу та ще й вкриту льодом чи снігом, це означало, що Мороз прийняв жертву і люди переживуть зиму. У 1873 році драматург Островський, вражений цими легендами, написав п’єсу «Снігуронька».
А у 1937 році образ цієї дівчини вирішили використати в СРСР та ще й оголосили її онукою «доброго» Діда Мороза. Поряд з ними постали різноманітні лісові звірятка – замість янголів, маленького Христа та східних царів.
Щодо зовнішнього вигляду Діда Мороза, за основу його постаті був взятий образ реальної людини – Святого Миколая, який народився десь між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія, на території сучасної Туреччини. Саме у Миколая росіяни запозичили (або просто вкрали) добрі вчинки, адже він зцілював, рятував голодних, спраглих, допомагав тим, хто цього потребує, дарував подарунки. За це люди прозвали його Миколаєм Чудотворцем. Зараз, в українських військових реаліях, його б ще назвали волонтером.
Протягом багатьох років радянський проєкт Дід Мороз з успіхом втілювався в життя. Та настав час розвінчання міфів. Зараз ми поглиблено вивчаємо свою справжню історію, шануємо свою культуру та повертаємося до українських традицій, в яких головне – це бути людяними, допомагати іншим та боротися зі злом.
2 грудня 2023 року у бою з російськими агресорами загинув старший навідник механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону Іван Зайцев.
Його останній бій відбувся поблизу населеного пункту Очеретине Донецької області. До призову на військову службу в січні 2023 року Іван працював налагоджувальником автоматизованої лінії пакування сортопрокатного цеху №1 «АрселорМіттал Кривий Ріг».
За словами колег Іван Зайцев був чудовою людиною. Серйозний, зібраний, цілеспрямований, добрий, чуйний. Продовжувач металургійної династії. Його батько також працював в СПЦ-1.
«Разом з Іваном Зайцевим ми працювали близько десяти років, – розповідає майстер з ремонту устаткування СПЦ-1 Ігор Логозинський. – Разом налагоджували і запускали лінію пакування продукції на дрібносортному стані ДС 250-2. Складне устаткування з великою кількістю датчиків та керуванням з елементами програмування. Усунення збоїв вимагає вміння швидко приймати рішення для підтримання темпу прокату та виконання змінних планів. Величезна заслуга в цьому саме Івана. Він був професіоналом найвищого гатунку, дуже досвідченим. Працював надзвичайно сумлінно. Після зміни не мчав чимдуж додому, знаходив час пояснити, що протягом його зміни працювало стабільно, а на що треба звернути увагу. Я завжди був впевнений, що коли на зміні налагоджувальник Зайцев, то все буде зроблено якнайкраще. Ми дуже сподівалися, що після війни Іван знову повернеться до роботи. Непоправна, страшна втрата для родини, для всіх нас».
Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам загиблого героя.
Останнім полем бою героя стало село Роботине Запорізької області. Він загинув 6 грудня 2023 року.
Євген Босов працював токарем в РМЦ №3 Ливарно-механічного заводу. Він був світлою, відкритою людиною з позитивним поглядом на життя. Колеги згадують його з теплом та повагою.
«Таких людей ще треба пошукати, – розповідає в.о. заступника РМЦ-3 Вадим Веремчук. – Він був досвідченим токарем-універсалом, наставником молоді, з готовністю приходив на допомогу колегам. Токарю підкорялося будь-яке обладнання, в цеху його бачили завжди з усмішкою. Активний, цілеспрямований Євген мав багато планів на майбутнє, але його життя відібрала війна. Ми втратили справжній скарб цеху, але він залишиться у наших серцях назавжди».
