Категорії
Разом з Україною

Новорічний Гороскоп 2024

За Східним календарем 2024 рік пройде під опікою Зеленого Дерев’яного Дракона. Вважається, що це один з найбільш спокійних знаків, тож є всі шанси, що ситуація на планеті почне стабілізуватися. Рік Дракона має принести успіх, стабільність та прогрес у різних сферах життя. Цей господар року здатен пристосовуватися до будь-яких змін та вперто рухатися до поставленої мети, тож він щедро винагородить тих, хто робить так само.

Стихія Дракона – дерево, воно символізує собою зростання фізичне та духовне, тому успіх буде супроводжувати впевнених у собі людей з чіткими та благородними цілями. Для нашої країни, говорять зірки, рік обіцяє бути непростим, але вирішальним. Якщо Україна вірно визначиться з пріоритетами, то Дракон обіцяє вказати вихід із ситуації, яка перетворилася на своєрідну тягучку. Ми чітко зрозуміємо, що на нас чекає далі. Зелений Дракон щедро поділиться з українцями енергією процвітання та Перемоги.

Овен

Для впертих та впевнених Овнів рік буде щедрим на винагороди, адже все, що вони вирішили здобути та досягти, стане можливим завдяки наполегливості цього знаку. Підтримка відчуватиметься скрізь. Особливо пощастить тим, хто обрав для себе гарячі професії, тож це стосується й усіх металургів, адже Дракон і сам вивергає полум’я. Весна принесе цьому знаку розквіт та кар’єрне зростання. Нарешті Овни зрозуміють, що їм вдається найкраще, та почнуть діяти у цьому напрямку.

Телець

Рік обіцяє бути непростим, але цікавим часом, коли особисті труднощі перегукуватимуться з проблемами світового масштабу, і вирішувати їх доведеться швидко. Найголовнішою рисою для Тельців має стати вміння миттєво приймати рішення, діяти блискавично і так само отримувати результати. Шалений темп та постійна зміна картинки навколо – ось, на що вам варто розраховувати. Перепочити вдасться лише ближче до осені, а кінець року порадує гідною винагородою за вашу працю.

Близнюки

Для Близнюків це буде рік-гойдалка. Їх то підкидуватиме доверху, то спускатиме донизу. Але успішних вершин буде більше, ніж болючих падінь. З початком літа вони відчують, що загартувалися настільки, що на все реагуватимуть з посмішкою. При цьому в підсумку Близнюки отримають більше винагород, ніж мали їх у 2023 році. Тож головна мета – «дожити» до наступних зимових свят та зібрати щедрий врожай з подарунків.

Рак

У рік Дракона Раки відчують, що зірки все ж їх люблять, але будь-який подарунок треба заслужити. Легко та просто не буде, але оптимізму у цьому році побільшає. Раків порадують молодші члени родини. Вони раптово почнуть «чути» старших та пристануть на батьківські пропозиції, що би їм не пропонували. На роботі для Раків головне слово – стабільність. Щодо фінансів, то щедрий Дракон попрацює над цим у потрібному плані.

Лев

Леви вийдуть на перший план на всіх фронтах. Пам’ятайте, що першим важче, але саме їх і помічають. Тож з весни на Левів  почнуть сипатися винагороди, з’являться нові перспективи для розвитку. Пощастить тим, хто зв’язаний з точними науками та машинобудуванням. Ця сфера буде у найбільшому розквіті наступного року. З початку зими варто складати список бажань, на здійснення яких буде щедрим літній сезон.

Діва

Цей рік з самого початку почне випробовувати Дів на міцність. Треба зібратися, скласти чіткий план дій і неухильно йому слідувати. Трошки легше буде тим, хто працює у промисловій сфері, адже тут спостерігатиметься повільне зростання. Тож на всіх Дів-металургів та гірників очікує покращення матеріального становища. Дракон любить працьовитих, отже успіх чекає лише на тих, хто працюватиме у три сили.

Терези

Терезам рік покаже, чи насправді вони зробили вірний вибір щодо професії, людей, які їх оточують, чи місця роботи. Вміння представників цього знаку зважувати усі за та проти дозволить уникнути гострих кутів. Терези почуватимуться впевнено, готовими для освоювання нових горизонтів. Але їм не варто забувати про відпочинок. Приємним бонусом стане те, що Терези самі зможуть обирати де, коли і з ким їм відпочивати.

Скорпіон

Рік Дракона для Скорпіонів буде доленосним. У їхньому житті все повернеться на 180 градусів. Все буде для них новим: нова робота, новий дім, нові зустрічі, нові придбання. Найбільш напруженим стане осінній період, але володар року не любить песимістів, тому нити та скаржитися не варто, адже нічого страшного не трапиться. Заручитися підтримкою володаря року вдасться лише найсміливішим та рішучим представникам цього знаку.

Стрілець

2024-й для Стрільців – рік, коли можна робити все, що завгодно, аби мета була благородною. І ще: не варто працювати одному, краще зібрати навколо себе гарну команду чи приєднатися до великої компанії. Лише разом можна буде безболісно пережити дрібні неприємності, а великих і так не передбачається. Новий рік для Стрільців запам’ятається лише яскравими позитивними моментами.

Козоріг

Дерев’яний Дракон планує активно ділитися своїм успіхом з Козорогом, допомагаючи йому швидко досягати запланованої мети. Весною для цього знаку відбуватимуться зміни на краще як у справах, так і в особистому житті, що дасть змогу розправити крила і вдихнути на повні груди. Щодо особистого, то тут можна очікувати пробудження романтики в стосунках, що може вивести їх на новий рівень.

Водолій

У рік Зеленого Дракона Водоліям слід підхопити прапор змін. Вони не повинні боятися нових методів роботи, нових сфер діяльності, навіть якщо ті будуть кардинально відрізнятися від старих і викликатимуть нерозуміння оточення. Щедрий Дракон не обділить фінансами, тож здійсняться бажання, які вважалися нереальними. Стартуватиме успішний період з приходом весни й продовжиться до кінця року.

Риба

Уся перша половина року буде для Риб підготовчим періодом до другої – кульмінаційної. Слід очікувати значного кар’єрного зростання. Можливо, вони змінять роботу, але це буде пов’язано не з недоліками або втратою старої, а з новими блискучими перспективами. Рибам варто лише не вагатися, а зробити вирішальний крок. У правильності свого вибору вони переконаються наприкінці року, коли отримають «дивіденди».

Категорії
Разом з Україною

Різдвяне розслідування, або Декомунізація Діда Мороза

Kим насправді був Дід Мороз, образ якого вигадав, а точніше «позичив» з міфології давньослов’янських племен організатор Голодомору в Україні? Давайте дослідимо, чому ялинка із різдвяної на багато років перетворилася на новорічну.

Вік головного новорічного героя та улюбленця дітей і дорослих України й світу Святого Миколая становить понад 1700 років. А казковому персонажу, якого ми знаємо як Діда Мороза, цього року виповнюється лише 86. Бо у 1937 році (у пік голодомору в Україні) його взяли на заміну забороненому після приходу до влади більшовиків Святому Миколаю. За «методичкою» у Діда Мороза було завдання: стерти з пам’яті українців День святого Миколая та Різдво, щоб вони забули своє національне коріння.

Під забороною ялинки і не тільки

Історичним фактом є те, що, ставши до влади, більшовики майже одразу почали проводити антирелігійну політику та боротися із народними традиціями. Адже люди, за їхніми ствердженням, мали вірити лише у комунізм. Під заборону потрапили День Святого Миколая, Різдво, Новий рік. «Репресована» була і ялинка. Людям погрожували розправою та в’язницею, якщо знаходили у них прикрашене деревце.

У школах дітей та підлітків почали виводити на мітинги із транспарантами, на яких було написано, що їм не потрібна ялинка та Різдво. Під заборону потрапили колядки та щедрівки. Крім того, у більшовиків навіть була спроба замінити їх на свої, революційні.

Але Різдво та усі зимові свята були і залишаються для українців одними з найулюбленіших. Незважаючи на заборони та репресії люди збиралися на родинні вечері, пригощали один одного кутею, прикрашали гілочки ялинок. А ще, попри все, продовжували щедрувати, колядувати та ще й відображати при цьому історію України, бо серед персонажів українських вертепів були і Ярослав Мудрий, і Володимир Великий, король Данило, гетьман Іван Мазепа, січові стрільці тощо.

Вкрадене Різдво

Радянську владу непокора українців дуже дратувала. Але, попри усі репресії та заборони, перемогти силу народних традицій вони не могли.

У 1936 році зимові свята було вирішено відродити, але на радянський лад. Ініціював це рішення Павло Постишев, тодішній другий секретар ЦК УП (б) України та один із головних організаторів Голодомору українців. За три дні до початку цього року у газеті «Правда» він наголосив, що ялинка є чудовою розвагою для дітей та закликав влаштувати радянську ялинку в усіх містах та колгоспах. Ялинку ж він запропонував назвати «новорічною».

Майже на другий день у містах з’явилися ялинкові базари та почалася торгівля ялинковими прикрасами. Увагу багатьох звернула на себе зірка – вона вже не була Віфлеємською восьмикутною, а червоною п’ятикутною.  

Першу «новорічну» ялинку СРСР організували у тому ж таки 1936 році у Харкові, який тоді був столицею України. Туди запросили 1200 школярів-відмінників.  

Дітей змушували приходити на ялинку в костюмах червоноармійців і славити у віршах вождів революції, після чого діти отримували подарунки. Цинізм цього свята був у тому, що саме на Харківщині в ті часи лютував Голодомор, яким керував організатор цієї ялинки.

Новорічною ялинка була багато років, з цим виросло не одне покоління дітей. Та правда бере своє, за часів Незалежності України наша ялинка відродилася та стала нарешті різдвяною.

Радянський Дід Мороз

Вже наступного 1937 року новорічну ялинку організували у Москві. Саме там Павло Постишев презентував дітям та дорослим ще одну свою ініціативу – радянського Діда Мороза, запозичивши його образ з міфології давньослов‘янських племен. Але оскільки у Постишева не було навіть середньої освіти, то він не врахував, що насправді цей Мороз асоціювався в українців зі смертю, адже він виморожував людей, худобу і взагалі шкодив людям. Його зображували як дуже страшного велетенського діда з червоним носом та бородою в бурульках, убраного у сніговий одяг та чоботи з криги. Та й імен у нього було багато: Тріскун, Студенець, Карачун, Зимник і, звичайно, Мороз. Цим злим персонажем українці лякали своїх дітей, щоб ті були слухняними і не робили шкоди.

Щоб задобрити Мороза, йому приносили жертву, іноді навіть людську. У лісі до дерева прив’язували юну дівчину. Якщо на ранок її знаходили замерзлу та ще й вкриту льодом чи снігом, це означало, що Мороз прийняв жертву і люди переживуть зиму. У 1873 році драматург Островський, вражений цими легендами, написав п’єсу «Снігуронька».

А у 1937 році образ цієї дівчини вирішили використати в СРСР та ще й оголосили її онукою «доброго» Діда Мороза. Поряд з ними постали різноманітні лісові звірятка – замість янголів, маленького Христа та східних царів.

Щодо зовнішнього вигляду Діда Мороза, за основу його постаті був взятий образ реальної людини – Святого Миколая, який народився десь між 270 та 286 роками нашої ери в місті Патарі на півострові Лікія, на території сучасної Туреччини. Саме у Миколая росіяни запозичили (або просто вкрали) добрі вчинки, адже він зцілював, рятував голодних, спраглих, допомагав тим, хто цього потребує, дарував подарунки. За це люди прозвали його Миколаєм Чудотворцем. Зараз, в українських військових реаліях, його б ще назвали волонтером.

Протягом багатьох років радянський проєкт Дід Мороз з успіхом втілювався в життя. Та настав час розвінчання міфів. Зараз ми поглиблено вивчаємо свою справжню історію, шануємо свою культуру та повертаємося до українських традицій, в яких головне – це бути людяними, допомагати іншим та боротися зі злом.

За матеріалами з відкритих джерел.

Категорії
Разом з Україною

Свято для непосидючих та допитливих

27 вересня у світі відзначають Всесвітній день туризму. До речі, в українців у цей день ще й національне свято – День туризму в Україні.

Туристи – це люди, які не просто подорожують з рюкзаками, це люди, що шукають нових вражень та нових знань. Сьогодні війна значно обмежила наші можливості вільно подорожувати, але туристів за покликанням це не спиняє.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» працюють багато людей, які полюбляють активний відпочинок. Щороку підприємство проводило зліт туристичних команд в мальовничих куточках України, де різні команди змагались з туристичних навичок. Це завжди було щиро, емоційно, азартно і пізнавально.

Ми вітаємо усіх, хто вважає себе туристом! І хоча для багатьох із нас кордони закриті, подорожувати можна в межах країни і навіть в межах рідного міста, дізнаючись більше про історичні місця та постаті.

А поки пропонуємо згадати яскраві моменти з туристичних зльотів і поринути у приємні емоції!

Категорії
Разом з Україною

Іван Сіромаха: останнє пристанище славетного козака

Чи знаєте ви, що могила козацького старшини Інгульської паланки Запорізької Січі Івана Сіромахи знаходиться саме на Криворіжжі? Високий хрест на згадку про відомого козака, який брав участь у багатьох битвах за свободу української землі, стоїть при дорозі на південній околиці селища Широке.

Криворіжжя – козацький край з цікавою історією, багатий на події та видатних людей. Та й зараз усі мешканці краю доводять, що гідні своїх пращурів, адже змогли втримати місто, не дали ворогу пройти і щодня сміливо й впевнено наближують таку бажану Перемогу.

Широківщина починалася із Сіромахи

Відомо, що заселення півдня України починалося з козацьких зимівників. Селилися більшою частиною на берегах річок – по Дніпру та його притокам. На річці Інгулець таких поселень було 11. Серед них і зимівник Івана Сіромахи, який оселився у 1760–1765 роках на території сучасного села Миколаївка, де займався господарством. До речі, Іван Сіромаха – старшина Васюринського куреня – не лише заснував поселення, а і став ініціатором досліджень корисних копалин.

Сіромаха носив звання козацького старшини, що належало до вищого офіцерського чину, яке дорівнюється званню полковника. Він був відомим козаком, брав активну участь у багатьох битвах за свободу рідної землі. За військові заслуги Іван Сіромаха отримав у наших тоді ще мало заселених краях десять тисяч десятин землі і заснував тут декілька селищ, серед яких було і його іменне – Велике Сіромашино, яке згодом перейменували у Миколаївку. Тобто Широківщина насправді почалася саме з цього козака.

Підкопана та забудована

Звістка про те, що Іван Сіромаха був похований у наших краях була відображена ще у 1903 році у видання «По Катерининській залізній дорозі». Там навіть описувалося зображення надгробку у вигляді металевого хреста із перехрещеними списами.

Місцеві старожили, які пам’ятали той козацький склеп, згадували, що ще у 30-х роках минулого століття до могили намагалися докопатися. Хто то був, достеменно невідомо, але зробити їм це не вдалося. Проте сліди могили десь тоді й загубилися. А після війни територію над нею забудували.

У кінці 1960-х через розширення промислових розробок Інгулецького гірничозбагачувального комбінату капітальні будівлі у Миколаївці почали зносити, а людей відселяти. Тож з’явилася можливість пошукати ретельніше утаємничене поховання.

Точне місце козацького поховання вказав історикам місцевий краєзнавець Іван Зюкін. Під час розкопок в смт Миколаївка, які велися протягом 2003-2005 років, археологи розкопали склеп, впевнилися в тому, що його нікому не вдалося пограбувати. Ця знахідка стала справжньою сенсацією на Криворіжжі.

Як згадували учасники розкопок, козак лежав у дубовій труні і був завернутий у якусь тканину, скоріше за все це був килим. Як і в усіх козацьких похованнях, він не мав ніякого інвентаря і навіть хреста. Це не дивно, бо козаки хрестів узагалі не носили. На козаку були деталі зі шкіри, вірогідно з мундиру, за якими можна було визначити високий статус власника.

У 2005 році старшину запорізького козацтва перепоховали на південній околиці Широкого та встановили Велику могилу з кам’яним хрестом. Місце над дорогою вибрали не випадково. Ця дорога – давній поштовий тракт, що пролягає до козацького села Шестірня, з його козацьким кладовищем.

Ця історична пам’ятка зберігає пам’ять про наших героїчного предків. Події минулого зараз перекликаються із сучасністю, адже нашому поколінню знову доводиться братися за зброю, щоб захистити своє. Але доки ми пам’ятаємо свою історію, жодному ворогу нас не перемогти.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Категорії
Разом з Україною

Незалежність України: думки, надії, дії. Антон Мартиненко

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Як  вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства. 

Антон Мартиненко, дробильник аглоцеху №3: «Злість на ворога переростає в дії»

«До війни ми раділи, що живемо в незалежній державі. А ще раділи, тому що 24 серпня у нас був додатковий вихідний. Але зараз, коли від ударів ракет здригається наша земля, гинуть люди, діти, руйнуються міста, саме поняття незалежності для багатьох з нас кардинально змінилося. Воно стало більше про бережливе ставлення до рідної землі, до власної культури, історії народу. Наша країна багата на талановитих, працьовитих, мужніх людей. А ще ми маємо велику кількість корисних копалин, унікальну природу, давні традиції. Нам є чим пишатися! Саме це все ми зараз і захищаємо від загарбників, ми захищаємо свою Незалежність!

Серед тих, хто став на захист України, є чимало й моїх колег з цеху. Ми усіляко допомагаємо їм: збираємо на дрони, військову амуніцію, словом, на все, що допомагає нищити ворогів і береже життя нашим хлопцям. Та, на жаль, є і загиблі. Про них ми завжди пам’ятатимемо.

Я працюю дробильником, контролюю процес використання сировини у виробництві, слідкую за дотриманням якості тощо. Звістка про війну застала мене на роботі під час нічної зміни. О 5-й ранку колега сказав, що у нас війна, нас обстрілюють. Потім ми почули вибухи. Всі ці події просто не вкладалися в голові, ми не могли повірити, що на нас напали росіяни. Але якась чуйка про війну все ж була. Тієї ночі багато хто з нас у перервах між роботою передивлявся новини у телефоні. Зараз, на жаль, ми добре знаємо, що таке прильоти. І коли вкотре чуємо, що прилетіло у якийсь житловий будинок, зруйнувало підприємство, енергетичні об’єкти – з’являється величезна злість. Ця злість переростає у дії, які допомагають визволяти нашу землю. Ми і далі будемо підтримувати наших захисників усім, чим можемо. Ми б’ємось* за свою свободу.

Зараз в День Незалежності України танцювати якось не хочеться. Цей день я проведу із родиною. Ми будемо радіти кожній хвилині, коли ми разом».

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України

Категорії
Разом з Україною

Незалежність України: думки, надії, дії. Валерія Заіменко

Увага! Можливо в цій статті заховалося «золоте слово». Більше про акцію читайте тут.

Як  вплинула війна на нас, на нашу думки, дії, надії? Про це «Металург» запитав у працівників нашого підприємства. 

Валерія Заіменко, операторка пульта управління аглоцеху №3: «Війна змінила наші пріоритети»

«Погляньте на себе, з початком війни майже кожен з нас змінився. І це не про зовнішність, а про внутрішнє сприйняття світу, оточуючих людей, подій. Так і з Днем Незалежності. Зараз нашим хлопцям та дівчатам доводиться зі зброєю в руках захищати її. Це дуже болюче відновлення нашої свободи.

Зараз кожен робить усе можливе для перемоги на своєму місці, ми б’ємось за Батьківщину*. У нас – це виробництво, яке підтримує економіку у важкий для країни час. На своєму робочому місці я керую обладнанням цеху: подаю паливо, вапняк, необхідний для виробництва продукції, тримаю зв’язок з кожною дільницею цеху тощо. Тут, безперечно, один із важливих центрів виробництва.

Під час війни роботи у нас додалося, адже ми працюємо і за тих колег, які зараз захищають нас. 24 серпня цього року теж буде робочим днем. Але він буде незвичайним. Для всіх він буде дуже символічним.  Ні, це не свято у звичайному розумінні. Війна кардинально змінила наші пріоритети. Ми зрозуміли, як ми любимо свою країну, рідне місто, підприємство та як ми прагнемо бути свободними.

З Днем Незалежності усіх! Ми впевнені в щасливому майбутньому України!»

* – це слово є ключем до відповіді в розіграші до Дня Незалежності України