Категорія: Разом з Україною

Категорії
Разом з Україною

Шлак на «реанімацію» шляхів Херсонщини

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» продовжує допомагати країні. Цього разу наше підприємство виділило шлак доменний відвальний для відновлення важливого шляху у Херсонській області, який можна назвати шляхом відродження для деокупованих громад Херсонщини.

Херсонська область одна з перших опинилася під окупацією ворога з початку повномасштабного вторгнення. Завдяки нашим захисникам ворога вдалося посунути, й у деокуповані населені пункти почало повертатися життя. За період окупації оселі мешканців Херсонщини зазнали руйнувань. Дісталося й шляхам, які були зруйновані в результаті численних прильотів та бомбардувань, руху важкої техніки, активних бойових дій. Наразі життя повертається до громад, які потребують допомоги та підтримки. Навіть доставити цю допомогу чи дістатися оперативним службам, як то швидкій, поліції, волонтерському транспорту, було проблемою через стан шляхів.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» долучився до допомоги у розв’язанні цього питання і виділив Херсонській ОВА  шлак доменний відвальний для відновлення першої автомобільної дороги місцевого значення  «Meжа Днiпропетровської​ областi – Заградiвка – Кочубеївка – Давидiв Брiд – Калинiвське – Бобровий Кут – межа Миколаiвської областi»​. Цей шлях включено до евакуаційного маршруту Херсонської області. Наше підприємство виділило 30212,62 тонн​и шлаку ДУ «Місцеві дороги Херсонщини»  для ремонту ділянок дороги протяжністю понад 17 км​.

«Цей шлак ми використали для влаштування вирівнювального шару дороги з перехідним типом покриття, що дозволило зробити його проїзним, – говорить заступник директора з розвитку доріг ДУ «Місцеві дороги Херсонщини» Анатолій Галамага. – Ним надходить допомога Кочубеєвській, Калинівській, Високопільської, Великоолександрівській та іншим громадам Херсонщини. Цим шляхом, за потреби відбувається і евакуація мешканців, рухається маршрутний транспорт. Це не асфальтована дорога, але вона має бути придатною до нормального пересування, тому така допомога нам була потрібна. Ми вдячні «АрселорМіттал Кривий Ріг» за надану допомогу та підтримку».

Категорії
Разом з Україною

Щоб вільно дихати та зберегти життя

Рятувати людей та виводити пацієнтів з критичних станів щодня медикам Криворізької інфекційної лікарні № 1 допомагає медичне обладнання, яке до повномасштабної війни у рамках соціального партнерства надав «АрселорМіттал Кривий Ріг». Ми продовжуємо розповідати про соціальні проєкти підприємства, які були спрямовані на допомогу людям.

«Швидка» з увімкненими блимавками несеться вулицями міста до лікарні. На її «борту» людина, якій негайно потрібна допомога.

Усі ми добре пам’ятаємо довоєнні ковідні роки. Люди жили у карантині, спілкувалися та працювали з дому, але хвороба продовжувала знаходити нові жертви та вкладати їх на лікарняні ліжка, зокрема і на стаціонар.

У Кривому Розі центром боротьби зі смертельною недугою стала Криворізька інфекційна лікарня № 1.

«Період був дуже важкий, адже ми малу справу з інфекцією, про яку ще мало знали. Вже у процесі ми зрозуміли, як краще її лікувати, які препарати застосовувати, за допомогою якого медобладнання рятувати людям життя, адже серед пацієнтів було багато важких, які потребували кисню або штучної вентиляції легень, без цього люди не виживали. Річ у тім, що при ураженні коронавірусом людина не може ані вдихнути нормально, ані видихнути. При значному порушенні дихання, пацієнтів підключали до ШВЛ. Саме тому три апарати ШВЛ та кисневі концентратори, які «АрселорМіттал Кривий Ріг» придбав для нашої лікарні, мали для нас особливу цінність, ця допомога була дуже своєчасною. За часи пандемії ця медтехніка врятувала десятки життів дорослих та дітей. Крім коронавірусу вона застосовується у боротьбі з іншими інфекціями, наприклад, грипу, ботулізму, коли необхідна вентиляція легень. Активно використовується обладнання і зараз», – розповідає директорка інфекційної лікарні №1 Олена Партоєва.

На придбання трьох сучасних ШВЛ наше підприємство спрямувало понад 2 млн грн. Купити ці апарати та доставити їх в Україну тоді було надзвичайно складно. З початку пандемії на них був шалений попит у світі, значним бар’єром були й закриті кордони. Але підприємство витримало цей виклик, у лікарню апарати були доставлені вчасно.

Зниження рівня кисню в крові до небезпечних показників – основна проблема під час лікування хворих коронавірусом. Тому хворим з COVID-19 дуже допомогли  кисневі концентратори, які «АрселорМіттал Кривий Ріг» свого часу закупив для інфекційної лікарні. Такі апарати виділяють кисень із навколишнього середовища, концентрують та подають пацієнтам. Кисневі концентратори оснащені індикаторами чистоти повітря.

«Легені були вражені майже у кожного хворого на ковід, але різного ступеня тяжкості. Тому при підтримувальній терапії важливо було надавати хворим кисень, – продовжує Олена Партоєва. – Зараз, завдяки прогресу, ми вже використовуємо централізований кисень, який надходить від  кисневої станції, яка розміщується на території лікарні».

Допомагає лікарям рятувати людей і газоаналізатор крові та електролітів, який ще до пандемії ковіду підприємство придбало для Криворізької інфекційної лікарні. Це обладнання застосовується у відділенні реанімації та інтенсивної терапії для контролю роботи органів пацієнтів, які знаходяться у критичному стані, переважно з порушенням дихання, зневодненням, тобто при пневмоніях як у дорослих, так і у дітей, гострих кишкових інфекціях. Медики стверджують, що газоаналізатор дозволяє лікувати хворих більш ефективно, а це,  своєю чергою, зменшує перебування пацієнтів у реанімації та сприяє швидкому одужанню.

До лікувального корпусу «інфекційки» під’їжджає автомобіль, який до повномасштабної війни разом із медичним обладнанням «АрселорМіттал Кривий Ріг» у партнерстві з «Фольксваген Центр Кривий Ріг» подарували інфекційній лікарні. За часи ковіду та воєнних часів авто стало незамінним помічником для медиків.

«Дослідження ковіду методом ПЛР. На початку пандемії коронавірусу назва  цього методу була у всіх на слуху. Але тоді ми ще не мали власної ПЛР лабораторії, тож для діагностики хвороби аналізи доводилося возити до міста Дніпро. В цьому нам дуже допоміг цей легковий автомобіль. Він і зараз надзвичайно потрібний. На ньому лікарі дістаються до пацієнтів інших медичних закладів, яким потрібна консультація наших спеціалістів або спеціальна діагностика, перевозяться різноманітні медичні засоби, транспортуються пацієнти до інших медичних закладів тощо. Це дуже цінний подарунок, який розширює наші можливості, адже у всіх нас головна задача – зберегти життя кожного мешканця нашого міста і регіону», – підкреслила Олена Партоєва.

Категорії
Разом з Україною

Своїм від своїх

За 60 кілометрів від Кривого Рогу в смт Архангельському Херсонської області розташоване підприємство «АрселорМіттал Берислав». Там видобувають вапняк для металургійного виробництва та будівельної галузі. Працівників підприємства і громаду Архангельського ми вважаємо своєю родиною, тому завжди підтримуємо їх у різних сферах. Підприємство стало частиною корпорації АрселорМіттал майже 15 років тому. Наша спільна історія – це історія співпраці та допомоги.

Кар’єр “АрселорМіттал Берислав”

Працівники «АрселорМіттал Берислав» завжди відчували себе членами великого промислового колективу. За мирних часів діти працівників відправлялися відпочити на моря у дитячі оздоровчі табори, працівники родинами їздили подихати свіжим повітрям у пансіонати. Працювати на підприємстві престижно, адже для Високопільської громади «АрселорМіттал Берислав» вважається громадоутворючим підприємством. Працювати у ньому – це мати стабільну зарплату та повний соцпакет. А ще підприємство завжди допомагало громаді з розв’язанням різних життєвих питань. Наприклад, наприкінці 2021 року Високопільська громада отримала від підприємства подарунки – грейдер та екскаватор. А це для неї допомога практично у всіх «дорожніх справах». Машини планували залучати до впорядкування шляхів, розчищення їх від снігу тощо. Для села така техніка на вагу золота. Подарунок громада отримала, от скористатися ним, як хотілося, не вдалося. Все перекреслило повномасштабне вторгнення.

З початком повномасштабного вторгнення Архангельське потрапило в окупацію, в якій перебувало майже 7 місяців. 3 жовтня 2022 року Високопільську громаду, до якої відноситься і смт Архангельське, завдяки нашим захисникам було звільнено. Під час окупації Херсонської області, зокрема Бериславського району, від постійних обстрілів, мінувань та бойових дій постраждали не лише люди та їхні домівки. І це випробування залишило чимало воєнних «шрамів» на території громади.

Зруйновані будинки під час окупації
Наслідки окупації громади

Руйнувань зазнали і виробничі потужності «АрселорМіттал Берислав». Тоді підприємство довелося відроджувати майже з нуля. Будівлі, гірничотранспортне обладнання були зруйновані або потребували капітального відновлення. Територія промислового майданчика, кар’єру, складів підприємства була засмічена вибухівкою, зброєю та снарядами.

Проммайданчик одразу після звільнення. Наслідки окупації.

Чимало довелося зробити, аби повернути втрачене. Так, наприклад, підприємство звернулося до ремонтників «АрселорМіттал Кривий Ріг»  з проханням «вилікувати» від численних бойових поранень трансформатор, який є практично енергетичним серцем «АрселорМіттал Берислав». Тоді до рук ремонтників потрапили окремі «органи» трансформатора – шість теплообмінників та посудина під масло, які практично були зрешечені уламками. Потрібно було заварити всі дірки та тріщини в теплообмінниках, щоб трансформатор міг працювати, як і раніше. Але «поранення» були у таких важкодоступних місцях, що зробити це могли лише справжні аси, які працюють в ЦРЕУ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Тоді це допомогло розпочати відновлення підприємства. Цей трансформатор надзвичайно важливий для «АрселорМіттал Берислав», адже від нього живиться проммайданчик.

«Працювати без живлення неможливо, – розповідає директор АТ «АрселорМіттал Берислав» Леонід Смоляренко. – Цей трансформатор відповідає за роботу шахтних печей з випалення вапняку, обігрів офісних приміщень, лабораторії, освітлення кар’єру. Але агрегат дуже постраждав від обстрілів і те, що йому надали друге життя, – велика допомога нашому підприємству. Зараз цей трансформатор вже «у зміні». Підприємство працює, ми поновили роботу, і, що найбільше радує, майже весь колектив повернувся на робочі місця. За це вдячний своїм колегам, а вони своєю чергою – корпорації за підтримку. Адже, коли ми вимушені були рятуватися з окупації, то нам надали тимчасовий прихисток у Кривому Розі. Тоді «АрселорМіттал Кривий Ріг» організовував транспорт для перевезення. Родини переселенців з Архангельського та взагалі з Високопільської селищної громади були розміщені у санаторії-профілакторії «Джерело» нашого підприємства, де людям були забезпечені усі умови для проживання. Зараз всі працівники повернулися на свої робочі місця. Відновлення відбувається і у громаді. І у цьому теж є частка нашого підприємства, частка нашої корпорації».

З піклуванням про громаду

Від війни страждає, на жаль, не лише залізяччя та промислові об’єкти. Мешканцям Архангельського довелося побачити і відчути на собі, що таке воєнне життя. Після звільнення селища довелося відновлювати життя громади. Тоді «АрселорМіттал Кривий Ріг» допоміг з відновленням адміністративної будівлі Архангельського старостинського округу у селищі міського типу Архангельське, яке було пошкоджено під час окупації російськими загарбниками через численні обстріли та вибухи. На відновлення будівлі пішло понад 800 тисяч гривень. Кошти витратили на заміну вікон та дверей, відновлення покрівлі, яка майже повністю була зруйнована. В цій будівлі ще до війни було розташоване управління старостату. Люди приходили сюди, аби звернутися по соціальну допомогу, вирішити комунальні та адміністративні питання. Сьогодні тут знову облаштувався свого роду «соціальний центр» селища. І не лише він, в будівлі знаходяться приймальні місцевого дільничного, фахівця з протипожежної охорони, керівництва житлово-комунального підприємства. Всі роботи вдалося зробити швидко та якісно завдяки тісній співпраці та допомозі «АрселорМіттал Кривий Ріг», який виділило кошти на ремонт.

Адмінбудівля Архангельського старостинського округу до відновлення
Відремонтована будівля

До речі, «АрселорМіттал Кривий Ріг» в індивідуальному порядку надавало та надає допомогу з відновленням зруйнованих домівок своїм працівникам, зокрема й працівникам «АрселорМіттал Берислав». Неодноразово надавалася допомога й з продуктовими наборами. Щоб працівники мали належні умови для праці підприємство допомогло встановити імпровізоване модульне «містечко», замість зруйнованих будівель АПК.

Привезли продуктові набори для мешканців громади

Крім цього допомогли громаді й з відновленням дитячого садочка у смт Архангельське, який за час окупації російськими загарбниками був пошкоджений. На ці потреби підприємство скерувало понад 250 тисяч гривень. Це допомогло встановити там нові вікна та склопакети, двері, відремонтувати покрівлю. Наразі маленькі мешканці селища із задоволенням та за можливості відвідують садочок, адже життя у громаді відновлюється, попри усі загрози та випробування чимало мешканців повертаються до своїх, на жаль, часто зруйнованих будинків.

Зруйнований дитячий садочок
Дитячий садочок після ремонту

А у  жовтні  2024 в Архангельському урочисто відкрили пам’ятник воїнам, які загинули при звільненні селища у 2022 році. Пам’ятник було виготовлено та встановлено за сприяння та підтримки керівництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та АТ «АрселорМіттал Берислав».

На відкритті пам’ятника були присутні побратими загиблих воїнів, їхні близькі та рідні, представники місцевої громади, керівництво та працівники АТ «АрселорМіттал Берислав».

Пам’ятник воїнам, які загинули при звільненні селища у 2022 році.
Категорії
Разом з Україною

Захищене навчання

Учні Криворізької гімназії № 98 одними з перших у місті почали навчатися офлайн завдяки друзям з гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Влітку 2022 року керівництво дев’яносто восьмої гімназії звернулися до гірничого департаменту нашого підприємства з проханням відремонтувати бомбосховище для того, щоб бути готовими стати до офлайн-навчання. Гірники відгукнулися на прохання і вже у вересні гімназисти мали відремонтоване сховище. Ремонт зробили працівники ремонтного цеху ГД. Директорка гімназії Ірина Салащенко відзначила, що ремонтні роботи були зроблені швидко і якісно.

«Наша дружба з гірничим департаментом триває вже не один рік. Гірники приїздять до нас, вітають з Новорічними святами, привозять солодкі подаруночки. Наші дітки завжди чекають гостей, готують для них художні номери. І саме завдяки нашим друзям ми серед перших у місті сіли за парти, бо отримали відремонтоване сховище. Ми провели туди інтернет і можемо проводити уроки безпосередньо там, у безпеці. Тож щиро дякуємо нашим друзям за це. Їхній керівник Володимир Теслюк завжди готовий організувати нам допомогу. Одна частина наших вихованців (сироти та діти, позбавлені батьківського піклування) зараз перебуває в евакуації на Закарпатті, а інші, як ми їх називаємо «домашні» діти, навчаються в гімназії саме завдяки відремонтованому сховищу».

Руками гірників були відремонтовані приміщення загальною площею близько 400 квадратних метрів. Ремонтники перемогли вологість та плісняву, почистивши стіни й стелю та покривши їх  новими шарами шпаклівки, побілки та фарби. Також було встановлено дев’ять дверних блоків. Тож гімназисти отримали кілька затишних та безпечних класів. А до навчального 2024-25 року працівники гірничого департаменту укріпили фундамент та цоколь будівлі гімназії. «Ваш гірничий департамент – це наші друзі та надійні помічники. Відремонтоване сховище – це захист не лише для учнів, а й для мешканців району, – сказала Ірина Салащенко. – А ще у ньому діє пункт незламності. Добре, коли є такі надійні друзі. Ми завжди раді вітати їх у себе в гімназії».  

Категорії
Разом з Україною

Ми – однієї крові

«Здай кров – врятуй життя!» Під таким гаслом в «АрселорМіттал Кривий Ріг» пройшла благодійна акція зі здачі крові пораненим українським захисникам.

Одна донація крові здатна врятувати три життя. За два дні для поранених воїнів кров здали понад 40 працівників наших підприємств.

Щодня до стабілізаційних пунктів, шпиталів та лікарень, в тому числі і нашого міста, прибувають поранені бійці, яким потрібна кров та її компоненти. Крім того, кров потрібна і цивільним людям, які постраждали внаслідок російської агресії.

Наша кров теж може воювати, підтримувати, допомагати, вирішили в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Усі, хто долучилися до акції – зробили не лише особистий внесок у допомогу пораненим, а і виконали свій громадянський обов’язок, показали свою відповідальність перед суспільством та таким чином подякували нашим захисникам за те, що ми можемо жити та працювати.

За два дні зібрали понад 20 літрів  крові (це майже 120 врятованих життів).

«Наші люди неймовірні! Акцію зі здачі крові гаряче підтримали наші працівники, адже усі знали, що таким чином ми допомагаємо нашим людям вижити. А життя кожного, як відомо, безцінне, – поділилася враженнями організаторка та учасниця благодійної акції, менеджерка з корпоративної соціальної відповідальності «АрселорМіттал Кривий Ріг» Майя Ластовецька. – Деякі наші працівники навіть приходили родинами, дехто вперше здавав кров. Це наш спільний внесок у наближення Перемоги. Хочеться подякувати кожному, хто відгукнувся на цю акцію, а також медикам криворізької станції переливання крові за їхній професіоналізм та увагу».

Категорії
Разом з Україною

Конкурс «Різдвяна казка»: У пошуках радісного чacy

Ця казка під назвою «У пошуках радісного часу» отримала особливий приз. Її автори, хоч і не є родичами, але вважають себе справжньою виробничою родиною. Тож дівчата не лише на роботі «чаклують» над металом, а й написали справжню чарівну історію. Авторки казки – працівниці ковальської дільниці РМЦ-1 ЛМЗ Інна Оліфер та Наталя Шовкопляс, а також їхні доньки – Олена Оліфер та Влада Шовкопляс.

… У світі завжди так буває: речі виникають i з чacoм ламаються, а люди сумують за минулим i перестають вірити в краще майбутнє. Проте якщо поруч є рідні та близькі, то yci негаразди можна подолати. Про такий випадок розповідає ця історія.

Жила-була звичайна криворізька сім’я: батько, мати, двоє їхніх діточок i кіт. Жили вони дружно, не тужили. У неділю, за тиждень до Різдва, готувалися до свята. Тато i його молодший син Петрик прикрашали ялинку. Хлопчик, який тільки в цьому році пішов до школи, розвішував на штучних гілках ялинки великі червоні та жoвтi кульки. Тато, дипломований інженер, а нині сталевар у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Piг», намотував навколо зеленої красуні новеньку гірлянду, яка виблискувала пурпуровими вогниками. Поруч із ними сиділа Марійка, яка ходила вже у четвертий клас, i тому займалася більш серйозною справою: малювала й підписувала вітальні різдвяні листівки для бабусі та хрещеного батька Миколи. За малюванням Марійка тихенько наспівувала різдвяні пісні. З кухні доносився запах смажених котлет, які затишно шкварчали на пательні. Мама готувала вечерю для родини. Під її ногами терся пухнастий кіт, сам чорний тільки носик біленький, i лапки ніби одягнуті в білі шкарпетки. Звали кота Сніжком. Він був зайнятий тим, що випрошував у мами смаколики, та робила вигляд, що сердиться, а сама відрізала йому потроху ковбаски i підгодовувала, щоб пухнастий розбишака тримався подалі від вeчepi та ялинки. За вікном пролітав дрібний сніжок, а у квартирі було тепло i затишно. Панував радісний передріздвяний настрій.

Ввeчepi, коли вся сім’я i навіть кіт зібралися у вітальні біля ялинки, мама дістала зі старої дерев’яної скриньки незвичайної форми ключ, довгий із фігурною, наче корона, голівкою та складною борідкою. Хоч він i був уже старий, але блищав, наче щойно зроблений зі шматка срібла. У пурпуровому світлі гірлянди він здавався загадковою коштовною річчю. Мама з ключем підійшла до настінного годинника, що висів у залі, щоб завести його. Робила вона це нечacтo, але завжди перед Різдвом. Дітей це, звісно, зацікавило. I тоді мама розповіла їм історію про те, що годинник передавався із покоління в покоління в їхній сім’ї: його подарувала їй бабуся, а тій — її бабуся.

— Це чарівний годинник, — такими словами завершила свою розповідь мама i додала: — Його треба починати заводити за чотири тижні до Різдва. Щонеділі ввечері, коли зійде перша зірка, треба робити три оберти ключем. Тоді годинник буде йти до наступного Різдва. Поки рухаються стрілки, час радості ніколи не завершиться, а чapи оберігатимуть ycix рідних від негараздів.

Тільки вона завершила свою оповідь — як раптом Сніжок стрибнув із дивану i вибив ключ із ïї рук. Той упав на підлогу, пролунав короткий сумний дзенькіт i ключ розколовся на три частини. Петрик i Марійка злякалися. Невже свято тепер не відбудеться?

— Уce нормально. Не переймайтеся. Це просто забобон, сімейна легенда. Немає ніякої магії. Стільки речей, які з чacoм ламаються, — сказала мама, ховаючи очі, у яких стояли сльози. Годинник був єдиною пам’яттю від її бабусі. Мама загорнула уламки в хустинку i поклала назад у шкатулку. Годинник ніхто так i не завів.

На наступний день, у понеділок, уже не було тієї веселої атмосфери. Мама повернулася з роботи сумна i цілий вeчip зітхала. Зварений нею борщ був пересолений. Тато був похмурий та весь вечір провів біля телевізора. Кіт занишпорився у куток в коридорі i не виходив звідти. У вівторок yce погіршилося: мама перестала розмовляти з татом; а той — помічати маму i дітей; каша була холодна i гливка; нова гірлянда припинила сяяти пурпуровими вогниками. У квартирі раптом стало холодно i сумно. Здавалося, що сама радість i щастя втікають по краплині. Вночі Марійці i Петрику наснився однаковий страшний сон. У ньому батьки переставали звертати увагу на дітей, відверталися i йшли кудись вперед, незворушні до благань, поки їхні постаті не розчинялися у містичному сивому тумані.

На ранок третього дня Марійка i Петрик зрозуміли, що сон був віщий. Тато i мама перестали помічати дітей i ходили по квартирі, наче сомнамбули. Марійка i Петрик доїли солоний вчорашній борщ i холодну кашу. Вікна зсередини квартири затягнуло морозним візерунком. Пітьма поселилася в їхній оселі. Навіть увімкнені електричні лампочки в ycix кімнатах не могли розвіяти темряву. А Сніжок… Сніжок не прокинувся. Як діти не намагалися привести до тями своїх батьків i кота, але ніщо не допомагало. Наступного дня не прокинулися i батьки. Діти залишилися сам на сам у холодній i темній квартирі. У розпачі вони почали плакали.

— Годі! — рішуче сказала Марійка, витираючи почервонілі від сліз oчi. — Вдягайся Петрику. Ми врятуємо маму, тата i Сніжка. Ходімо за допомогою до бабусі.

Марійка забрала зі шкатулки хустку з ключем. I вони вдвох рушили до бабусі, яка жила в іншій частині міста. Діти чacтo бували у неї в гостях, але ніколи не добирались туди самі. Про те, як вони блукали містом, спускалися до станції швидкісного трамваю, буде уже інша історія. У мандрах минув цілий день. Надвечір знесилені та голодні знайшли вони бабусин будинок. Та відчинила їм двері  i тільки сплеснула руками: діти були аж cipi від утоми. Нагодувавши та напоївши ïx гарячим чaєм, вона пoчaлa ïx розпитувати. Марійка та Петрик одразу їй вce розказали. Показали уламки, які бабуся, мамина мама, звісно, ж упізнала.

— Відремонтувати не вийде, — похитала головою та. — Треба знайти новий ключ i завести годинник. Тоді час радості знову повернеться. Головне — встигнути до Різдва.

Стали думати, де шукати такий же ключ. Марійка пропонувала пошукати в інтернеті. Але бабуся сказала, що годинник, як i ключ від нього, дуже давно виготовив один англійський майстер. Антикварна річ! Діти ще більше засмутилися: Англія ж далеко, туди ні Марійці, ні Петрику, ні бабусі самотужки не доїхати. А замовити дублікат у нащадків того майстра з Англії — місяць цілий пройде. До Різдва ж тільки три дні залишилося!

Петрик запропонував пошукати майстра у Кривому Розі. На що бабуся сказала: «Тут треба заново викувати заготовку за ескізом, а потім фрезерувати профіль ключа на верстаті з ЧПК».

Вона раніше працювала інженером у ковальському цеху ще в «Криворіжсталі», тому говорила зі знанням справи. Стали думати далі. Тут Петрик запропонував зателефонувати їхньому хрещеному батькові, дядьку Миколі. Той працював в механічному цеху в ЛМЗ на верстаті з ЧПК i міг би допомогти. Дядько Микола уважно вислухав. Пообіцяв, що звернеться з проханням викувати ключ до колег з ковальського цеху. А потім обробить заготовку на верстаті. Але ж треба ескіз!

Зробити ескіз визвалася Марійка. Бабуся i Петрик їй допомагали. За ніч встигли. На ранок приїхав дядько Микола, взяв уламки старого ключа та ескіз i поїхав на роботу.

Була п’ятниця. Після зміни дядько Микола не пішов одразу додому, а залишився з колегою ковалем, щоб зробити заготовку. Потім у суботу, у свій вихідний, цілий день фрезерував профіль на верстаті. Обережно i повільно, наче майстер-ювелір! У неділю він приїхав до похресників i їхньої бабусі, щоб віддати їм готовий ключ. Уci разом вони рушили додому до Марійки та Петрика.

За ці дні в квартирі нiчoгo не змінилося, тільки стало ще холодніше. Здавалося, що навіть подих замерзає. Було тихо i темно. Тато i мама діточок так само спали непробудним сном. Сніжок завмер у своєму кутку. Ялинка чорною плямою стирчала у залі. Навкруги була така журлива атмосфера, що хоч сідай i плач. Діти мерщій помчали до годинника. Встромили в нього ключ — i почали крутити. Механізм заскрипів; коліщатка не охоче піддалися. Ключ тричі повернувся — і нічого! Тоді Марійка провернула ключ ще тричі — годинникова стрілка повільно пoчaлa свій pyx. Раптом годинник пoчaв розливатися мелодійним дзвоном. По оселі пройшовся ніби теплий вітер. Спалахнуло світло в ycix кімнатах. На ялинці гірлянда знову замиготіла пурпуровими вогниками. Мама, тато i Сніжок повільно розплющили очі. У квартира знову стало затишно. Повернулася весела атмосфера, i настало Різдво.