«Обладнання гуде, техніка рухається, продукт виробляється, життя триває», – говорять про своє виробництво працівники агломераційної фабрики «АрселорМіттал Кривий Ріг», яка у березні відзначила своє 65-річчя.
Перший, на той час ще Новокриворізькій, агломерат спікся на щойно запущеній в роботу агломераційній машині у березні 1961 року. Аглопроцес запустила зміна Віталія Шаповалова. Тоді офіційно було повідомлено: «Наша фабрика призначена для спікання концентрату із домішками коксу, вапняку та руди в готову для металургійних заводів сировину – агломерат. Фабрика буде щорічно випускати по 3 216 млн тонн».
Територія аглофабрики на той час складала 3201,24 кв. м. А висота корпусу спікання, до речі, одної з найстарішої будівлі проммайданчика, досягала 10,8 метра.
З перших днів своєї роботи агломераційне виробництво привернуло увагу фахівців країни. Сюди за досвідом приїздили колеги-агломератники з Уралу та Казахстану, тут працювали талановиті розробники-новатори. Їхні ідеї дозволяли працювати ефективніше та економічніше. Агловиробництво отримало низку державних нагород та постійно розвивалося. Це було надзвичайно відповідально для колективу фабрики, тому її фахівці щодня намагалися робити усе можливе для випуску якісного агломерату, який називають годувальником доменних печей, адже він є важливою складовою виробництва чавуну.
«В історії нашого підрозділу були як злети, так і важкі часи, – говорить Олег Щербук, начальник агломераційної фабрики департаменту з виробництва чавуну та сталі «АрселорМіттал Кривий Ріг». – У 1990-х – занепад і зменшення виробництва. Та з входженням НКГЗК до компанії «АрселорМіттал» справи знову пішли вгору. У рамках інвестиційної програми підприємства у 2013 році стартував перший етап реконструкції агломераційного цеху № 2, впровадження якого дозволило підвищити технічну надійність обладнання, зменшити промислове навантаження на навколишнє середовище, шляхом будівництва нових сучасних ГОУ з досягненням державних нормативів викидів по пилу до 50 мг/м3. Проєкт був складним та багатоетапним. Але, попри складнощі, він був успішно реалізований. Та повномасштабне вторгнення знову призупинило наше виробництво. На щастя, ненадовго. З березня 2022 року, саме у місяць народження аглофабрики, наша робота почала відновлюватися, а усі ми навчилися жити та повноцінно працювати в умовах війни. У 2024 році усі три аглоцехи були об’єднанні в єдину агломераційну фабрику на правах цеху».
Зараз агломераційна фабрика складається з шести агломераційних машин, рудного двора, який розташований на території колишнього аглоцеху МВ, де утилізують та штабелюють усі види шламів, відсів вапняку, залізомісткі матеріали тощо. Там працюють рудногрейферні перевантажувачі, вагоноопрокид та інша техніка.
Вагоноопрокид, конвеєри, а також рудний двір є і на дільниці підготовки шихтових матеріалів, де відбувається їх складування та підготовка до виробництва.
«Головним викликом на зараз для аглофабрики, як в цілому і для всього нашого підприємства, стали блекаути та великі обмеження у споживанні електроенергії, – продовжує Олег Щербук. – Для цього підрозділу часто доводиться знижувати промислові потужності. Також, через воєнні дії, відчуваються складнощі з постачанням сировини. Але попри всі перешкоди аглофабрика стабільно працює, тримає виробництво, повністю забезпечуючи агломератом дві доменні печі нашого підприємства, а також поповнюючи склад агломерату. Я хочу подякувати за це усім працівникам аглофабрики. Серед них агломератники, які безпосередньо ведуть процес спікання агломерату, дозувальники гарячого повертання, дозувальники, які працюють у відділенні шихтових матеріалів, спеціалісти ремонтної служби та представників інших спеціальностей. Особливо хочеться відзначити Ігоря Гончаренка, майстра технологічної групи № 5, Андрія Болсуна, майстра технологічної служби № 6, Олену Хібіну, старшого майстра основної виробничої дільниці (ОВД), Валерія Гриценка, старшого змінного майстра ОВД, Олександра Філіпчука, змінного майстра ОВД, Диниса Космачева, майстра технологічної групи № 13, та багатьох інших. Велика шана нашим захисникам, на захисті країни зараз стоять понад 90 працівників аглофабрики. На жаль, 7 з них вже ніколи не повернуться додому, а доля ще 4 людей поки невідома.
Я хочу, щоб наступний ювілей аглофабрики відбувався вже за мирних часів, щоб ми спокійно працювали, дбали про виробництво, започатковували нові трудові династії, виховували сучасних висококласних спеціалістів. З нашим ювілеєм, колеги. Усім витримки, яка нам усім зараз дуже потрібна!».
