Позначка: кривий ріг

Категорії
Новини

Миле іграшкове Бавовнятко влучило у ціль

2 січня у Палаці культури металургів нагородили переможців дитячого конкурсу на кращу ялинкову прикрасу.

Напередодні Нового року одну з кімнат у приміщенні Університету АрселорМіттал в Україні заповнили зайці та зайченята. І не лише вони одні. Компанію їм склали сніговики, Святі Миколаї, ялинки, сніжинки, кульки, а також гноми та інші фантастичні істоти, серед яких – Бавовнятко. Вони тихенько лежали в картонних ящичках та терпляче чекали на фотосесію. То були ялинкові прикраси, виготовлені маленькими митцями, чиї батьки працюють в «АрселорМіттал Кривий Ріг». На конкурс було виставлено більш ніж 80 авторських робіт.

А що ж фотосесія? Вона відбулася. Адже для того, щоб всі охочі працівники нашого підприємства змогли оцінити кожну роботу та визначити переможців онлайн, у соцмережі виставили світлини прикрас-конкурсанток. Кращі роботи визначали  у чотирьох вікових категоріях. У дуже серйозній категорії – від 5 до 7 років – перемогла семирічна Мілана Шляхова. У віковій категорії 8-10 років кращою визнали роботу 10-річної Маші Шулигіної. А її 11-річна колега Софія Краснікова здобула перемогу серед 11-13-річних митців. Що ж до категорії від 14 до 17 років, то в ній перемогла 16-річна Софія Мовчан. Призи отримали й учасники, які посіли друге й третє місця у кожній категорії за підсумками нашого інтернет-голосування.

Під час нагородження юних переможців та призерів директорка департаменту з соціального розвитку Юлія Чермазович подякувала їм за творчість, за чудові роботи, побажала здійснення мрій, миру та Перемоги.

Ростислав Борисов, 7 років, 2 місце:

– Я вже втретє беру участь у конкурсі ялинкових прикрас. Ми з мамою втретє робили гномика, і втретє я виграв приз! Радий дуже. Мій татко служить в ЗСУ, а я навчаюся у другому класі. Мені взагалі подобаються гномики. Вони добрі, веселі і діткам допомагають, а мені інколи підказують на уроках. А взагалі то я й сам добре вчуся. З Новим роком всіх!

Діана Любченко, 15 років, 2 місце:

– Ми робили Бавовнятко. Я знала, що цей прикол зрозуміють. Вважаю, що це актуальна іграшка, неймовірна річ, символ нашої боротьби. Дуже приємно було чути від організаторів, що саме моя робота була їхнім фаворитом. Вона зроблена з пап’є-маше, із серветок, клею, газет, фольги. А всередині – світлодіод. Тато паяв… Усім знайшлася робота. Дуже приємно, що людям сподобалося!  

Валерія Рясна, організаторка конкурсу:

– Коли я вперше побачила прикраси, виготовлені нашими маленькими митцями, я була в захваті! Кожна робота зроблена з любов’ю, дуже старанно. Наша команда завжди радіє, коли дітки беруть участь у творчих конкурсах. Серед такої кількості шедеврів важко обирати переможців. Особисто моїм фаворитом було Бавовнятко. Це креативна іграшка, практично, витвір мистецтва. Кращих визначили працівники підприємства за допомоги електронного голосування. Дякуємо всім учасникам. Бажаємо кожному успіхів та щастя у прийдешньому році!

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув працівник енергетичного департаменту

30 грудня в бою біля населеного пункту Біла Гора Бахмутського району загинув командир взводу, старший лейтенант Олег Павлик. До призову на військову службу він працював заступником начальника цеху мереж і підстанцій з ремонту електроустаткування і електричних мереж.

Більше 27 років разом з Олегом Павликом працював начальник ЦМП Олександр Балахнін.

«Олег – чудова позитивна людина, завжди оптиміст, – згадує Олександр Балахнін. – Він починав електромонтером у електрокущовому цеху. До нас прийшов у 1995 році майстром мартенівської дільниці. Потім був начальником дільниці прокатної № 1. Він вмів чітко організувати роботу, знайти підхід до кожного. Згодом став заступником начальника цеху. Олег відповідав за організацію та виконання робіт з обслуговування і ремонту повітряних та кабельних ліній електропередач, силових трансформаторів, агрегатів, будівель та споруд цеху, за безаварійну роботу обладнання. Це величезний обсяг робіт, та він завжди якісно і професійно все виконував. 26 грудня у Олега був день народження. А потім ми отримали страшну звістку. Руки опустилися. Не хотілось вірити. Хтось стримав сльози, а дехто плакав. Війна забирає найкращих».

Щиро співчуваємо рідним, близьким, колегам воїна, який загинув за свободу України.

Пам’ятатимемо завжди!

Категорії
Новини

Кисень для металургів, або Тарас Шевченко & Ko

1 січня кисневе виробництво «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначило свій 65-й день народження.

Незважаючи на війну, ракетні обстріли і пов’язані з ними блекаути, цех продовжує працювати, забезпечуючи металургів киснем, азотом, стислим повітрям та аргоном. Ще й виробляє рідкі гази, продаж яких забезпечує дохід підприємству, що особливо важливо саме зараз.

Кисневе виробництво підприємства – це комплекс з багатьма складниками. В ньому є потужні компресори, які забирають повітря з атмосфери та стискають його; повітророзподільні установки, що розкладають повітря на кисень, азот, аргон, гелій-неонову, криптон-ксенонову суміші. А ще компресорні установки, які стискають отримані гази; установки для виробництва водню. До того всього – величезна кількість іншого устаткування разом з кілометрами трубопроводів та запірної арматури.

«Обладнання та процеси дуже складні, – розповідає начальник кисневого виробництва Володимир Черногоров. – З ними можуть впоратися лише найкращі професіонали. І це наші співробітники. Майже все устаткування працює завдяки електричному струму. За його безперебійну роботу відповідають електромонтери. Один з кращих – Тарас Шевченко. Має чималий досвід, працює швидко й якісно, як і його колега Андрій Петров та інші. У водневому відділенні можна відзначити апаратника електролізу Ірину Місяк, яка однією з перших опанувала новий генератор і успішно з ним працює.

Ще одна професія, без якої неможлива робота цеху – машиніст компресорних установок. Наші машиністи  Оксана Конциба, Вікторія Фурдуй, Наталя Гараніч та інші  досконало знають свої установки, справно виконують виробничі завдання, підміняють майстрів за потреби. А апаратники повітроподілу – це справжні професори! Вони контролюють близько 300 параметрів процесу поділу повітря, а найменша помилка може дорого коштувати підприємству та становить загрозу для людей. Віртуозно керують процесами апаратники Євген Бунга, Юрій Васильченко, Сергій Сарана, Олександр Ігнатенко та їхні колеги».

З початку війни у цеху працює лише один кисневий блок з чотирьох, які працювали раніше. Виплавка сталі на підприємстві неможлива без кисню. А для доменних печей треба ще й гаряче дуття – підігріта суміш стислого повітря та кисню. Для багатьох процесів необхідні азот та аргон. Коли основні цехи зупинилися, кисень продовжували використовувати під час ремонтів устаткування, кількість яких із зупинкою виробництва значно зросла. Азотом продували трубопроводи, що дозволило безпечно зупинити роботу основних агрегатів. Тож кисневе виробництво не зупинялось ні на хвилину.

«Найскладніші часи для нас почалися у жовтні, – продовжує Володимир Черногоров. – Коли ці, м’яко кажучи, недобрі люди стали лупити ракетами по енергосистемі, і почалися перебої з електропостачанням. Нам треба було знайти спосіб, як без втрат зупиняти й запускати за потреби діючий кисневий блок. З такою проблемою ми зустрілись вперше. Для відкриття клапанів під час запуску потрібне сухе повітря під певним тиском. А хто ж його дасть, якщо жоден блок не працює? Кинулись шукати вихід, і знайшли, бо наші люди – найрозумніші й найкреативніші! Проклали трубопровід до сховища з аргоном і саме аргон використали для відкриття клапанів. Вже технології опрацювали, стандартні операційні процедури написали, персонал вивчили, тож запустити блок після зупинки зараз для нас не проблема».

Працівники кисневого цеху, як і вся Україна, з нетерпінням чекають Перемоги та всіляко наближають її: хтось у лавах ЗСУ, хтось волонтерить, а хтось сумлінно працює, виробляючи кисень, та інші гази, необхідні металургам. Всі сподіваються, що невдовзі підприємство запрацює на повну потужність, на відбудову країни. В цеху готові до цього.

«Наш кисневий блок ми можемо запустити будь-якої миті, – говорить начальник цеху. – А якщо треба, то за стислий термін запустимо й ще один. Взагалі-то, ми скористалися вимушеними простоями обладнання, й зробили багато покращень, особливо у рамках Виробництва світового класу (WCM), повністю виконавши майстер-план, і навіть зробили більше. Наприклад, замінили та ізолювали частину трубопроводу установки «Хром-3», зменшивши втрати рідкого азоту процентів на сімдесят. Також вдосконалили трубопроводи, й зараз можемо брати автогенний кисень з блоку «Лінде», якщо зупинені наші компресори. Завдяки цьому за кожен планово-попереджувальний ремонт зможемо економити електроенергії приблизно на 80 тисяч гривень. У нас є вислів: Не робить той, хто не хоче робити. А наші люди хочуть і можуть. Тому з оптимізмом дивимось у майбутнє. Миру нам всім і перемоги!».

Категорії
Новини

Програма Take Care: Як вберегти себе?

20 тисяч співробітників «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримають додаткові знання та навички з охорони праці під час навчання за програмою Take Care («Бережи себе»).

Нещодавно розпочався основний етап впровадження програми Take Care. «На підготовчому етапі тренінги пройшли 10 тренерів, – розповідає фахівець з навчання та розвитку персоналу Олена Шимонович. – Це наші внутрішні тренери, досвідчені та перевірені. Саме вони зараз навчають робітників, фахівців та службовців підприємства. Заплановано, що курс навчання пройдуть усі працівники цих категорій. Мета навчального проекту – сформувати нову культуру безпеки праці, щоб людина працювала безпечно не через загрозу покарання, а через бажання зберегти життя й здоров’я, своє і колег».

Навчання, організоване відділом з навчання та розвитку департаменту з персоналу спільно з департаментом з охорони праці та промислової безпеки, вже пройшли кілька десятків працівників, і це лише початок, адже програма довготривала і розрахована на три роки. На допомогу діючим тренерам будуть підготовлені ще 15.

«Перевагою цього курсу у порівнянні з іншими програмами навчання з ОП є те, що один з трьох навчальних днів виділений на практичні тренінги, – продовжує Олена Шимонович. – Тобто учасники вирушають на виробничий майданчик одного з цехів та безпосередньо на місці закріплюють знання, розвивають навички виявлення виробничих ризиків, розробляють заходи з їх усунення. І все це під керівництвом досвідченого інженера з охорони праці. Тож вони можуть відразу поставити питання, які їх хвилюють, напряму фахівцеві».

По завершенню навчання працівники заповнюють анкети, де можуть описати власні проблеми щодо безпеки праці та запропонувати шляхи їх вирішення. Серед написаного є загальні побажання, наприклад, як налагодити зв’язок на кранах або вдосконалити засоби індивідуального захисту. А є й досить конкретні, зокрема, зробити «лежачого поліцейського» на зупинці «База механізації». Таким чином програма дає можливість фахівцям з охорони праці та пожежної безпеки отримувати інформацію безпосередньо від працівників, що сприяє створенню безпечніших умов на робочих місцях та маршрутах пересування.

Олександр Сидоренко, газівник парогазового цеху:

– Нам з хлопцями часто доводиться працювати в умовах підвищеної небезпеки. Газопровод, знаєте, така ризикована штука. Тут і загазованість, і робота на висоті, і важке устаткування, яке тягнемо з собою на естакади. Перший список у нас, що тут ще скажеш. Світова практика доводить, що найчастіше травмуються новачки через дефіцит необхідних знань та навичок або ж досвідчені, які втрачають пильність, бо стають надто самовпевненими. Тому навчання з охорони праці необхідне для всіх співробітників. З курсу мені особисто поки що найкориснішим здається системний підхід у визначенні ризиків. От прийшли на роботу, глянули навколо, чи немає небезпек, дещо перевірили – і до роботи. А тут нам показали алгоритми більш системного та детального визначення ризиків та схему дій, якщо щось таке виявили. Це цікаво, а головне – корисно. Є відома пісня, де, якщо перекласти, є рядки «Слідкуй за собою, будь обережним». От точніше й не скажеш!»

Євген Пантело, внутрішній тренер:

– Я проводжу тренінги у нашому Університеті АрселорМіттал вже сім років. Отримав сертифікат за найбільшу кількість тренінгів за рік і вклав виграні кошти в свій розвиток – пройшов навчання у відомого українського тренера Оксани Грабар. Є багато тем для навчання. Але охорона праці найважливіша, адже вона рятує життя. З виробничими ризиками маю справу особисто, бо працюю начальником зміни на ТЕЦ. Отруйний газ СО, пара з температурою 540 градусів за Цельсієм, струм під напругою 6 кіловольт – можна сказати, що я тренер з ОП не лише тут, а й в цеху кожної зміни. Не втомлююся повторювати своїм колегам правила безпечної роботи. Але робити це треба не нудно, бо так нічого не запам’ятовується. Намагаюся більше застосовувати інтерактивні форми навчання, креативні практичні приклади світового досвіду, спілкуватись з гумором. Чим дужче залучити людей в аудиторії до процесу, тим більше корисного вони отримають, і тим безпечніше будуть працювати».

Категорії
Наші люди

Війна обірвала життя ще одного героя – Романа Пенеги

Роман Пенега працював формувальником ручного формування фасонно-чавуноливарного цеху Ливарно-механічного заводу.

29 серпня чоловіка призвали до лав ЗСУ, він служив стрільцем-сапером, був кращим у своєму підрозділі. На жаль, рівно через три місяці, день у день, 29 листопада солдат прийняв свій останній бій. Смертельні поранення Роман Пенега отримав в боях біля селища Червонопопівка Луганської області.

На підприємстві захисник встиг попрацювати лише декілька місяців. Сам він народився в селі Червоне Харківської області. У Кривому Розі та на ЛМЗ опановував нову для себе професію – формувальника ручного формування.

«Він хотів вчитись новому, хотів працювати. Перспективний, старанний та виважений. Роман лише почав входити до нашого колективу, але вже заслужив повагу колег, – розповідає старший майстер ФЧЛЦ ЛМЗ Андрій Харьківський. – Ми завжди радіємо молодому поповненню, але жахлива війна відбирає у нас найцінніше. Ми втратили Романа, але він назавжди житиме в нашій пам’яті. Жоден захисник не має бути забутим!»

Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям захисника.

Світла пам’ять герою!

Категорії
Наші люди

«Дбаємо, щоб бійцям на фронті не холодно було»

Так перед новорічними святами говорив начальник дільниці ЗЦ № 3 Олександр Прудніков, який від початку війни займається волонтерством.

Новорічні бажання здійснюються. Варто лише правильно їх загадувати. Головним бажанням Олександра Пруднікова та його колег по цеху є найскоріша перемога України та настання миру. А щоб це бажання швидше втілилося, він продовжує працювати на підприємстві, дбаючи про економічний фронт, та активно волонтерить.

«Наприкінці року усі ми згадуємо найяскравіші моменти нашого життя. Але, на жаль, у році, що минає, все гарне затьмарилося однією трагічною подією – ранком початку війни, – говорить Олександр Прудніков. – Мій ранок 24 лютого почався з телефонного дзвінка моїх колег-бійців, які на той час воювали на Сході. «Україну бомблять, російські війська рушили через кордони, почалася війна…» – пролунало з телефону. Згодом, на роботі, ми вже самі почули вибухи перших ворожих «прильотів». Відчуття розпачу не було, навпаки, одразу прийшло   зосередження і постало питання що робити для захисту країни. Ми з колегами із цеху зв’язалися із військовими і вже наступного дня усім миром збирали для них найнеобхідніше: воду, рукавиці, різні інструменти, засоби для будівництва захисних споруд тощо».

До волонтерства залучилися також рідні та друзі Олександра. Від військових почали надходити різні запити, тож турбот у залізничників стало вдосталь. Олександр все координує та організовує логістику доставки допомоги.

Він каже, що бути організатором – це частина його роботи, адже на підприємстві він займається ремонтом залізничного шляху на Сталеплавильному районі. Олександр організовує заміну шпал, колій, кріплень та іншого обладнання. Це мирна та важлива робота для безпечного залізничного руху, який є частиною виробничого процесу «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож під час війни організаторські навички згодились Олександру і у волонтерській справі.

«Війна триває вже більше 300 днів, зараз наші військові забезпечені необхідним, але ми продовжуємо допомагати їм. Я бачу, що з часом волонтерський рух тільки зміцнився, у мене таке враження, що зараз волонтерить уся наша країна. Кошти збирають буквально на все – на дрони, автомобілі та навіть на зброю. І я пишаюся тим, що ми з колегами із третього залізничного цеху теж у волонтерських лавах, – продовжує Олександр Прудніков. – Зараз ми збираємо найнеобхідніше: медичні турнікети та інші засоби першої допомоги, теплий одяг, воду. Також військовим потрібні інструменти для облаштування своїх позицій. Звичайно, із зібраними речами на фронт поїдуть і наші привітання з новорічними святами. Святкувати їх так, як ми звикли, зараз не на часі. Хоча б світло було (посміхається). Але ми маємо підтримувати наших захисників ще й морально. Щоб додати святковості поздоровленням, порадимося з нашими жінками, можливо, вони приготують для бійців якісь смаколики – щось спечуть, або, наприклад, салат «Олів’є» приготують. Подумаємо над цим. А кращим привітанням від них будуть перемоги і звільнення українських міст та селищ. Над цим зараз в лавах ЗСУ працюють і 38 робітників ЗЦ № 3. Вони воюють на «гарячих» Бахмутському, Краматорському, Одеському та іншому напрямках.

Хочу привітати усіх захисників а також усіх, хто працює в тилу, зі святами! Нехай Новий рік принесе нам таку очікувану перемогу! А захисникам я ще й побажаю обов’язково залишатися живими та здоровими!»