4 серпня 1934 року, рівно 88 років тому народилося наше міцне потужне підприємство. Підприємство, якому судилося стати символом сталевої витримки не лише у Кривому Розі, країні, а й у світі.
За ці роки завод і його колектив пережили разом багато всього. Будівництво перших цехів, Друга світова війна та евакуація, післявоєнне відновлення, економічні кризи, приватизація, пандемія коронавірусу. Але завжди підприємство з честю долало усі перешкоди і йшло вперед! Впевнений, що й воєнне сьогодення і пов’язані з ним проблеми ми переживемо і переможемо також разом. Адже ми увібрали в себе міцний сплав досвіду наших ветеранів, їхню стійкість і завзяття нинішніх працівників, які тримають зараз на своїх плечах не лише життєздатність заводу, його обладнання, але й сміливо дивляться у майбутнє, допомагають армії, показують приклад справжньої мужності. Подумки ми всім підприємством, всією корпорацією стоїмо разом з майже 2 тисячами наших колег, які захищають країну на фронті, і чекаємо на їхнє повернення до робочих місць живими та здоровими.
Сьогодні наша головне завдання – втриматися, вижити і продовжити йти шляхом розвитку, заради майбутніх поколінь металургів та гірників, які будуть любити це підприємство та пишатися своєю роботою тут так само, як і ми зараз.
Хочу подякувати кожному працівнику за роботу та відданість протягом довгих років. Саме завдяки вам криворізький метал знають і цінують у всьому світі. Бажаю кожному міцного сталевого здоров’я, віри в найкраще і мирного майбутнього. Історія підприємства – це історія кожного з вас. Тому я вітаю з днем народження не лише завод, я вітаю з днем народження кожного з вас, колеги!
Мауро Лонгобардо,генеральний директора «АрселорМіттал Кривий Ріг»
Збереження трудового колективу залишається у ці надскладні часи пріоритетом №1 для керівництва «АрселорМіттал Кривий Ріг». Щоб зберегти усі робочі місця, у серпні компанія залишає чинним особливий графік роботи: більшість персоналу, включно з менеджментом та працівниками-іноземцями, працюватимуть на 2/3 навантаження.
2/3 зарплати будуть отримувати і працівники гірничого департаменту, незважаючи на те, що з серпня підприємство призупиняє роботу ГЗК на найближчі три місяці. Тимчасова зупинка ГЗК викликана серйозними економічними факторами. Це зниження економічної активності в Європі на тлі ризику рецесії та суттєве зростання витрат на транспортування залізорудної сировини.
У лютому після російського вторгнення видобуток руди ні на день не припинявся. Своєчасне переорієнтування підприємства на експорт залізорудного концентрату допомогло втримати на плаву увесь комбінат. Однак тепер на європейських ринках попит на концентрат і металопродукцію різко знизився, при цьому традиційні ринки все ще лишаються для «АрселорМіттал Кривий Ріг» недосяжними. Витрати на логістику для підприємства підвищилися у 5 разів. Ці обставини не залишають підприємству шансів вижити без значного скорочення витрат.
Як і раніше, «АрселорМіттал Кривий Ріг» зберігатиме місце роботи та посаду для кожного військовозобов’язаного працівника підприємства, призваного на службу під час мобілізації. Проте компанія змушена скористатися правом, яке надає закон, підписаний Президентом України у липні, та припинити виплати середньої заробітної плати мобілізованим працівникам. Це є болючим рішенням, але єдиною можливістю уникнути скорочень серед 22-тисячного колектива підприємства.
– Ані фінансова криза 2008 року, ані пандемія коронавірусу, – жодні випробування ніколи раніше не змушували «АрселорМіттал Кривий Ріг» вдатися до скорочень робочого часу та виплат зарплат. Складні рішення цього року є свідченням того, що це безпрецедентна ситуація для нас усіх, в якій найголовніше – вижити. Впевнений, що з цих непростих часів ми обов’язково вийдемо загартованими, з перемогою і усі разом.
Я щиро вдячний кожному з двох тисяч наших працівників, які з неймовірною мужністю боронять свою країну. Це справжні герої, ми дуже чекаємо на них вдома і на рідному підприємстві. Але моя відповідальність, як керівника, – це і турбота про десятки тисяч їхніх колег, які працюють у супроводі постійних сирен і тривожних повідомлень. Скорочення виплат мобілізованим працівникам дозволить і надалі платити зарплати та обійтися без звільнень робітників у Кривому Розі. Для працюючих тут, у тилу, зарплата від підприємства – це єдине джерело доходу. Ми будемо захищати кожне робоче місце, доки це буде можливо, – сказав Мауро Лонгобардо, генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Від початку повномасштабної війни в Україні «АрселорМіттал Кривий Ріг» робить все, щоб підтримати свою багатотисячну команду. У лютому працівники заздалегідь отримали річну премію та зарплату. У березні-червні компанія виплачувала 100% зарплати всім працівникам, які були задіяні у виробничій діяльності або працювали віддалено. Працівники, які в той час перебували у простої у зв’язку з обмеженням діяльності підприємства, одержували 2/3 своєї зарплати.
У липні довелося змінити графік роботи, скоротивши робочий час і зарплати на третину. Попри те, що підприємство перезапустило металургійне виробництво та наростило видобування руди, виникли труднощі з експортом продукції в Європу через блокування агресором чорноморських портів та обмежену потужність залізниці. Підняття тарифів «Укрзалізниці» на 70% у липні на тлі падіння ринку зробили логістичні затрати непосильними для підприємства та спричинили необхідність радикального скорочення витрат за усіма напрямками.
Цього року українські промислові підприємства і економіка в цілому зустрілись із найжорсткішими викликами завсю історію незалежної України.
Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо взяв участь у проєкті НВ Бізнес «Дуже великі гравці. Коли закінчиться війна і як зберегти бізнес – п’ять думок українських промисловців», де розповів, як підприємство адаптується до сучасних реалій, шукає нові можливості роботи, а також про плани після війни.
1. Українські та західні військові аналітики вважають, що війна в Україні не закінчиться цього року. Скільки часу ви відводите на війну у вашому бізнес-плані?
– У нас немає воєнного бізнес-плану. У нас є кілька різних сценаріїв, які залежать від того, що відбуватиметься в Україні та зокрема у Кривому Розі. Наразі мій пріоритет – зберегти компанію і людей. Це означає, що ми мусимо постійно балансувати між фізичною безпекою працівників та підтримкою чи нарощуванням виробництва, необхідним для виживанням нашої компанії. Першочерговий фактор – все ж таки безпека. Я оптиміст, і щиро сподіваюся, що війна завершиться за кілька місяців. Проте я також відповідаю за величезне промислове підприємство, і я не можу собі дозволити бути надмірно оптимістичним. Ми перебудували наші бізнес-процеси, щоб забезпечити максимум гнучкості: таким чином, ми можемо нарощувати чи сповільнювати виробництво у міру того, як змінюється безпекова обстановка.
2. Назвіть три основні заходи для адаптації бізнесу під час війни.
– Насамперед, ми зробили все можливе, щоб убезпечити наших людей. Кожне наше рішення мотивувалося бажанням захистити наших працівників та їхні сім’ї. В нашому випадку це включало цілий спектр кроків: від мінімізації виробництва, щоб уникнути фізичних загроз для робітників, до тимчасової евакуації якомога більшої кількості людей під час найгарячішої фази війни.
По-друге, ми повністю перебудували логістику і ланцюжки постачання. Саме вони є кровотоком для будь-якого бізнесу, а війна перекрила наші традиційні шляхи постачання як сировини, так і продукції. Щоб розробити і впровадити альтернативні стратегії, знадобилося проробити дуже багато роботи.
По-третє, навіть для такого величезного підприємства як наше, важливо бути максимально гнучкими. Нам довелося переосмислити наш підхід до виробництва та прийняття рішень на всіх рівнях, щоб ми могли справлятися з постійними змінами. Здавалося б, нелогічно додавати більше змін, коли навколо відбуваються такі величезні зміни, проте змінитися – це був єдиний спосіб вижити. Ми оновили нашу управлінську структуру, поставили на паузу деякі інвестиційні проекти та прискорили інші, а ще – змінили саму нашу бізнес-модель. Наприклад, зараз ми постачаємо залізорудний концентрат нашим замовникам за межами України, коли раніше використовували його самі, бо цього хочуть самі замовники.
3. Скільки часу забере відновлення економіки після завершення війни?
– Занадто багато невідомих величин поки що, щоб робити конкретні прогнози для економіки в цілому. Мене більше хвилює, яку роль АрселорМіттал Кривий Ріг може відіграти для відродження економіки та її підтримки упродовж наступних 6-18 місяців. Як потужний двигун економіки, ключовий експортер і великий працедавець, ми використовуємо кожну нагоду зробити свій внесок: зберегти робочі місця, утримати виробництво та наростити експорт, щоб потік таких потрібних економіці валютних надходжень не спинявся. У міру того, як знімаються торгівельні бар’єри для України, як Україна все більше інтегрується у міжнародну спільноту завдяки поліпшеним двостороннім відносинам та щойно прийнятим статусом кандидата до ЄС, ми бачимо великі можливості посилити позиції України на арені світової торгівлі. Я також сподіваюся, що українська влада продовжить впроваджувати державну політику, яка поліпшує інвестиційний клімат, стимулюватиме економічне зростання та впроваджуватиме принцип верховенства права. І тоді Україна успішно залучатиме іноземні інвестиції та отримає всі переваги від підтримки цілого світу.
В «АрселорМіттал Кривий Ріг» перевіряють стан бомбосховищ та навички працівників убезпечити себе під час сигналу тривоги. Зараз підприємство помалу відновлює виробничі процеси, і чим більше персоналу знаходиться в цехах, тим важливіше бути завжди напоготові.
27 травня у ремонтно-механічному цеху № 1 відбулось практичне тренування з укриття персоналу під час повітряної тривоги або загрози бойових дій. Це стало особливо актуальним у зв’язку зі збільшенням кількості обстрілів Кривого Рогу та району. Разом з працівниками цеху у тренуванні взяли участь генеральний директор підприємства Мауро Лонгобардо та голова групи з управління ризиками і безпеки АрселорМіттал Лі Покорскі.
Лі Покорскі та Мауро Лонгобардо
За планом тренування мало початися о 10.30 з сигналу учбової тривоги. Але о 10.12 залунала справжня сирена, що спричинило вже не навчальну, а справжню евакуацію. Лі Покорскі відзначив, що жоден працівник цеху не піддався паніці, всі чітко знали, як діяти, як швидко та безпечно дістатися до бомбосховища. «Вже понад 90 днів країна живе в умовах воєнного стану. Щоб зменшити ризик самозаспокоєння, потрібно проводити регулярні планові тренування з евакуації для всіх співробітників в усіх підрозділах. Під час навчання ми побачили, що з точки зору базового життєзабезпечення в бомбосховищі є усе необхідне: електроенергія, вода, медикаменти, вентиляція, комунікації тощо. Підсумовуючи, хочу подякувати усім працівникам ремонтно-механічного цеху № 1, які брали участь у сьогоднішніх тренуваннях, за їхню неймовірну стійкість перед цим лихом», – сказав Лі Покорскі.
Начальник РМЦ-1 Євген Гречаний показав гостям облаштування захисної споруди РМЦ-1, яка розрахована на 112 людей. Приміщення оснащені лавками та настилами. Є кімната для обслуговуючого персоналу, а також санвузол та вентиляторна. Вентиляційне обладнання може працювати як від електротяги, так і вручну. На виходах розташовані спеціальні клапани, які нейтралізують дію вибухової хвилі. Є проточна вода, а також запаси бутильованої води та усі необхідні медикаменти. Багато працівників цеху навчені надавати першу долікарську допомогу. «Ось тут зберігаються протигази та інші засоби захисту, є інструменти: лопати, пилки, сокири, молотки тощо, – показує старший механік РМЦ-1 Олександр Федоренко. – Це якщо буде необхідно розбирати завали. А ось пожежні щити з вогнегасниками, відрами та іншим обладнанням».
Євген Гречаний демонструє облаштування сховища
З початком війни багато цехів змушені були скоротити виробництво або зовсім його зупинити. Але в РМЦ-1 робота іде повним ходом, адже в департаментах зараз багато ремонтів агрегатів та механізмів. В цеху постійно багато людей, і тренування з евакуації тут особливо актуальне. Бригадир токарів Микола Боровський повідомив, що дії під час загроз в цеху відпрацьовували ще до війни, тому навички є. «А зараз у нас «тренування» щоденні – під час тривог, – посміхнувся він. – В укриття йдемо щоразу, тому що всі бачили по телевізору або в інтернеті, що буває, коли прилітає. З роботи всі хочуть повернутися живими. В укритті умови нормальні – вода є, туалет є, вентиляція працює. Бережімо себе!».
Працівники під час евакуації
Генеральний директор Мауро Лонгобардо, підсумовуючи результати навчання та огляд бомбосховища, відзначив високий рівень готовності цеху до небезпеки. «Ми мали зрозуміти, чи готові захистити наших працівників від ракетних обстрілів, від бомбардувань, у якому стані захисні споруди, чи відповідні там умови, як люди до них будуть добиратися, і чи відпрацьовані навички евакуації. Інколи людина може звикнутися з небезпекою, зі звуками сирен і забути, що треба робити. Не можна розслаблятися. У нашому місті ситуація не найгірша, але треба завжди бути готовими до будь-якого розвитку подій. Тренування будуть проводитись і в інших цехах. Це сховище, не зважаючи на пристойний вік, перебуває у гарному стані. Ми працюємо над тим, щоб всі захисні споруди на підприємстві були не гіршими, адже маємо гарантувати кожному працівникові однаково гарні умови у випадку загрози», – сказав Лонгобардо.
Генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» дав інтерв’ю Денису Кацилу з Forbes.ua
Війна й санкції проти Росії змусили найбільший гірничо-металургійний комбінат України шукати нові ринки й маршрути доставки. Скільки це коштуватиме?
Місячна консервація виробництва обійшлася «АрселорМіттал Кривий Ріг», що входить до сталевої імперії Лакшмі Міттала, в десятки мільйонів доларів. У квітні компанія почала відновлювати роботу, але повернеться до повноцінної роботи ще не скоро.
Головний біль СЕО АМКР Мауро Лонгобардо, 43, на економічному фронті – як скоротити збитки підприємства, яке не може працювати на повну потужність. У 2021 році найбільший гірничо-металургійний комбінат України експортував через порти 80% з 5 млн т виробленої сталі. Тепер потрібно шукати нові ринки й маршрути. Не додає оптимізму скорочення виробництва сталі на користь менш маржинальної залізної руди.
Як ArcelorMittal трансформує бізнес в Україні. Інтервʼю з CEO Мауро Лонгобардо.
– Бойові дії в 50 км від Кривого Рогу. Як це впливає на роботу?
– Російські війська розташовані на південь від Кривого Рогу. Коли бойові дії наблизилися, ми зупинили власне виробництво вапняку в селищі Архангельське, що на півдні від міста.
Хтось із наших працівників виїхав, дехто лишився. Спрогнозувати атаки ракет дуже важко. Але ми намагаємося зрозуміти, як рухаються наземні війська ворога. Підтримуємо звʼязок із військовими і головою адміністрації Олександром Вілкулом.
Минулий рік для нас був найкращим з 2008 року. Але майже усе, що заробили, вже спалено.
Що стосується виробництва, воно працює. Нарощуємо видобуток. Для 100% відновлення видобутку вже в червні важливо ліквідувати загрозу для вже працюючого персоналу.
Ми бачимо, що українські війська воюють вправно і відштовхнули росіян подалі від Кривого Рогу, тому сподіваємося на краще.
Преференції нової логістики
– В якому стані виробництво? Скільки потужностей задіяно?
– Що стосується сталевої продукції, працює одна доменна піч із чотирьох. Питання експорту з точки зору логістики ми вирішили. Залишаються труднощі з постачанням сировини. Як тільки зможемо забезпечити її в достатній кількості, повністю запустимо виробництво.
Ще одна проблема – кому продавати. Міжнародні споживачі нашої продукції дивляться новини і не впевнені в своєчасності отримання своїх замовлень. Тому замість здійснення прямих постачань ми вимушені спочатку вивозити продукцію в більш безпечні місця, наприклад до Польщі. Вже потім вони купують звідти.
– Як плануєте роботу?
– Короткостроково. Ситуація швидко змінюється, тому найважливіше бути гнучким і динамічним.
Наведу приклад. Європа планує скасувати на рік квотування для українських металургів. Рік – це невеликий строк для розвитку нового ринку. Це означає, що ми маємо швидко розвивати цей ринок. Треба відвідати клієнтів, презентувати компанію, продукцію – це потребує часу.
З боку США ми отримали скасування мита на українську сталь, яке було встановлено раніше за статтею 232. Я сказав своїм комерсантам активізувати пошук нових клієнтів на цьому ринку.
– З одного боку, ви отримуєте преференції, з іншого – ускладнюється логістика. Як міняється ваша бізнес-модель в Україні?
– Останні два місяці ми гроші навіть не обговорюємо. Основна тема – як зробити так, щоб продукція в принципі рухалась. Я особисто тиждень провів, відвідуючи усі порти Польщі та вивчаючи їхні можливості.
Друге завдання, яким займається окрема команда, – розробка маршрутів постачання на нові, нетипові для нас ринки. Раніше ми фокусувалися на таких ринках, як Єгипет, Туреччина, Ізраїль, країни Близького Сходу, Африки й Азії. Але без портів в Україні, через які ми експортували 80% продукції, постачати дуже складно.
– Я правильно розумію, що тепер для вас пріоритетними для збуту є країни Європи та США?
– Так. В Європі ми бачимо великі можливості. До того ж можемо відвантажувати туди залізницею. Також плануємо розвивати ринки Великої Британії, Канади. І намагатися втримати клієнтів із традиційних ринків. До них дістатися наразі складніше.
Веземо через польські порти. До того ж при вʼїзді в Польщу виникає необхідність перевантажувати в інші поїзди через різну ширину колії. Це суттєво збільшує час та логістичні витрати. Клієнтам у Саудівській Аравії важливо отримувати арматуру за 20–30 днів. Ми наразі не завжди можемо витримувати такі строки.
Зміна спеціалізації та проблемне вугілля
– Які у вас очікування щодо виробництва й продажів?
– Я намагаюся, щоб видобуток працював на 100% і десь на 50% – сталеве виробництво. Надлишок залізорудного концентрату будемо продавати. Із запуском доменних печей, які зараз законсервовано, обсяги концентрату на продаж будуть зменшуватися.
Загалом ми плануємо продати 650 000 т продукції в червні, з яких 200 000 т – металопродукція і 450 000 т – залізорудний концентрат. Це приблизно 70% наших потужностей.
У нормальній ситуації АМКР може відвантажувати 500 000 т сталевої продукції і до 250 000 т залізорудного концентрату щомісяця. Як тільки зміниться ситуація, ми будемо повертатися до традиційної спеціалізації – виробництва сталі.
– Ви сказали, що вам не вистачає сировини. Що саме заважає вийти на 100% виробництва сталі?
– Ми не можемо забезпечити потреби у вугіллі для усіх доменних печей. У звичайний час АМКР купував приблизно 300 000 т вугілля щомісячно. Одним з основних постачальників був Казахстан. Але тепер вугілля з Теміртау не може до нас доходити, маємо шукати інші джерела й привозити залізницею. Це непросто.
Намагаємося завозити вугілля, використовуючи вагони, які вивезли нашу продукцію на експорт. Але це не відбувається миттєво і не в тій кількості, яку нам потрібно. Тому поки що ми запустили лише одну доменну піч.
Плануємо продати 650 000 т продукції в червні, з яких 200 000 т – металопродукція і 450 000 т – залізорудний концентрат. Це приблизно 70% наших потужностей.
Якщо запустимо другу піч, використання вугілля зросте, а після запуску доменної печі №9 кількість подвоїться. Ми не готові стільки перевозити без портів. Зараз на різних рівнях йде дискусія щодо можливості відкриття коридору для доставки в Одеський порт окремої продукції, в тому числі вугілля. Сподіваюся, це спрацює.
– Мені розповідали, що ви особисто займаєтеся перебудуванням логістичних ланцюжків, і тепер проблем із вивозом немає. Що саме змінили?
– Так, за наявної завантаженості проблеми з вивозом продукції немає. У нас дуже гарна співпраця з УЗ. Ми розуміємо один одного, наші пріоритети. Спочатку були затори на кордоні, коли всі намагалися відвантажити. Зараз цього немає, і ми думаємо, що робити, коли виробництво почне збільшуватися, а також у сезон вивозу сільськогосподарської продукції.
Намагаємося спільно з польським урядом виробити інструменти, які допоможуть забезпечити експорт, коли Україна працюватиме на повну потужність. Для збільшення пропускної спроможності потрібні додаткові інвестиції.
– Який резерв для підвищення пропускної здатності?
– Хочу накопичити кількість вугілля, яка дасть можливість запустити другу доменну піч (№8). Це збільшить потужність виробництва з 30% до 50%. Це короткострокова мета на червень. Але додалася проблема з дизелем. Ми його використовуємо на всіх карʼєрах і в роботі дизельних локомотивів.
Збитки та прибутки
– Які у вас очікування з точки зору виторгу та можливості прибутку після закінчення року?
– Результат бізнесу в Україні буде, найімовірніше, від’ємним, але ми сподіваємося, принаймні, вийти в нуль. Зараз говоримо про те, щоб скоротити наші збитки.
– Як закінчили 2021 рік?
– Ви побачите цифру пізніше. Минулий рік для нас був найкращим із 2008 року. Можна сказати, що майже все, що заробили торік, уже спалено – використано на зарплати, фіксовані витрати, які не змінилися.
– Нещодавно Bloomberg писав, що через війну «ArcelorMittal Кривий Ріг» втрачає $4,1 млрд виторгу. Ця цифра відповідає дійсності?
– Я не знаю, як проводився цей розрахунок. Можливо, рахували так: якщо неможливо продати 6 млн т на рік (традиційні обсяги виробництва) при ціні $700/т, то втрата виторгу складатиме $4,2 млрд. Однак для щоб такий розрахунок справдився, треба повністю зупинити виробництво в Кривому Розі. У нас немає таких планів. Ми не робили розрахунків щодо можливих втрат.
– Ви виключили РФ із ланцюга постачання. Наскільки компанія була залежною від РФ і скільки коштувала відмова?
– У мене немає таких цифр. Тепер ми не купуємо сировину в РФ. Санкції більше зачепили наше підприємство в Казахстані, яке більше не продає продукцію до РФ. Це близько половини його виробництва. Зараз команда шукає нові маршрути, щоб експортувати до Європи та Китаю.
Група «АрселорМіттал» в цілому без проблем може замінити своєю продукцією російську.
Уроки війни
– Залишається ризик втрати українського активу. Як материнська компанія хеджує ризики?
– Ми обговорювали з керівництвом групи потенціал втрати активу – усі бачать ситуацію на «Азовсталі». Складно прогнозувати майбутнє. Поки що воєнна адміністрація справляється добре. Те, що ми спостерігаємо останні два місяці, сповнює мене позитивними думками стосовно майбутнього.
– На повістці компанії, яку ви очолили в 2018-му, були тривіальні питання мирного часу: екологія, нарощування виробництва, збільшення інвестицій. Зараз АМКР у центрі найжорстокішої війни після Другої світової. Навряд чи життя вас до такого готувало. Чого ви навчилися?
– Щоб виживати, потрібно бути дуже, дуже гнучкими та динамічними. Кожен менеджер має іноді виконувати нехарактерну для його позиції роботу і брати на себе відповідальність.
Ми обговорювали з керівництвом групи потенціальні втрати активу. Але те, що ми спостерігаємо за останні два місяці, налаштовує мене на позитивні думки стосовно майбутнього.
– Наприклад, я інколи на автівці їхав із Кривого Рогу на кордон, щоб вирішити якісь логістичні питання. Не важливо, вдень чи вночі. Раніше я такого не робив. Ми навчилися реагувати дуже швидко, щоб мати змогу перезапуститися будь-якої миті.
Кожен із команди вчиться бути кризовим менеджером.
– «Метінвест» не має доступу до «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча – це близько 30% виробництва української сталі. Якою буде українська металургія після війни?
– «Метінвест», на жаль, не може використовувати свої підприємства в Маріуполі, але він має надлишок залізорудного концентрату. Зараз усі намагаються експортувати, навіть якщо недостатньо клієнтів.
Сподіваюсь, це тимчасове явище, і країна не буде просто постачальником сировини. Нам необхідно створювати додану вартість продукції. Якщо продавати руду або концентрат, це нас триматиме на плаву, але тоді ми дуже залежатимемо від зовнішніх цін.
Необхідно розвивати металургійну переробку. Тому, як тільки буде можливість, ми відновимо інвестиції в перебудову та модернізацію сталевого виробництва.
Що стосується двох маріупольських заводів, треба подивитися, які потужності були зруйновані. Я не думаю, що на ММК ім. Ілліча пошкодження такі ж великі, як на «Азовсталі». Це великий завод. Можливо, збитки будуть не такими великими, і за декілька місяців їх відновлять.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» передав місцевим лікарням хірургічне обладнання та медичні засоби для лікування ран на суму 350 тисяч доларів. Допомогу від підприємства отримали дві криворізькі лікарні та медзаклад селища Новопілля Криворізького району. Перелік потрібного обладнання та матеріалів сформували криворізькі хірурги, які надають медичну допомогу військовим і цивільним жертвам війни в Україні.
«Українські лікарі стоять на варті здоров’я людей. Щоб полегшити їхню працю і допомогти нашому рідному місту, ми скористалися досвідом та можливостями глобальної групи АрселорМіттал. Попит на обладнання для проведення хірургічних операцій в Україні та Європі зараз дуже високий, тому нам довелося шукати замовлення у різних країнах – Польщі, Німеччині, Іспанії. Щиро вдячні нашим польським колегам за допомогу у зборі вантажу та забезпеченні криворізьких лікарень найнеобхіднішим», – сказав генеральний директор «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо.
Колеги і партнери в Польщі – голова Фундації охорони здоров’я АрселорМіттал Катажина Карч-Мончка та генеральний директор компанії Medical Trade, медичного партнера Фундації, Бартош Юрковський, – допомогли відшукати медичні засоби та обладнання, зібрати вантаж та транспортувати його до Кривого Рогу.
Серед особливих запитів медиків – два види сучасного хірургічного електроінструменту. Лікарні отримали травматологічні ортопедичні дрилі виробництва Німеччини. Вони спроектовані таким чином, щоб зменшити вібрацію при хірургічних втручаннях в роботі з політравмами.
Важливими помічниками в роботі хірурга є й електрокоагулятори – апарати, здатні швидко зупиняти кровотечі та обробляти судини будь-якого діаметру. Доставили з Європи до Кривого Рогу й запаси перев’язочного, хірургічного та шовного матеріалу, антисептичні засоби та кровоспинні препарати, потреба в яких під час воєнних дій дуже велика.
«АрселорМіттал Кривий Ріг» передав медичну гуманітарну допомогу і до лікарні Новопілля Криворізького району. Медзаклад має велике хірургічне відділення, яке приймає пацієнтів і з Новолатівської та Гречаноподівської громад. Окрім хірургічного електроінструменту, лікарів Новопілля забезпечили антисептичними засобами, кровоспинними пластирями, шовним матеріалом, знезаражувальним пристроєм та медичними меблями, а також возиком для перевезення хворих.
Раніше компанія АрселорМіттал внесла 1 мільйон доларів США до Фонду допомоги Національного банку України, який фінансує гуманітарні зусилля для підтримки цивільних жертв війни. Також працівники групи в цілому світі зібрали майже 3 мільйони доларів США на користь гуманітарних проектів UNICEF в Україні, а корпорація подвоїла цю суму до 6 мільйонів доларів США.
Загалом на забезпечення Кривого Рогу медикаментами та продуктами харчування компанія виділила 1 мільйон доларів США.
