Позначка: ментальне здоров я

Категорії
Новини

Чік-чірік – я в хатці

Поважати дітей потрібно незалежно від того, скільки їм років.

У дитинстві, коли дуже страшно, найкращий спосіб врятуватися – сховатися під ковдрою. Так підсвідомо дитина окреслює власні кордони, де вона почувається вільно, впевнено та безпечно. Та все життя під ковдрою не сидітимеш. Дитина має вчитися формувати власні кордони – як психологічні, так і у відносинах. А навчити їх цьому мають батьки. Як це зробити, розповіла на навчальному тренінгу психологиня підприємства Олена Шевчук.

«Зараз – не про війну, а про звичайне мирне життя кожної родини, в якій виховуються діти. Саме їм та їхнім батькам з нагоди початку нового навчального року ми присвячуємо ці психологічні поради. Мова піде про особисті кордони дитини», – сказала Олена Шевчук.   

Усе має свої межі. Наприклад, межі держави окреслені кордонами, фізичні – боронять наше тіло, власну територію, дозволяють задовольняти базові потреби у сні, їжі, гігієні. Інтелектуальні та духовні кордони захищають наші цінності, право на свою думку, власні переконання, вибір професії, хобі. Фінансові та матеріальні – бережуть наше майно, особисті речі тощо.

«Від народження у малюка є тільки батьки, саме вони керують його часом, поведінкою, відносинами. Але дитина зростає і потребує вже особистого простору, щоб формуватися як особистість, – зазначила психологиня. – У дитини мають бути свої речі, свій час, власна кімната або куточок в ній. Це дозволяє дитині почуватися захищеною, вчитися розпоряджатися своїми речами. Наприклад, ви та ваша подруга, у якої теж дитина, купили своїм дітям цукерки. Діти взяли й розкидали ці цукерки. Одна матуся почала сварити за це дитину. Інша своєму синові нічого не сказала. А коли він потім підійшов до мами і знову попросив цукерку, вона відповіла, що вже дала їх йому і він сам вирішив, що з ними зробити. Таким чином матуся позначила особисті кордони дитини, а малюк отримав корисний життєвий урок як краще розпоряджатися особистими речами».

У психологічних кордонах дитини теж є свої межі. Батькам бажано не лише розповідати про них, а й демонструвати на власному прикладі.

Поради батькам

  • Кімната дитини – це її власний простір. Щоб зайти туди, треба спершу стукати.
  • Перш, ніж торкнутися дитини або взяти її речі, треба запитати у неї дозволу. Це вияв поваги.
  • Зауваження дитині треба робити свідомо, пояснюючи чому.
  • Якщо зауваження викликало у дитини протест, то це ознака «нападу» на її кордони, таким чином дитина захищається. Поставтесь з розумінням до такого прояву та знову поясніть, чому ви зробили зауваження.

Розкажіть дитині про спілкування з друзями

  • Дружнє спілкування має бути лише добровільним.
  • Друзі можуть попросити, але не мають право диктувати свої умови.
  • Друзям не варто маніпулювати почуттями. Наприклад, насторожити дитину вже має приблизно така фраза: «Якщо не зробиш чогось, я не буду з тобою дружити». Сюди ж входить і шантаж, коли однолітки вимагають дитину зробити якісь речі, погрожуючи розповісти «щось» про неї батькам, вихователю тощо.

«Насправді подібних порад дуже багато, і в більшості випадків вони визначаються індивідуально, – зауважує Олена Шевчук. – Якщо ви з малих років навчите дитину поважати власні кордони, вона таким чином поважатиме й кордони інших людей. Наприклад, не братиме без дозволу чужі іграшки, виявлятиме повагу до інших, ставитиметься з розумінням до потреб інших людей. Уміти вибудовувати кордони – це історія про виховування у дітей самостійності, поваги до себе, батьків, друзів та взагалі оточуючих. І все це дуже допоможе дитині у дорослому житті».

Фото з відкритих джерел

Категорії
Новини

А ви готові до школи?

Це питання зараз  актуальне для багатьох родин школярів. Крім матеріальних турбот – придбати все необхідне – батьків хвилює і психологічна готовність дітей навчатися, знову згадати про самодисципліну після безтурботного літнього відпочинку, дбати про власну безпеку, не забуваючи, що  ми живемо у воєнний час. Психологиня підприємства Олена Шевчук ділиться порадами з батьками, як полегшити для дітей перехід до початку шкільного року.

«Підручники, зошити, ручки, олівці, комп’ютери та інші речі, які потрібні для школи офлайн та онлайн – вже сам процес підготовки до нового навчального року налаштовує дітей на шкільну «роботу», а батьків – на підвищену турботу та відповідальність, – говорить Олена Шевчук. – Щоб повернення хлопців та дівчат до шкільного життя не було складним, батькам варто вчасно морально підготувати їх до цього. Насамперед поговоріть з дитиною про те, що вона очікує від нового навчального року, які її цілі на наступний рік, що її хвилює. Разом проаналізуйте минулорічні успіхи дітей та проговоріть про навички, які їм варто вдосконалити. Серед цілей можуть бути відвідування нових гуртків, покращення знань з тих або інших предметів, та, навіть, поява нових друзів. Вже потім обговоріть так звані складні питання: організацію виконання домашнього завдання, можливість користування гаджетами після цього, перегляд телевізора тощо. Крім того, поговоріть про домашні обов’язки дитини та як їй діяти під час проголошеної тривоги, про те, як пізно вона може повертатися з прогулянки Це вже, звичайно, стосується дітей  старшого віку».

Тато й мама, як ваш настрій?

Психологиня недаремно запитує про настрій батьків, адже діти одразу на підсвідомому рівні «зчитують» емоції старших. Якщо батьки стурбовані новим навчальним роком, обговорюють «на кухні», що сучасні знання неякісні, вони мало знадобляться дітям у житті – знайте, дитина обов’язково перейметься цим і теж почне упереджено ставитися до отримання нових знань. А якщо батьки виявляють позитив до шкільного життя, разом з дітьми цікавляться новим, мають гарний настрій та впевненість у кращому майбутньому – і діти будуть такими. А ще краще, якщо цей позитив буде підсилений розповідями батьків про їх шкільні роки життя, досягнення, про своїх однокласників.

Керуймо часом

«Початок нового навчального року – це найкращий час для навчання дітей навичкам тайм-менеджменту – керування часом. Це допоможе їм ефективніше використовувати свій час, знизить рівень стресу і підвищить продуктивність, – продовжує Олена Шевчук. – Для цього разом з дітьми встановіть їм режим дня: час для навчання, відпочинку, фізичної активності, сну. Це сприятиме адаптації дитини до структурованого дня. Заохочуйте дітей використовувати календар або органайзер для запису важливих дат, завдань та подій. Це допоможе їм візуально бачити свої обов’язки та краще розподіляти час. Ну і куди ж без пріоритетів! Навчіть дитину визначати пріоритети серед завдань. Допоможіть їй зрозуміти, які завдання є найбільш важливими й терміновими, а які можна відкласти на пізніше».

Розподіляємо великі завдання на маленькі підзадачі

Це стосується виконання великих задач. На перший погляд, вони лякають дітей і ті зупиняються на пів шляху навіть не спробувавши щось зробити.

Щоб уникнути такого, психолог радить «розбити» велику задачу на маленькі завдання, які легко зробити і, таким чином, досягти поставленої мети. Завдання батьків при цьому – підбадьорювати дітей та націлювати їх на успіх. Результатом буде профілактика перенавантаження та впевненість дітей у власних силах А це, як відомо, окриляє.

«І головне, заохочуйте дитину до ефективного використання часу. Відзначайте успіхи у цьому. Це може бути маленька винагорода або похвала, що мотивує її продовжувати дотримуватися розкладу. Регулярно обговорюйте з дитиною, як вона справляється з розподілом часу. Допоможіть їй проаналізувати свої успіхи й невдачі, щоб постійно покращувати навички тайм-менеджменту. Навчіть дитину бути гнучкою та адаптувати свої плани в разі непередбачених обставин. Це допоможе їй ефективніше справлятися з різними ситуаціями і залишатися продуктивною», – підсумувала психологиня.

Фото з відкритих джерел

Категорії
Новини

Давайте спілкуватись мирно

Конфлікти виникають через непорозуміння та небажання (або невміння) почути одне одного. На черговому вебінарі від психологині нашого підприємства Олени Шевчук учасники вчилися ненасильницькому спілкуванню (без конфліктів) та опановували мистецтво розуміти одне одного.

«Ти ніколи не виносиш сміття!», «Ти взагалі мене не любиш, все життя мені зіпсував!», «Що з тебе взяти, тобі нічого доручити неможливо».

Чи знайомі вам подібні фрази? Якщо так, то цей матеріал за підсумками вебінару точно стане вам у пригоді, адже усім нам потрібно вміти висловлювати своєї думки мирно, а не у формі критики, ультиматумів, звинувачень, зверхнього ставлення або приниження.

«Спілкуватися з людьми – родиною, друзями, колегами, підлеглими – треба у мирній та безпечній формі, – говорить психологіня Олена Шевчук. – Наприклад, на звинувачення, що ви виконали щось погано, можна спокійно відповісти, що ви намагаєтеся робити все правильно і попросити конкретизувати ваші недоліки, а не казати про все взагалі. А ще можна зауважити, що ви працюєте добре лише тоді, коли до вас звертаються ввічливо. Саме за такої моделі спілкування ми будемо в рази ефективнішими, зберігатимемо гарні стосунки, повагу одне до одного та душевну рівновагу».

Ненасильницьке спілкування – цей термін та методику створив психолог Маршал Розенберг. Він звернув увагу на те, що під час конфліктів ми схильні узагальнювати та критично оцінювати іншу людину. У багатьох випадках таке ставлення одразу викликає опір та захист у відповідь. Як результат, люди перестають чути одне одного, конфліктують. Ненасильницьке спілкування пропонує інший спосіб донесення своєї думки: не оцінювати, а говорити про факти, особисті почуття й потреби, висловлювати прохання замість вимоги.

«До мене  часто пари приходять на консультації та починають нещадно одне одного звинувачувати, в тому числі й у побутових проблемах, – продовжує Олена Шевчук. – Усе це оцінки та узагальнення, а не факти. Принципи ненасильницької комунікації вчать, що насамперед треба говорити про факти без оцінок. Не «ти мене не поважаєш», а «вчора і сьогодні ти не помив посуд і не застелив ліжко, як ми домовлялися». Це факт, з яким інша людина може погодитися. Другий крок – сказати про свої почуття. Наприклад, «коли ти так робиш, я починаю сердитися, мене це засмучує». За цими почуттями завжди стоїть якась потреба. Вона може полягати в тому, щоб бути почутим. Ненасильницьке спілкування вчить розпізнавати свої потреби та потреби інших. Коли ми відмовляємося від ярликів та оціночних суджень, виявляється, що інші люди так само, як і ми, мають свої почуття та потреби. З дитинства нас навчили думати категоріями «правильно-неправильно» з огляду на наявність ворога. І коли ми дивимося на іншу людину як на ворога, то починаємо використовувати мову суджень. Суть ненасильницької комунікації не тільки в тому, щоб вміти екологічно висловити свої потреби і почуття, а й у тому, щоб вміти побачити за неприємними словами іншої людини потребу. Спробуйте так зробити, і світ стане простішим та кращим».

Категорії
Новини

Щоб «літній» час не впливав на внутрішній годинник

31 березня ми перевели стрілки годинника на годину вперед і вже почали прокидатися раніше. Вчені стверджують, що адаптація організму до змін, навіть при зміні часу на одну годину, триває у людини до двох тижнів, поки внутрішній годинник остаточно не звикне до нового режиму.

Як пришвидшити цей період без стресу для організму та нашої психіки розповідає психолог підприємства Олена Шевчук.

«Напевне і ви чули подібне, що навкруги і так суцільний стрес, а тут ще й годинник треба переводити, спати на годину менше. Через це відчуваєш себе сонливим, втомленим, роздратованим», – говорить Олена Шевчук. – Давайте не будемо запрограмовувати себе на подібне і плисти за течією. Навпаки – будемо намагатися найефективніше адаптувати свій організм до нового ритму. Допоможуть у цьому декілька простих вправ».

Лайфхаки для адаптації організму

Треба поступово привчити свій організм до нового режиму, варто почати лягати спати раніше ніж напередодні. Наприклад, першого дня – на 15 хвилин, потім – на 30, далі – на 45 хвилин, поки, зрештою, плавно не зміните режим сну на 1 годину. Щоб швидше вирівняти графік сну, можна щоранку просинатися на 10 хвилин пізніше. Таким чином, організм зможе легше звикне до зсуву режиму.

Забезпечте собі правильні умови для засинання: провітріть приміщення (кисень необхідний організму, щоб краще відпочити). У кімнаті, де ви спите, має бути прохолодно. Ідеальна температура для сну – не більше 18-20 градусів за Цельсієм.

Засинайте в тиші і темряві, так вашому мозку набагато простіше розслабитися, не користуйтеся перед сном ґаджетами.

Готуйтеся до наступного дня заздалегідь. Підготуйте одяг, сумку, взуття, документи тощо. Це зекономить вам необхідний час та нерви на збирання та знизить стрес від ранкових турбот за новим режимом.

Вечеряйте не пізніше, ніж за 2-3 години до сну, інакше перенавантажите організм і замість відпочинку він буде працювати над перетравленням їжі. Краще перед сном випити трав’яний чай (ромашка, меліса, чебрець) можна з медом. На користь піде і вечірня прогулянка на свіжому повітрі.

Тепла ванна чи душ, масаж або медитація ввечері допоможуть зняти напругу і втому, швидше заснути і проснутися наступного дня бадьорим.

«Пришвидшенню адаптації до «літнього» часу допоможуть здоровий спосіб життя, помірні фізичні навантаження, контрастний душ, а ще гарний настрій та внутрішнє налаштування на весняне відновлення, – продовжує Олена Шевчук. – Зараз оживає природа, світловий день збільшується, тож і нам треба прокидатися від зимової сплячки. Радійте сонцю, зелені, першим весняним квітам. Так, згодна, через війну стресів у нас вистачає. Втім, треба навчитися адаптуватися до них. Будьте поблажливі до себе, більше відпочивайте, спілкуйтесь з приємними для вас людьми, слухайте улюблену музику, думайте про хороше».