Позначка: наші люди

Категорії
Офіційно

Звернення генерального директора до працівників підприємства

Шановні колеги!

На жаль, сьогодні змушені поділитися з вами поганими новинами. Війна триває, і чим довше продовжується російське вторгнення, тим важче виживати українським підприємствам. Настав час важких рішень і для «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Воєнні місяці стали справжнім випробуванням для всіх нас. 1990 наших колег воюють у лавах ЗСУ. Сирени повітряної тривоги раз-у-раз змушують нас іти до сховищ. Бої точаться в 70 кілометрах від нас. Попри всі ці труднощі, весь цей час і гірничий департамент, і металургійне виробництво, і коксохім, і всі допоміжні підрозділи виконували свою роботу і рятували підприємство. Проте, як би самовіддано і наполегливо не працював кожен і кожна з нас, не всі труднощі вдається подолати одразу.

Як ви вже знаєте, через блокування агресором чорноморських портів, у нас виникли величезні труднощі з експортом нашої продукції. Ми повністю перебудували нашу логістику, зараз співпрацюємо з Укрзалізницею і намагаємось експортувати як залізорудний концентрат, так і чавун, щоб забезпечити наш комбінат доходом, а державний бюджет – податками. Витрати на те, щоб доставити сировину до нашого підприємства, а продукцію до замовників, виросли у 5 разів.

Останнім часом Укрзалізниця та залізничні компанії Європи не справляються з величезним обсягом залізничних вантажоперевезень з України: не вистачає потужностей. Обсяги нашого експорту вимушено зменшуються, продукція залишається на складах в Україні.

Крім того, уряд прийняв рішення на 70% підвищити тарифи Укрзалізниці. Це робить і без того високі витрати на перевезення непосильними для нас. Питання про виживання нашого підприємства ще ніколи не стояло так гостро. Ми змушені радикально урізати наші витрати на всіх напрямках.

Для керівництва компанії пріоритетом №1 залишається збереження колективу. Доки це можливо, ми боротимемося за кожне робоче місце. Тому зараз, коли у нас більше немає можливості платити зарплати в повному обсязі, ми вимушені переглянути графік роботи для працівників – як виробничників, так і адміністративного персоналу. Вже з липня переважна частина колективу, включно з топменеджментом та працівниками-іноземцями, працюватиме на 2/3 навантаження.

Всі подробиці вам сповістить ваш безпосередній керівник.

Розуміємо, наскільки це складно для кожного працівника, для кожної сім’ї. Наша країна і ми разом з нею переживає непрості часи. Мусимо бути сильними, захистити нашу країну, зберегти наш завод і наш колектив, щоб, коли закінчиться війна і почнеться відбудова України, ми могли зробити свій внесок у відродження української економіки.

Зі свого боку, додам, що керівництво компанії та наша корпорація роблять усе можливе, щоб у цих надскладних умовах «АрселорМіттал Кривий Ріг» став частиною великої перемоги України.

Дякую вам за розуміння і за те, що ми всі разом поділяємо труднощі воєнного часу. Не втрачаймо бойового духу і надії!

З повагою і вдячністю,

Генеральний директор

Мауро Лонгобардо

Категорії
Наші люди

Хороший наставник не лише навчає, а й разом з учнем долає труднощі

«АрселорМіттал Кривий Ріг» постійно приймає студентів на практику за виробничими спеціальностями та співпрацює з навчальними закладами у рамках освітнього проекту «Дуальна освіта в «АрселорМіттал Кривий Ріг». Професіонали підприємства відчиняють практикантам двері, вводять їх у професію, навчають та долають разом з ними усі труднощі. За 2021 рік виробничу практику пройшли 800 осіб.

Минулого тижня на громадській конференції «Розбудуємо Україну – разом!» шістьох працівників «АрселорМіттал Кривий Ріг» нагородили почесними грамотами у номінації «Кращий наставник підприємства за дуальною формою навчання». Ними стали:

  • Костянтин Цопа, помічник машиніста тепловоза залізничного цеху №2;
  • Роман Ковтун, помічник машиніста тепловоза залізничного цеху №2;
  • Ігор Мікітін, старший майстер вальцетокарного цеху;
  • Олег Целінко, майстер з ремонту устаткування доменного цеху №1;
  • Олександр Нікулов, слюсар-ремонтник (бригадир) ремонтного виробництва;
  • Олександр Толдаєв, майстер дільниці цеху мереж і підстанцій МВ.

На нашому металургійному підприємстві працюють справжні професіонали, які мають унікальний досвід і готові ділитися ним з молоддю.

На навчанні у Олега Целінко у доменному цеху № 1 було 11 студентів. Роль вчителя йому давно знайома, бо Олег навчає свої підлеглих на підприємстві та працює в навчальному центрі. Він швидко може зрозуміти, кому практика даватиметься легше, а кому ні.

Олег Целінко (праворуч) – один з кращих наставників “АрселорМіттал Кривий Ріг”

«Якщо студент має чітку мету, він йде до неї швидко. Коли ніякої мети немає, то навчатися буде дуже важко. Зараз багато інформації можна знайти інтернеті. Але щоб добре розуміти теорію, необхідні практичні знання. Дуальне навчання дає саме ті навички, які потрібні для роботи», – сказав Олег Целінко, майстер з ремонту устаткування доменного цеху №1.

Може здатися, що на метпідприємство йдуть вчитися тільки хлопці, але це не так. Серед практикантів є чимало дівчат. Майстер дільниці Олександр Толдаєв у своєму цеху мереж і підстанцій вчив працювати з обладнанням практиканток. Він запевнив, що дівчатка показали себе добре, кілька з них залишились працювати в цеху й далі.

Костянтин Цопа має 30-річний досвід роботи, знає до гвинтика що і як працює у тепловозі. Він ретельно дотримується правил охорони праці й вчить цьому своїх студентів. 

Костянтин Цопа

«Охорону праці треба вчити, бо це основне. Студент може все знати і розуміти, але все одно на практиці треба це відпрацьовувати, щоб не було ніяких травм. Мені чомусь часто дають практикантів, і це приємно. Для мене це означає, що я потрібний і несу користь Україні», – Костянтин Цопа, помічник машиніста тепловоза залізничного цеху №2.

В межах конкурсу «Краще підприємство (роботодавець) – замовник кадрів 2022 року» «АрселорМіттал Кривий Ріг» отримав нагороди в номінаціях «Кращий колективний договір» і «Краще підприємство – замовник кадрів».

Крім того, Громадська організація «Криворізька міська Асоціація «Партнери» відзначила як сумлінних та відданих своїй справі працівників Сергія Гамана та Олександра Чаплинського, а також редактора газети «Металург» Тетяну Філяєву – за співпрацю з засобами масової інформації.

Олександр Чаплинський (праворуч) отримує нагороду

Цього року підприємство продовжуватиме освітню діяльність для студентів криворізьких навчальних закладів, й зокрема для учасників проекту «Нова фабрика», що навчаються за дуальною формою освіти.

Категорії
Новини

«Якщо залишився живим, завтрашній день буде обов’язково кращим»

З першого липня авдіївський коксохімік Дмитро Кисельов приєднався до колективу першого коксового цеху коксохімічного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Тепер Дмитро вже працює дверевим КЦ № 1. Робота йому знайома, адже до війни він був газівником коксових печей на Авдіївському коксохімічному заводі. Загалом у професіональному багажі Дмитра є декілька професій: автослюсар, механік хімвиробництва. На Авдіївському коксохімі навіть в охороні праці працював. У Слов’янську набув вищу освіту, важається кваліфікованим фахівцем і досвід має достатній.

«Перший погляд на підприємство – і я вражений, – із захопленням каже Дмитро Кисельов. – Криворіжці, у вас відмінне виробництво! Тут порядок, немає стороннього шуму, загазованості, доглянуті металоконструкції, чисті та зелені промислові вулиці, і взагалі – завод у доброму стані. І це ще я всього підприємства не бачив! Мені б дуже хотілося побувати на кожному виробництві. Цікаво все. Сподобався мені й Кривий Ріг. Я до війни жодного разу тут не був».

В 2014 році, коли на Авдіївку полетіли перші бомби, питання про виїзд з рідного міста родина навіть не розглядала. Та й багато інших людей теж не дуже хотіли кидати свої домівки та завод, який на той час хоч і був переведений на гарячу консервацію, але потребував опіки. Завод був годувальником майже усього міста, мешканці працювали там родинами. Тетяна, дружина Дмитра, була інженером-лаборантом хімгрупи у центральній заводській лабораторії.

Дмитро згадує, що перші тижні війни 2022 року були для Авдіївки тихими. Але згодом місто почали потроху «мацати» ракетами, а пізніше вже повністю накривали обстрілами.

«В наш будинок у різний проміжок часу влучали три рази. І всі три рази моїй родині щастило, – розповідає Кисельов. – Перед першим прильотом я пішов до магазину. Почув, що грюкнуло. Нашу звичайну багатоповерхівку огорнуло пилом та димом. Кинувся додому, адже там була моя донька Арина. На щастя, обійшлося. Коли спускалися з нею до підвалу, побачив, що у сусідів двері вигнуло вибуховою хвилею. Я їх зламав, увійшов і побачив, що дідуся вбило, але його донька із чоловіком живі, тільки тримаються за голови через контузію. Через деякий час в наш будинок прилетіло вдруге. Донька з тещою вже тоді були у Кривому Розі. До вашого міста ще у 2014-му приїхали наші друзі, тому своїх рідних ми відправили саме сюди. Дома залишилися я і дружина, нам треба було працювати на заводі. Третього разу у будинок влучили вже фосфорними бомбами. Дружина тоді пішла на базар, а я велосипедом їздив за водою. Потім цією ж водою тушив сусідську квартиру».

Незважаючи на ракетні атаки Дмитро із дружиною нечасто спускалися до підвалу. Перед зміною треба було добре відпочити, а в підвалі через сирість та холод це навряд чи б вдалося. Працювати на заводі Кисельову доводилося у буквальному розумінні за декількох людей. Через постійні обстріли персонал підприємства евакуювали. Для підтримки виробництва залишилися тільки представники критичних професій. Одним з них і був Дмитро, адже він, як газівник, мав підтримувати температурний режим коксових батарей. Через нестачу робітників, зміни тривали по дві доби. Якби ж вони були спокійними, підкреслює Дмитро. Під час роботи часто над головою літали снаряди, доводилося гасити пожежі.

Кисельов розповідає: «Після нічної зміни, перед тим, як піднятися в квартиру, я люблю трохи посидіти на лавочці біля під’їзду – це допомагає мені зібратися з думками, заспокоїтись. А цього разу жінка потягнула додому, каже, на балконі посидиш. Але до нього я теж не дійшов, втома після двох діб на ногах дала себе знати. Ліг на диван, а тут бабах!!! Перед балконом все палає і дим іде знизу. Спустився, а біля під’їзду, де стояла лавка, стирчить хвіст ракети, а з нього – справжній феєрверк. Якби я був там… Навіть думати про це не хочу. Мені пощастило!»

У квітні Кисельови все ж виїхали з Авдіївки. Перший місяць у Кривому Розі оговтувались, бо пережите вкрай виснажило. Довелося і у буквальному розумінні від’їдатися, бо і поїсти в Авдіївці не завжди вдавалося. А згодом взялися за пошук роботи.

Влаштовуватися на роботу Дмитро вирішив до «АрселорМіттал Кривий Ріг», бо тут працює коксохімічне виробництво. «Я обрав посаду дверевого, – говорить Дмитро. – Плани у мене серйозні. «АрселорМіттал» – тепер і моє підприємство, тож буду знайомитися з обладнанням, зі специфікою роботи, з колективом. Планую й надалі залишатися у Кривому Розі, тепер це також і моє місто. Я оптиміст. Вірю, якщо вже залишився живим, то завтрашній день обов’язково буде кращим».

Категорії
Наші люди Новини

На війні загинув наш колега Андрій Бреславець

22 роки Андрій працював контролером чорних металів дільниці вхідного контролю управління технічного та вхідного контролю департаменту з якості (з 2016 року – ПП «Стіл Сервіс»).

З 2014 року Бреславець виконував свій громадянський обов’язок в зоні АТО. Маючи бойовий досвід, він з 24 лютого 2022 року вступив до лав Збройних сил України і відважно захищав нашу землю. Брав участь у важких боях під Маріуполем, а пізніше – на Донецькому напрямку.

Мужнє серце героя перестало битися 29 червня. Захисник загинув у боях на Луганщині.

Колеги розповідають, що Андрій був принциповою та порядною людиною. Дуже відповідально ставився до службових обов’язків, завжди до кінця відстоював свою точку зору. «Ще до оголошення війни він, не вагаючись, добровільно пішов у військкомат та в перший же день повномасштабного вторгнення став на захист України. Ми вдячні Андрію і сотням тисяч відважних українських воїнів за наші мирні дні та ночі», – сказала Олена Дубко, начальник УТВК «Стіл Сервісу».

Андрію був 41 рік, у нього залишилися рідні – матір, бабуся та сестра.

Колектив підприємства, колеги та друзі висловлюють щирі співчуття родині захисника. Пам’ять про героя назавжди залишиться в наших серцях. Слава і світла пам’ять захисникові.

Категорії
Наші люди Новини

В боях за Україну загинув наш колега Анатолій Корольов

21 рік Анатолій працював газівником в ремонтно-механічному  цеху № 1 Ливарно-механічного заводу.

25 лютого його мобілізували до лав ЗСУ. 27 червня мужнє серце героя перестало битися, він загинув в боях на Харківщині.

За словами колег, Анатолій був доброзичливою, відкритою та щирою людиною. Вимогливий та відповідальний, він завжди допомагав іншим як порадою, так і ділом. Був прикладом справжнього чоловіка як для своїх дітей, так і друзів, колег.

Євгеній Гречаний, начальник РМЦ-1 розповів, що коли Анатолій був в цеху, то газове обладнання ковальської дільниці знаходилось під пильним оком професіонала і працювало надійно. «Не в характері Корольова було залишитися осторонь, коли країна потребує допомоги. Тому, не вагаючись, він став на захист України. Ми втрачаємо найкращих, але вони завжди житимуть в нашій пам’яті!», – сказав Гречаний.

У Анатолія залишилася дружина та двоє дітей.

Колектив підприємства, колеги та друзі висловлюють щирі співчуття родині захисника. Вічна слава і світла пам’ять нашому Герою!

Категорії
Наші люди

«Ми не герої, ми прості роботяги»

20. 2014. 17. 100. 24. Для електрика дільниці насосного відділення та сепарації рудозбагачувальної фабрики № 2 Юрія Лелика ці цифри мають особливе значення.

Рудозбагачувальна фабрика № 2 зараз на першій лінії виробничого фронту, адже гірничий департамент в сучасних умовах – це один з основних підрозділів підприємства, які заробляють. Зараз чимало працівників РЗФ-2 мобілізовані до ЗСУ. Тим, хто залишився, теж нелегко. Витримувати таке навантаження вдається, у першу чергу, завдяки тому, що колектив РЗФ-2 складається з перевірених та досвідчених працівників, говорить начальник фабрики Анатолій Свєтлов. Саме так можна сказати і про Юрія Лелика.

Юрій Лелик

Для Лелика властиво не просто мріяти, а розробити чіткий план і впевнено йти до своєї мети. З дитинства він мріяв стати військовим. Є в його біографії 20 років військової служби. Армія навчила Юрія, за його ж словами,  спілкуванню з людьми та стратегічному мисленню. На жаль, про війну та бойові дії Лелику відомо з власного досвіду. 2014 рік для нього, як і для всієї України – це початок війни, в якій він теж брав участь. Але під час зустрічі чоловік одразу сказав, що говоритиме лише про улюблену роботу, а не про війну, бо це надто особисте та наболіле для нього. Зараз Юрій теж хотів стати в стрій та захищати країну зі зброєю в руках, але за об’єктивних причин він зараз в тилу, хоча і тут теж сьогодні гаряче.

«Я працюю на підприємстві вже 17 років, що доводить, що ця робота мені до душі. Моє головне завдання – безперебійну роботу електрообладнання насосного відділення та сепарації РЗФ-2. Всі двигуни, які рухають насоси, сепаратори, дешламатори на секціях 9-13 фабрики, то мої підлеглі. Це близько 100 одиниць стратегічного обладнання. Ми виготовляємо концентрат, який йде на експорт, а це податки, зарплати, відповідно підтримка країни та внесок у її захист», – розповідає електрик.

Чіткі та лаконічні відповіді Лелика все ж видають військового. Тож ми все одно повертаємося до цієї теми. Юрій з родиною мешкає на Макулані, і в їхньому будинку добре було чути перші вибухи у місті 24 лютого. Тоді він був на зміні, зателефонував рідним і нагадав, як діяти, щоб убезпечити себе. А потім продовжив працювати. Такою була його перша воєнна зміна на заводі – з турботою не лише про своїх близьких, а й про фабрику, якій віддав стільки років праці.  

«Ми не герої, вони зараз в ЗСУ, ми прості роботяги, але наша роль теж важлива. Всі війни закінчуються. Запанує мир. Для цього кожен має щось робити вже зараз, хоча б працювати, викладаючись на всі 100 відсотків. Надійний тил, то вже чималий відсоток перемоги», – говорить Юрій Лелик.