Категорії
Новини

Спілкуємося без «холодної війни»

«Як же я давно тебе не бачив, а ти ще у простих робітниках ходиш?». «Ти так погладшала, це тобі пасує». Чи були у вашому житті люди, які ставили схожі питання або насильно проявляли турботу про вас, щоб потім цим дорікнути? Людей, які культурно поводяться, але полюбляють з посмішкою «бомбити» вас отруєними фразами, психологи називають пасивними агресорами. Як їх розпізнати у родинних чи робочих стосунках та навчитися їм протидіяти, розповідає психологиня підприємства Олена Шевчук.

«На жаль, пасивно-агресивна поведінка людей є поширеним явищем у суспільстві, – говорить психологиня. – Вона проявляється у людей, які зляться, але не хочуть відкрито проявляти свою злість. Свій гнів вони виливають, використовуючи образливі жарти, сарказм, дорікають вам, викликають у вас відчуття провини, демонструють поганий настрій або ігнорують, грають у мовчанку і навіть навмисне запізнюються, примушуючи вас чекати. Давайте разом визначимо ситуації, які, скоріше за все, траплялися в житті кожного, та навчимося цьому протидіяти».

«Білі та пухнасті»

Ці люди завжди демонструють ідеальність, привселюдно підкреслюють, що вони –набір усіх чеснот, позитиву, вони все знають, уміють, у них широкі можливості. Від них можна почути такі фрази: «А от я б так вчинив», «Ви що, таке дивитеся? Я таке не дивлюся/не їм/не визнаю/не читаю», «Я вища за це», «Я б такого ніколи не сказала». Ці фрази, в яких, здавалося б, нічого образливого немає, підсвідомо принижують співбесідника.

Насильне добро

«З’їж, я ж для тебе це приготувала!», «Я поскладала твої речі», «Я відпросив тебе з наради». Чи знайомі вам такі фрази? Ви не просите про допомогу, вам її нав’язують, не питаючи вас про це. Найчастіше таку примусову допомогу надають зовсім не заради турботи про вас, а для самоствердження. Також така поведінка допомагає пасивному агресору викликати у вас чуття провини, якщо ви відмовляєтеся від його допомоги – він же так старається, а ви, такі черстві та бездушні, не цінуєте «добро».

Сюди ж можна додати і «щирі листівки», яких ви не просили. Щодня на ваш телефон приходять так звані прояви уваги – картинки-вітання, наприклад, з днем кави, дівчат, побажаннями гарного дня, тижня, сердечками тощо. Буває, що від одного адресата за день прилітає до десяти таких картинок. Крім того, що вони «забивають» пам’ять телефону, дратують, ще й добряче відволікають від справ.

Лайкати усі листівки у вас просто немає часу, а «поштарі-агресори» дуже ображаються, якщо ви не відповідаєте на їх «увагу». Ви такі невдячні та бездушні!

Антикомпліменти та саркастичні жарти

З них можна скласти цілу енциклопедію. Наприклад, «Білявкою тобі більше пасувало», «У твоєму віці на цей одяг можна вже і не дивитися» тощо. Все це говориться наче невинно і поблажливо, з «добром», а насправді – щоб зачепити, принизити людину, посіяти сумніви і невпевненість у співрозмовнику. А агресор при цьому дивиться на вас зверхньо, і це приносить йому задоволення.

Принизити можуть і різноманітні саркастичні жарти. Якщо ти не втерпиш та емоційно вибухнеш (на що все і розраховано), то можеш почути: «Ти що, жартів не розумієш?». Все це робиться навмисно, щоб більше принизити людину та викликати у неї нервове напруження.

Як протидіяти пасивним агресорам

«Для початку треба визначитися, чи продовжувати вам стосунки з такими токсичними людьми. Якщо розірвати стосунки неможливо, бо пасивні агресори входять до кола вашого оточення або є вашими колегами (що найчастіше буває), то протидіяти їм треба обов’язково, – говорить Олена Шевчук.  Є кілька простих порад».

Вмикайте почуття гумору. Наприклад, хизування «білих та пухнастих» людей роззброюємо їхнім же методом – визнаємо їх неперевершеність. Відповідаємо їм, наприклад, такою фразою: «Так, я визнаю, що ти дійсно неперевершена та унікальна особистість, твоїй обізнаності можна позаздрити». Любителів антикомпліментів і саркастичних жартів можна теж «загасити» жартами, тільки вже такими, які спрямовані на них самих.

– Чітко окреслюйте свої кордони. Без тремтіння в голосі, почуття провини чи виправдовувань скажіть агресору, що для вас прийнятно, а що ні. А якщо «не доходить», запитайте у жартівника «Що відбувається?».

– Просто ігноруйте. Це стосується і любителів електронних листівок, «жартівників», майстрів докорів і звинувачень. Прагнення таких агресорів – підживитися вашою увагою та енергією. Не дозволяйте їм цього робити. Не відповідайте на їхні вітання та артилерію повідомлень. Спочатку вони докорятимуть, а потім відчепляться від вас, бо їм з вами стане нецікаво.

Існують й інші методи боротьби з пасивними агресорами, які варто розглядати індивідуально зі своїм психологом. Бажаємо кожному здорових стосунків та конструктивного, відкритого спілкування.

Фото з відкритих джерел.

Категорії
Новини

Десять з десяти – знизимо напругу

Якщо уявити шкалу стресу, то від початку війни наші діти переживають найвищий її показник – десять з десяти. Деякі діти, на жаль, бачать і чують вибухи, їх наслідки, загиблих на вулиці, переживають втрату рідних, знайомих, своєї домівки, щоденно чують невтішні новини, здригаються від звуків сирен, відчувають дискомфорт від вимушеного спуску в укриття під час занять у школі. Все це виснажує дитячу психіку. Як допомогти дітям пережити цей воєнний досвід радить психологиня підприємства Олена Шевчук.

«На перший погляд здається, що з дитиною все гаразд. Вона поводить себе як завжди, займається своїми щоденними справами. Але, придивіться до своїх дітей, вони навіть у тилу відчувають усі жахи війни, її стреси, а також переживання з цього приводу своїх батьків. До речі, воєнні стреси для них є набагато гострішими ніж для дорослих, адже дитяча психіка ще не сформувалася», – говорить Олена Шевчук.

Не завадить знати, що діти різного віку по-різному відчувають стрес.

Діти до шести років зазвичай не визнають критичність ситуації, але від стресу відчувають страх та безпорадність. Батькам важливо їх заспокоїти, дати зрозуміти, що вони поряд з дітьми. Частіше грайте з дитиною, гуляйте, зробіть разом якусь поробку.   

Діти до десяти років вже добре розуміють реальність і загрози для себе. Батькам треба «по-дорослому» обговорити з дитиною її переживання, обов’язково проговорити як їй треба дбати про свої безпеку, коли дорослих немає поруч – при тривозі шукати найближче сховище, вдома дотримуватися принципу двох стін, не підходити до вікон, коли за ними вибухає тощо.

Діти 11-13 років, перехідного віку, вже мають особисту думку, прогнозують своє майбутнє. Але вони можуть не приймати прийняті у суспільстві «правила гри», заперечувати у будь-яких питаннях, поводитись агресивно. Батькам треба особливу уважно ставитися до дітей у перехідному віці. Тут порада одна – станьте товаришем для своєї дитини, виховуйте її власним прикладом, частіше відверто розмовляйте з нею і про життєві проблеми, і про воєнні небезпеки.

Діти 14-18 років продовжують знаходитися у перехідному періоді, але вже відчувають себе дорослими. Зазвичай вони намагаються знайти своє місце у житті, зазирнути у майбутнє. Прояви на війну у всіх індивідуальні. Дехто дуже радикально сприймає ситуацію. Давайте дітям змогу виплеснути свої емоції, з розумінням поставтесь до особистого погляду підлітка, щиро поговоріть з ним, доручіть йому якусь важливу відповідальну справу».

Олена Шевчук радить батькам насамперед забезпечити своїм дітям базові потреби у сні, їжі, відпочинку, адже добрий фізичний стан – це гарантія безпеки дитини.

Категорії
Новини

Тест на психоемоційне напруження

Психологиня підприємства Олена Шевчук пропонує відповісти на запитання тесту та дізнатися, наскільки ми вільні (чи ні) від стресу, перевтоми та постійного очікування неприємних несподіванок.

Реакція людини на життєві переживання проявляється по-різному. В тому числі й психоемоційним напруженням. В умовах війни ми підсвідомо очікуємо екстремальних ситуацій, боїмося не лише за себе, а й за своїх рідних, турбуємося, щоб на роботі та вдома було все гаразд.  

«Напруження ‒ це психічний стан людини, який виникає внаслідок

складних, екстремальних ситуацій чи очікування їх, – зазначає Олена Шевчук. – Напруження може знизити увагу, життєву активність та навіть призвести до неадекватної поведінки людини або депресії. Тому пропонуємо пройти невеликий тест та дізнатися про власний рівень психоемоційного напруження».

За кожну позитивну відповідь нараховуйте собі один бал.

  1. Я часто я відчуваю втому?
  2. Мені важко заснути?
  3. Вподовж ночі я прокидаюся по декілька разів?
  4. Постійно відчуваю слабкість?
  5. Відчуваю себе в розквіті сил?
  6. Мені багато чого не вдається?
  7. Життя заводить мене у глухий кут?
  8. Статеве життя приносить задоволення?
  9. Дрібниці дратують мене все сильніше?
  10. Я фізично виснажений, наче «підсіла» батарейка?
  11. Часом здається, що краще померти?
  12. Мені здається, що немає більше сил?
  13. Я часто відчуваю пригнічений настрій?
  14. Щоранку я прокидаюся з почуттям втоми і виснаження?

Підраховуємо результати:

0-4 бали: ознак зайвого перенапруження і перевтоми у вас практично немає. Ризик психоемоційного напруження низький.

5-9 балів: є деякі ознаки перевтоми. Психоемоційне навантаження часом буває високим. Вам необхідно не допускати подальшого перенапруження, не забувати про відпочинок і вчитися відновлювати свої сили, відпочивати, переключати свою увагу. Ризик психоемоційного напруження середній.

10-14 балів: інтенсивне психоемоційне навантаження, що вимагає від вас великої напруги і самовіддачі протягом тривалого часу. Відбувається виснаження життєвих сил. Ви потребуєте повноцінного відпочинку. Ризик психоемоційного напруження високий. Це особливо небезпечно, якщо у вас підвищений артеріальний тиск, надлишкова маса тіла, а також якщо ви курите і мало рухаєтеся.

Поради, як швидко заспокоїтися та зосередитися:

  • Вивільніть дихання – протягом трьох хвилин дихайте поволі, спокійно і глибоко, можете  закрити очі, порахуйте до п’яти (поки робите вдих) і до семи під час видиху.
  • Коли ви відчуваєте, що стаєте неуважним, вас щось бентежить, подивіться на годинник та намагайтеся повністю зосередитися на тому, що будете робити в подальші 10 хвилин. Зосередьтесь на майбутній діяльності, незалежно від того, що це (чистка килиму, обслуговування клієнтів, робота з документами, розмова). Після концентрації уваги на чомусь одному протягом 10 хвилин ви, швидше за все, відчуєте себе спокійно.

Позбавляємося тягарів

Трапляється, що ми беремо на себе дуже багато клопотів, носимо в собі великі і й маленькі тягарі, які забирають у нас багато сил. Давайте позбудемося цього неприємного почуття.

Станьте так, щоб навколо вас було досить місця, і почніть обтрушувати долоні, лікті й плечі. Одночасно уявляючи, як все неприємне – погані відчуття, турботи, думки про самих себе ‒ злітають з вас, як з гуски вода. Потім обтрусіть свої ноги ‒ з носків до стегон. Потрясіть головою. Буде ще корисніше, якщо ви будете видавати якісь звуки. Тепер потрясіть обличчя й прислухайтеся, як смішно змінюється ваш голос, коли трясеться рот. Уявіть, що весь неприємний тягар з вас спадає і ви стаєте дедалі бадьорішими й веселішими.

Фото з відкритих джерел.