Позначка: утрати

Категорії
Новини

Війна забрала життя працівника «Ливарно-механічного заводу» Віталія Менделя

Віталій Мендель став на захист України влітку 2023 року. А до того він працював верстатником широкого профілю у ремонтно-механічному цеху № 1 «ЛМЗ».

«Ми з Віталієм були знайомі близько 35 років, – розповідає начальник РМЦ-1 Євгеній Гречаний. – Тоді ще юний токар прийшов працювати в цех. Віталій працював сумлінно. Він обробляв деталі на токарно-гвинторізному верстаті. Робив все якісно. Виконував найскладніші завдання. Завжди був спокійним, виваженим. Колеги його дуже поважали: за професіоналізм, готовність допомогти, за доброту та людяність. У цеху він зустрів своє кохання, своє родинне щастя. Його дружиною стала Оксана, яка працювала у нас токаркою. У них народилося двоє синів. Старший з них зараз воює з окупантами, молодшому – 11 років. А в суботу ми поховали нашого героя Віталія Менделя. Неможливо повірити в те, що його вже немає з нами».

Водій протитанкового взводу, солдат Віталій Мендель отримав смертельне поранення під час виконання службових обов’язків 3 квітня 2025 року в районі населеного пункту Степова Новоселівка Куп’янського району Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям і колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

У засвіти пішов водій підприємства Юрій Чучук

Серце захисника Юрія Чучука зупинилося під час перебування на лікуванні у відділені інтенсивної терапії Прилуцької центральної міської лікарні Чернігівської області.

У ЗСУ Юрій Чучук був офіцером відділу сил підтримки військової частини.  Учасник АТО з 2015 року, він знову став до лав захисників у березні 2022.

«До роботи на нашому підприємстві Юрій закінчив військове училище. Він був офіцером і мав військове звання капітана. У 1990 роки прийшов на підприємство і працював водієм, – розповідає начальник автоколони № 4 АТУ Сергій Галенко. – Юрій керував великовантажним 45-тонним самоскидом, вивозив на відвали гарячий шлак з конвертерного та копрового цехів. Це складна та відповідальна робота, вона потребує чималих знань, вмінь досвіду, уваги. Все це Юрій мав, з найскладнішими завданнями справлявся на відмінно. Він був наполегливою та цілеспрямованою особистістю. А ще – надзвичайно людяним, завжди готовим прийти на допомогу іншим. Тому, як тільки почалася навала росіян на нашу країну, Юрій одразу став на захист України, він був справжнім офіцером. Спочатку у 2015-му воював в АТО, а коли почалося повномасштабне вторгнення без вагань знову взяв до рук зброю. На жаль, його організм не витримав таких випробувань. Його дружина втратила чоловіка, донька – тата, а ми – гарного товариша та колегу. Вічна пам’ять Юрію. Це ще одна важка втрата для усіх нас».

Висловлюємо щирі співчуття рідним Юрія Чучука.

Герої не вмирають!

Категорії
Новини

За свободу України життя у бою віддав Олександр Коржевич

Мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за свободу та незалежність України солдат Олександр Коржевич загинув на Сумщині у районі населеного пункту Осоївка.

На захист України Олександр Коржевич став у перші дні повномасштабного вторгнення. Як захисник, він мав посаду старшого водія-гранатометника відділення забезпечення другого реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї. Воював на багатьох напрямках, на Донеччині був поранений.

«В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Олександр працював водієм автотранспортних засобів, він влаштувався до нас наприкінці 2018 року і одразу проявив себе як професіонал та гарний товариш, – згадує механік автоколони № 12 Владислав Мезенюк. – Спокійний за характером, добрий, ввічливий, виважений, щирий та працьовитий, він ніколи не пасував перед труднощами. На підприємстві він здійснював перевезення у виробничому управлінні гірничого департаменту. Після роботи поспішав на Софіївщину, до села Запорізького допомагати своїм рідним по господарству. Звістка про загибель Олександра дуже вразила нас усіх. Це важка  втрата, страшне горе! Молодий чоловік, йому б ще жити й жити, якби не війна. Наші співчуття його рідним та усім, хто знав нашого захисника».

У Олександра Коржевича залишилися батьки, сестра, дружина та дві доньки.

Щирі співчуття родині.

Вічна слава Герою!

Категорії
Новини

У засвіти пішов наш колега Євгеній Єрьомін

Життя Євгенія Єрьоміна обірвалося під час проходження військової служби та під час його лікування в Національному військово-медичному клінічному центрі «Головний клінічний госпіталь» у місті Київ.

Молодший сержантЄвгеній Єрьомін помер в наслідок гострої  хвороби.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Євгеній працював контролером у виробництві чорних металів (по коксу) дільниці технологічного контролю КХВ.

«З Євгенієм ми працювали з 2017 року. Він здійснював відбір та підготовку проб коксової продукції, – розповідає Інна Капітула, начальник дільниці (коксохімічне виробництво) технологічного контролю КХВ служби вхідного контролю департаменту з якості. – Це дуже відповідальна робота, яка потребує чималих знань, неабиякої фізичної підготовки. В цілому, контролер – це саме той фахівець, який стоїть на варті якості продукції, він слідкує за тим, щоб не було браку. З перших днів роботи Євгеній одразу  влився у наш колектив, в якому, до речі, переважно працюють жінки. Світла та добра людина, дуже відповідальна, позитивна, легка у спілкуванні. У нас всі любили та поважали Євгенія. Він завжди був готовий допомогти, і не тільки своїм колегам. У вихідні він їздив до своїх рідних допомагати по господарству. Євгеній з величезною повагою ставився до людей похилого віку. На військову службу Євгеній був призваний на початку 2023 року. Його смерть – це дуже важка втрата для нас».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям, колегам померлого.

Завжди пам’ятатимемо!

Категорії
Новини

Захищаючи Україну, загинув верстатник Ливарно-механічного заводу Володимир Копань

Володимир Копань став на захист України у перші дні повномасштабного вторгнення. Він був призваний на військову службу під час мобілізації 30 березня 2022 року. До мобілізації Володимир працював верстатником широкого профілю (бригадиром) в ремонтно-механічному цеху № 1 Ливарно-механічного заводу.

Змінний майстер дільниці унікальних верстатів РМЦ-1 Володимир Павленко згадує про Володимира Копаня, як про вправного, досвідченого фахівця та чудову людину. «Він був універсалом, – розповідає Володимир Павленко. – Добре працював на своєму карусельному верстаті, міг у будь-який момент підмінити колег на інших верстатах. Від роботи ніколи не відмовлявся. Робив її швидко, якісно, безпечно. Володимир мав веселу вдачу, завжди був енергійним, активним,  міг жартами створити позитивний настрій у бригаді. Цехові старожили його любили, а новачки, молодь поважали, тяглися до бригадира, як то кажуть. Страшна звістка про загибель нашого колеги ошелешила кожного, хто знав Володимира. Дуже важка втрата. Не можу повірити, що нашого бригадира, нашого товариша вже немає з нами».

27 березня 2025 року оператор відділення ударних безпілотників взводу безпілотних авіаційних комплексів, старший сержант Володимир Копань отримав поранення, несумісне з життям, в результаті ворожого артилерійського обстрілу в районі Торецька Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам Володимира Копаня.   

Категорії
Новини

Своє життя за Україну віддав залізничник Сергій Троценко

Молодший сержант Сергій Троценко помер від травм, отриманих в бою на Куп’янському напрямку.

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сергій працював монтером колії ЗЦ № 3 в сталеплавильному районі. Колеги кажуть, що у залізничній справі він був «своїм», добре знав цей напрямок роботи, адже свого часу ще й працював у службі СЦБ.

«Варто було лише поглянути на Сергія – міцний та сильний. І за характером він був таким же – завжди перший, відповідальний, сумлінний. Він з легкістю справлявся з будь-якою роботою, ще й іншим допомагав. У багатьох справах Сергій був лідером, він завжди брав відповідальність на себе, – розповідає Олександр Прудніков, начальник дільниці ЗЦ № 3. – Коли розпочалася повномасштабна війна ми у колективі були впевнені, що Сергій буде серед перших, хто стане на захист Батьківщини. Так і сталося, до лав захисників він приєднався наприкінці 2022 року. За військовою спеціальністю Сергій був водієм-механіком евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону. Воював на Куп’янському напрямку, там же і був поранений. Смерть Сергія – це ще одна важка втрата для усіх, хто його знав, хто з ним працював багато років. На жаль, війна забирає найкращих».

Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та колегам загиблого.

Світла пам’ять Герою!