Позначка: утрати

Категорії
Новини

У бою на Харківщині загинув працівник гірничого департаменту Іван Низовий

Івана Низового призвали на військову службу по мобілізації 17 грудня 2022 року. До призову він працював слюсарем-ремонтником на рудозбагачувальній фабриці № 1 гірничого департаменту «АрселорМіттал Кривий Ріг». Нещодавно прийшла трагічна звістка про те, що солдат Іван Низовий, старший бойовий медик розвідувальної групи загинув у бою за Україну 17 жовтня 2024 року у районі населеного пункту Вовчанські хутори Харківської області.

«Ми познайомилися з Іваном Низовим років десять тому, – згадує заступник начальника РЗФ-1 з механоустаткування Євген Висоцький. – Я тоді працював на РЗФ-2, а Іван Васильович з колегами з управління ремонтів ГД ремонтував наше устаткування. Вони це робили професійно, якісно, швидко. А у 2018 році доля звела мене з досвідченим слюсарем-ремонтником в одному підрозділі – РЗФ-1. Іван ремонтував дуже важливе обладнання: млини, класифікатори, автостели, конвеєри тощо. Він добре застосовував свій багаторічний досвід, виконуючи ремонти на «відмінно». А саме надійна робота устаткування є неодмінною складовою стабільної роботи фабрики. Іван Низовий ніколи не відмовляв у допомозі. Були випадки, коли потрібні для ремонтів матеріали чи запчастини привозили саме у обідню перерву. Іван Васильович без зайвих слів відкладав ложку і разом з товаришем брався за розвантаження. Йому завжди можна було доручити найскладніше завдання з впевненістю, що все буде зроблено якнайкраще. Він був спокійною, врівноваженою людиною, мав товариські стосунки з колегами. У цеху його цінували, поважали. Страшна звістка. Ми втратили висококласного фахівця та надійного товариша».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, колегам, друзям загиблого героя.

Категорії
Новини

У бою з ворогом загинув наш колега Анатолій Чоботаренко

Напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення, 23 лютого 2025 року у населеному пункті Комар Волноваського району Донецької області загинув солдат, оператор-топогеодезист радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління та артилерійської розвідки Анатолій Чоботаренко. До призову на військову службу по мобілізації у жовтні 2023 року Анатолій працював електрозварником ручного зварювання цеху блюмінг «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Протягом тривалого часу разом з Анатолієм Чоботаренком працював заступник начальника блюмінгу з механоустаткування Костянтин Шулигін. «Анатолій перейшов до нас з першого блюмінгу. Там він спеціалізувався на ремонтах системи змащування. У нас, на другій дільниці блюмінгу, він працював у бригаді, яка ремонтує рольганги, шлепери та інше устаткування, без якого неможлива робота цеху. – Розповідає Костянтин Шулигін. – І скрізь Анатолій Чоботаренко виконував зварювальні роботи якісно. А якщо у цьому була потреба, то він допомагав слюсарям-ремонтникам, тобто працівником був універсальним, ключовим, я б сказав. Завжди спокійний і врівноважений, Анатолій Чоботаренко приймав виважені рішення. А його спокій передавався колегам, що дуже важливо у складних ситуаціях. Ми втратили одного з найкращих фахівців та чудову людину».

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам загиблого воїна.

Категорії
Новини

Воїну та металургу Олексію Бєлікову  посмертно присвоєно звання Героя України

Відповідний Указ Президента України вийшов 21 лютого 2025 року. До вступу на військову службу за контрактом Олексій працював у сортопрокатному цеху № 2 «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові постановляю: присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» Бєлікову Олексію Олександровичу – молодшому сержанту (посмертно)», – йдеться в Указі.

За словами старшого майстра дрібносортного стану ДС 250-4 СПЦ-2 Павла Житниковича, Олексій Бєліков був справжнім патріотом. «Він захищав Україну ще з 2014 року, – говорить Павло. – Проривався з Іловайського та Дебальцівського котлів. Повернувся на стан, а у 2018 році знов вступив до лав захисників».

Павло Житникович розповів, що спочатку Олексій Бєліков працював у цеху різальником гарячого металу. Він добре справлявся з важкою та небезпечною роботою, працював професійно й сумлінно, а ще був дуже позитивною людиною. Пізніше Олексій був переведений оператором посту управління. Але на той час стан був на реконструкції, тож покерувати прокаткою йому не довелося.

Героїчний воїн, повний кавалер ордену «За мужність», Олексій виконував бойові завдання у самому пеклі, у Донецькій та Луганській областях. В одному з боїв захисник був дуже тяжко поранений. У госпіталі медики боролися за життя Олексія, але врятувати не змогли. 10 червня 2023 року мужнього захисника та металурга не стало.

Пишаємося нашим Героєм! Пам’ятатимемо завжди!

Категорії
Новини

В бою за Україну загинув Борис Ярмолюк

Багато років Борис працював в «АрселорМіттал Кривий Ріг» електромонтером. Його дуже цінували в цеху ремонту електроустаткування № 4 за щире серце та добру вдачу.

«Це була надзвичайно відкрита людина, яка змогла не лише здобути повагу серед колег, а й фактично об’єднати нас усіх в одну родину, – розповідає заступник начальника ЦРЕУ-4 Микола Циганков. – До того ж Борис добре знався на своїй справі. Йому довіряли найскладніше – ремонт електроустаткування вантажопідйомних механізмів. Він був професіоналом, надійною людиною, яка і у роботі, і у життєвих справах завжди допоможе, підтримає. Бориса Ярмолюка мобілізували у липні 2024 року. Але можна сказати, що він пішов за покликом серця, адже був справжнім героєм, захисником своєї родини, країни. Ми втратили більше, ніж просто колегу. Ми втратили одного з найкращих членів нашої виробничої родини».  

Сержант Борис Ярмолюк загинув 11 лютого 2025 року в бою біля Баранівки Покровського району, що у Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття родині, колегам та побратимам героя.

Пам’ятатимемо завжди!

Категорії
Новини

Працівник доменного цеху № 1 загинув, захищаючи Україну

Виконуючий обов’язки старшого майстра Валерій Сорухан прийшов у доменний цех № 1 майже 22 роки тому. І Андрій Кліпка вже тоді працював. Валерій згадує Андрія, як сумлінного, професійного працівника, який знав свою роботу на сто відсотків.

«Він працював водопровідником доменної печі, – говорить Валерій Сорухан. – Дуже гарна людина. Завжди спокійний і виважений, Андрій був авторитетом для всіх нас. Він вмів знаходити спільну мову з колегами, добре працював у команді. Відповідав за охолодження печі. І робив свою роботу дуже професійно. Якщо за роботу брався Кліпка, то ми були впевненими, що все буде зроблено на найвищому рівні. Андрій став на захист України у грудні 2022 року. А нещодавно ми дізналися, що його більше немає з нами. Дуже страшна новина для всіх нас: горнових, водопровідників, майстрів доменної печі та інших працівників. Важко в це повірити.»

Командир відділення радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами Андрій Кліпка загинув у бою з окупантами у населеному пункті Піщане Куп’янського району, що на Харківщині у січні 2025 року.

Висловлюємо щирі співчуття родині героя.

Категорії
Новини

Виконуючи бойове завдання, отримав смертельні поранення наш електрозварник Максим Дубовик

Максим Дубовик став на захист України у червні 2024 року. Він служив оператором-топогеодезистом артилерійської батареї. До мобілізації Максим працював у цеху металоконструкцій Ливарно-механічного заводу.

Начальник зміни ЦМК Максим Сизов  сказав, що страшна звістка про загибель електрозварника Максима Дубовика глибоко вразила його особисто та всіх, хто з ним разом працював. «Максим Дубовик був доброю і чуйною людиною, – говорить начальник зміни. – Завжди був спокійним і впевненим. Він без проблем знаходив спільну мову з колегами та співпрацював у команді. Не пам’ятаю, щоб хтось мав з ним конфлікти. Максим брав участь у ремонтах та виготовлені устаткування для доменного, сталеплавильного, коксохімічного та інших виробництв, для гірничого департаменту, та практично для всіх цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг». Свою роботу виконував якісно, професійно. Це дуже тяжка втрата для нас усіх».

Максим Дубовик отримав поранення, несумісні з життям 12 лютого 2025 року поблизу населеного пункту Удачне Покровського району Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям та колегам Максима.