18 квітня в лікарні ім. Мечникова від отриманих бойових поранень помер наш колега – начальник зміни цеху металоконструкцій ЛМЗ Ігор Скрипнік.
Ігор починав працювати в цеху котельником, виконував обв’язки змінного майстра, згодом став майстром складально-зварювальної дільниці.
«Він був вимогливим як до себе, так і до колег. Як керівник міг так організувати роботу, що найскладніше завдання виконувалося швидко та якісно. Професіонал у роботі, цікава та світла людина. Ігор завжди був лідером, прикладом для нас усіх. З вересня 2022 року герой зі зброєю в руках на передовій захищав незалежність нашої країни. Він і на фронті був серед перших. Важкі поранення Ігор отримав під час евакуації важко поранених побратимів. На жаль, серце захисника зупинилося у лікарні. Але Ігор назавжди залишиться непереможним героєм для нас!», – говорить заступник начальника ЦМК з виробництва Роман Удод.
Без люблячого чоловіка та батька залишилися дружина та син.
З 20 років Владислав працював у шахтоуправлінні нашого підприємства гірником очисного забою.
Завзятий, ініціативний, щирий та відкритий – таким згадують його колеги. Він ніколи не був байдужим. Відважний та рішучий, він приєднався до лав ЗСУ у травні 2022 року. З 2 квітня 2023 року захисник вважався зниклим безвісти під час виконання бойового завдання поблизу міста Бахмут. Але, на жаль, Владислав загинув у бою.
«Він ніколи не шукав легких шляхів, завжди був готовий до виконання складної шахтарської роботи, – розповідає заступник головного інженера з гірничих робіт ШУ ГД Сергій Самойленко. – Владислав був надзвичайно вимогливий до себе, відповідальний та готовий рухатися вперед, освоювати нові горизонти у всіх сенсах. А ще він був справжнім патріотом, який без вагань став на захист країни. Тим більше, що він вже мав бойовий досвід, був учасником АТО. Ми втратили героя, людину з великої літери. Але про його подвиг ніколи не забудемо, просто не маємо права на це».
Висловлюємо щирі співчуття родині та друзям загиблого захисника.
Гірники долучилися до загальноміської акції з озеленення міста до Дня довкілля.
На території гірничого департаменту висадили глоди, саджанці горобини, граби, клени та ірги. Дерева висаджені на транспортному кільці біля управління ГД, на шляху-в’їзді до департаменту, у сквері Охорони праці.
У цих дерев цікава історія походження. Вони приїхали до Кривого Рогу з розплідників Львова та Краматорська і таким чином символічно поєднують у собі захід та схід країни. Відтепер вони тішитимуть криворіжців.
«Зелену толоку в гірничому департаменті ми розпочали ще раніше, – розповідає провідний інженер управління головного механіка ГД Оксана Кушнірук. – Ще у березні ми взялися за ретельне прибирання клумб та газонів, обрізку дерев, висадку квітів. Вже зараз на клумбах біля цехів та управління готуються показати свою красу тюльпани, нарциси, хризантеми та газанії. А ось до Дня довкілля ми висадили ще й 18 дерев у різних куточках департаменту. Хотілося б, щоб скрізь з’явилося якесь нове зелене оновлення. Цікаво, що клен – це символ достатку, порядку та об’єднання, граб – символ міцності та надійності, а глід символізує надію та добробут. Всього цього ми бажаємо усім криворіжцям!»
Під час ремонтної зупинки в шахтоуправлінні гірничого департаменту виконали великий обсяг робіт, серед яких і заміна шахтної кліті.
Шахтна кліть використовується для перевезення працівників, матеріалів, техніки, обладнання тощо. Без неї підземний видобуток практично неможливий. Але інтенсивна експлуатація цих підйомних транспортних посудин відбувається у досить агресивному середовищі, а тому вони через певний термін потребують заміни. Цього разу в ШУ замінили одну з п’яти клітей, якими користуються шахтарі.
«Щозміни кліть ствола Клітьова підіймає та опускає працівників на 1045-й горизонт, – розповідає начальник підземної дільниці підйому Максим Ткаченко. – А ще ми спускаємо під землю матеріали, обладнання. Наша двоповерхова кліть вантажопідйомністю 15 тонн. Ми нею навіть шахтні електровози для ремонту доставляємо на поверхню. Перед кожною зміною її ретельно оглядають, перевіряють, адже найголовніше для нас – це безпека людей, а кліть спускає під землю робочий персонал. Щоразу (за один підйом або спуск) це 84 людини. Цю кліть потрібно було замінити, адже вже вийшов час її технічної експлуатації. Найскладнішим було те, що під час цієї заміни левову частку робіт потрібно було виконувати вручну. «Кліть-старушку» підняли і почали розбирати. На її місце ми встановили нову, яку теж збирали вручну через те, що заміна виконувалася під час зупинки шахти і за умов обмеженого енергопостачання і ми не мали змоги використовувати гайковерти. Найбільший обсяг робіт виконали слюсарі, стволові кріпильники та механослужба на чолі з механіком підземної дільниці підйому Дмитром Штифураком. В результаті ми отримали безпечний довіз працівників та матеріалів на робоче місце. І це для нас найголовніше».
Заміна кліті, яку виготовило одне з криворізьких підприємств, тривала майже півтора місяця. Після встановлення підйомної посудини на робоче місце кліть пройшла обкатку, тож вже готова прийняти першу робочу зміну після ремонтних робіт та перезапуску шахти.
Біля управління Ливарно-механічного заводу ремонтники висадили дерева на Алеї пам’яті працівників заводу, які загинули захищаючи незалежність нашої країни.
Ці п’ять сакур серед зеленого острівця біля будівлі управління ЛМЗ з’явилися цього квітня. Кожне дерево іменне – на честь загиблих в боях героїв, які працювали на заводі. П’ять дерев – п’ять захисників, яких забрала ця війна.
«Починаючи з лютого 2022 року, коли розпочалося повномасштабне вторгнення, до лав ЗСУ мобілізували 221 нашого працівника. На жаль, ми вже втратили п’ятьох найкращих хлопців. Вони ніколи не повернуться до наших цехів. Але ми не маємо права забути про них. Так і народилися ідея цієї Алеї пам’яті. На ній п’ять сакур. Ми виготовили в цехах заводу таблички з іменами полеглих героїв і встановили їх біля кожного дерева. Наша спільне бажання, щоб ці дерева прижилися та своїм цвітінням нагадували про те, які мужніми та відважними захисниками є наші працівники. І, дай Боже, щоб ця алея такою і залишилася б, щоб на ній не з’являлося більше нових саджанців. Краще ми закладемо алею Перемоги. Це було б найкращим подарунком для нас усіх», – сказав директор Ливарно-механічного заводу Валерій Мовчан.
5 квітня своє перше 5-річчя відзначив Ливарно-механічний завод.
Завод створений на базі семи цехів ремонтного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг» як самостійна бізнес-одиниця з повним циклом: від виробництва рідкої сталі з використанням електродугових печей до готових запчастин і машинобудівного устаткування.
Продукція та послуги ЛМЗ з перших же днів мали попит. Аби відповідати усім сучасним вимогам ремонтного виробництва завод розпочав оновлення обладнання. Постійно розширювався портфель замовлень. Клієнтами за ці роки стали підприємства Групи «АрселорМіттал» в Алжирі, Іспанії, Казахстані, Боснії та Герцеговині, Польщі, Мексиці та Німеччині. А ще такі українські підприємства, як «КАМЕТ-СТАЛЬ», «Запоріжсталь», «Запоріжкокс», «Дніпротяжмаш». Але основним замовником був і залишається «АрселорМіттал Кривий Ріг».
У 2020 році ТОВ «ЛМЗ» отримало нагороду національного бізнес-рейтингу «Лідер галузі 2020» у категорії «Механічне оброблення металевих виробів». І це не єдине досягнення ЛМЗ. На підприємстві вважають, що найкращим лакмусовим папірцем успіху молодого заводу стали висока довіра клієнтів, партнерів та інвесторів до фахівців ремонтної справи, їхніх послуг та продукції. Звісно ж, будувалися масштабні плани подальшого розвитку та вдосконалення підприємства. На жаль, війна внесла свої корективи. Як і чим сьогодні живе Ливарно-механічний завод, яким видалися перші п’ять років та про найближчі плани на майбутнє ми говорили з директором «Ливарно-механічного заводу» Валерієм Мовчаном.
– Спочатку саме на базі семи цехів підприємства, які входили до складу центрального департаменту з утримання та ремонтів ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», і був створений завод. Основним напрямком діяльності став ремонт обладнання та виготовлення запчастин для цехів комбінату. Саме в цих цехах виготовлялись запчастини та ремонтувалося все обладнання «АрселорМіттал Кривий Ріг». Тож з них ми і стартували, взяли в оренду верстати (понад 800 одиниць), загалом півтори тисячі одиниць різного обладнання плюс майже двохтисячний колектив. До січня 2022 року ми планували, що у нас працюватимуть майже 1900 працівників.
Вже з середини 2020 року ми активно взялися за технічне переобладнання цехів, щоб випускати якісну конкурентоспроможну продукцію за сучасними технологіями та вимогами. Ми придбали декілька сучасних токарних та фрезерних верстатів з числовим програмним керуванням, установку для наплавлення зносостійкого матеріалу для виготовлення біметалевих листів. У ливарних цехах реконструювали системи керування електродуговими печами. Силами внутрішнього потенціалу спроектували, зробили та ввели у експлуатацію вибивну решітку у ФСЛЦ. Тож ми не тільки ремонтуємо самі, а й модернізуємо обладнання, із заміною електроніки в тому числі. Мали вже затверджені проєкти на нове дробоочисне обладнання для ФСЛЦ, трубозгинальні верстати. Але свої корективи внесла війна.
– 24 лютого 2022 року стало певною точкою відліку для всіх нас. Довелося пристосовуватися до життя та роботи у воєнних умовах. Як змінилося робоче життя заводу?
– Одразу ми пройшлися по цехах, поговорили з людьми. Вирішили, що будемо працювати. Звісно ж, був страх, розпач, але коли всі бачили один одного, то розуміли, що керівництво та персонал разом і працюють, то зібралися і продовжили виконувати свої обв’язки кожен на своєму робочому місці.
Головним завданням, з огляду на ситуацію, що склалася (завод зменшив робочі темпи), став пошук нових ринків реалізації наших послуг та продукції. І нам це вдалося, зовнішніх замовлень стало більше. Тим більше, що наразі ми найбільше машинобудівельне виробництво в Україні з повним виробничим циклом. Чимало почало одразу робитися і задля підтримки наших захисників та перемоги. Ми виготовляли захисні їжаки, пластини для бронежилетів тероборони, захисні розтяжки-кошки та багато іншого. Водночас допомагали у ремонтах, які тривали на підприємстві під час вимушених зупинок. Навіть за цих складних часів у нас майже не було простоїв.
Нам допомогло те, що ми завжди готові освоювати нові види продукції, запроваджувати нові технології. Ми миттєво реагуємо на вимоги ринку. І, звісно ж, ми не залишаємо без допомоги наше підприємство «АрселорМіттал Кривий Ріг». Минулого року ми освоїли випуск молольних куль для гірничого департаменту, деталі та запчастини для МБЛЗ, для Казахстану – роторів, шлакових чаш для «АрселорМіттал Зениця».
– Ви завжди відзначаєте, що головний секрет успіху ЛМЗ – це колектив. Більшість колективу залишалася на своїх робочих місцях навіть у найскладніший період. Зараз вже повернулася значна частина тих, хто вимушений був евакуюватися. Водночас чимало працівників заводу захищають Батьківщину на передовій.
– На цей час у нас мобілізована221людина. На жаль, ми маємо п’ятеро загиблих та троє безвісти зниклих. Ми намагаємося підтримувати зв’язок з тими, хто зараз у лавах ЗСУ. Чимало працівників у вільний час волонтерять. Ми розуміємо, що головне, що у нас є – це наші люди. Я пишаюся, що працюю поряд зі справжніми патріотами країни, підприємства, рідного міста. Наразі чисельність нашого колективу – це понад 1700 працівників. З них працюють – 1410, ще маємо 320 вакансій. Зараз ми гостро відчуваємо потребу у верстатниках широкого профілю, вогнетривниках, газорізальниках, електрозварниках, електромонтерах, котельниках, обрубувачах, сталеварах, слюсарях, майстрах виробничих дільниць, тож готові прийняти до колективу нових колег. Бо роботи нам вистачає, і перспектива розвитку підприємства є навіть у такий складний час.
– Говорити про плани, звісно, зараз складно. Але життя не зупиняється. Які найближчі перспективи та завдання стоять перед заводом?
– Можна сказати, що в нас зараз пропозицій більше, ніж можливостей усі їх задовольнити. Ми практично можемо виготовити все, що потрібно для цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг». І виготовляємо все від напівфабрикату до готового виробу, здатні виконувати ремонти промислового обладнання будь-якої складності. Якщо можна так сказати, то ми вдихаємо життя в метал.
У найближчих перспективах – виготовлення запчастин, холодильних плит для ДП-6, засипного апарату, запчастин для розливальної машини для доменного цеху, дверей, обрамлень, металоконструкцій для КБ 5-6, металоконструкцій та деталей для конвеєрів АЦ-2. Ми продовжуємо забезпечувати молольними кулями наш ГД. Є й зовнішні замовлення – шлакові чаші, денця для Knauf Gips KG (Німеччина). Розробляємо великий проєкт спільно з алжирським підприємством щодо виготовлення засипного апарату. І це далеко не все, що ми плануємо. Отже, в нас є над чим працювати.
Головне – зберегти колектив, якому я хочу побажати стабільності, розвитку, бажання і можливості рухатися вперед. Ми пишаємося нашим працівниками, хотілося б, щоб і вони пишалися тим, що працюють в ЛМЗ. Вірю, що попереду у нас Перемога і ще не одна продуктивна п’ятирічка.
В день ювілею підприємства в ЛМЗ відзначили кращих з працівників. Десятеро з них нагороджені нагрудним знаком «Честь та гордість «Ливарно-механічного заводу». Ще стільки ж визначені, як «Кращі у професії».
Золотий фонд ЛМЗ – «Честь та гордість «Ливарно-механічного заводу»
Олескандр Суслов, слюсар-ремонтник РМЦ-1
Геннадій Тімченко, верстатник широкого профілю РМЦ-1
Юрій Кочешков, терміст, РМЦ-2
Ігор Гармаш, слюсар-ремонтник, РМЦ-2
Сергій Григоржевський, старший механік цеху, РМЦ-3
Євген Коновалов, головний технолог ЛМЗ
Андрій Черкасов, заст.начальника цеху з технології, ФСЛЦ
Євген Кайко, старший майстер основної виробничої дільниці, ФСЛЦ
