Автор: Андрій

Певно, кожен працівник нашого підприємства, перебуваючи на його території, бачив табличку з написом: «Газонебезпечно. Група…» з номером групи латинськими цифрами. Невиконання правил поводження у цих зонах є смертельно небезпечним. Тому одне з десяти золотих правил з охорони праці саме таке:

Таблички із зазначеними групами газонебезпеки можна побачити й усередині цехів, і на вулиці, під естакадами трубопроводів (а саме на дверцятах, що зачиняють сходи, які ведуть на ці естакади). Для кожного, хто не виконує роботи на трубопроводах, правило безальтернативне: відчиняти такі двері й підійматися сходами заборонено, бо вище – смертельна небезпека. Є ще одне просте правило: якщо працівник помітить пошкодження трубопроводу або почує підозрілий запах, то він одразу ж повинен сповістити про це свого керівника.

Правил для працівників, які виконують виробничі завдання у газонебезпечних зонах, набагато більше. І від їх виконання також залежать людські життя. Існують чотири групи газонебезпеки. Роботи у кожній з них дозволені лише за нарядом-допуском. Підготовку до робіт та їх безпечне виконання контролюють працівники газорятувальної служби підприємства, які, до речі, контролюють обов’язкову наявність табличок в газонебезпечних місцях.

«Газорятівником я працюю вже 24роки, – розповідає Роман Рєзнік. – Точно вам кажу: нехтування правилами призводить до біди. З газами не жартують. Коксовий, доменний, природний гази, аміак, сірководень, бензол та багато інших – смертельно небезпечні. Перед виконанням робіт у газонебезпечному місці необхідно обов’язково звернутися до ГРС. Газорятівник за допомогою газоаналізатора має заміряти концентрацію небезпечних газів і дати дозвіл на виконання робіт. У місцях з I, II і IV групами він обов’язково контролює ситуацію безпосередньо на місці до моменту, поки всі не залишать газонебезпечну зону. ІІІ група – це місця, де можлива поява токсичних газів у небезпечних концентраціях, але немає постійної загазованості. Ми обов’язково заміряємо там концентрацію газів до початку робіт, а далі, якщо прямої загрози працюючим немає, безпеку на робочих місцях контролює відповідальний виконавець робіт».

Вхід до місць першої групи без використання газозахисної апаратури заборонений! Цю апаратуру – балони з киснем чи стислим повітрям та маски – виконавцям робіт видають працівники ГРС. Вони ж відповідають за належний стан цієї апаратури – обслуговують, перевіряють, заряджають балони, дезінфікують. У місцях другої групи апаратура застосовується за необхідності, за рішенням відповідальних виконавців робіт та газорятівників в залежності від рівня загазованості. Четверта група пов’язана з природним газом. Якщо немає витоку газу, то апаратура не потрібна, але допуск, заміри і контроль від початку до завершення робіт також проводять співробітники ГРС. Це лише основні принципи, а конкретні правила знають ті, хто виконує роботи безпосередньо на місцях.

«Я та мої колеги не раз рятували працівників від смертельної небезпеки, – згадує Роман Рєзнік. – Наприклад, багато років тому група охоронців залізла на трубопровід, нехтуючи запобіжною табличкою. Мабуть, влаштували засідку на крадіїв. Але самі потрапили у халепу. Отруїлися газом, насилу їх відкачали. А наступного разу у пастці опинилися вже самі злодії. Десь вкрали добрячий шматок кабелю і залізли на газопровід, щоб ніхто їх не бачив. Поки чистили кабель від обмотки, щоб дорожче здати, стався витік. Цих також врятували. А от робітника, що працював у колодязі, врятувати не вдалося. Він знепритомнів від недостатньої кількості кисню у замкнутому просторі. Інший колега його помітив, поліз допомагати, а за ним – ще один, і ще. Результат – четверо загиблих. Тож якщо ви побачили непритомну людину у газонебезпечному місці, не треба кидатися її рятувати, не заходьте в цю зону. Негайно сповістить про це свого керівника та газорятувальну службу».

Якщо хтось з виконавців робіт у газонебезпечному місці знепритомнів, газорятівник негайно дає команду бригаді покинути територію, а сам рятує постраждалого. Може з концентраціями газів все ОК, і справа не в них. Серце, тиск тощо. Але коли маєш справу з газами, то краще «перебрати» із заходами безпеки. Зайвим не буде.

Нові придбання допомагають працівникам цеху сіркоочищення працювати безпечніше та ефективніше.

У цехах підприємства впроваджують заходи для протидії чотирьом «кілерам», які є найбільшою загрозою життю та здоров’ю наших працівників. Вони визначені на основі аналізу причин нещасних випадків з особливо тяжкими наслідками, що сталися на підприємствах «АрселорМіттал» минулого року. Ці чотири головні ризики-вбивці: ураження електричним струмом, падіння з висоти, роздавлювання рухомим обладнанням чи механізмами, що обертаються. Цех сіркоочищення коксохімічного виробництва закупив устаткування, яке допомагає нейтралізувати найзагрозливіші ризики.

Як розповів начальник ЦСО Олександр Матяш, вони вирішували всім цехом, що необхідно в першу чергу.

«Я й мої заступники консультувалися з майстрами, а ті – з робітниками на дільницях, – розповідає очільник цеху. – Визначилися. Вирішили придбати промисловий пилосос для очищення електроустановок, складні драбини та крюк-відтяжку для роботи з вантажами, які переміщуються вантажопідйомними механізмами. Два перших пункти – пилосос та три драбини – вже у цеху, і люди ними користуються. Відтяжка от-от теж буде у нас. Люди задоволені тим, що навіть у такі фінансово скрутні часи підприємство знаходить кошти для створення безпечніших умов праці».

Майстер з ремонту устаткування ЦСО Віктор Зінченко відповідає за безаварійну роботу електрообладнання цеху. А його тут дуже багато! Насоси, вакуум-компресори та ще багато чого – все це дозволяє цехові виконувати виробничі завдання: очищати коксовий газ від сірководню та виготовляти сірчану кислоту.

«Електричний струм трансформується і подається на електроустаткування за допомогою електроустановок, – пояснив Віктор Зінченко. – Їх обслуговують наші електромонтери. Дуже важливо своєчасно та якісно очищувати установки від пилу. Бо пил проводить струм, це ми знаємо ще зі школи, тому може спричинити коротке замикання та електричну дугу, що є смертельною загрозою для людей. Раніше пил зчищали віничками та щітками. Дихали ним. До того ж, в одному місці його змахнули – а він піднявся й сів у іншому місці. Застосування пилососу значно підвищило якість прибирання, а отже і безпеку для людей. Пилосос легкий, компактний і достатньо потужний для наших потреб».

Віталій Ніколенко має чималий досвід ремонтів механічного устаткування. Зараз він виконує обов’язки майстра з ремонту устаткування. Переважна більшість цехового обладнання, у тому числі й механічного, знаходиться на висоті вище, ніж 1,3 метри. Тобто там, де «орудує» ще один «кілер» – загроза падіння з висоти, внаслідок чого можна  отримати важкі, навіть смертельні травми.

«У багатьох місцях ми маємо стаціонарні майданчики для безпечного обслуговування або ремонтів, – говорить Віталій Ніколенко. – Але подекуди їх немає. Отут нам у пригоді стають нові драбини. Вони компактні й легкі у складеному вигляді, а розкладені – дозволяють безпечно виконувати роботи на висоті до шести метрів, навіть у важкодоступних місцях. Обов’язково застосовуємо запобіжні пояси, працюємо лише удвох: один на драбині, а інший притримує її внизу. З новими драбинами стало безпечніше й зручніше виконувати такі завдання, як, наприклад, розкрутити й закрутити фланцеві з’єднання, відновити ізоляцію трубопроводу чи зняти датчики на повірку. Просто, надійно та зручно».