Попри війну, наше підприємство не зрадило добрій новорічній традиції та подарувало дітям міста та Криворізького району більше тисячі солодких подарунків.
Гостей з «АрселорМіттал Кривий Ріг», які привезли солодощі, радо зустрічали у Новолатівській громаді.
«Ми вже не один рік поспіль співпрацюємо з АрселорМіттал Кривий Ріг, – сказав голова Новолатівської громади Олександр Зубрій. – Раніше підприємство придбало для наших мешканців машину швидкої допомоги, шкільні автобуси. Щороку, дякуючи вашим подарункам та допомозі добрих людей наші діти отримують солодощі та чудовий настрій. Цього року ми маємо близька 40 родин з дітьми – переселенців з Херсонської та Миколаївської областей. Їх ми також привітаємо новорічними солодощами. Поставимо ялинку у палаці культури. Дітям потрібне свято, особливо зараз, коли вони бачать всі жахіття війни. І ви допомагаєте нам це свято створити».
Також щиро раділи подарункам і в Гречаноподівській громаді.
«Людське щире дякую «АрселорМіттал Кривий Ріг», – усміхається голова громади Галина Усик. – Від дітей, від батьків, від нашого виконавчого комітету. Ми щороку чекаємо на ваші подарунки. У такі страшні часи всі допомагають одне одному. Ви – нам, ми – нашим захисникам та мешканцям Херсонщини. Зараз у нас проживає 137 родин переселенців, діти яких також отримають солодощі. Ми любимо і цінуємо кожну дитину, робимо все для того, щоб вони посміхалися. В нашій громаді проживають цілі династії, пов’язані з вашим підприємством: сталевари, механіки, водії самоскидів у кар’єрах. Тож тримаємось разом. Слава Україні! Героям нашим Слава! Щоб діти наші не бачили сліз і не проливали їх».
Новорічні подарунки від металургів та гірників, традиційно, отримали діти з особливими потребами: вихованці Центру для дітей з вадами слуху «Сузір’я», Криворізької гімназії № 98, Фонду об’єднаних сердець, Спілки інвалідів та організації «Сонячні діти».
«Підприємство завжди готове допомогти тим, хто цього потребує, – говорить менеджер з корпоративної соціальної відповідальності Майя Ластовецька. – Наше соціальне партнерство з громадами та дитячими закладами не переривається навіть у військовий час. Діти – майбутнє країни, майбутнє підприємства. І нам дуже приємно «підсолодити» їм життя у ці складні часи».
Вітаємо наших маленьких друзів та їх батьків з Новорічними та Різдвяними святами. Бажаємо здоров’я, Перемоги та мирного неба!
«АрселорМіттал Кривий Ріг» привітав новорічними подарунками дітей, батьки яких захищають підприємство від пожеж та надзвичайних ситуацій у складі 4-го Державного пожежно-рятувального загону.
«4 ДПРЗ – надважлива складова нашої системи промислової безпеки, – говорить начальник управління промислової безпеки підприємства Сергій Мельник. – Ми цінуємо їхню цілодобову працю з захисту людей і обладнання, професіоналізм, відвагу та мужність, сумлінне ставлення до роботи та оперативне реагування під час ліквідації пожеж. Ми – одна команда, тож логічно, що їхні дітки отримали подарунки від нас».
Заступник начальника 4 ДПРЗ Тарас Пинило від рятувальників та їхніх родинщиро подякував «АрселорМіттал Кривий Ріг» за солодке привітання, а також за допомогу, що надає підприємство загонові.
«З початку війни нас переведено на посилений режим служби, – повідомив Тарас. – Ми декілька разів допомагали місту ліквідовувати наслідки російських обстрілів. В нашій роботі дуже допомагають техніка, устаткування, засоби індивідуального захисту, які ми отримали від підприємства. Розуміємо, що вам зараз нелегко виживати. Нехважаючи на проблеми, вже у поточному році комбінат закупив 25 новеньких апаратів захисту на стислому повітрі для рятувальних робіт у задимлених приміщеннях, костюми хімзахисту та 96 надсучасних захисних шоломів. Дякуємо за таке серйозне ставлення до нашої роботи, безпеки. Стараємося віддячувати тим же. І ще раз дякую за святковий настрій для наших діточок!»
22 грудня українські енергетики відзначають своє професійне свято. Сьогодні у всіх, хто обрав цю професію, своя передова – дуже гаряча, надважлива. Ми щиро дякуємо цим людям за їхню щоденну боротьбу за світло!
За місяць до професійного свята енергетики «АрселорМіттал Кривий Ріг» разом з колегами з інших департаментів врятували основні виробничі агрегати під час блекауту, спричиненого російськими ракетними атаками по енергетичній інфраструктурі. І серед них – професіонали з цеху мереж і підстанцій, який подає електроенергію в підрозділи металургійного та коксохімічного виробництв.
Наш ЦМП – це складна система з 76 підстанцій, 41 трансформаторних пунктів, 340 км кабельних ліній та сотень кілометрів повітряних ліній електромереж. Робота цього комплексу була налагодженою для перетворення та подачі електричного струму від АТ «ДТЕК ДЕМ» до кожного куточка підприємства. А коли сталось знеструмлення, саме майстерність наших енергетиків дозволила за декілька годин кардинально перебудувати ланцюжки постачання та врятувати основні агрегати.
«Загроза була більш ніж серйозною, – згадує начальник ЦМП Олександр Балахнін. – Внаслідок ракетних ударів та виходу з ладу енергообладнання частота в українській енергосистемі впала. Спрацювали захисні системи, і подача струму, в тому числі й на наше підприємство, припинилася. Під загрозою тоді опинилися коксові батареї, доменна піч № 6, наш новий сучасний дрібносортний стан 250-4 з методичною піччю. Підприємство могло втратити ці агрегати, а на їх відновлення довелося б витратити багато місяців та величезні кошти. Треба було терміново відновлювати електропостачання».
Врятувало те, що у нас є свої енергогенеруючі потужності. Але треба було терміново перебудувати систему так, щоб на важливі об’єкти пішла саме ця електроенергія замість ДТЕКівської. Тобто ми мали фактично запустити рух струму у зворотному напрямку. «Світло згасло скрізь, – продовжує керівник ЦМП. – Нас виручив електрогенератор, який був встановлений у цеху лише за кілька днів до того. Раніше його використовували ремонтні бригади на віддалених дільницях. Але ми встановили його стаціонарно, реагуючи на загрози, і, як виявилось, це рішення було правильним. Його робота дозволила нам відновити електропостачання диспетчерської цеху та мережі зв’язку на підприємстві. Це надважливо, адже «Київстар» протримався ще годину і зв’язок зник. А без зв’язку координувати роботу багатьох підрозділів (та ще й у таку відповідальну мить) стало б неможливим».
Начальниця зміни Наталя Заїка
У диспетчерській ЦМП швидко зібрався штаб боротьби з блекаутом. Директор енергетичного департаменту Євген Цюпик був на постійному зв’язку з керівниками підрозділів, для яких подача струму була критично важливою, та з виробничим управлінням. Визначили пріоритетних споживачів. В.о. його заступника з електрогосподарства Максим Сальніков координував взаємодію з ТЕЦ. В.о. заступника начальника ЦМП з ремонту Руслан Курликін відповідав за роботу генератора, що забезпечував зв’язок. А Олександр Балахнін, його заступник з експлуатації Олександр Кривошеєв та начальниця зміни Наталя Заїка з колегами взялися за розробку альтернативних ланцюгів постачання струму в цехи.
Від однієї з підстанцій була підключена до мережі ДП-6. Від іншої підключили коксові батареї. Аж через три підстанції довелося під’єднувати насосну станцію, яка дає воду для охолодження на четвертий дрібносортний стан. За рахунок цього його було врятовано. А для дуже важливої фільтрувальної насосної станції, яка забезпечує водою основні цехи, струм подали через чотири підстанції. Були підключені насоси, що відкачують воду з підрозділів, які побудовані на плавунах. На «відмінно» відпрацювали при цьому працівники цеху водопостачання. Це дозволило уникнути серйозних підтоплень в цехах. Щоб провести всі необхідні перепідключення, електромонтери та керівники дільниць ЦМП виконали величезний обсяг робіт на підстанціях.
«То був незабутній вечір, – посміхається начальниця зміни ЦМП Наталя Заїка. – Такого досвіду ми ще не мали. Рахували кожен мегаватт, адже перевантаження мереж або падіння частоти могли вивести з ладу наше устаткування, яке тоді вже не запустити. Відмінно спрацювали на переключеннях чергові основних підстанцій Світлана Страх, Світлана Гриценко та інші. Майстер дільниці Артем Павелко вже мав їхати додому, до родини, відпочивати після зміни, але залишився і також виконував переключення. Особлива подяка оперативно-ремонтній бригаді цеху. Віктор Тріскало та Роман Стефанишин здійснили справжній подвиг, виконавши перепідключення на кількох підстанціях. Їхній універсалізм викликає захоплення, адже обладнання скрізь різне, є сучасне, а є багато старого».
Чергова основних підстанцій Світлана Страх
Бурхливий вечір переходив у тривожну ніч. Коли стало зрозумілим, що найкритичніші об’єкти струм отримали, Олександр Балахнін відпустив своїх заступників та начальницю зміни по домівках. На зміну заступила бригада начальниці зміни ЦМП Аліни Сорокіної. В цехи поступово поверталось світло. АТ «ДТЕК ДЕМ» почало подавати струм. Апокаліпсису, викликаного блекаутом, не сталося.
Наші енергетики – справжні герої, що перемогли темряву!
Коли лаборанта газорятувальної служби Тетяну Філоненко запросили на урочистості з нагоди 85-ї річниці департаменту з охорони праці та промислової безпеки, то вона й гадки не мала, який стрес на неї чекає!
«В залі була чудова атмосфера, – згадує Тетяна. – Спочатку вручали найвищу нагороду підприємства «Честь і гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг». І раптом називають мене! Ой, як я злякалась спочатку! Але подітись нікуди, пішла отримувати нагороду. Поки йшла, все трудове життя промайнуло перед очима».
Зовсім юною Тетяна прийшла на підприємство на практику до газорятувальної служби. «На заводі працювали мої батьки, на третьому прокаті, – говорить Тетяна. – Непогана стабільна зарплата, путівки. Вирішила й я спробувати, а там життя покаже. Вступила до училища на лаборанта хіманалізу. Хімію любила, вчитись подобалось. А коли вперше побачила завод, то стало страшно. Все величезне! Гримить, шипить, грюкає! Але що ж я, даремно вчилася? Як кажуть, очі бояться, а руки роблять». І робили руки, вочевидь, непогано. Тож Таню по завершенню навчання взяли на постійне місце роботи.
З теплотою та вдячністю згадує вона своїх наставників, подружжя Соловйових – лаборантку Антоніну та газорятівника Василя. Саме вони майстерно перетворили знання дівчини у стійкі виробничі навички. Сама ж вона також знайшла родинне щастя на підприємстві. Після служби у війську влаштувався до ГРС газорятівником один парубок. «Молодий був, гарний, – розповідає Тетяна. – Не можна було не закохатися. Володею звали. Весілля відгуляли 17 вересня, якраз у День рятівника. Народився син Костя, а згодом син Юра… На жаль, Володимира вже немає». У очах Тетяни заблищали сльози.
Газорятівники і лаборанти завжди працюють єдиною командою. Одна з важливих функцій ГРС – моніторинг повітря у газонебезпечних місцях на території підприємства. Чітке своєчасне визначення концентрації вибухонебезпечних та отруйних газів у повітрі та газопроводах рятує людські життя. Саме це й роблять лаборанти. «Серед відповідальних задач – вимірювання концентрації кисню у газопроводах природного, доменного, коксового газів, – продовжує наша героїня. – Бо якщо кисню забагато, може статися вибух. Також вимірюємо високовідсотковий кисень у балонах газозахисної апаратури. Від того, як точно ми це зробимо, залежить життя людей, які з нею працюють. Взагалі то всі заміри відповідальні. Ціна можливої помилки – здоров’я, життя працівників. З метаном, киснем, СО не жартують».
Задачі, які виконують лаборанти, незмінні. Змінюються лише методи вимірювань та прилади. Устаткування вдосконалюється, а відтак зростають швидкість та точність аналізу. «Декілька років тому ми отримали газоаналізатори, – каже Тетяна Філоненко. – То був прорив! Невеличкий і доволі точний прилад. Його можна носити з собою. Тож зараз багато вимірювань проводять газорятівники безпосередньо на виробничих майданчиках. Це дозволяє виявити ризики отруєння чи вибуху газу набагато оперативніше, ніж при відборі проб та проведенні аналізів у лабораторії. У нас, лаборантів, з’явилась ще одна функція – калібрування газоаналізаторів. Маємо зразки суміші газів із заданою концентрацією, за допомогою якої і налаштовуємо прилади».
Колеги з радістю вітали Тетяну Філоненко з нагородою, а вона зізналася, що багато років успішної праці заради безпеки людей були б неможливими без них, без її колективу. «Дійсно, у нас колективна робота, – розповідає Тетяна. – Працюємо пліч-о-пліч з лаборантами Наталею Савченко, Оленою Касянчук, комірником Юлією Пархоменко. Постійно взаємодіємо зі всіма хлопцями-газорятівниками з другої бригади, з нашим в.о. старшого змінного майстра Євгеном Сушком. Начальник лабораторії Дмитро Родіонов, керівник ГРС Сергій Леонов нам допомагають в організації, забезпеченні устаткуванням, хімікатами. Тому мій успіх – це успіх кожного з нас. Роботи багато, і ми робимо її сумлінно, бо відповідаємо за життя людей. Та й вдома нудьгувати не доводиться. 2 січня цього року народився мій перший і єдиний поки онучок Даня. Допомагаю у вихованні, тож життя заграло новими яскравими фарбами».
В конвертерному цеху підприємства впроваджується широкомасштабна програма з автономного обслуговування основного устаткування машин безперервного лиття заготовок №№ 2, 3.
«Наша мета – відновити машини до проектного стану, – розповідає старший майстер МБЛЗ Владислав Тюрін. – Це дасть можливість суттєво знизити на цьому обладнанні аварійні простої, звести їх до мінімуму. За рахунок цього ми плануємо збільшити серійність плавок і довести виробництво (коли в цьому виникне необхідність) до 300 тисяч тонн литих заготовок на місяць. Це рекордні показники, але вони досяжні».
У вересні в автономне обслуговування були взяті 11 одиниць устаткування. Це установка водопідготовки (вона одна для двох МБЛЗ), сталевози установки піч-ківш, зіштовхувачі заготовок, кантувальні холодильники, машини газової різки, візки переміщення проміжних ківшів. У цьому місяці до обслуговування планували залучить ще 10 одиниць. Але події, пов’язані з війною, внесли свої корективи, тож впровадження автономного обслуговування тут почнеться після стабілізації ситуації в цеху.
«Щоденно проходили сесії автономного обслуговування, – говорить менеджер WCM Олександр Корнух. – В них брали участь механіки, електрики, гідравліки, енергетики, які ремонтують машини безперервного лиття, технологи, що працюють на цих машинах, фахівці автоматичних систем управління, інструктори WCM, техніки системи трансформації ремонтів ARMP. Команди виявили 242 аномалії устаткування. 152 з них ліквідували. Щоб усунути інші, чекаємо на запчастини. Люди активно долучились до процесу і подали 166 пропозицій щодо покращень. 27 з них реалізовано».
Інженер WCM Наталя Галайко розповіла нам про деякі з покращень. Раніше для того, щоб потрапити на верхній майданчик машини газового різання заготовок, треба було зробити чималий гак, обходити машину навколо. Цеховики склали заявку до конструкторського відділу ЛМЗ на проектування вертикальних сходів і після отримання проекту виготовили та встановили їх. Це дає змогу не гаяти часу та не потрапляти зайвий раз у небезпечну виробничу зону. «Або от ще. – розповідає Наталя. – Бачите оці майданчики для обслуговування кантувальних холодильників? Їх змонтували нещодавно. Це зробило обслуговування устаткування швидшим, зручнішим, а головне – безпечнішим».
Майстер з ремонтів устаткування Сергій Поправка відповідає за безперебійну роботу обладнання відділення безперервного розливання сталі. Він та працівники його служби також працюють над автономним обслуговуванням. «Безумовно, ремонтники зацікавлені в тому, щоб техніка не ламалася, – каже Сергій. – Планове обслуговування – то одне, а аварійні ремонти – це нерви та величезні труднощі, яких можна було б уникнути. Нам таких екстримів не треба. Тож на автономне обслуговування покладаємо великі надії. Участь у сесіях комплексних команд з технологів, ремонтників різних напрямків, інструкторів дає можливість виявити та усунути більше аномалій і проблем».
Багато років керує технологічними процесами з пульта управління оператор МБЛЗ Вячеслав Величко. Він також за стабільну роботу машини, тому завзято працює на сесіях з автономного обслуговування. «Звичайно ж, ми знаємо, як реагувати і на аварійні ситуації, – розповідає Вячеслав. – Але без них точно краще. Чим вирішувати проблеми, краще їх передбачити і уникати. Шукаємо проблемні місця всією командою. Є впевненість, що як доведемо машини до базового стану, вони віддячать нам безаварійною роботою».
Паралельно йде робота над тим, щоб аномалії не виникли знову. Для цього розробляються стандарти з догляду за устаткуванням – огляду, прибирання, змащування, затягування різьбових з’єднань. А ще регулярно проводяться уроки однієї теми. На них електрики, механіки, гідравліки разом з технологами розбирають особливості механізмів, вузлів, агрегатів, способи їх безпечної експлуатації та догляду за ними. Це дозволить уникнути типових помилок та багатьох поломок у майбутньому.
Перший день зими, звичайна обідня перерва. Працівники третьої автоколони, смачно попоївши, стояли купками й жваво гомоніли, налаштовуючись на другу половину робочого дня. І раптом один похитнувся і впав, не сходячи з місця. Кілька чоловіків миттєво схилились над ним, а один одразу ж побіг до начальника колони.
«Я був у кабінеті, вирішував виробничі питання, – згадує начальник автоколони № 3 автотранспортного управління Олександр Ткаченко. – Забіг схвильований водій і вигукнув: «Людині погано! Лікаря треба!». Пара запитань, і я вже набираю номер виклику фельдшерки здоровпункту коксохімічного виробництва, що недалеко від нас. А хлопці часу не втрачали. Підклали під хворого зимові спецові куртки, щоб м’якше та не змерз, та поклали в стабільне бокове положення. Визначили, що він при свідомості, дихає, серце працює, але не може ні говорити, ні ворушитись. Мабуть, тиск стрибнув».
В той день на чергуванні у здоровпункті була фельдшерка Ольга Парака. Прийнявши дзвінок та отримавши відповіді на кілька надважливих питань, вона миттєво підхопила медичну сумку та кинулась до «швидкої», яка завжди напоготові. А ще Ольга зателефонувала своїй колезі Наталі Баклановій зі здоровпункту доменного цеху № 2, як передбачено правилами системи взаємодії між здоровпунктами. Також до порятунку були залучені газорятівники газорятувальної служби підприємства. «З газорятівниками ми часто діємо у тандемі, – розповідає Ольга Парака. – У нас є медикаменти, крапельниці та медичне обладнання, а в них – спеціальне устаткування, наприклад, кисневий апарат, який дуже допоміг нам того дня».
Ольга Парака
Першою до хворого прибула Ольга. Вона підтвердила висновок автотранспортників. Хворий дійсно у свідомості, але стан важкий. Навіть очі не рухаються і якісь ніби затуманені. Ситуація загрозлива. Високий тиск, звужені судини, недалеко до інсульту з усіма можливими наслідками. А ось і хлопці з ГРС! Їх троє: бригадир Костянтин Панченко, газорятівник Олександр Судак та старший майстер Сергій Александрович. Вони знають, що робити. Миттєво дістається й налаштовується гірничорятівник – це багатофункціональний прилад, серед функцій якого є інгаляція киснем. І ось киснева маска на обличчі потерпілого. Декілька хвилин – і його очі, а далі й тіло починають оживати!
Костянтин Панченко
А тим часом прибуває підкріплення зі здоровпункту ДЦ-2. Ольга та Наталя встановлюють систему-крапельницю, щоб збити тиск. «Ін’єкцію не можна було застосовувати в тій ситуації, – продовжує Ольга Парака. – Адже різке падіння тиску могло призвести до важких наслідків. Тож крапельниця – ідеальний варіант. Тиск почав знижуватися і стан пацієнта стабілізувався. Вкотре виручили газорятівники зі своїм обладнанням. Саме своєчасна інгаляція киснем та медикаментозна терапія допомогли запобігти інсультові. А коли стан чоловіка стабілізувався, то хлопці ще й допомогли транспортувати хворого до лікарні, знову ж таки під маскою з киснем. Огляд лікарів був оптимістичним – інсульту не виявлено! Це не перший випадок вчасної чудодійної допомоги. Влітку минулого року ми з бригадою Костянтина Панченка врятували працівницю, у якої був важкий напад після прийому антибіотиків. І знову допомогли швидкість і кисень. За відсутності допомоги, з великою ймовірністю її б вже не було в живих». Головне задання нашої газорятувальної служби – захист працівників від небезпечних газів. Але насправді спектр їх роботи набагато ширший. Десятки врятованих життів тому підтвердження.
Гірничорятівник – багатофункціональний прилад
«Я не вважаю себе та колег якимись героями, – говорить бригадир газорятівників Костянтин Панченко. – Це робота. Рятувати – то є навіть у назві нашої професії. Ми постійно навчаємося, тримаємо у відмінному стані устаткування та інструменти, постійно на зв’язку з нашими медиками. Ретельна підготовка та чітка взаємодія рятують життя та здоров’я».
