Категорії
Новини

Цех вірить у перемогу

Без продукції вогнетривно-вапняного цеху, який 25 березня відзначає своє 65-річчя,  неможливе виробництво сталі на нашому підприємстві.

Вапно є обов’язковим матеріалом для сталеплавильного процесу. Воно видаляє зі сталі шкідливі домішки – сірку та фосфор, а цетакож сприяє збереженню футеровки конвертера. До того ж, вапно використовується в аглодоменному виробництві – в агломераційних та доменних цехах.

Як розповів заступник начальника ВВЦ з технології Валерій Вєлікжанін, вапно в цеху виробляють в обертових випалювальних печах. «Я виріс у цьому цеху, – посміхається Валерій, – тому можу все про нього розповісти. Зараз ми маємо п’ять обертових печей. За останнє десятиліття у цеху сталися масштабні зміни, спрямовані на підвищення ефективності роботи агрегатів, якості продукції та на енергозбереження. Поетапно, починаючи з 2013 року чотири обертові печі були переведені на біопаливо, тобто ми використовуємо лушпиння соняшникового насіння замість дуже дорогого нині природного газу. Професіоналізм та наполеглива робота дозволили підібрати теплотехнічні режими випалу вапняку, які дали економію дуже значних коштів для підприємства».

У 2015 та 2019 роках було проведено реконструкції двох печей з установкою автоматичних систем керування процесами та устаткування з підігріву вапняку перед завантажуванням в піч. Використання підігріву дало змогу забезпечити додаткову економію енергоресурсів, а системи керування – це можливість змінювати параметри виробничих процесів дистанційно, більш оперативно та точно. А це зручність та швидкість роботи персоналу.

Зараз у цеху налічується 146 працівників. «Люди – це без перебільшення наша головна цінність, – говорить начальник ВВЦ Олег Бельгер. – Роботою обертових печей керують випалювальники вапна. Серед них багато класних фахівців. А найкращі – бригадири: Сергій Верещук, Іван Проноза, Андрій Ганець та Віталій Фесенко. Для подавання вапняків до печей та транспортування готового вапна на склади в цеху працює складна система конвеєрів. Її безперебійною роботою вміло опікуються транспортувальники. Серед них хочу виділити Олену Кравченко, Світлану Нашатирьову. Електроустаткування вправно обслуговують та ремонтують електромонтери Сергій Абрамсон, Володимир Савчук, механоустаткування – слюсарі-ремонтники Микола Онуфрієнко, Юрій Швець. Загалом успішна робота залежить від усіх: операторів пульта керування, робітників механо- та електрослужби, від кожного працівника. А роботою виробничих бригад вміло керують старші змінні майстри виробництва».

Десятеро працівників цеху захищають Україну зі зброєю в руках. Багато працівників волонтерять. Цех допомагав нашим захисникам на блокпостах «буржуйками», скобами для бліндажів, матеріалами для облаштування укріплень. У березні 2022 року цех зупинився, бо практично зупинилося підприємство. Влітку відновила роботу одна з п’яти печей, і, за зізнанням людей, то була велика радість, велика надія. У цеху скористалися простоями й зробили ремонти, які не могли зробити під час роботи устаткування, наприклад, замінили 96 метрів ставу (каркасу) конвеєра ЛК-10, який транспортує вапняки до печей. Багато зроблено з благоустрою цеху. Попри все, цех працює, життя триває.

Віталій Фесенко, бригадир випалювальників вапна:

– Я у цеху з 1999 року, і мені тут подобається. Уявляєте, як воно керувати агрегатом довжиною 75 метрів та діаметром 3,6 метри? А температура всередині якого більш ніж 1000 градусів Цельсію! Звичайно ж, це адреналін. А коли вдається виробити максимально якісну продукцію з мінімальними затратами енергоресурсів, то це неабияке задоволення. Складна робота, але дуже потрібна людям.

Тетяна Галкіна, транспортувальник:

– Люблю свою роботу, свою бригаду. Наш майстер добре організовує, пояснює, підказує. Він сам починав робітником і знає процеси та обладнання. Допомагаємо одне одному, підтримуємо. Я контролюю роботу конвеєрів, контролюю вихід готової продукції. Якщо виникає несправність, то я маю безпечно зупинити конвеєр і швидко повідомити майстра. Якщо швидко не знайти причину й знову не пустити конвеєри, може зупинитись піч, а це величезні втрати. У нас працюють сумлінні професійні люди. Бажаю всім нам, щоб нас цінили, а нашу працю належно оцінювали.

Олег Бельгер, начальник ВВЦ:

– Ми чекаємо перемоги та наближаємо її, як можемо. Вітаю кожного працівника з нашим спільним 65-річчям. Свято припало на дуже складні часи. Від щирого серця бажаю всім перемоги, щоб цех запрацював на всю потужність, хлопці повернулися неушкодженими, і щоб були у нас мир і достаток».

Категорії
Новини

10 безцінних мільйонів

16 березня відбувся форум з охорони праці, у якому разом з  працівниками департаменту з охорони праці та промислової безпеки «АрселорМіттал Кривий Ріг» взяли участь представники підрядних організацій, які виконують роботи на території та для нашого підприємства.  

Дата проведення форуму майже збіглася з одним дуже значущим досягненням – працівники підрядних організацій пропрацювали 10 мільйонів людино-годин, тобто, фактично відпрацьованих годин, без випадків із втратою робочого часу.  Як розповів начальник управління з роботи з підрядними організаціями департаменту з охорони праці та промислової безпеки Супратім Гхош, на території підприємства працюють більш ніж 20 000 підрядників. Вони часто виконують вогневі роботи, роботи на висоті та інші роботи підвищеної небезпеки. Тому показник у 10 млн людино-годин – це чудовий результат, це майже рік без серйозних травм. І проведення форумів, під час яких люди обмінюються досвідом безпеки праці, є одним з ефективних інструментів досягнення нульового травматизму.

«До ковіду ми проводили такі заходи щомісяця, розповідає Супратім. Розбирали проблеми, підтримували одне одного, розглядали ефективні підходи, переймали досвід. Під час пандемії зустрічалися в онлайн-режимі, що також було корисним. З початком повномасштабного вторгнення зустрічі вирішили тимчасово припинити. І от відновлюємо цю форму роботи, бо вона того варта. Плануємо форуми раз на квартал».

У форумі взяв участь директор департаменту з охорони праці, пожежної безпеки та екології Жанбек Єсмаханов. Він нагородив підрядну організацію ТОВ «Рефрасервіс» за досягнення найбільшого прогресу в царині безпеки праці. «Мабуть, найприємніше для мене – це вручати нагороди за безпечну працю, зізнався Жанбек. – Але найважливіша нагорода – це збережені життя та здоров’я людей. Зараз, коли гинуть українські воїни на полі бою, коли вмирають мирні жителі від терористичних атак на цивільні об’єкти, ми забезпечуємо тил. І ми все повинні зробити, щоб не гинули люди на виробництві. Для цього всі разом формуємо нову культуру безпеки виробництва. Я вдячний підрядникам, які у ці важкі часи не перестають витрачати сили й ресурси для того, щоб їх працівники після кожної зміни поверталися здоровими до своїх родин».

Далі було наведено безліч прикладів покращення безпеки праці. Хтось з підрядників закупив нові сучасні ліси й підмостя для роботи на висоті, хтось нову безпечну зварну апаратуру, а хтось впорядкував зберігання паливно-мастильних матеріалів. Багато підрядників регулярно проводять навчання своїх працівників безпечним вмінням та навичкам роботи. Витратили значні кошти на закупівлю спецодягу, масок для вогняних робіт та запобіжних поясів високого ступеня безпеки для робіт на висоті. Підіймалися й інші важливі питання. Наприклад, те, що небезпеки та кошти на їх подолання мають обговорюватися й закладатися ще на тендерній стадії, а не коли роботи вже почалися.

Також обговорили основні завдання з організації безпечної праці на 2023 рік. Серед них – створити системи звітності інформування про небезпеки, регулярно влаштовувати обходи з охорони праці та промислової безпеки за участю керівників, максимально замінити звинувачення  та покарання на допомогу та признання досягнень працівників, не жертвувати безпекою заради скорочення витрат та часу тощо.

Олександр Клименко, заступник директора з охорони праці «Дизельтехсервісу»:

– Ми вже кілька років працюємо над новою культурою безпеки праці серед своїх працівників. З 2021 року відмовились від системи покарання у вигляді доган чи зняття премій. Бо це лише демотивує і відволікає від продуктивної й безпечної роботи. Зараз якщо є серйозне порушення, то працівник проходить додаткове навчання з ОП. Ми щоденно проводимо психологічно-емоційну роботу з людьми, пропонуємо працівникам психологічні тренінги, ну й звичайно ж тренінги з охорони праці. У планах – вдосконалити роботу з виявлення дрібних порушень та разом з фахівцями «АрселорМіттал» впроваджувати заходи з їх недопускання у подальшому.

Тетяна Латашова, директорка з персоналу «Металургсервіс плюс»: – Ми взаємодіємо з вашим підприємством вже 17 років. Намагаємося переймати міжнародний досвід у сфері ОП й ПБ, яким «АрселорМіттал» охоче ділиться. У нас діє внутрішня система навчання та контролю за знаннями з охорони праці та промислової безпеки, проводяться тренінги й інструктажі, діє система заміни спецодягу, якщо він зносився до терміну. Допускаємо до робіт на висоті лише працівників, що пройшли навчання в ліцензійних організаціях. Також вкладаємо кошти у технічне переоснащення. Для безпеки робіт на висоті нещодавно купили будівельні підмостки «Peri», маємо ліктьовий підйомник «Dino». Недешеве устаткування, але люди – найвища цінність».

Категорії
Новини

У бою з окупантами загинув провідний геодезист Руслан Опалатенко

19 березня поблизу населеного пункту Новоданилівка Запорізької області під час бойових дій загинув стрілець-снайпер механізованого взводу Руслан Опалатенко. До призову на військову службу 14 квітня 2022 року він працював провідним геодезистом відділу інжинірингу ПП «Стіл Сервіс».

Як розповів головний інженер проектів департаменту стратегічних проектів «АрселорМіттал Кривий Ріг» Андрій Бабенко, Руслан Опалатенко був справжнім патріотом, доброю, працьовитою, позитивною людиною. «Він доброзичливо усміхався людям та заряджав своїм позитивом, – говорить Андрій Бабенко. – Завжди був готовий прийти на допомогу. Надійний друг та завзятий інтелектуал, Руслан постійно розвивався, був лідером і першим опановував новітні технології та устаткування. У нього було безліч ідей як працювати швидко, якісно та ефективно. Мав величезний потенціал для кар’єрного розвитку на підприємстві. Руслан охоче брався за найважчі, найвідповідальніші задачі проєктів і відмінно втілював їх у життя. Він керував геодезичними роботами під час будівництва коксових батарей 5 і 6, брав участь у будівництві машин безперервного лиття заготовок 2 і 3, супроводжував підготовчі роботи до будівництва нової фабрики огрудкування, які були перервані повномасштабним вторгненням агресорів. Це величезна непоправна втрата для всіх нас».

Висловлюємо щирі співчуття рідним та колегам загиблого героя.

Категорії
Новини

Залізні правила для залізничників

Зимові сутінки впали швидко. Тепловоз продовжив маневрові роботи. Машиніст втратив з поля зору свого помічника. Куди він подівся? Й на зв’язок не виходить.

Помічник обов’язково мав попереджати машиніста про свої дії, але цього разу чомусь не попередив. Він вийшов з кабіни на майданчик вздовж машинного відділення, що категорично заборонено робити під час руху локомотиву. Чому він це зробив? Наслідки не забарилися. Машиніст почув сторонній шум і миттєво натиснув на гальма. Він вискочив на майданчик, подивився вниз  і побачив моторошну картину. З-під величезних сталевих коліс виглядали спотворені частини тіла колеги.

Двійко телефонних дзвінків, і машина реанімації вже мчала на місце трагедії. Швидко дістати потерпілого з-під коліс не вдалося з декількох причин. Тож медики почали надавати допомогу прямо на колії. Не зважаючи на тяжкі травми, отримані під час потрапляння під багатотонного велетня, людина подавала ознаки життя. Навіть губи рухалися. Коли помічника все-таки вдалося дістати, його швидко помістили до реанімобілю, і вже у дорозі медики продовжили боротьбу за життя.

Медекспертиза виявила у організмі потерпілого залишки речовин, що входять до складу наркотичних засобів. А недалеко від місця трагедії валявся саморобний виріб з пластикової пляшки для вживання наркотиків. Тобто, якщо припустити, що було порушене ще й перше із «Золотих правил»,то це могло негативно вплинути на інстинкт самозбереження, швидкість реакції на небезпеку та ще й на координацію рухів. Весь цей ланцюг порушень і призвів до трагедії.

Звичайно ж, такий випадок не має будь-коли повторитись. Тому локомотивно-маневрові бригади терміново пройшли навчання за темами «Безпека на залізничному транспорті» та «Маневрова робота». Особлива увага у залізничних цехах приділяється контролю правильної командної роботи у парах машиніст-помічник машиніста. На близько півсотні локомотивах були встановлені додаткові бортові огородження для запобігання падінню з майданчиків. А ще закуплені налобні ліхтарі для залізничників для забезпечення додаткового освітлення.

Цей комплекс заходів допоможе знизити ризики. Але якщо людина свідомо буде порушувати усі можливі правила, які, як відомо, написані кров’ю, то все це не врятує від трагедій.

Категорії
Новини

Правила життя

Людське життя є безцінним. А «Золоті правила» безпеки, які є обов’язковими для виконання на будь-якому з підприємств компанії АрселорМіттал, допомагають зберегти людські життя, адже за статистикою близько 90 відсотків смертельних випадків на виробництві пов’язані з порушенням «Золотих правил».

Тому правила треба знати і дотримуватися їх. Чіткі лаконічні формулювання та яскрава зрозуміла візуалізація кожного з десяти «Золотих правил» роблять їх ефективними інструментами охорони праці. Але життя не стоїть на місці. Тож пропонуємо нашим читачам ознайомитися з оновленими «Золотими правилами».

Сергій Асваров, електромонтер конверторного цеху:

– Я вважаю, що обов’язково слід оновити в пам’яті 10 золотих правил. Адже зазвичай нещасні випадки на виробництві трапляються саме через їх недотримання. Їх висвітлення має призвести до більш усвідомленого ставлення до своєї роботи. Особисто мені було б цікаво глянути на них з нового боку, ще раз нагадати собі важливість дотримання цих правил.

Тарас Кравченко, водій:

– Відверто кажучи, я працюю тут нещодавно, і вперше чую про золоті правила. Навряд чи їх висвітлення якось вплине на мене. Можливо, комусь це і допоможе, але вважаю, що багатьох цікавлять інші питання.

Анна Дементьєва, інженер з охорони праці:

– Оновлення золотих правил необхідне для кожного працівника. По-перше, деякі про них навіть не чули.  По-друге, це ті важливі правила, котрі слід дотримуватися кожен день, кожну хвилину, тому що саме через їх недотримання на підприємствах корпорації в минулому році загинуло 15 людей.

На думку фахівців з охорони праці, оновлення правил дало нам більш актуальні формулювання, які дають змогу повніше розкривати основні ризики. А нова візуалізація дозволяє привернути до них більше уваги та цікавості. А це, в свою чергу, сприятиме зниженню травматизму. Крім того, кожне правило отримало кілька лаконічних прикладів можливого його використання. Під час підбору прикладів фахівці керувалися даними про смертельні випадки, що трапились у минулі роки на різних підприємствах. З цими прикладами, та кожним правилом окремо більш детально ми познайомимо вас у наступних випусках газети «Металург».

Категорії
Новини

Про сміливих жінок та внутрішнє сонечко

Подруги Інна та Наталя люблять святкувати, але не планують нинішнього 8 Березня гучних святкувань. А найкращим подарунком для себе вважають перемогу, та щоб всі, хто зараз воює з окупантами, повернулися б додому живими й здоровими.

Наталя Журавель й Інна Мартем’янова працюють машиністками компресорних установок на центральній компресорній станції № 1. Вони керують потужним та складним енергетичним устаткуванням, яке бере з атмосфери повітря, стискає його і передає в багато цехів. За допомогою стислого повітря виконується багато виробничих операцій. Завдання наших героїнь – вести технологічний процес стискання, контролювати параметри устаткування, слідкувати за його безаварійною роботою. А у вільний від роботи час ці сміливі жінки працюють на нашу перемогу.

«У перші дні війни я, як і багато людей навколо, була налякана, збентежена, не знала, куди себе подіти, – згадує Інна. Але ми з подругою відчували, що щось маємо робити. Адже є одна мета на всіх – відстояти країну. І якщо не зможемо її досягти, то всім буде дуже погано. Й нам і нашим дітям». І вони взялися за маскувальні сітки, яких воїнам треба було дуже багато.

«Шукали тканину й нарізали багато стрічок, – доповнює Наталя. – Відносили це все туди, де плели «кікімори». Якщо був час, то й самі залишались, плели, плели, плели. А ще донатили на збройні сили, на дрони, багато на що». Наталя згадує, як приємно було дізнаватися, що практично всі: колеги, знайомі, родичі також роблять щось корисне. Печуть, смажать, будують укріплення, плетуть та в’яжуть. Це все давало віру у те, що таких людей не зломити. І хотілось робити ще більше.

«Робочих рук ставало більше й більше, – продовжила Інна. – А сіток вже не треба було стільки. І я дізналася про волонтерський проєкт «Разом», який впроваджує наше підприємство. Потрібна була допомога дітям переселенців з окупованих територій. Вони мають відчувати нашу підтримку. Я взялася за проведення для них майстеркласів. Ми з ними зайнялися виготовленням поробок». Інна зізналася, що в юності мріяла стати вчителькою початкових класів. Але багато родичів працювали на нашому підприємстві, й дівчина пішла їх шляхом, полюбила виробництво. І ось доля дала можливість ще раз пережити юнацьку мрію, і навіть втілити її у такий спосіб.

Наталя також часу й можливостей допомогти, наблизити перемогу, не втрачає. Вона регулярно здає кров для поранених. «Також продовжую донатити, – розповідає вона. – Здаю кошти у фонд Притули, Мадяру. Впевнена, що вони знають що робити, й жодна копійка не пропаде. Коли наша профспілка оголосила збір книжок, іграшок, зошитів та інших корисних речей для дітей звільненого Куп’янська, ми активно взяли в цім участь».

Майстерклас для дітей переселенців

Інна провела вже понад п’ятдесят майстеркласів для дітей. З одного боку вона робить дуже важливу справу, піклуючись про малечу, а з іншого сама отримує від цього справжній кайф. «Спочатку було трохи лячно, – посміхається волонтерка. – Як зустрінуть? Як воно вийде? Але коли я відчула тепло дитячих обіймів, то вже не вагалась. Я дійсно їм потрібна. Неймовірне захоплення у малюків й старших дітей викликають незвичайні техніки. Наприклад, малювання гуашшю за допомогою ниточки. Ми всі були в тій гуаші, але настільки було весело, що забули про все. Неймовірні відчуття».

Наталя та Інна, як і більшість з нас, люблять отримувати подарунки. Наталі над усе запам’ятались прикраси, які вона отримала від чоловіка в одне з 8 Березня. То був дуже приємний сюрприз. Інна ж з особливим теплом згадує, як також 8 Березня донька Катя, якій тоді було п’ять рочків, подарувала листівку, виготовлену власноруч. «Сонечко на небі, то добре, – посміхнулась Інна. – Але сонечко в душі – важливіше. Бережіть своє сонечко!»