Автор: tatyana_filyaeva

Категорії
Наші люди

Похилий вік? Дзуськи!

15 червня в Україні відзначають День захисту людей похилого віку, щоб привернути увагу суспільства до проблеми зловживань та упередженого ставлення до людей цієї вікової категорії.

Всесвітня організація охорони здоров’я визначає людиною похилого віку особу старшу 60 років. Але чи всі люди 60 плюс почуваються «похилими»? Чи всі вважають, що єдиний вибір для цього віку – лавка біля під’їзду? Здається, що ні. Працівники та ветерани «АрселорМіттал Кривий Ріг» не згодні вважати себе похилими, а навпаки – почуваються непохитними, міцними, активними. Вік – це досвід, відмінні професійні навички, мудрість та надзвичайна жага до життя. Це, звичайно, не скасовує необхідності ставитися до літніх людей з повагою, як і до всіх людей в принципі. Але якщо вже і йде мова про вік – то було б непогано назвати цей день Днем літніх людей. От почитайте, що вони самі говорять.

Сергій Білий, модельник фасонно-чавуноливарного цеху ЛМЗ:

–  Не один десяток років працюю з деревом і дуже люблю цей природний матеріал.  Тому і про себе можу сказати: тілом міцний, наче дуб, а за характером гнучкий та м’який, наче липа.  Сам дивуюся, що за певними віковими категоріями вважаюся людиною похилого віку. Але ні, називайте мене справжнім чоловіком! Зараз я саме в цій категорії і змінювати її не збираюся.

Щодня прокидаюсь о 4-й годині ранку та отримую від природи заряд бадьорості. А далі – поспішаю до рідного цеху. Я модельник, цілий день на ногах, але втомлююся лише від  «нічогонероблення».  Секрет моєї молодості у 60 плюс – в роботі, родині, улюбленій дачі та книжках. В мене зараз золотий час, коли діти виросли, сил достатньо, досвіду багато, а бажань ще більше.

Не уявляю, що я не буду працювати, що буду сидіти та щось там буркотіти собі під ніс, постійно жаліючись на здоров’я. Вік не в паспорті, а в голові. А там в мене ще юність гуляє. Сил вистачить ще не на одну пригоду! Та й мої знайомі-однолітки теж такі. Тому, мабуть, до іншої категорії нам всім треба. До тих, хто має сили та бажання жити «на всі сто»!

Наталія Кришталь, ветеран коксохімічного виробництва:

– Для мене похилий вік – щось абстрактне, що не залежить від віку фізичного. Я частенько від імені ради ветеранів телефоную людям – вітаю зі святами, розпитую про здоров’я, чим допомогти. Набираєш номер  іноді і думаєш, чи візьме слухавку людина, адже 90 років, як не крути. А звідти бадьорим голосом тобі рапортують, як на городі поралися, як правнуків зустрічали минулого тижня. А другий раз набереш: людині ледь за шістдесят, а звідти лише нарікання на життя, сусідів, родичів… А голос, якби ви чули – нещастячко.

У нашій раді ветеранів ми жартома вирішили, що похилий вік дорівнює 90-річчю, а декого він і в сто оминає. Тому самі живемо активно і якомога більше ветеранів підприємства намагаємося залучити. Наприклад, у мене справжнє щасливе життя почалося в п’ятдесят. Я зустріла чоловіка своєї мрії. І от вже багато років живемо ми з Сергієм душа в душу. Він також наш ветеран, залізничник. Постійно кудись йдемо, щось робимо разом, спілкуємося, радіємо всьому навкруги. Дивують люди, які днями сидять на лавках і бідкаються. Лише тих шкода, кого на ті лавки посадили хвороби. Тому хочу сказати молоді: дбайте про своє здоров’я вже зараз і прокачуйте у собі оптимізм, і тоді про похилий вік можна забути!

Сергій Сапьолка, до пенсії працював  прохідником кріпильником, бурильником в шахтоуправлінні ГД:

– Зі своїх 62 років 17 я пропрацював на нашому підприємстві. Про вік згадую, лише коли заглядаю у свій паспорт. Адже в душі мені не більше 30. А те, що за віковими категоріями  мене «записали» до людей похилого віку, взагалі не можу сприймати. Я, як Карлсон казав, «чоловік у розквіті сил». Щоб тіло відповідало стану душі, ранок починаю з розминки, потім холодний душ, сніданок і вперед – допомагати людям. Зараз це моя робота, адже я голова цехового комітету шахтоуправління гірничого департаменту, а отже зустрічаюся з людьми, говоримо, вирішуємо, як і чим допомогти. Мене тішить, що я у своєму досвідченому віці часто допомагаю значно молодшим не лише словом, а й фізично. Наприклад, якщо треба розвантажити цінний вантаж з волонтеркою, я й з цим допоможу. А у вихідні сідаю на велосипед і гайда 25 км до батьківської хати у Калинівці, а там город і будиночок.

Вважаю, що «похилий вік» – це про знесилених, виснажених і немічних. Хіба я такий? Коли запропонували взяти участь у фотосесії працівників для святкового календаря, що мав вийти до 8 Березня, то погодився. Певно, ще й зовні нічого виглядаю? Тож 60 плюс – це лише розквіт та жага жити та діяти. Тому змінюйте ці категорії, я на лавку в доміно грати точно ще не скоро зберуся!

Володимир Польовий, ветеран залізничного цеху № 1:

– Зовсім себе не вважаю людиною похилого віку, а навпаки – почуваюся юним, навіть, зеленим. Полюбляю риболовлю, особливо на Каховському водосховищі. Відчуваю силу та енергію, хоча й довелося чверть віку дуже важко працювати. Наша бригада розвантажувала вагони з усім, що потрібне для роботи доменних печей. Кокс, окатиші тощо. Інколи на дільницю в допомогу посилали працівників з інших цехів, то навіть шахтарі тікали. Але, як бачите, я досі бадьорий і ще не хилюся. На дачу (а це кілька кілометрів від дому) їжджу на велосипеді, а звідти ще й урожай везу: полуничку, черешні… та все, адже землі 12 соток, тому на все вистачає. А сьогодні ще й мед звідти повезу, ох, і смачний він у нашого голови кооперативу.

Як почалася війна, на третій день пішов записуватися до Тероборони. А там бажаючих – сила-силенна! З таким народом нашу Україну нікому не здолати! Мені й кажуть: «Чуєш, дядьку, почекай, ти ж бачиш, скільки охочих, твоя черга ще не прийшла». Приїхав я додому і перерахував місячну пенсію на оборону країни. Як зберегти життєву енергію, спитаєте ви. По-перше, якомога більше рухатися. По-друге, не замикатися у собі, більше спілкуватися, знайомитися з новими людьми, і тоді похилий вік не наздожене.

«Металург» бажає усім літнім та міцним – здоров’я та непохитної віри у свої можливості!

Категорії
Новини

Чи загрожує криворіжцям епідемія холери?

Новинами шириться інформація про можливу епідемію холери у Маріуполі. Зокрема, про таку загрозу повідомляла Всесвітня організація охорони здоров’я. Проте українське Міністерство охорони здоров’я перевірило інформацію і стверджує: на підконтрольних українській владі територіях збудника холери не виявили.

Тим не менше, через спеку влітку частішають випадки гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь. А зараз, коли у нашому житті багато стресу, наш організм особливо чутливий до збудників хвороб.

Сальмонельоз, дизентерія, вірусний гепатит А, харчові отруєння. Збудники цих кишкових інфекцій полюбляють підвищену температуру повітря. Згідно з інформацією Центру громадського здоров’я МОЗ України, кількість зареєстрованих випадків кишкових інфекцій у 2021 році, у порівнянні з 2020, зросла.

У Кривому Розі, за повідомленнями Криворізької санепідеміологічної служби, якість води перевіряється щодня. І хоч поки що небезпеки немає, головний лікар медцентру «Стіл Сервісу» Наталія Гардань наголошує: необхідними заходами гігієни не можна нехтувати в жодному разі.

В чому небезпека?

Гострі кишкові інфекції – це група інфекцій, збудники яких оселяються  у кишечнику і викликають такі неприємні явища як багаторазовий пронос, нудота, блювання та підвищення температури тіла. Ця група інфекцій передається трьома основними шляхами.

Найчастіше збудники інфекцій передаються харчовим шляхом. Наприклад, сальмонельоз чи дизентерію можна підхопити, вживаючи несвіжі продукти і приготовані з них страви, а також брудні овочі та фрукти.

Водним шляхом інфекції передаються значно рідше (так розповсюджуються, наприклад, холера, вірусний гепатит А та інші). Це стається в основному при забрудненні питної води внаслідок аварій на водопровідних та каналізаційних мережах, а ще під час купання в заборонених місцях.

Сальмонельозом, дизентерією,  вірусним гепатитом А можна заразитися  контактно-побутовим шляхом – через брудні руки та предмети домашнього вжитку: білизну, рушники, посуд чи іграшки. Тому руки треба мити якомога частіше, а після відвідування туалету – обов’язково.

Тобто все просто – головними причинами захворювань є елементарне недотримання правил особистої гігієни, технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та готових страв, вживання неякісних харчових продуктів.

Характерні ознаки кишкової інфекції:

– слабкість;

– головний біль;

– блювання;

– болі в животі;

– підвищення температури;

– пронос.

«Кожній людині треба пам’ятати, якщо у неї з’явилися  такі симптоми або температура, висипання на шкірі чи інші неприємні симптоми, необхідно якомога швидше звернутися по медичну допомогу. Хочу підкреслити: своєчасно звертайтесь до лікаря! Не вичікуйте, не займайтеся самолікуванням, адже це може призвести до значних ускладнень. Особливо це небезпечно для дітей раннього віку», – пояснює Наталія Гардань.

Як уберегтися?

Щоб запобігти захворюванням кишковими інфекціями :.

  • Дотримуйтесь правил особистої гігієни.
  • Використовуйте безпечну воду, не пийте воду з неперевірених джерел.
  • Ретельно мийте руки з милом перед вживанням їжі, після повернення з вулиці та після кожного відвідування вбиральні.
  • Мийте та тримайте у чистоті всі поверхні та кухонні прилади, що використовуються для приготування їжі.
  • Користуйтеся індивідуальним посудом.
  • Окремо готуйте і зберігайте сирі та готові до вживання харчові продукти (сире м’ясо, птицю, рибу, овочі, фрукти тощо).
  • Для обробки сирих продуктів використовуйте окремі кухонні прилади (ножі, обробні дошки тощо).
  • Добре прожарюйте або проварюйте продукти, особливо м’ясо, птицю, яйця і рибу.
  • Дотримуйтесь відповідного температурного режиму при зберіганні харчових продуктів (не залишайте приготовлені харчові продукти при кімнатній температурі більше ніж на 2 години).
  • Використовуйте харчові продукти, оброблені з метою підвищення їх безпеки, наприклад, пастеризоване молоко.
  • Мийте та обливайте окропом фрукти і овочі, особливо у разі споживання їх у сирому вигляді.
  • Не вживайте продукти після закінчення терміну їх придатності, використовуйте для приготування їжі тільки свіжі харчові продукти.
  • При транспортуванні і зберіганні харчових продуктів використовуйте чисту упаковку (поліетилен, контейнери для харчових продуктів тощо) та не тримайте їх у теплі.
  • Не купуйте харчових продуктів з рук на вулиці чи у випадкових осіб.
  • Не давайте дітям некип’яченого розливного молока та сирих яєць тщо.
  • Не купайтеся в непроточних водоймах, у місцях несанкціонованих пляжів, уникайте заковтування води під час купання;
  • Уникайте контактів з особами, які мають ознаки інфекційного захворювання.

Дотримуючись цих правил, можна уникнути харчового отруєння, кишкових інфекцій та інших неприємностей. Бережіть себе і будьте здорові!

Категорії
Новини

«Вижити і зберегти колектив – найголовніше завдання»

Юлія Заболотна

Інтерв’ю з Юлією Заболотною

Як війна позначилася на житті підприємства, вплинула на робочі процеси, керування командою та як компанія адаптується до нових умов – ми поговорили з директором департаменту з персоналу «АрселорМіттал Кривий Ріг» Юлією Заболотною.

– Юліє, більше ніж 100 днів війни показали, як ми можемо працювати в екстремальних умовах. Що було найважчим за цей час, якщо говорити про персонал?

– Якщо говорити про себе особисто, то для мене важкими були два аспекти.  По-перше, організаційний –  коли треба було зрозуміти, як працювати в екстремальних нових умовах, хто залишається на підприємстві, хто йде на простій, хто займається якимись спеціальними проектами, кого відпустити у відпустку. А другий аспект, звичайно, емоційний. Потрібно було підтримувати контакт із командою, спілкуватися, зберігати рівень оптимізму як власний, так і колег. Оце, мабуть, було складно для мене.

– Рішення призупинити виробництво залишило вдома багато наших працівників. Які дії були спрямовані на збереження колективу?

– Звичайно, головне завдання зараз для підприємства – це вижити та зберегти колектив. Я хочу нагадати, що у березні всі працівники повністю отримували зарплату. Крім того, люди отримували премію 30% за те, що виходили працювати. У квітні та травні вже умови були інші. Проте люди продовжували отримувати повністю зарплату, а ті, хто перебував на простої, отримували 2/3 базової зарплати. Я вважаю, що якщо порівняти з тим, що відбувається в інших компаніях і як вони справляються з цими проблемами, ми справляємось досить непогано.

– Скажіть, чому скасували дистанційну роботу? Адже більшість тих, хто працює дистанційно, це жінки з дітьми, які евакуювалися.

– Так, справді, було ухвалено рішення про те, що всі співробітники мають працювати на робочих місцях – як на виробництві, так і в офісі. Хочу нагадати, що під час карантину через ковід більшість співробітників так само виходила на роботу із солідарності зі співробітниками виробничих підрозділів. Те саме ми хочемо повернути сьогодні. Нам треба бути солідарними з тими людьми, які у цей складний момент продовжують працювати та відновлюють виробництво. Тому буде справедливо, якщо всі перебуватимуть в однакових умовах, у цьому випадку – на робочому місці.

– За цей час відбулись деякі зміни у менеджменті підприємства. Яка була їхня ціль?

– Деякі топменеджери вирішили залишити компанію з різних причин: і тому що йде війна, і вони не впевнені, чи потрібно їм повертатися в Україну, і також з особистих та сімейних причин. Функції, які залишились без топменеджерів, були підпорядковані тим керівникам, які постійно залишалися в Кривому Розі та підтримували роботу виробничих підрозділів – Артему Філіп’єву та Сергію Плічку. Нещодавно вийшов на роботу новий директор з логістики Андрій Мягков, поки що він буде підпорядковуватися Джозефу Ксапо, доки триватиме його адаптаційний період. Потім, швидше за все, структура підпорядкування зміниться. Але поки що так динамічніше, ефективніше  і правильніше.

– Сьогодні близько 2 тисяч працівників захищають нашу країну в лавах ЗСУ або Тероборони. Як ми їм допомагаємо?

– Усі, хто зараз несе службу в Збройних силах України, Теробороні або служить за контрактом, продовжують отримувати свою базову зарплату. Крім того, за цими працівниками зберігаються робочі місця. Ми прийняли людей, які їх заміняють, але тільки-но наші співробітники будуть готові повернутися до компанії та продовжувати роботу, ми готові прийняти їх. Ми гарантуємо їм і роботу, і зарплату.

– Поступово підприємство відновлює виробничі процеси і більше працівників повертаються до цехів. Чи може «АрселорМіттал Кривий Ріг» забезпечити хороші умови праці для всіх, враховуючи побут і харчування? І як щодо питання безпеки?

– Підприємство зараз робить усе можливе для того, щоб люди працювали у хороших умовах. У нас продовжують працювати їдальні у цехах, люди приходять на робочі місця до офісів, виробничих підрозділів та працюють у звичайних умовах. З огляду на побут там зараз навіть краще стало, адже була можливість навести лад, щось підремонтувати, підфарбувати, оновити в той час, коли деякі виробничі підрозділи не були задіяні на 100 відсотків.

Що стосується безпеки, у нас є бомбосховища, куди люди можуть ходити під час сигналу повітряної тривоги. Є спеціальна процедура, якої ми дотримуємося при сигналах повітряної тривоги.

– Департамент з персоналу провів переатестацію робочих місць в цехах. За її результатом, працівники деяких професій тепер не отримують молоко. Можете прокоментувати цю ситуацію?

– Справді, була проведена атестація, і за її результатами ми залишили видачу молока лише для тих позицій, де є шкідливі фактори і яким належить видача молока за законодавством. Хочу нагадати: до цього моменту ми видавали молоко 16 тисячам працівників. Здебільшого це була добра воля компанії. Після атестації ми призупинили видачу молока 40 відсоткам з цих працівників. Треба уточнити, ми не скасували видачу, а лише вимушено зупинили її на воєнний час. Це дає компанії можливість заощадити якісь кошти та пустити їх на важливіші для виживання підприємства завдання.

– Чи є зараз на підприємстві актуальні вакансії? Як можна порівняти ситуацію з наявності вакансій з довоєнним часом? Скільки часу займає процес працевлаштування?

– Так, вакансії є. І ми досить активно приймаємо людей на роботу. Лише у травні ми працевлаштували 82 людини. Актуальними залишаються виробничі вакансії: помічники машиністів, водії, електромонтери, електрозварники, люкові, двереві. Ці люди нам завжди потрібні.

Зазвичай, працевлаштування на виробничі вакансії відбувається швидше, ніж на керівні посади. В середньому, працевлаштування триває від тижня до двох, з урахуванням перевірок, медогляду. – Якщо є необхідність навчитися працювати на певній спеціальності, це навчання починається вже після того, як людина прийнята на роботу, звичайно, це навчання безкоштовне.

– Зараз до міста приїхало багато вимушених переселенців з міст, де тривають бої. Багато з них шукають роботу? Скільком переселенцям компанія допомогла працевлаштуватися?

– З початку війни ми взяли на роботу 22 переселенці з Маріуполя, Мелітополя, Краматорська, Херсонської та Запорізької областей. Раніше ці люди працювали на таких підприємствах, як «Приазов’я», «Азовспецмонтаж», шахта ім. Сургая, «Азовсталь», Авдіївський коксохімічний завод, «Меткомінвест». Тобто ці люди прийшли з тієї самої галузі, вони знайомі з виробничими процесами, які відбуваються на нашому підприємстві.

– Поясніть, будь ласка, чи може працівник брати відпустку 24 дні, якщо ці дні в нього є?

– Звичайно, якщо працівник заробив стільки днів відпустки, і якщо є погодження з безпосереднім керівником, то, звісно, він може брати 24 дні відпустки. Але хочу наголосити, це питання треба погоджувати з керівником, який приймає рішення про виробничу необхідність та присутність цього працівника на робочому місці.

– Зараз літо. І чи буде підприємство цього року надавати тимчасову роботу молоді? Або стажування?

– Так, узгоджено кілька вакансій стажистів. Ми продовжуємо пропонувати стажування у нашій компанії та готові розглядати заявки від молоді. І коли вони потрапляють до нас на стажування, на них поширюються всі правила (якщо говорити про питання безпеки, наприклад), які існують у компанії і яких дотримуються всі інші наші співробітники. Між ними немає жодної різниці.

– У воєнний час складно планувати надовго. Але все ж – які цілі у сфері управління персоналом ви зараз ставите?

– Для компанії зараз дуже важливо вижити, втриматися, пережити цей складний час, а також зберегти колектив. Зберегти той рівень знань, професіоналізму та експертизи, який вже накопичено. Від себе особисто хочу побажати всім вірити в нашу перемогу, підтримувати насамперед себе у добрій фізичній та психологічній формі, допомагати всім, хто чекає і кому необхідна ця допомога – і на особистому рівні, і колегам, і тим, хто робить все, щоб ця перемога настала якнайшвидше.

Категорії
Наші люди Новини

Миколаївський аграрій став криворізьким залізничником

Євген Копосов

Мешканець миколаївських степів Євгеній Копосов потихеньку звикає до залізничних гудків, стукоту колес та промислової музики цехів «АрселорМіттал Кривий Ріг». Рятуючись від війни, Євгеній нещодавно разом з родиною переїхав до Кривбасу та влаштувався на роботу до залізничного цеху № 2 нашого підприємства.

Зараз Копосов проходить стажування, вчиться на помічника машиніста тепловозу. За півроку планує опанувати ще й професію складача вагонів. Як він сам жартує, його життя – це постійне навчання. А раніше на рідній Миколаївщині він працював на заводі, де виробляли якорі для суден, був охоронцем, підприємцем, трактористом та комбайнером у своєму рідному селі Сергіївка Баштанського району.

«Щовесни я сідав на трактор, сіяв та обробляв поля. Ми вирощували пшеницю, ріпак, ячмінь. В середині літа пересідав на комбайн і збирав урожай. Потім знову пересідав – вже до автомобіля і привозив до села різні товари, харчі. Роботи не боюся», – говорить Копосов.

Війна застала Євгенія саме під час чергової поїздки, коли з Миколаєва привіз до села рибу. Від сусіда дізнався про початок воєнних дій і спочатку не повірив у це. Та коли подивився новини, побачив у районі черги біля автозаправок та банкоматів, почув розмови стурбованих цією звісткою людей, то зрозумів, що в Україну прийшла біда. Вже наступного дня Євгеній організував у селі самооборону.

«Спочатку відгукнулося лише 12 чоловіків. Усім здавалося, що війна десь там, далеко, – продовжує Євгеній Копосов. – Та коли до села привезли перших двохсотих, наших друзів-сусідів, то цього ж дня охороняти село прийшло вже 64 чоловіки. Мисливці взяли з собою зброю, звичайні селяни – ножі, сокири, одним словом те, що було. Організували світломаскування, попередили мешканців села, щоб ті після шостої вечора не виходили на вулицю. Патрулюючи вночі, ми орієнтувалися на гавкіт собак. Одразу йшли туди і дивилися, в чому причина. Потім люди нам казали, що завдяки охороні вони могли вночі спокійно спати. Але цей спокій тривав недовго – в поля біля села почало прилітати».

Ввечері 24 березня тероборонівці під час чергування побачили на дорозі багато військових і здалеку не могли зрозуміти, чи то наші, чи окупанти. Військові теж звернули увагу на людей з рушницями, і також не підходили. Євгеній запропонував почекати до ранку і влаштувати перевірку відомим словом «паляниця». З першими променями сонця до них прийшли розвідники. Виявилося, що це були наші хлопці з Волині. Роззнайомилися, поділилися один з одним харчами, теплими речами, цигарками. Військові порадили мешканцям їхати з села, адже бої точилися вже за 30 кілометрів.

«Із жінкою ми вирішили не поспішати покидати рідну домівку, бо це дуже важко, – розповідає Євгеній. – Але за декілька днів почалася евакуація. Я й сам на своєму автомобілі перевозив односельців до Кривого Рогу. Під час другого рейсу над нашим селом «гради» літали у прямому сенсі над головами людей. У райцентрі вороги поцілили у школу та у кладовище. Як доїхав додому, не пам’ятаю. Забрав дружину і двох наших діточок. Спочатку поїхали до Кривбасу, а потім до Буковелі. Та всиділи там лише два тижні, дуже захотілося бути ближче до дому. Тим більш, що у нас є житло у Кривбасі. Ми берегли його для дітей. Тепер Кривий Ріг став нам домівкою».

Євгенію пощастило з роботою. В «АрселорМіттал Кривий Ріг» працюють його родичі, які і порадили йому в пошуках роботи звернутися на підприємство. Тут йому запропонували стати помічником машиніста тепловозу. Влаштувався швидко. Євгеній каже, що професія цікава, він вчиться із задоволенням. Можливо, й надалі залишиться тут, хоча земля, зізнається, тягне додому. «Головне, щоб війна скоріше скінчилася. А все інше буде в порядку», – каже Копосов.

Категорії
Офіційно

«АрселорМіттал Кривий Ріг» призначив директора з логістики

Андрій Мягков призначений на посаду директора з логістики «АрселорМіттал Кривий Ріг». На цій посаді він відповідає за розвиток нових логістичних шляхів та ланцюжка постачань, а також за переговори з клієнтами, постачальниками та транспортними компаніями. У зоні відповідальності Андрія Мягкова також активна співпраця з урядом України та «Укрзалізницею» для забезпечення постачання критичної сировини через західний кордон і відвантаження продукції підприємства. Андрій працюватиме у підпорядкуванні у Йожефа Ксапо, заступника генерального директора з технології і стратегії. Діана Мєдвєдь, раніше – директор з логістики, кілька місяців тому покинула «АрселорМіттал Кривий Ріг».

«У поточних обставинах повна перебудова логістики залишається великим викликом для усієї гірничо-металургійної галузі України. Амбітність, рішучість та багатий професійний досвід Андрія переконують нас в тому, що разом ми подолаємо усі випробування воєнного часу, підтвердимо ефективність нових логістичних схем для своєчасного постачання необхідної для підприємства сировини та відвантаження металопродукції нашим замовникам у різні країни світу», – сказав Йожеф Ксапо.

Андрій Мягков понад 20 років працює у сфері логістики, продажів і закупівель. Обіймав керівні посади в компаніях «Рабен – Україна», «GEFCO – Україна», «УВК Україна» (Київ), «Логистик Плюс», Східно-європейська транспортно-експедиційна компанія. Відповідав за розробку та впровадження комерційної та маркетингової стратегій, розвиток проектних логістичних рішень, які максимально відповідають потребам клієнта та бізнесу як всередині країни, так і за її межами.

Здобув вищу освіту у Краматорському економічному інституті за спеціальністю економіка підприємства. Має диплом магістра міжнародного бізнес-адміністрування, Берлінський університет ім. Штайнбайса (Німеччина).

Категорії
Офіційно

Конвертер і машина безперервного лиття заготовок – в роботі

Начальники військової адміністрації області та Кривого Рогу обговорили з керівництвом «АрселорМіттал Кривий Ріг» рестарт виробництва

Вчора «АрселорМіттал Кривий Ріг» відвідали начальник Дніпропетровської обласної військової адміністрації Валентин Резніченко, голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук і начальник військової адміністрації Кривого Рогу Олександр Вілкул. Вони обговорили перезапуск металургійного виробництва після вимушеної зупинки у березні та побачили промислові агрегати в роботі. Зараз на підприємстві працюють одна доменна піч, дві коксові батареї, три розливальні машини, прокатний стан, конвертер і одна з трьох машин безперервного лиття заготовки.

«Працюють підприємства – працює економіка. Працює економіка – живе і бореться країна. Один з найбільших гірничо-металургійних комбінатів «АрселорМіттал Кривий Ріг» відновлює роботу. До запуску всіх потужностей ще далеко, але підприємство стало на цей шлях. Компанія вибудовує нову логістику та шукає нові ринки збуту. Тисячі працівників комбінату мають заробітну плату, бюджет – податки», – прокоментував голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Валентин Резніченко.

«За останні два тижні у промисловому секторі відновили важливі виробництва. Економічний фронт  – це дуже важливо як для нашого міста, так і всієї країни», – зазначив начальник військової адміністрації Кривого Рогу Олександр Вілкул.

«Завдяки підтримці материнської компанії АрселорМіттал, уряду України, «Укрзалізниці» нам вдалося відновити частину виробничих операцій. Ми налаштовані оптимістично і розуміємо, що найкращий спосіб підтримати Україну в цей час – це зберегти цей завод і робочі місця. Захист наших працівників і створення для них безпечних умов для роботи – наше найголовніше завдання. Сподіваємося налагодити постачання вугілля в достатній кількості, щоб найближчим часом мати можливість перезапустити ще одну доменну піч, після чого збільшити рівень виробництва прокату».

Сергій Лавриненко, заступник генерального директора з металургійного виробництва «АрселорМіттал Кривий Ріг»

На початку березня керівництво компанії вирішило зупинити всі доменні печі підприємства та процеси металургійного виробництва. Коксохімічне виробництво зараз в стані гарячого простою – це вимушена міра, яка дозволяє не завдати непоправної шкоди обладнанню. Робота гірничого департаменту не припинялася після російського вторгнення, хоча рівень видобутку руди був знижений через перебої у роботі логістичних маршрутів та зупинення доменних печей.  

Однак з квітня «АрселорМіттал Кривий Ріг» поетапно відновлює виробничі процеси. Рестарт розпочався з повернення до роботи доменної печі №6 – з 9 квітня вона відновила роботу.

Компанія докладає максимальних зусиль для того, щоб зберегти трудовий колектив та забезпечити належний рівень соціальної підтримки. «АрселорМіттал Кривий Ріг» повністю виплачує заробітну плату всім працівникам, які задіяні у виробничій діяльності, а також усім тим, хто несе службу в Збройних силах України або Територіальній обороні. Ті, хто перебувають на вимушеному простої, отримують 2/3 своєї зарплати. Компанія гарантує збереження робочих місць та середньої заробітної плати працівникам, мобілізованим на захист країни. Таких працівників – близько 2 000 осіб. На жаль, підприємство вже втратило вісім бійців.

«АрселорМіттал Кривий Ріг» виділив 2 мільйона доларів США для підтримки гуманітарних проектів уряду України та закупівлі ліків для медичних закладів криворізької громади та району.

Податкові платежі «АрселорМіттал Кривий Ріг» за 5 місяців 2022 року перевищили 6 млрд грн. Із цієї суми 3,3 млрд грн надійшли до державного бюджету та 861 млн грн – до місцевих бюджетів. Також підприємство перерахувало 511 млн грн єдиного соціального внеску і 1,5 млрд грн податку на додану вартість при імпорті сировини та матеріалів. Для підтримки державного бюджету України, «АрселорМіттал Кривий Ріг» на початку активної фази війни наперед виплатив рентні платежі та продовжує сплачувати ренту у повному обсязі.