На адміністративній будівлі рудного двору агломераційного цеху № 3 встановили меморіальну дошку в пам’ять про загиблого в бою за Україну Миколу Чепрасова.
Микола Чепрасов 25 років працював слюсарем-ремонтником в агломераційному цеху металургійного виробництва, а потім, коли цей підрозділ закрився, на рудному дворі АЦ № 3.
«Усі добре знали, що там, де Микола Чепрасов, завжди все зроблено вчасно та якісно, а атмосфера, у якій працювала його бригада, завжди була на позитиві, адже Микола мав добре почуття гумору та вмів згуртувати колектив, – говорить Борис Боровик, заступник начальника (рудний двір) агломераційного цеху № 3. – Миколу дуже поважали у колективі, тому звістка про його загибель стала шокуючою для усіх».
У Збройних силах України Микола Чепрасов був рядовим, навідником механізованого відділення механізованого батальйону. Свій останній бій Микола прийняв у районі Очеретиного Покровського району Донецької області. Колектив АЦ-3, а також працівники ЦРМУ № 1, де теж раніше працював Микола, вирішили увічнити його пам’ять та ініціювали створення цієї меморіальної дошки.
Пам’ятну дошку захиснику працівники цеху відкрили урочисто. Вони вшанували Миколу Чепрасова та усіх воїнів, що віддали життя за незалежність України.
У музеї історії нашого підприємства відбулася зустріч відомого полярника та мандрівника Миколи Маковія з учнями криворізького ліцею «ІТ СТЕП СКУЛ Кривий Ріг».
«А чому ми зустрічаємося тут, у музеї підприємства?», – запитав один із школярів.
«Тому що мій шлях у полярники розпочався саме тут, на колишній «Криворіжсталі», де я працював машиністом тепловозу у залізничному цеху № 2, – відповів Микола Маковій. – Я був звичайним хлопцем, який рано залишився без батьків та зростав у інтернаті. Тоді я навіть уявити собі не міг, що у майбутньому після одного відрядження до «крижаної» Антарктиди у якості техніка-механіка транспортного загону санно-гусеничних машин я присвячу цій справі 34 роки свого життя».
Микола Маковій
Микола Маковій об’їхав майже увесь світ, був учасником 15 експедицій до Антарктиди, чотири рази пересікав Південний полюс, де температура сягає мінус 86 градусів за Цельсієм. А згодом ще й побував на Північному полюсі, стояв у центральній точці Землі, звідки розходяться меридіани, а потім ще й двічі підкорив Гімалаї.
«На Південному та Північному полюсах, у Гімалаях я піднімав прапор «АрселорМіттал», який тепер зберігається у музеї історії підприємства, – додає Микола Іванович. – Також тут знаходяться мої полярні експонати, численні сувеніри, фотокартки, нагороди і навіть чучело пінгвіна. Це не просто речі – це супутники в роботі, спогади про важкі моменти, небезпеки, іноді й загрози для життя і водночас – про радісні моменти, яких у крижаній Антарктиді у нас було багато».
Про одну із нагород – орден «За заслуги» – нагадує фотографія у музеї. Микола Іванович розповів дітям, що цей орден він отримав за порятунок українського судна, яким полярники йшли до Антарктиди. При наближенні до станції «Академік Вернадський» судно наштовхнулося на дуже великий підводний айсберг. Від потужного удару корабель отримав пробоїну, як потім з’ясувалося, у два з половиною метри. Судно швидко набирало воду, почало кренитися, ще б трохи і затонуло б. Діяти треба було негайно. Микола Маковій швидко збагнув, що тут допоможуть водолази, які йшли до Антарктиди для випробування сучасних водолазних костюмів. Працювати довелося в екстрених умовах. У цих костюмах водолази закривали пробоїну допоміжними засобами, а зверху накладали величезний спеціальний пластир. Корабель був врятований, ще й залишився на ходу. Коли він вже повернувся до українського порту, виявилося, що на борту було 10 тонн антарктичної води.
Від початку повномасштабної війни зустрічі із молоддю Микола Маковій став проводити частіше. Він вважає, що таким чином не просто надає підростаючому поколінню нової, цікавої, корисної інформації, а й відволікає їхню увагу від війни, проводить психологічну терапію. Цю справу він добре знає, адже неодноразово брав участь у психологічній підготовці полярників. А позитивний психологічний стан дуже важливий, якщо тривалий час знаходитись в обмеженому просторі. Якщо ж емоції зашкалюють, полярники прямують до… Імператорів або Аделів – це такі пінгвіни, з ними діляться про наболіле, а ті уважно слухають, курличуть, торкаються крилом.
А ще полярники не просто виконують свою науково-технічну місію, вони ще й є дипломатами. В Антарктиді науково-дослідницьку роботу ведуть 27 держав, а станцій 47 (деякі країни мають по декілька станцій). Миколі Маковію пощастило побувати на 19-ти з них. До речі, українська станція «Академік Вернадський» входить до десяти кращих станцій за сучасним оснащенням та умовами перебування антарктичних експедицій.
«Туристи дуже полюбляють приїжджати до нас, – усміхається Микола Маковій. – За три літніх антарктичних місяці – грудень, січень лютий – на станцію приїжджають близько двох з половиною тисячі туристів! Ми їх приймаємо з українською гостинністю та зеленим борщем».
«Мені було дуже цікаво, – ділиться враженнями п’ятнадцятирічний Назар Гришин. – Я збагнув, щоб досягти успіху у тій або іншій справі, треба щось робити, крок за кроком досягати поставленої мети. А для цього треба добре вчитися та оволодівати різними мовами. Звісно, що у кожного свій життєвий шлях, але досягати успіху можна на кожному з них. Я б хотів побувати на нашій українській антарктичній станції та на інших станціях, які там діють».
«Послухати про пінгвінів та інших тварин Антарктиди було для мене найцікавішим – говорить тринадцятирічна Анна Молозіна. – Захоплюючими були розповіді про походи при мінус 86 градусів та про те, як Микола Маковій став полярником. Я б теж хотіла відвідати Антарктиду, тільки в якості туристки. А ще вразило те, що людина з робітничою професією, з металургійного заводу досягла таких висот, багато чого побачила у житті. Я зрозуміла, якщо є мета, то треба робити усе можливе, щоб її досягти».
Поранення, які Євгеній отримав у бою в населеному пункті Новодмитрівка Херсонської області, на жаль, виявились смертельними.
У мирному житті Євгеній Шидловський працював машиністом тепловозу у залізничному цеху № 2. Цій професії він присвятив сімнадцять років. Тепловозом він перевозив гарячі сталеві злитки вагою 80 тонн.
«Роботу у цеху ми з ним розпочинали разом, стажувалися, засвоювали необхідну інформацію, техніку, – згадує начальник ЗЦ № 2 Дмитро Колесник. – Євгеній був дуже активною людиною, встигав багато та робив все якісно. А ще він був душею компанії, своїм оптимізмом запалював інших. Євгеній займався велоспортом, туризмом. Багато хто з колег може згадати про туристичні походи з ним, про душевні вечори біля костра, про дослідження визначних місць Криворіжжя, про походи Україною і не тільки. Також він захоплювався фотосправою – дуже любив фотографувати українську природу, майже ніколи не випускав із рук фотокамеру. Взяв її із собою навіть тоді, коли наприкінці жовтня 2022 року став на захист України. Євгеній служив на Херсонському напрямку і поміж боїв фотографував птахів, тварин, природу. Розповідати про Євгенія можна дуже довго, він був обдарованою, творчою особистістю, у нього було багато планів, бажання пройти ще багато маршрутів. Його смерть боляче вразила наш колектив. Дуже гірко визнавати, що від нас ідуть такі чудові люди. Його синові буде ким пишатися і на кого рівнятися».
Колектив «АрселорМіттал Кривий Ріг» висловлює щирі співчуття родині, друзям та колегам Євгенія Шидловського.
У ремонтному виробництві центрального департаменту з утримання та ремонтів вирішили боротися з підступним ризиком-кілером, а саме падінням з висоти, за допомогою пересувних драбин з майданчиками.
На дільницю з виробництва вогнетривких та будівельних сумішей ремонтного виробництва ЦДУР щодня приїздять вантажівки з наповненими коробами та баддями. Їх розвантажують за допомогою крану. Щоб це зробити, потрібно вантаж зачепити стропувальним гаком, тож для цього машиністам млинів раніше доводилося забиратися безпосередньо до кузова автомобіля.
«Раніше ми це робили по звичайній драбині, яка потенційно могла зісковзнути, а людина ризикувала впасти, – говорить начальник дільниці з виробництва вогнетривких та будівельних сумішейПавло Ліб. –Звісно,ми не мали права допустити цього, тому знайшли розв’язання цієї проблеми. У рамках програми протидії чотирьом ризикам-кілерам придбали дві пересувні драбини з надійними майданчиками. Тепер не потрібно лізти до кузова. Підкотив драбину, зафіксував її – і вже з майданчика працюй з вантажем у кузові. Таким варіантом машиністи млинів задоволені, адже це практично унеможливлює ризик падіння з висоти 2-2,5 метрів, як це було раніше».
Дві драбини вже активно використовують на двох дільницях – набивних мас та порошкових сумішей ремонтного виробництва ЦДУР.
Zodiac signs inside of horoscope circle. Astrology in the sky with many stars and moons astrology and horoscopes concept
На початку цієї весни зірки радять покладатися на свої сили та підходити до будь-яких питань з оптимізмом. Березень принесе нам «свіжий подих» та ясність у стосунках та перспективах на найближчі пів року. Ті події та люди у вашому житті, яких ви не розуміли або просто не помічали, стануть зрозумілими та «видимими». Це час, коли важливо зважати на внутрішній голос та інтуїцію, аби згодом отримати від долі позитивні дивіденди.
Овен
Для представників цього знаку березень буде щедрим на зміни та перетворення. Не завжди ці трансформації будуть безболісними, але вони дадуть шанс змінити життя на краще. Не вагайтеся і рухайтесь вперед.
Тельці
Тельці постійно будуть ставити собі запитання: «Чому так? Чому саме я? Воно мені треба?» Треба, і саме вам. Прийміть гідно усі сюрпризи долі як її подарунки. Їхню необхідність та цінність ви зрозумієте трохи згодом.
Близнюки
Перший місяць весни додасть романтики у життя Близнюків. Буде багато зустрічей, подарунків, квітів і приємних подій. Важливо у цій круговерті не забути про роботу. Вона вимагатиме вашої пильної уваги.
Рак
Це період, коли варто приділити увагу саме ментальному здоров’ю. Робочий час краще чергувати зі змістовним відпочинком. Водночас Раки мають шанс несподівано для себе отримати визнання у новій сфері діяльності.
Леви
Левам варто поборотися за своє «місце під сонцем». Весь місяць вони будуть долати перепони і шукати вихід зі складних ситуацій. Нарешті все вдасться, а нагорода за старання перевершить усі сподівання.
Діви
Для Дів березень буде «рівним» місяцем. Успіхи на службі можуть змінюватися складнощами в особистому житті. Та загалом позитиву та негативу буде порівну. Ви проживете цей період у звичайному ритмі.
Терези
Вас підхопило та понесло. Втім не покладайтеся лише на долю, не дійте спонтанно. Вмикайте мозок та дослухайтеся порад близьких та друзів. Досить скоро все встане на свої місця, і ви відчуєте, що нарешті настав ваш час.
Скорпіон
Цей період для Скорпіонів – час духовного зростання. Вони зможуть по-новому подивитися не лише на себе, а й на обставини у власному житті та розгледіти шанси там, де раніше бачили тільки мінуси та перешкоди.
Стрілець
Оптимізм та жага до знань Стрільців стануть ключем до успіху у всіх починаннях. Це ідеальний час для подорожей, навчання та розширення кругозору. З’являться нові ідеї та проєкти, які варто реалізувати.
Козоріг
Для Козерогів – це буде динамічний місяць, відзначений ініціативами в інтелектуальній діяльності. Люди, з якими вони познайомляться у цей період, позитивно вплинуть на їхню кар’єру, яка стрімко піде вгору.
Водолій
У цьому місяці на Водоліїв чекатимуть приємні зустрічі та знайомства з людьми, поради яких будуть справжніми підказками долі щодо подальших дій та напрямків руху в житті та кар’єрі. На вас чекають лише позитивні новини.
Риби
Березень для вас – це період спокою. Швидких змін, перетворень та несподіваних зустрічей не передбачається. Приділіть увагу домашнім справам та спілкуванню з близькими. Їм може знадобитися ваша підтримка.
«Нагорода «Честь та гордість «АрселорМіттал Кривий Ріг» – це висота, яку може взяти професіонал, але від того моменту треба рухатися лише вверх, якби важко тобі не було», – впевнена електромонтерка з ремонту та обслуговування електрообладнання цеху мереж та підстанцій гірничого департаменту Ольга Голяк.
Нагородження головною відзнакою підприємства було для Ольги неочікуваним. З4 роки праці та величезний досвід, звісно, дають на це право, але в цеху зараз працюють багато гідних високого звання працівників. Колеги говорять, що Ольгу вирізняє особливе ставлення до своєї професії, яку вона колись обрала практично за один день.
«Я саме приїхала до бабусі в Кривий Ріг. Це був останній день, коли можна було подати документи для вступу до навчальних закладів, – розповідає Ольга. – Подружки вирішили вчитися на електромонтерів, і я пішла теж – за компанію, тим більше, що часу думати вже й не було. А коли почала навчання, то зрозуміла, що електрична справа мені припала до душі. І я ніколи не шкодувала про свій вибір. У мене професія, в якій залишаються не заради грошей, адже величезних статків тут не заробиш. А ось задоволення від кожного робочого дня я отримую завжди».
Кожну свою зміну електромонтерка Ольга Голяк починає з приймання-огляду свого «царства». Вона ретельно ревізує чотири підлеглі підстанції. Перевіряє всі високовольтні комірки та інше електрообладнання, адже кожне з них відповідає за живлення якогось обладнання. Це може бути дробарка, насос тощо. Додайте до цього надання нарядів-допусків, проведення інструктажів бригадам, які працюватимуть з електрообладнанням чи його ремонтуватимуть.
« Я відповідаю не лише за безперебійну роботу обладнання, а ще й за життя людей, – говорить Ольга Голяк. – У мене закладено в характері, що все має бути чітко і до дрібниць перевірено. Мені допомагає в роботі та житті надійний помічник – страх. Не дивуйтеся. Страх за життя та здоров’я (своє та інших) у нашій електросправі – це найкращий запобіжник. Ти боїшся, отже тричі подумаєш, перевіриш і лише після цього зробиш. Не даремно електрику вважають непомітним вбивцею. Ані диму, ані запаху, ані кольору, а загроза велика. Тому я без діелектричних рукавиць, вказівників напруги, ізоляційних штанг та термостійкої роби роботу не починаю. Виходить так, що складові мого успіху у професії – це досвід, страх та інтуїція».
На роботу Ольга завжди поспішає у гарному настрої. Її позитив допомагає зберігати рівновагу та спокій, яких так не вистачає нам зараз, собі та колегам. Вона пам’ятає, як 24 лютого 2022 року їхала на зміну, коли дізналася, що на Україну напали. Про війну їй першою повідомила сестра з Америки. Виявляється, що там практично з перших же хвилин навали по всім американським ЗМІ йшло повідомлення, що на нашу країну напали. А потім Ольга вже тут почула звуки вибухів. Втім своє робоче місце вона не залишила, а продовжила працювати.
«Наша дільниця – це три головні знижувальні підстанції та дванадцять розподільчих підстанцій, які здійснюють електропостачання електрообладнання гірничого департаменту та аглоцехів. Це величезна відповідальність. Зараз нам катастрофічно не вистачає працівників, – говорить ІгорРобков, начальник дільниці цеху мереж та підстанцій ГД. – А щоб «виростити» електромонтера, потрібен час. Я кажу, що електромонтер, як і дитина, «народжується» за дев’ять місяців. І це я маю на увазі час вже безпосередньо на підприємстві. У нас наразі цього часу немає. Потрібно працювати тут і зараз, за себе і за колег, які мобілізовані до лав ЗСУ. Також за різних причин багато людей уходить з підприємства. А хтось залишається. Ольга саме з таких. Вона завжди у гарному настрої, спокійна та врівноважена, досвідчена, може підказати, допомогти. Найкращий показник (усміхається) – це те, що вночі я сплю спокійно. Коли її зміна, то дзвінків не буде. Не тому, що не трапляються проблемні ситуації, а тому, що вона самостійно з усім впорається. Ми дуже її цінуємо! Тому це звання – заслужена нагорода заслуженої людини. Бажаю, щоб у житті Ольги було ще чимало нагород та перемог. Вона цього варта!».
