Категорії
Новини

65 – автопробіг триває

Автотранспортне управління «АрселорМіттал Кривий Ріг» відзначає важливу дату у своїй історії. 65 років тому на підприємстві був створений крановий цех, до складу якого увійшли цехи пасажирського та технологічного автотранспорту, що сприяло потужному розвитку АТУ. Промайнуло багато часу, назва підрозділу вже у минулому, але задачі автотранспортників, які сформувалися тоді, залишаються актуальними.

В історії АТУ є чимало значних дат. Автомобільна служба нашого підприємства постійно розвивалася, удосконалювалася та змінювалася залежно від потреб виробництва та часу.

«Транспорт – це кров «АрселорМіттал Кривий Ріг», адже автомобілі та спецтехніка є невід’ємною частиною технологічного процесу. Працівники цього підрозділу за допомогою авто  перевозять, вантажать, підіймають вантажі, працюють у кар’єрах, допомагають прокладати комунікації, вчасно доставляти спеціалістів на місця їхньої роботи тощо. Крім того, наші фахівці ще й ремонтують, організовують логістику та взагалі дбають про те, щоб усі перевезення здійснювалися вчасно і за графіком», – говорить Юрій Чуланов, в.о. заступника директора транспортного департаменту АТУ.

Історія «колес підприємства»

Насправді історія автомобільної служби сягає ще часів будівництва нашого підприємства. Першим транспортом тоді були кінні повозки-грабарки. Одним із їхніх візників тоді був Микола Воробйов. Він також возив інженера будівництва Ремкена, а потім Микола Сергійович і сам очолив службу гужового транспорту «Криворіжсталі».

Тоді ж на будівництво заводу почали надходити і перші автомобілі. Наприкінці 1930-х років завод вже обслуговували 40 вантажних, 8 легкових автомобілів та два автобуси. Працювали і свої авторемонтні майстерні – з токарними верстатами, ковальським горном та вулканізаційним апаратом.

Після Другої світової війни автопарк підприємства поповнився американськими «Фордами» та автомобілями вітчизняного виробництва.

У 1961 році на підприємстві створюється крановий цех, в якому вже працює майже 60 автомобілів та інша спецтехніка.

Начальником цеху призначається Микола Філімонов. Сюди йдуть працювати автомеханік Григорій Літовка, майстер моторного відділення Йосип Чудак. А першими начальниками змін стають Леонтій Садовник, Петро Яременко, Леонід Саленко, Віктор Андріянов, Леонід Мурлян.

Спочатку контора цеху розташовувалася в депо кранової служби – це район розливальних машин доменної печі № 4. Поблизу ковальського цеху розмістилися автомайстерні, біля ТЕЦ № 1 був гараж пожежних машин, а в районі газорятівної служби – швидких допомог. Поступово цех почав поповнюватися автокранами, автонавантажувачами, бульдозерами, вантажними машинами, великими та мікроатобусами. Усе це потужне господарство потребувало й розширення автостоянок. Одна з них, для вантажного транспорту, взимку мала й свій обігрів для кращого запуску двигунів у мороз. Старожили пам’ятають, що для створення потрібного мікроклімату там працювали два реактивних двигуни з літаків.

Колектив професіоналів

За 65 років у АТУ було багато реорганізацій. Змінювалася структура, створювалися нові напрямки роботи, але принцип автосправи завжди залишався незмінним – якісне і безперебійне здійснення технологічних та пасажирських перевезень.

«Зараз в АТУ працює майже 400 одиниць різної автотехніки, яка повністю забезпечує сьогоднішні обсяги виробництва, допомагає здійснювати різноманітні ремонтні та інші роботи, а також перевозить пасажирів, – говорить Рамазі Давітадзе, начальник служби експлуатації АТУ. – Ми продовжуємо перевозити наших працівників у віддалені цехи підприємства. Ці рейси здійснюють наші досвідчені водії, серед яких Олександр Величко, Сергій Золюк, Олександр Рабцун. А серед водіїв технологічного транспорту хотілося б відзначити Анатолія Омельченка, Генадія Гулькова, Олександра Кондратенка.

Обов’язково хочеться відзначити наших слюсарів-ремонтників, які ретельно дбають про технічне здоров’я автомобілів. Це Олександр Козаков та В’ячеслав Полусмяк».

Попри складні воєнні часи, в АТУ продовжують розвивати автомобільний парк. Тільки цього року підприємством придбані нові вантажопасажирські автомобілі, автобуси для технологічних бригад. А на самому початку повномасштабної війни було здано в експлуатацію новий побутовий корпус для майже 90 водіїв вантажних машин, слюсарів і інженерно-технічних працівників. 

Водії незламності

Початок війни в Україні став особливою сторінкою в історії АТУ. У перші роки повномасштабного вторгнення ворога водії автобусів везли в евакуацію працівників підприємства та їхні родини, а потім поспішали назад – перевозити людей на виробництво. Водії великовантажних машин, завантажувачів, бульдозерів допомагали в облаштування постів та укріплень для стримування ворога. А потім – рятували криворізьку дамбу, сприяли будівництву нового водоводу, брали участь у відновленні мостів та інших цивільних об’єктів не лише на Криворіжжі, а й у деокупованих областях країни.

Віталій Аббасов, водій тягача-важковика, зі здатністю підняти понад 42 тонни, працює на підприємстві 10 років. Майже половина з них прийшлася саме на воєнні часи. «Приємніше везти на тягачі конуси та чаші для доменних печей, ніж привозити важку техніку та обладнання для ліквідації аварій через атаки ворога, – говорить Віталій. – Втім, сьогодні у нас така реальність. Я люблю свій цех, свій колектив, справу, якою займаюся. Знаєте, як цікаво щоразу перевіряти себе під час заїзду до об’єкта? Уявіть, довжина тягача майже 20 метрів, а висота вантажу може досягати до 4 метрів, і щоб правильно заїхати, треба застосувати увесь свій досвід та знання». 

«26 років тому я, тільки набувши професії водія автокрана, прийшов на виробництво і одразу потрапив на великий капремонт ДП № 9. Знав би я тоді, скільки мені згодом доведеться підіймати своїм величезним краном, від розбору завалів від прильотів, до відновлення Карачунівської дамби та інших важливих, знакових об’єктів. Поряд зі мною працювали мої колеги, а їхня підтримка відчувається завжди, у будь-яких ситуаціях», – зазначає водій автотранспортних засобів (автокрану) Сергій Марченко.

«Колектив АТУ пишається своїми фахівцями, адже саме вони своєю працею щоденно створюють нову історію. Сподіваємося, що у річницю наступних знакових для АТУ дат ми будемо більше розповідати про наші мирні плани, нововведення, розвиток та наших людей, якими ми завжди будемо пишатися», – підсумував Юрій Чуланов. 

Категорії
Новини

Шана колезі, другу, захиснику та усім загиблим

В автотранспортному управлінні відкрили меморіальну дошку на честь свого загиблого колеги – захисника України Юхима Соболевського, який працював начальником ремонтної майстерні технічної служби.

На підприємство Юхим Соболевський влаштувався наприкінці 1990-х років. В автотранспортному управлінні він пройшов шлях від слюсаря до керівника ремонтної майстерні. У його вмілих руках техніка завжди набувала нового життя і потім відмінно працювала. А ремонтувати він умів усі види автомобілів, від великовантажівок  до пасажирського транспорту. Колеги згадують, що Соболевський дуже любив свою справу, був відповідальним та завжди цікавився технічними новинками.

Вперше Юхима Соболевського призвали до лав ЗСУ ще у 2014 році, тобто на самому початку війни в Україні. Він брав участь у АТО на Сході України, а після служби знову повернувся працювати до рідного цеху.

Вдруге до збройних сил його призвали у перші місяці повномасштабного вторгнення росіян. Такі люди, як Юхим, були і залишаються дуже цінними, адже у них є не просто військовий досвід, а досвід ведення бойових дій. Він служив у 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка – це формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних Сил України. Разом із побратимами Юхим Соболевський брав участь у багатьох боях, визволяв Харківщину.

22 листопада минулого року разом з іншими бійцями Юхим пішов на облаштування позицій, але натрапив на ворожу розтяжку. Його життя обірвалося.

«В Україні йде війна, тривають важкі бої, в яких, на жаль, гинуть наші люди. Це чиїсь чоловіки або дружини, брати, сестри, товариші, колеги. Втрачати завжди  важко, але в рази важче, коли серед загиблих саме ті люди, яких ми добре знаємо, кому щоранку ми казали «привіт», з якими працювали багато років. Кожна загибель на війні – це без перебільшення потрясіння для колективу, – говорить начальник АТУ Андрій Кіндрат. – Від початку повномасштабного вторгнення російських загарбників життя за Україну віддали семеро працівників нашого управління. Першою втратою став Юхим Валерійович, потім біля Кліщіївки Бахмутського району загинув слюсар з ремонту рухомого складу Сергій Лавров. Тривалий час зниклим безвісті на Херсонщині вважався водій швидкої допомоги Андрій Шульга.Надії на краще не виправдались, він загинув. Життя водія Віталія Трофіма обірвалося у населеному пункті Оріхово-Василівка Донецької області. Водій фронтального навантажувача 5-ї колони Ілля Марчук загинув в бою біля населеного пункту Приютне Запорізької області. Електрогазозварювальник Роман Антончик поклав життя біля населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Під час «прильоту» ворожої ракети тут, на Криворіжжі, загинув водій Андрій Рудик, який служив старшим солдатом. Вічна пам’ять нашим колегам і товаришам».

Виготовити меморіальну дошку на честь Юхима Соболевського автотранспортникам допомогли працівники ЛМЗ, а металеві троянди створили у ковальській дільниці.

Розташована меморіальна дошка на фасаді адміністративної будівлі автотранспортного управління, поряд із самим входом. До речі, ця будівля теж зазнала «поранень» від ракетних ударів ворога – забиті вікна та понівечені споруди на території управління нагадують, що безпечних місць в Україні зараз немає.

Як зазначив Андрій Кіндрат, меморіальна дошка хоч і присвячена Юхиму Соболевському, але вона уособлює пам’ять про всіх загиблих на війні працівників АТУ. Навесні тут планують зробити куточок пам’яті про них, адже ці люди віддали життя за кожного з нас.