Категорії
Новини

Пасажирські лайнери стали до роботи

В «АрселорМіттал Кривий Ріг» придбані два нових пасажирських автобуси ОТОКАR.

Придбання автобусів стало можливим завдяки співпраці адміністрації «АрселорМіттал Кривий Ріг» та профспілкового комітету ПО ПМГУ в рамках реалізації програми комплексних заходів щодо покращення умов праці на робочих місцях, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань на підприємстві Фонду охорони праці 2025 року.

Пасажирські сидіння ще завернуті у целофан, у великому світлому салоні – запах новизни. За кермом – водій автотранспортних засобів АТУ Сергій Решетнік.

«З автобусами ми з напарником вже познайомилися, коли привозили їх на підприємство, – зазначає водій. – На трасі вони добре себе показали – зручні, комфортні, «м’яко йдуть». На підприємстві я працюю 8 років. За цей час керував багатьма автобусами. Цей – найкомфортніший. Втім, до електроніки треба придивитися ближче, адже тут багато корисних новинок, і в першу чергу таких, які відповідають за безпеку на дорозі».

Автобуси ОТОКАR турецького виробництва. Кожен автобус розрахований на 35 пасажирських місць, плюс ще два – для водія та його напарника. Територією металургійного виробництва автобуси перевозитимуть бригади ремонтного виробництва та машиністів насосних установок цеху водопостачання.

Сергій Решетнік

«Тут є круїз-контроль, завдання якого – тримати задану швидкість. Це справжній елемент майбутнього, адже є передвісником безпілотних авто. Ця функція допомагає водію слідкувати за смугою руху, а також визначає безпечну дистанцію з іншими автомобілями на дорозі. Також автобуси оснащені безосколковим склом. У своїй структурі воно має полімерну основу між шарами, тож, якщо скло розбивається, уламки не травмонебезпечні», – зазначив Сергій Слєпухін, начальник автоколони № 11 автотранспортного управління.

В автобусах встановлені двигуни Cummins ISB 4.5, які характеризуються підвищеною надійністю, динамікою та економним споживанням палива. Також двигун відповідає європейським екологічним вимогам. А щодо зручності та безпеки людей у салоні, все видно одразу. Тут є кондиціонер, зручні м’які крісла, ремені безпеки, оглядові вікна тощо.

«Справжня безпека – це щоденна робота, яка охоплює й поведінку усіх учасників руху, і використання безпечного сучасного транспорту. Саме тому кожного року ми включаємо до програми комплексних заходів придбання нових автомобілів для працівників підприємства. Нові автобуси покращать умови перевезень працівників підприємства, сприятимуть їхній безпеці, а охорона праці, як відомо, є пріоритетом нашої компанії, – зазначила Наталя Маринюк, голова ПО ПМГУ України ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Категорії
Наші люди

З професією  завжди по дорозі

Саме так сталося у житті Віктора Шведа, бригадира водіїв транспортних засобів автотранспортного управління нашого підприємства, який дуже любить свою справу. Разом з іншими водіями  минулих вихідних Віктор відзначив своє професійне свято – День автомобіліста та дорожника.

Робочий день Віктора Шведа розписаний по годинах. Йому треба встигнути завантажити автомобіль та розвезти по цехах потрібні для роботи труби, інші металоконструкції, паки з вогнетривкою цеглою, великі деталі або вузли агрегатів тощо. Справа в тому, що Віктор Швед керує не просто вантажним автомобілем, а 20-тонним довгоміром довжиною майже 18 метрів.

«Водієм я працюю вже 44 роки, з них на підприємстві 26, – розповідає Віктор Швед. – Колись я працював в автобазі № 17, яку від тоді ще «Криворожсталі» відокремлював паркан. В роботі мені допомагав начальник автоколони Микола Золотарь. Згодом автобаза влилася у структуру підприємства, стала його невід’ємною частиною. З того часу робота стала більш різноманітною, адже вантажі ми перевозили не лише цехами заводу, а й за його межами, навіть здійснювали далекобійні рейси. Це були відрядження за потрібними підприємству матеріалами та запчастинами. А «каталися» за ними ми багатьма республіками тоді ще радянського союзу, навіть у Прибалтику їздили. Приганяли ми до підприємства і новенькі великовантажні автомобілі. Одного разу це відбувалося саме на новорічні світа. Пам’ятаю, що навкруги було дуже багато снігу, 12-та година ночі, люди святкують прихід Нового року, а ми з колегами-водіями – за кермом, у дорозі, веземо на підприємство нову техніку».

Водійської справи Віктора Шведа навчив дідусь Данило Степанович. Він був сільським водієм у Миколаївській області. Водієм був і батько – Валентин. Він керував і вантажними автомобілями, і автобусами. А працював вже у Кривому Розі. Тож коли настав час Віктору обирати професію, він навіть не сумнівався ким стане – звісно ж, водієм!

«Спочатку я керував ЗІЛами, а потім пересів на панелевіз. Він схожий на мій теперішній довгомір, але на великому причепі є спеціальні кріплення для перевезення будівельних панелей, тих, з яких будують будинки, – продовжує Віктор Швед. –  Скажімо так, у нових будинках на мікрорайонах Гірницький, Сонячний, Східний, на Карачунах кожна десята панелька точно моя (усміхається). Ця робота була дуже приємною. Погодьтесь, це дуже надихає: на початку однієї своєї зміни я везу матеріали на будівництва, а там стоїть тільки перший поверх будинку, а  під час другої зміни – з тих панелей виріс ще один поверх. До речі, в одному із таких будинків я і сам отримав квартиру. А взагалі з великими автомобілями я завжди знаходив спільну мову. Я їх відчуваю, турбуюся про них, а вони віддячують стабільною роботою. По факту, ми партнери».

Минулого року звістку про повномасштабну війну Віктор отримав на роботі. Спочатку не вірилося, багато хто не знав, що воно буде і як. Але незабаром усі в автотранспортному управлінні турбувалися про захист рідного міста і вже тоді знали, що ми неодмінно переможемо ворога. Віктор Швед теж брав участь у обороні Кривого Рогу, на своєму «важковаговику», як він говорить, доставляв потрібні речі до потрібних місць. Також привозив до цехів матеріали, необхідні для грамотної зупинки металургійних агрегатів. Тоді це було дуже потрібно, адже російські війська були майже поряд із Кривим Рогом.

«Свою роботу я дуже люблю, адже я постійно у русі, завжди серед людей. У нас чудовий, професійний колектив і цікава робота. Іншого у своєму житті я вже і не уявляю, – говорить Віктор Швед. – Водійська справа і я –нам від початку шляху було по дорозі. А коли тобі хочеться йти на роботу – ідеш– це щастя. Цього я бажаю і іншим, особливо молоді, яка тільки обирає свій життєвий та професійний шлях».