Позначка: благодійність

«Ніколи не думав, що ночі бувають такими темними. Ворог знаходиться зовсім поруч від мене – це кордон з країною-загарбницею на Сумщині. Протягом усього бойового чергування напруження неймовірне. Вночі прислухаєшся до кожного хрусту, адже ворог може здійснити що завгодно. Треба подивитися хто там, рашист чи звір? Просто так стріляти не можна, і ліхтариком не посвітиш, щоб не видавати свої позиції. Нам потрібен тепловізор. Їх у нас вкрай не вистачає», – сказав наш колега Олександр Бичковський.

На початку повномасштабної війни Олександр Бичковський захищав Кривий Ріг у складі Тероборони, зараз, вже у складі ЗСУ він охороняє кордон України на Сумщині, яка зараз особливо потерпає від російських обстрілів.

На підприємстві Олександр Бичковський працює з 1998 року. Був теслярем в ремонтно-будівельному цеху, який колись діяв на підприємстві. Згодом Олександр перейшов до доменного цеху № 1 апаратником приготування брикетної суміші. Звідти він і пішов захищати Україну від ворога.

«Я із тих, у кого так званий білий квиток по здоров’ю, тож мене взагалі не мали призивати, – говорить Олександр Бичковський. – Але як було можна дома всидіти, коли з перших днів війни росіяни на танках, бронетранспортерах, з гарматами, автоматами  захоплювали міста України! Я пішов записуватися у ТРО. А потім я дізнався, що кацапи майже постукалися до мого рідного Кривбасу. Про це мені розказали, коли я за черговою повітряною тривогою спускався до сховища. У мене вибір був один – захищати місто. У складі ТРО перші десять днів (ще до присяги) я охороняв хлібопекарні. А після присяги – стояв на Інгулецькому напрямку у Тихому Ставі, що на кордоні з Херсонщиною. Тоді  на слуху у всіх були такі населенні пункти, як Велика Олександрівка, Давидів Брід. Ви пам’ятаєте, як тоді обстрілювалися ці місця? З квітня ми охороняли місто з Миколаївського напрямку. На щастя і завдяки зусиллям наших захисників, усіх небайдужих, зокрема і нашому підприємству ворог до Кривого Рогу не зайшов. Згодом ми поїхали на Авдієвський напрямок, де майже до останнього захищали коксохімічний завод».

Зараз Олександр Бичковський служить солдатом-стрільцем у складі ЗСУ. Завдання його та побратимів – не пропускати ворога через український кордон на Сумщині. Зараз там особливо неспокійно, ворог постійно випробовує на міцність нерви наших бійців-охоронців. На посту вдень та вночі нашим бійцям потрібна максимальна увага та зосередженість.

«Вдень це робити простіше – ти бачиш як поводить себе противник, можеш вчасно зреагувати на його дії. А от вночі спостерігати набагато складніше, – продовжує Олександр Бичковський. – Ночі бувають такими темними, що взагалі нічого не видно. Прислухаєшся до будь-якого шурхоту. А по ночах бігають багато звірів, тільки мишей тут величезна кількість. Ти можеш думати, що то вони шебуршать. А якщо це русня? Нам дуже потрібні тепловізори, щоб бачити вночі – це наші очі, наша обізнаність, наша безпека. Дуже прошу колег та усіх небайдужих допомогти з його придбанням».

Ваші донати на придбання тепловізора для Олександра Бичковського спрямовуйте на рахунок Благодійного фонду проєкту «Допоможи колезі військовому». Донат можна зробити за посиланням.

Покровський напрямок. Бої не вщухають. Евакуаційна медична машина, якою керує наш колега Євген Скрипцов, на шаленій швидкості мчить залишками дороги і полями. За спиною у Євгена поранені бійці – чиїсь сини, брати, чоловіки – яких треба якнайшвидше довезти до стабілізаційного пункту. Машина ухиляється від «сліпого» артилерійського пострілу, але від ворожих дронів сховатися важко. FPV-дрони не просто висять у небі, вони є «зрячими» снарядами. Оператор цього дрону чудово бачить де проїжджає медичний автомобіль та будь-якої миті може скерувати дрон в авто.

Щоб захиститися від «зрячого» дрону-камікадзе на медичну машину Євгена Скрипцова потрібен РЕБ. Він допоможе дезорієнтувати дрони, щоб ті збивалися з координат та гепалися десь у полі.  

На нашому підприємстві Євген Скрипцов працює з 1999 року. Спочатку був електромонтером у службі СЦБ і зв’язку у залізничному господарстві «АрселорМіттал Кривий Ріг», а згодом став менеджером АRMP – удосконалював на виробництві різноманітні технічні процеси.

До лав захисників України Євген Скрипцов став на початку першого року війни – 5 липня 2022 року. До свого дивізіону він приєднався, коли той виконував завдання в районі Часового Яру, потім була Харківська операція – звільнення Ізюму, Балаклеї тощо.

Військова спеціальність Євгена водій-санітар, він здійснює евакуаційні рейси – вивозить наших поранених бійців з бойових позицій.

«Зараз ми знаходимося на гарячому Покровському напрямку. Коли з бойовими медиками ми виїжджаємо на вогневі позиції забирати наших поранених хлопців, або вже веземо їх до стабілізаційного пункту, протягом всього шляху крутимо головою на всі 360 градусів. Небо майже нашпиговане ворожими дронами, – говорить Євген Скрипцов. – За часи звільнення Харківщини дронів було мало. Русня переважно била артилерією. Зазвичай постріл здійснювався здалеку – 3-5 кілометрів, тож снаряд прилітав неточно. Під час руху автомобіля ми вже навчилися вивертатися, ховатися від таких пострілів, обходити їх. Зараз нам набагато важче. До артилерійських пострілів додалася велика кількість ворожих дронів різних форматів. Найнебезпечніші – це FPV-дрони-камікадзе, якими керують оператори. Як би не була замаскована медична машина, нас все ж можуть засікти. А моя задача – довезти поранених та передати їх медикам, щоб наші хлопці залишалися живими. Я ніколи не звертався по допомогу, а зараз вона нам буквально життєво необхідна! РЕБ допоможе нам вберегтися від ворожих дронів, щоб більше синів, братів, чоловіків могли повернутися живими додому та, щоб скоріше була наша Перемога!»

Ваші донати на придбання РЕБ для евакуаційного автомобіля Євгена Скрипцова спрямовуйте на рахунок Благодійного фонду проєкту «Допоможи колезі військовому». Донат можна зробити за посиланням.